- •Передмова
- •Сучасний стан філософської освіти в Україні, або Над руїнами марксистсько-ленінської філософії.
- •I. Проблема національного виховання
- •Одвертий лист до галицької української молодежі
- •II. “... Навчитися відчувати себе українцями...” – моральне кредо сучасної української молоді:
- •III. Українська інтелігенція як рушій процесу відродження української нації:
- •Замість заключення Вірш в.Сосюри “Любіть Україну”
- •II. Філософія, релігія, наука.
- •Загальна природнича історія і теорія неба. Передмова
- •Девід Лейзер. Створюючи картину Всесвіту. Розділ 8. Космічна еволюція (уривки).
- •Метафізика. – Кн.I, р.III. (Про сутність (начала) і причину світу).
- •Метафізика. – Кн.І. – Розд. Vі.
- •Метафізика. – Соч.: в 4-х т. – м.: Мысль, 1976. – с.266-268.
- •Книга 1, р. 4.
- •Книга і, р. V.
- •Книга і, р. Vі.
- •Про душу. – Соч.: в 4-х т. – м.: Мысль, 1976. – т.І.
- •Розд. Ііі
- •Розділ IV
- •Про душу.
- •Уривки з праць. – Антология мировой философии: в 4-х т. – м.: Мысль, 1971 г. – т. 3. – с. 304-305, 307-315, 317-325, 337. Категорії і закони діалектики.
- •Діалектичне заперечення.
- •Перехід кількісних змін у якісні.
- •Критика законів формальної логіки. Закон тотожності.
- •Відмінність, протилежність, суперечність.
- •Перехід суперечності в основу.
- •Закон достатньої основи.
- •Суперечність і її примирення.
- •Тацит. Про імперське мислення.
- •Забарвлення статей у деяких метеликів.
- •IV. Із української філософії.
- •Вступ (уривок)
- •Діалог. Назва йогo – Потоп зміїний.
- •Притча, названа “Єродій”. Уривок
- •Серце та його значення у духовному житті людини, згідно з ученням слова Божого.
- •Нариси з історії філософії на Україні. – к.: Орій, 1992. (уривок) філософія і національність.
- •1. Нація і людство
- •2. Філософія і філософії
- •3. Розвиток філософії
- •4. Українська філософія
- •Український народній характер і світогляд
- •1. Загальні замітки.
- •2. Спроба характеристики.
- •V. Етика та естетика як філософські дисципліни.
- •(Уривок)
- •Заперечення
- •Арістотель. Нікомахова етика (фрагменти) книга VIII.
- •Лист до батька (1919) – (фрагменти).
- •Щоденник письменника (1873). (Фрагменти).
- •XIV. Вчителеві.
- •Зигмунд фрейд
- •О.Кобилянська до Осипа Маковея¹. Лист від 13 січня 1902 р.
- •Гіппій більший (фрагменти).
- •Ф. Шіллер.
- •Листи про естетичне виховання людини.
- •– К.: Мистецтво, 1974.
- •Лист двадцять шостий
- •Лист двадцять сьомий
- •Коментар
- •М.С. Каган (ред. В.В. Лагетко).
- •Із секретів поетичної творчості (1898 р.).
- •І. Вступні зауваження про критику.
- •Іі.Психологічні основи.
- •Ііі. Естетичні основи.
- •Доповідь, що зроблена 14 грудня 1957 року.
- •VI. Етика науки.
- •Додаток.
- •I. Гносеологія. Г.В.Ф. Гегель. Філософія природи. – Энциклопедия философских наук: в 3-х т. – м.: Мысль, 1975. – т.2.
- •Г.В.Ф. Гегель. Філософія природи. – Энциклопедия философских наук: в 3-х т. – м.: Мысль, 1975. – т.2.
- •Г.В.Ф. Гегель. Філософія природи. – Энциклопедия философских наук: в 3-х т. – м.: Мысль, 1975. – т.2.
- •Г.В.Ф. Гегель. Філософія природи. – Энциклопедия философских наук: в 3-х т. – м.: Мысль, 1975. – т.2.
- •Г.В.Ф. Гегель. Філософія природи. – Энциклопедия философских наук: в 3-х т. – м.: Мысль, 1975. – т.2.
