- •Передмова
- •Сучасний стан філософської освіти в Україні, або Над руїнами марксистсько-ленінської філософії.
- •I. Проблема національного виховання
- •Одвертий лист до галицької української молодежі
- •II. “... Навчитися відчувати себе українцями...” – моральне кредо сучасної української молоді:
- •III. Українська інтелігенція як рушій процесу відродження української нації:
- •Замість заключення Вірш в.Сосюри “Любіть Україну”
- •II. Філософія, релігія, наука.
- •Загальна природнича історія і теорія неба. Передмова
- •Девід Лейзер. Створюючи картину Всесвіту. Розділ 8. Космічна еволюція (уривки).
- •Метафізика. – Кн.I, р.III. (Про сутність (начала) і причину світу).
- •Метафізика. – Кн.І. – Розд. Vі.
- •Метафізика. – Соч.: в 4-х т. – м.: Мысль, 1976. – с.266-268.
- •Книга 1, р. 4.
- •Книга і, р. V.
- •Книга і, р. Vі.
- •Про душу. – Соч.: в 4-х т. – м.: Мысль, 1976. – т.І.
- •Розд. Ііі
- •Розділ IV
- •Про душу.
- •Уривки з праць. – Антология мировой философии: в 4-х т. – м.: Мысль, 1971 г. – т. 3. – с. 304-305, 307-315, 317-325, 337. Категорії і закони діалектики.
- •Діалектичне заперечення.
- •Перехід кількісних змін у якісні.
- •Критика законів формальної логіки. Закон тотожності.
- •Відмінність, протилежність, суперечність.
- •Перехід суперечності в основу.
- •Закон достатньої основи.
- •Суперечність і її примирення.
- •Тацит. Про імперське мислення.
- •Забарвлення статей у деяких метеликів.
- •IV. Із української філософії.
- •Вступ (уривок)
- •Діалог. Назва йогo – Потоп зміїний.
- •Притча, названа “Єродій”. Уривок
- •Серце та його значення у духовному житті людини, згідно з ученням слова Божого.
- •Нариси з історії філософії на Україні. – к.: Орій, 1992. (уривок) філософія і національність.
- •1. Нація і людство
- •2. Філософія і філософії
- •3. Розвиток філософії
- •4. Українська філософія
- •Український народній характер і світогляд
- •1. Загальні замітки.
- •2. Спроба характеристики.
- •V. Етика та естетика як філософські дисципліни.
- •(Уривок)
- •Заперечення
- •Арістотель. Нікомахова етика (фрагменти) книга VIII.
- •Лист до батька (1919) – (фрагменти).
- •Щоденник письменника (1873). (Фрагменти).
- •XIV. Вчителеві.
- •Зигмунд фрейд
- •О.Кобилянська до Осипа Маковея¹. Лист від 13 січня 1902 р.
- •Гіппій більший (фрагменти).
- •Ф. Шіллер.
- •Листи про естетичне виховання людини.
- •– К.: Мистецтво, 1974.
- •Лист двадцять шостий
- •Лист двадцять сьомий
- •Коментар
- •М.С. Каган (ред. В.В. Лагетко).
- •Із секретів поетичної творчості (1898 р.).
- •І. Вступні зауваження про критику.
- •Іі.Психологічні основи.
- •Ііі. Естетичні основи.
- •Доповідь, що зроблена 14 грудня 1957 року.
- •VI. Етика науки.
- •Додаток.
- •I. Гносеологія. Г.В.Ф. Гегель. Філософія природи. – Энциклопедия философских наук: в 3-х т. – м.: Мысль, 1975. – т.2.
- •Г.В.Ф. Гегель. Філософія природи. – Энциклопедия философских наук: в 3-х т. – м.: Мысль, 1975. – т.2.
- •Г.В.Ф. Гегель. Філософія природи. – Энциклопедия философских наук: в 3-х т. – м.: Мысль, 1975. – т.2.
