- •Передмова
- •Сучасний стан філософської освіти в Україні, або Над руїнами марксистсько-ленінської філософії.
- •I. Проблема національного виховання
- •Одвертий лист до галицької української молодежі
- •II. “... Навчитися відчувати себе українцями...” – моральне кредо сучасної української молоді:
- •III. Українська інтелігенція як рушій процесу відродження української нації:
- •Замість заключення Вірш в.Сосюри “Любіть Україну”
- •II. Філософія, релігія, наука.
- •Загальна природнича історія і теорія неба. Передмова
- •Девід Лейзер. Створюючи картину Всесвіту. Розділ 8. Космічна еволюція (уривки).
- •Метафізика. – Кн.I, р.III. (Про сутність (начала) і причину світу).
- •Метафізика. – Кн.І. – Розд. Vі.
- •Метафізика. – Соч.: в 4-х т. – м.: Мысль, 1976. – с.266-268.
- •Книга 1, р. 4.
- •Книга і, р. V.
- •Книга і, р. Vі.
- •Про душу. – Соч.: в 4-х т. – м.: Мысль, 1976. – т.І.
- •Розд. Ііі
- •Розділ IV
- •Про душу.
- •Уривки з праць. – Антология мировой философии: в 4-х т. – м.: Мысль, 1971 г. – т. 3. – с. 304-305, 307-315, 317-325, 337. Категорії і закони діалектики.
- •Діалектичне заперечення.
- •Перехід кількісних змін у якісні.
- •Критика законів формальної логіки. Закон тотожності.
- •Відмінність, протилежність, суперечність.
- •Перехід суперечності в основу.
- •Закон достатньої основи.
- •Суперечність і її примирення.
- •Тацит. Про імперське мислення.
- •Забарвлення статей у деяких метеликів.
- •IV. Із української філософії.
- •Вступ (уривок)
- •Діалог. Назва йогo – Потоп зміїний.
- •Притча, названа “Єродій”. Уривок
- •Серце та його значення у духовному житті людини, згідно з ученням слова Божого.
- •Нариси з історії філософії на Україні. – к.: Орій, 1992. (уривок) філософія і національність.
- •1. Нація і людство
- •2. Філософія і філософії
- •3. Розвиток філософії
- •4. Українська філософія
- •Український народній характер і світогляд
- •1. Загальні замітки.
- •2. Спроба характеристики.
- •V. Етика та естетика як філософські дисципліни.
- •(Уривок)
- •Заперечення
- •Арістотель. Нікомахова етика (фрагменти) книга VIII.
- •Лист до батька (1919) – (фрагменти).
- •Щоденник письменника (1873). (Фрагменти).
- •XIV. Вчителеві.
- •Зигмунд фрейд
- •О.Кобилянська до Осипа Маковея¹. Лист від 13 січня 1902 р.
- •Гіппій більший (фрагменти).
- •Ф. Шіллер.
- •Листи про естетичне виховання людини.
- •– К.: Мистецтво, 1974.
- •Лист двадцять шостий
- •Лист двадцять сьомий
- •Коментар
- •М.С. Каган (ред. В.В. Лагетко).
- •Із секретів поетичної творчості (1898 р.).
- •І. Вступні зауваження про критику.
- •Іі.Психологічні основи.
- •Ііі. Естетичні основи.
- •Доповідь, що зроблена 14 грудня 1957 року.
- •VI. Етика науки.
- •Додаток.
- •I. Гносеологія. Г.В.Ф. Гегель. Філософія природи. – Энциклопедия философских наук: в 3-х т. – м.: Мысль, 1975. – т.2.
- •Г.В.Ф. Гегель. Філософія природи. – Энциклопедия философских наук: в 3-х т. – м.: Мысль, 1975. – т.2.
- •Г.В.Ф. Гегель. Філософія природи. – Энциклопедия философских наук: в 3-х т. – м.: Мысль, 1975. – т.2.
- •Г.В.Ф. Гегель. Філософія природи. – Энциклопедия философских наук: в 3-х т. – м.: Мысль, 1975. – т.2.