- •Г.В.Ф. Гегель. Філософія природи. – Энциклопедия философских наук: в 3-х т. – м.: Мысль, 1975. – т.2.
- •Г.В.Ф. Гегель. Філософія природи. – Энциклопедия философских наук: в 3-х т. – м.: Мысль, 1975. – т.2.
- •З промови м. Гайдеггера (1889-1976) з нагоди святкування 175-річчя від дня народження нім. Композитора к. Крейцера в їх рідному місті Мескирх 30 жовтня 1955.
- •Арістотель. Категорії. – Соч.: в 4-х т. – м.: Мысль, 1978. – т.2.
- •М.І. Костомаров. Сорок років. Нар. Малоросійська легенда. – Тв.: в 2-х т. – т.2. – к.: Дніпро, 1990. – с.402-403. – 784 с.
- •Арістотель. Перша аналітика. – Соч.: в 4-х т. – м.: Мысль, 1978. – т.2. – Розд.30. – Розд.32.
- •Арістотель. Про душу. – Кн. II, р. XI.
- •Арістотель. Про душу. – Кн. II, p. XII.
- •Ііі. Соціальна філософія: астрологія, антропологія, соціологія, економіка.
- •Йоган Вольфганг Гете (1749-1832).
- •І.Кант. (Неминучість зловживань для наділених владою). – Антология мировой философии. – м.: Мысль, 1971. – т.3. – с. 190-191.
- •Ф.В.Й. Шеллінг. Філософські дослідження про сутність людської свободи і пов’язаних з нею предметах. – Соч.: в 2-х т. – м.: Мысль, 1989. – т.2. – с. 129-132.
- •Г.В.Ф. Гегель. Філософія права.
- •Гегель г.В.Ф. Философия права. – м.: Мысль, 1990. (Про кохання та жіноче питання).
- •Шарль Луї Монтеск’є. Перські листи. Лист 40. Узбек до Іббена у Смирну1.
- •Шарль Луї Монтеск’є (1689 – 1755). Перські листи (1721). Лист 145й. Узбек до... (уривок).
- •Дені Дідро (1713-1784). Нескромні скарби.
- •Е. Золя (1840-1902). Демократія.
- •Е. Золя. Доброчинність республіки.
- •В.Винниченко. Відродження нації. – к.: Наук. Думка, 1990. – ч.Іі. – с. 1-43, 44. –330 с.
- •Арістотель. Політика. – Соч.: в 4-х т. – м.: Мысль, 1983. – т. 4. – с. 409-412, 406, 408, 438. Книга друга.
- •Ііі. Етика г.В.Ф. Гегель. Философия духа. – Энциклопедия философских наук: в 3-х т. – м.: Мысль, 1977. – т.3. – с.327-328.
- •Ф.В.Й. Шеллінг. Система трансцендентального ідеалізму. – Соч.: в 2-х т. – м.: Мысль, 1987. – т.1. – с.455-456, 464-465.
- •К.А. Гельвецій. Про людину. – Соч.: 2-х т. – м.: Мысль, 1974. – т.2.
- •К.А. Гельвецій. Про людину. – Соч.: 2-х т. – м.: Мысль, 1974. – т.2.
- •К.А. Гельвецій. Про людину. – Соч.: 2-х т. – м.: Мысль, 1974. – т.2. – с. 564-565.
- •К.А.Гельвецій. Про людину. – Соч.: 2-х т. – м.: Мысль, 1974. – т.2.
- •Дещо з філософської афористики.
- •Всесвіт. Світ. Природа.
- •Людина, люди.
- •Історія: минуле, теперішнє, майбутнє.
- •Розвиток, рух, прогрес.
- •Народ, держава, нація.
- •Світогляд, ідеали, принципи, переконання.
- •Свобода, рівність.
- •Влада, політика, управління.
- •Моральність, мораль.
- •Право, закон.
- •Сенс життя.
- •Істина.
- •На закінчення.
Щоденник письменника (1873). (Фрагменти).
ХІІІ. Маленькі картинки. §2.