- •Г.В.Ф. Гегель. Філософія природи. – Энциклопедия философских наук: в 3-х т. – м.: Мысль, 1975. – т.2.
- •Г.В.Ф. Гегель. Філософія природи. – Энциклопедия философских наук: в 3-х т. – м.: Мысль, 1975. – т.2.
- •Г.В.Ф. Гегель. Філософія природи. – Энциклопедия философских наук: в 3-х т. – м.: Мысль, 1975. – т.2.
- •Г.В.Ф. Гегель. Філософія природи. – Энциклопедия философских наук: в 3-х т. – м.: Мысль, 1975. – т.2.
- •З промови м. Гайдеггера (1889-1976) з нагоди святкування 175-річчя від дня народження нім. Композитора к. Крейцера в їх рідному місті Мескирх 30 жовтня 1955.
- •Арістотель. Категорії. – Соч.: в 4-х т. – м.: Мысль, 1978. – т.2.
- •М.І. Костомаров. Сорок років. Нар. Малоросійська легенда. – Тв.: в 2-х т. – т.2. – к.: Дніпро, 1990. – с.402-403. – 784 с.
- •Арістотель. Перша аналітика. – Соч.: в 4-х т. – м.: Мысль, 1978. – т.2. – Розд.30. – Розд.32.
- •Арістотель. Про душу. – Кн. II, р. XI.
- •Арістотель. Про душу. – Кн. II, p. XII.
- •Ііі. Соціальна філософія: астрологія, антропологія, соціологія, економіка.
- •Йоган Вольфганг Гете (1749-1832).
- •І.Кант. (Неминучість зловживань для наділених владою). – Антология мировой философии. – м.: Мысль, 1971. – т.3. – с. 190-191.
- •Ф.В.Й. Шеллінг. Філософські дослідження про сутність людської свободи і пов’язаних з нею предметах. – Соч.: в 2-х т. – м.: Мысль, 1989. – т.2. – с. 129-132.
- •Г.В.Ф. Гегель. Філософія права.
- •Гегель г.В.Ф. Философия права. – м.: Мысль, 1990. (Про кохання та жіноче питання).
- •Шарль Луї Монтеск’є. Перські листи. Лист 40. Узбек до Іббена у Смирну1.
- •Шарль Луї Монтеск’є (1689 – 1755). Перські листи (1721). Лист 145й. Узбек до... (уривок).
- •Дені Дідро (1713-1784). Нескромні скарби.
- •Е. Золя (1840-1902). Демократія.
- •Е. Золя. Доброчинність республіки.
- •В.Винниченко. Відродження нації. – к.: Наук. Думка, 1990. – ч.Іі. – с. 1-43, 44. –330 с.
- •Арістотель. Політика. – Соч.: в 4-х т. – м.: Мысль, 1983. – т. 4. – с. 409-412, 406, 408, 438. Книга друга.
- •Ііі. Етика г.В.Ф. Гегель. Философия духа. – Энциклопедия философских наук: в 3-х т. – м.: Мысль, 1977. – т.3. – с.327-328.
- •Ф.В.Й. Шеллінг. Система трансцендентального ідеалізму. – Соч.: в 2-х т. – м.: Мысль, 1987. – т.1. – с.455-456, 464-465.
- •К.А. Гельвецій. Про людину. – Соч.: 2-х т. – м.: Мысль, 1974. – т.2.
- •К.А. Гельвецій. Про людину. – Соч.: 2-х т. – м.: Мысль, 1974. – т.2.
- •К.А. Гельвецій. Про людину. – Соч.: 2-х т. – м.: Мысль, 1974. – т.2. – с. 564-565.
- •К.А.Гельвецій. Про людину. – Соч.: 2-х т. – м.: Мысль, 1974. – т.2.
- •Дещо з філософської афористики.
- •Всесвіт. Світ. Природа.
- •Людина, люди.
- •Історія: минуле, теперішнє, майбутнє.
- •Розвиток, рух, прогрес.
- •Народ, держава, нація.