- •Г.В.Ф. Гегель. Філософія природи. – Энциклопедия философских наук: в 3-х т. – м.: Мысль, 1975. – т.2.
- •Г.В.Ф. Гегель. Філософія природи. – Энциклопедия философских наук: в 3-х т. – м.: Мысль, 1975. – т.2.
- •Г.В.Ф. Гегель. Філософія природи. – Энциклопедия философских наук: в 3-х т. – м.: Мысль, 1975. – т.2.
- •З промови м. Гайдеггера (1889-1976) з нагоди святкування 175-річчя від дня народження нім. Композитора к. Крейцера в їх рідному місті Мескирх 30 жовтня 1955.
- •Арістотель. Категорії. – Соч.: в 4-х т. – м.: Мысль, 1978. – т.2.
- •М.І. Костомаров. Сорок років. Нар. Малоросійська легенда. – Тв.: в 2-х т. – т.2. – к.: Дніпро, 1990. – с.402-403. – 784 с.
- •Арістотель. Перша аналітика. – Соч.: в 4-х т. – м.: Мысль, 1978. – т.2. – Розд.30. – Розд.32.
- •Арістотель. Про душу. – Кн. II, р. XI.
- •Арістотель. Про душу. – Кн. II, p. XII.
- •Ііі. Соціальна філософія: астрологія, антропологія, соціологія, економіка.
- •Йоган Вольфганг Гете (1749-1832).
- •І.Кант. (Неминучість зловживань для наділених владою). – Антология мировой философии. – м.: Мысль, 1971. – т.3. – с. 190-191.
- •Ф.В.Й. Шеллінг. Філософські дослідження про сутність людської свободи і пов’язаних з нею предметах. – Соч.: в 2-х т. – м.: Мысль, 1989. – т.2. – с. 129-132.
- •Г.В.Ф. Гегель. Філософія права.
- •Гегель г.В.Ф. Философия права. – м.: Мысль, 1990. (Про кохання та жіноче питання).
- •Шарль Луї Монтеск’є. Перські листи. Лист 40. Узбек до Іббена у Смирну1.
- •Шарль Луї Монтеск’є (1689 – 1755). Перські листи (1721). Лист 145й. Узбек до... (уривок).
- •Дені Дідро (1713-1784). Нескромні скарби.
- •Е. Золя (1840-1902). Демократія.
- •Е. Золя. Доброчинність республіки.
- •В.Винниченко. Відродження нації. – к.: Наук. Думка, 1990. – ч.Іі. – с. 1-43, 44. –330 с.
- •Арістотель. Політика. – Соч.: в 4-х т. – м.: Мысль, 1983. – т. 4. – с. 409-412, 406, 408, 438. Книга друга.
- •Ііі. Етика г.В.Ф. Гегель. Философия духа. – Энциклопедия философских наук: в 3-х т. – м.: Мысль, 1977. – т.3. – с.327-328.
- •Ф.В.Й. Шеллінг. Система трансцендентального ідеалізму. – Соч.: в 2-х т. – м.: Мысль, 1987. – т.1. – с.455-456, 464-465.
- •К.А. Гельвецій. Про людину. – Соч.: 2-х т. – м.: Мысль, 1974. – т.2.
- •К.А. Гельвецій. Про людину. – Соч.: 2-х т. – м.: Мысль, 1974. – т.2.
- •К.А. Гельвецій. Про людину. – Соч.: 2-х т. – м.: Мысль, 1974. – т.2. – с. 564-565.
- •К.А.Гельвецій. Про людину. – Соч.: 2-х т. – м.: Мысль, 1974. – т.2.
- •Дещо з філософської афористики.
- •Всесвіт. Світ. Природа.
- •Людина, люди.
- •Історія: минуле, теперішнє, майбутнє.
- •Розвиток, рух, прогрес.
- •Народ, держава, нація.
- •Світогляд, ідеали, принципи, переконання.
- •Свобода, рівність.
- •Влада, політика, управління.
- •Моральність, мораль.
- •Право, закон.
- •Сенс життя.
- •Істина.
- •На закінчення.
Книга 1, р. 4.
З яких слів Арістотеля випливає непослідовність (або матеріалізм або ідеалізм) Анаксагора в дошукуванні причини існуючого?