...Гультяї з робочого люду мені не заважають, і я до них, залишившись тепер (влітку) в Петербурзі, цілком звик, хоча колись терпіти не міг, навіть до ненависті. Вони ходять у свята п’яні, іноді натовпом, тлумлять і наштовхуються на людей – не від бешкетування, а так, тому що п’яному не можна не наштовхуватися і не тлумити; матюкаються вголос не дивлячись на цілі гурти дітей і жінок, повз яких проходять, – не від нахабства, а так, тому що п’яному і не можна мати іншої мови, ніж матюки. Саме ця мова, цілковита мова, я в цьому переконався недавно, мова найзручніша і оригінальна, найпристосованіша до п’яного чи навіть лише до хмільного стану, так що вона цілковито не могла не з’явитися, і якби її зовсім не було – її слід було б придумати. Я зовсім не жартую. Подивімось. Відомо, що напідпитку в першу чергу зв’язаний і важко обертається язик у роті, приплив же думок і відчуттів у сп’янілого, чи у будь-кого, хто ще не цілком відключився, майже вдесятеро швидший. А тому природно вимагається, щоб знайдено було таку мову, яка б могла задовільнити цим двом, протилежним одне одному станам. Мову цю вже споконвіку відшукали і запровадили по всій Русі, де всього-навсього назва одного нелексиконного іменника, так що вся ця мова складається з одного лише слова, яке надзвичайно зручно вимовляється. Одного разу у неділю, вже поночі, мені довелося пройти кроків п’ятнадцять поруч з гуртом шістьох п’яних ремісників, і раптом я переконався, що можна висловити всі думки, відчуття і навіть цілі глибокі міркування однією лише назвою цього іменника, дуже до того ж небагатоскладного. Ось один молодик різко і енергійно вимовляє цей іменник, щоб висловити щось, про що вони попервах говорили, своє найганебніше заперечення. Другий у відповідь йому повторює цей же самий іменник, але цілковито вже іншим тоном і в іншому розумінні – саме в сенсі цілковитого сумніву в правдивості заперечення першого парубійка. Третій раптово обурюється на першого парубка, різко і азартно вихоплюється у розмову і кричить йому той же самий іменник, але в розумінні вже сварки і матюка. Тут встромлюєтеся знову другий парубчак з обуренням на третього, на кривдника, і зупиняє його в тому розумінні, що, мовляв, що ж ти так, хлопче, вскочив? ми розмірковували спокійно, а ти звідкіля взявся – лізеш Фильку сварити! І ось усю цю думку він вимовив тим же самим одним заповітним словом, тією ж до краю односкладовою назвою одного предмета, хіба тільки що підніс руку і взяв третього парубійка за плече. Але ось раптом четвертий хлопчак, наймолодший із цілої партії, який дотепер мовчав, очевидячки раптово відшукавши розв’язання початкового затруднення, через яке зчинився спір, в захопленні піднімаючи руку кричить...Еврика, ви думаєте? Знайшов, знайшов? Ні, зовсім не еврика і не знайшов; він повторює лише той же самий нелексиконний іменник, одне тільки слово, усього одне слово, але тільки з захопленням, з радісним скавулінням, і, здається, надто вже сильним, тому що шостому, насупленому і найстаршому парубку, це не припало до душі, і він миттєво вгамовує молокососне захоплення хлопчака, звертаючись до нього і повторюючи насупленим і повчальним басом...та все той самий заборонений при дамах іменник, що, зокрема, ясно і точно означало: “Чого кричиш, горлянку дереш!” Таким чином, не вимовивши жодного іншого слова, вони повторили це одне тільки улюблене у них слівце шість разів підряд, один за одним, і зрозуміли одне одного цілком. Це факт, свідком якого я був. “Схаменіться! – закричав я їм раптом, ні впало, ні сіло (я був у середині гурту). – Усього тільки десять кроків пройшли, а шість разів (ім’ярек) повторили! Це ж ганьба! Чи не соромно вам?”
Усі раптом на мене подивились, як дивляться на щось цілковито несподіване, і на мить замовкли; я подумав, що висварять, але не висварили, а тільки молоденький парубійко, пройшовши вже кроків з десять, раптом обернувся до мене і на ходу закричав:
– А ти що ж самий – ось сьомий раз його згадав, коли вже в нас шість разів нарахував?
Вибухнув регіт, і партія пройшла, вже не звертаючи більше на мене увагу.