- •Світогляд, ідеали, принципи, переконання.
- •Свобода, рівність.
- •Влада, політика, управління.
- •Моральність, мораль.
- •Право, закон.
- •Сенс життя.
- •Істина.
- •На закінчення.
Гегель г.В.Ф. Философия права. – м.: Мысль, 1990. (Про кохання та жіноче питання).
Р.І. Сім’я, §158. Сім’я як безпосередня субстанціальність духа має своїм визначенням совою відчуваючу себе єдність, кохання, так то умонастрій всередині сім’ї полягає у володінні самоусвідомленням своєї індивідуальності в цій єдності як у собі і для себе сущої суттєвості щоби виявити себе в ній не як особу ;для себе, а як член цієї єдності.
Добавлення. Кохання взагалі означає усвідомлення моєї єдності з другим, те, що я не ізолював для себе, а отримую мою самосвідомість тільки як відмову від свого для-себе-буття і через знання себе як своєї єдності (с.208) з другим і другого зі мною. Але кохання є почуттям, іншими словами, моральність природного в формі: в державі кохання вже немає, в ній єдність усвідомлюється як закон, в ній зміст повинен бути розумний, і я повинен його знати. Першим моментом в коханні є те, що я не хочу бути самостійною особою для себе і що, якби я був такий, я відчував би свою недостатність і неповноту. Другим моментом є те, що я одержую себе в особі другого, що я володію в ньому значимістю, якою він за своєю чергою одержує в мені. Тому кохання – найстрахітливіша суперечність, яку розсудок в змозі вирішити, так як немає нічого іншого, щоб так не піддавалося, як ця пунктирність самосвідомості, вона заперечується, і я все ж таки повинен аффирмативно нею володіти. Кохання є одночасно створенням і вирішенням суперечності; як її вирішення воно – моральне єднання.
§159 ...кохання є за своєю чергою почуттям, щось суб’єктивне, на яке єднання не може зазіхати. Значить, якщо вимагають єднання, то ця вимога може розповсюджуватися тільки на ті речі, які за своєю природою є зовнішніми і не зумовлені почуттям (с.209).
§163 ...Відбувається подальша абстракція, якщо божественне, субстанціальне відокремлюється від його наявного буття, а почуття і усвідомлення духовної єдності фіксується як те, що помилково називають платонічним коханням; такий розподіл пов’язаний з чернечим поглядом, за посередництвом якого момент природної життєвості визначається як щось цілковито негативне, і йому саме цим поділом надається безконечна важливість для себе (с.212).
§164. Добавлення. Щодо стосунків між чоловіком і жінкою, слід відмітити, що дівчина, віддаючись, жертвує своєю честю, чоловіка ж, оскільки він має ще другу сферу моральної діяльності, це не стосується. Призначення дівчини полягає 9с.2І4)суттєве лише в шлюбі;тобто, вимога полягає в тому, щоб кохання набуло форму шлюбу і щоб різні моменти, що містяться в коханні, отримали своє істинно розумне відношення одне з одним (с.215).
§166.Добавлення.Жінки можуть бути освіченими, однак для вищих наук, філософії і деяких творів мистецтва (с.215), що вимагають загального, вони не створені. Жінки можуть володіти уявою, смаком, витонченістю, але ідеальним вони не володіють. Відмінність між чоловіком і жінкою така сама, як між твариною і рослиною: тварина більше відповідає характеру чоловіка, рослина – більше характеру жінки, бо вона в більшій мірі являє собою спокійне розкриття, якому в якості принципу дана більш невизначена єдність почуття. Якщо жінки перебувають на чолі уряду, держава перебуває в небезпеці, так як вони діють не у відповідності з вимогами загального, а виходячи із випадкової схильності чи гадки. До жінок освіта приходить невідомими шляхами, ніби в атмосфері уявлення, більше з життя, ніж за посередництвом набуття знань, тоді як чоловік досягає свого становища тільки за допомогою завоювань думки і багатьох технічних зусиль. (с. 216).