Проаналізуйте міфологізм Емпедокла в поглядах на світове ціле.
Емпедокл як автор стихійних поглядів на єдність протилежностей як причину (рушійну) світу.
Левкіпп і Демокріт про атомістичну будову світу.
Левкіпп і Демокріт про причини всього існуючого.
Книга і, р. V.
1. Що вважали піфагорійці началами всього існуючого?
2. Піфагорійці про світ як гармонію і число. Як називаємо такий погляд?
3. Що є довершеним для піфагорійців?
4. Що є елементами числа за піфагорійцями?
5. Як розуміють піфагорійці поняття “парне і непарне”?
6. Таблиця протилежних понять Піфагора.
7. Що розуміє як “обмежене” Парменід?
8. Що уявляє як “безмежне” Мелісс?
9. Що для Ксенофана є “єдине”?
10. Оцінка Арістотелем думок Ксенофана і Мелісса.
11. Парменід про “єдине і множинне”.
12. В чому виявилась діалектичність піфагорійців у розумінні єдиного і безконечного?
13. Як оцінює погляди піфагорійців Арістотель?
14.Як розуміти “подвійне і два”?
Книга і, р. Vі.
1. В чому виявився вплив філософії піфагорійців і Геракліта на філософські погляди Платона?
2. Що є джерелом ідеалізму Платона?
3. Що є предметом філософських пошуків Сократа і чому?
4. Що може бути предметом науки (знання) на думку Платона? Чи хибне таке уявлення?
5. Що таке “ейдос”? Чий це термін?
6. Поясність взаємовідношення між ейдосами і речами.
7. Що таке опосередковуюче?
8. Чи є відмінність між опосередковуючим і ейдосом?
9. Що таке начало і сутність в філософії Платона?
10. Чим є “двійка” в філософії Платона?
11. В чому бачили відмінність між статями Платон і Арістотель? Чи правомірний такий погляд? Як сьогодні пояснює цю проблему наука?
12.”Велике” і “мале” як причина “блага” і “зла”. Як це розуміє Платон?
13. Яку філософську течію започаткував Платон?
Кн. X., р. VП.
1. Що таке “проміжне”? його роль в розвитку. Чи можна проблему “проміжного” вважати геніальним здогадом Арістотеля?
2. Як розуміти тезу “суперечність немає жодного проміжного”?
3. Арістотель питає: “Що може бути проміжним між знанням і тим, що пізнається”? Що можна відповісти?
4. Що є началами і чому саме?
5. За Арістотелем, “проміжне повинно складатися з протилежностей”. Наведіть приклади.
6. Що Арістотель вважав джерелом руху матерії? Як називаємо такий погляд?
Психологія Арістотеля – велика сторінка в розвитку науки про людську душу, її проблеми, недоліки, заблудження мають історичне пояснення, її достоїнства дивовижні, безприкладні. Арістотель – мислитель, який глибоко висвітлив людині багато з темних глибин її власної природи.
...В трактаті “Про душу” справедливо бачили і поціновували не тільки класичне дослідження основних психічних функцій, взірцевий за часів Арістотеля аналіз і класифікацію психічних явищ, але також і майстерне дослідження, що було важливим для встановлення деяких фундаментальних понять гносеології, чи теорії пізнання. Особливо важливим здавалося (і виявилося) воно для розробки теорії сприйняття, для вчення про матеріальне джерело, чи про матеріально-чуттєву підставу початкових уявлень, на яке спирається увесь подальший розвиток і вся будівля наших понять про зовнішній і внутрішній світ.
В цьому плані не буде перебільшенням сказати, що Арістотель – справжній батько майбутньої матеріалістичної психології, а також вчення про те, що предмети наших чуттєвих сприйнять, які дають початок усім знанням, існують незалежно від самих цих сприйнять, об’єктивно, а не породжуються суб’єктивною організацією нашої сприйнятливості.
Валентин Асмус.1
1Аристотель. Соч.: в 4-х т. – М.: Мысль, 1976. – Т.1. – Ред. В.Ф.Асмус. – С.61-62.
Арістотель.