Г.В.Ф. Гегель. Філософія природи. – Энциклопедия философских наук: в 3-х т. – м.: Мысль, 1975. – т.2.

... найпростіше поділяти хребетних тварин у відповідності до стихій неорганічної природи – землею, повітрям і водою: тварини або птахи, або риби. Ця відмінність є тут вирі­шальною і відразу відкривається перед неупередженим поглядом; для комах це немає жодного значення. Так, наприклад, у багатьох жуків є плавники, але вони живуть також на суходолі і мають, крім того, кри­ла для літання. Хоча, і у вищих тварин є переходи від одного кла­су до другого, що знищує названу відмінність. Життя в різних сти­хіях об’єднується разом, і саме тому в уяві про суходольну тварину не вдається відокремити одиничну визначеність, яка б містила у со­бі її простий суттєвий характер. Тільки думка, розсудок, може вста­новлювати стійкі відмінності, тільки дух (с.552), тому що він дух, може створювати речі у відповідності до цих строгих відмінностей. Твори мистецтва чи науки є такими абстрактними і суттєво інди­відуалізованими, що вони залишаються вірними своєму індивідуально­му характеру і не змішують те, що є суттєво відмінним. Якщо ж іно­ді в мистецтві і припускаються такого змішування, як ми це бачимо в поетичній прозі чи прозаїчній поезії, в драматизованій історії, при введенні живопису до музики, чи в поезію, чи в скульптуру, ко­ли, наприклад ця остання зображує кучері (барельєф є також скульп­турним живописом), то цим порушується своєрідність кожної форми мистецтва; бо, тільки виражаючи себе в певній індивідуальній фор­мі, може геній створити істинно художню річ. Коли одна людина хо­че бути одночасно поетом, живописцем, філософом, і результат одер­жують відповідний. В природі це не випадково: утворення може роз­виватися в двох різних напрямках. Але якщо і суходольна тварина мо­же як китоподібні знову повернутися до води; якщо риба як амфібії і гадюки знову піднімаються на землю, являючи тим самим жалюгідне видовище, оскільки у гадюк, наприклад, є зачатки ніг, що не мають, однак, жодного значення, якщо птахи стають плаваючими птахами, і ornitorynchus є навіть перехідним до суходільних тварин, а в страусі птах стає суходольною твариною, подібною до верблюда, вкритим більше волоссям, ніж перами, якщо деякі суходольні тварини, наприк­лад, вампіри і літючі миші, спроможні навіть літати, як існують і літаючі риби, – то все це не знімає тим не менше вказаної основної відмінності, яка не повинна бути загальною, але визначеною у собі і для себе. Всупереч вказаним недосконалим творам природи, що яв­ляють собою лише змішання різних визначень, подібних до вологого повітря чи вологої землі (тобто гній), основні відмінності повинні бути збереженими і переходи повинні бути введеними як суміш цих відмінностей. Ссавці, ці справжні суходольні тварини, є найбільш довершеними, за ними йдуть птахи, а найменш досконалими є риби (с.553).

Г.В.Ф. Гегель. Філософія природи. – Энциклопедия философских наук: в 3-х т. – м.: Мысль, 1975. – т.2.

...Ссавці мають сосці, чотири розчленовані кінцівки і всі органи в розвинутому стані. Завдяки наявності сосців вони корм­лять і живлять своїх дитинчат з самих себе. Ці тварини прихо­дять, таким чином, до відчуття єдності одного індивідуума з дру­гим, до чуття роду, який набирає існування в породженому, де обидва індивідуума являють собою рід, хоча ця єдність індивідуу­ма з родом сходить знову в природі на ступінь одиничності. Але довершені тварини ще зберігають відношення до цього існування в роді, в якому вони відчувають своє всезагальне; такими є ссавці, а серед птахів ті, що висиджують своїх пташенят. Мавпи є найбільш здатними до розвитку і відрізняються найбільшою любов”ю до своїх дитинчат; задоволений статевий потяг у них ще об^’єктивується, ос­кільки вони самі переходять в друге, і, намагаючись приділити ди­тинчам частину свого, володіють більш високим, позбавленого пожад­ливості спогляданням цієї єдності. У ссавців шкіра також.)с.555) вкривається заростом, але це рослинне життя далеко не є таким ба­гатим, як у птахів. Шкіра ссавців переходить у шерсть, волосся, щетину, колючки (у їжака), навіть в чешую і панцир (у броненосця). Людина, навпаки, володіє гладкою, чистою, набагато більше отвариненою шкірою, її шкіра є позбавленою, далі, всього кісткоподібно­го. Пишна волосяна рослинність є властивою жіночій статі. Ряснота волосся на грудях і в інших місцях у чоловіка вважається за озна­ку сили, але вона свідчить лише про порівняно слабкий розвиток шкіри.

За основу подальшого поділу ссавців було покладено відношення тварин як індивідуумів до інших, тобто за основні ознаки були взяті їх зуби, ноги, кігті, їх дзьоб. В тому, що були взяті ці частини, виявилось правильне чуття, бо названими частинами твари­ни самі відрізняють себе від інших, а для того щоб відмінність була істинною, вона повинна бути не нашим розрізненням за ознака­ми, а розрізненням самої тварини. Захищаючи себе своєю зброєю як індивідуальність проти своєї неорганічної природи, тварина вияв­ляє себе тим самим як сущий для себе суб^’єкт. У відповідності із сказаним, ссавці дуже виразно розпадаються на такі класи: 1) на тварин, у яких ноги стали руками, – людина і мавпа (мавпа є сати­рою на людину, яка дуже охоче дивиться на неї, якщо не забажає взяти її надто серйозно, а забажає лише покепкувати над самою со­бою); 2) на тварин, кінцівки яких є кігтями, – собаки і хижі тва­рини, такі як лев, цей цар звірів; 3) на гризунів, у яких особ­ливо розвиненими є зуби; 4) на кажанів з перепонкою поміж пальця­ми, що зустрічається вже у деяких гризунів (вони ближче межують з собаками і мавпами); 5) на лінивців, у яких пальців частково зовсім немає і замінені на кігті; 6) на тварин з плавникоподібними членами – китоподібні; 7) на тварин з копитами, якими є свині, слони, що мають хобот, рогата худоба, коні і т.д. Сила цих тварин зосереджена вгорі, вони у більшості можуть бути призвичаєними до роботи; а розвиток їх кінцівок вказує на особливе відношення до неорганічної природи; якщо об^’єднати тварин, перерахованих за но­мерами 2, 3, 4, 5 в групу тварин з кігтями, то вийде чотири класи (с.556): а) тварини з руками; б) з кігтями; в) з копитами (робочі тварини); г) з плавниками.

... Щодо більш дрібного поділу, то тут треба залишати за при­родою право на гру і випадок, тобто можливість визначатися ззовні. До того ж, важливим визначальним фактором є ще клімат. Так як на півдні тваринне царство більш є диференційованим за кліматичними і територіальними відмінностями, ніж на півночі, то азіатський і африканський слони значно відрізняються одне від одного, в Америці ж слонів немає зовсім, так само розрізняються між собою льви і тигри і т.д. (с.557).