Арістотель. Про душу. – Кн. II, р. XI.

... Чи перебуває орган дотику всередині чи ні чи ж це безпосередньо плоть – це ніяк не доводиться тим, що відчуття відбувається одночасно з дотиком. Але якщо обтягнути плоть чимось на кшталт перетинки, то і ця перетинка безпосередньо передасть відчуття при дотику, хоча зрозуміло, що орган дотику не може знаходитися в цій перетинці. Якби вона і приросла, то відчуття дійшло б ще швидше. Тому здається, що з такою частиною тіла справа була б так само, якби повітря, що оточує нас, зрослося б з нами. Саме в цьому випадку нам здавалося б, що ми чимось одним сприймаємо і звук, і колір, і запах, а зір, слух і нюх здавались би нам одним чуттям. Але так як те, через посередництво чого відбувається рух, є різне, то цілком очевидно, що згадані органи чуття різні.

... Взагалі в якому відношенні до органів зору, слуху і нюху є повітря і вода, в такому ж відношенні, очевидно, є плоть і язик до органу дотику. Якби самий орган дотикався б з предметом, то ні там, ні тут не було б відчуття, подібно до того як хтось би поклав білий предмет на поверхню ока. І звідси також ясно, що орган дотику перебуває всередині. Адже тільки в такому випадку тут відбувається те саме, що і у інших чуттів. А саме: якщо прикласти щось до органу чуття, то відчуття не буде; між тим, коли прикладають до плоті, відчуття є; так що плоть є лише середовищем для чуття дотику.

Пер. укр.мовою за вид.: Аристотель. Соч.: в 4-х т. – М.: Мысль, 1976. – Т.1. – С. 418, 420.

Арістотель. Про душу. – Кн. II, p. XII.

... Зрозуміло також, чому рослини не відчувають, хоча у них є певна частина душі і вони дещо перебирають від того, з чим дотикаються; адже впливає на них і холод, і тепло; причина в тому, що у них немає ні осереддя, ні такого начала, яке б сприймало форми предметів, що відчуваються, а вони перетерплюють впливи разом з матерією.

Можна було б спитати, чи відчуває щось від запаху те, у чого немає нюху чи від кольору те, у чого немає зору, і так само щодо інших чуттів. Якщо те, що сприймається нюхом є запах, то запах викликає нюх, якщо він щось взагалі викликає; таким чином неможливо, щоб те, що не в змозі сприймати нюхом щось відчувало від запаху (те ж саме можна сказати і про інші чуття); взагалі все, що в змозі відувати відчуває (перетерплює) щось від відчуваного, лише остільки, оскільки воно на це спроможно. Це випливає також з того, що на тіла впливають (діють) не світло і пітьма, не звук і не запах, а те, в чому вони перебувають, наприклад, повітря, (а не звук), розколює дерево, коли гримить грім. Те, що сприймається на дотик, і те, що відчувається на смак діють на самі ж тіла;адже якби це було не так, то від чого тоді неодухотворені тіла перетерплювали щось і відповідно до цього змінювались? Чи не означає це, що і сприймане іншими чуттями діє таким самим чином? А чи не правильніше вважати, що не будь-яке тіло в змозі перетерплювати (відчувати дію) щось від запаху чи звуку, а те, що перетерплює вплив, є чимось невизначеним і нестійким, наприклад повітря: адже повітря, стаючи пахучим, ніби перетерплює якийсь вплив. Що інше може сприймати на нюх, як не перетерплювати щось? Але сприймати на нюх – значить відчувати, а повітря, сприймаючи дію, в той же момент стає відчутним.

Пер. укр.мовою за вид.: Аристотель. Соч.: в 4-х т. – М.: Мысль, 1976. – Т. 1. – С. 422.