Уривки з праць. – Антология мировой философии: в 4-х т. – м.: Мысль, 1971 г. – т. 3. – с. 304-305, 307-315, 317-325, 337. Категорії і закони діалектики.

Якість, кількість, міра.

Кожна сфера логічної ідеї виявляється певною цілісністю визначень і певним зображенням абсолюта. Таким є також і буття, яке містить в середині себе три ступені: якість, кількість і міру. Якість є в першу чергу тотожна з буттям, визначеність, так що щось перестає бути тим, чим воно є, коли воно втрачає свою якість. Кількість є, навпаки, зовнішня до буття, байдужа до нього визначеність. Так, наприклад, будинок залишається тим, чим він є, чи буде він більший чи менший, і червоне залишається червоним, чи буде воно світлішим чи темнішим. Третя ступінь буття, міра, є єдністю перших двох, якісна кількість. Всі речі мають свою міру, тобто кількісно є визначеними, і для них байдуже, чи будуть вони більш чи менш великими; але разом з тим ця байдужість має також свою межу, при переході через яку при подальшому збільшенні чи зменшенні речі перестають бути тим, чим вони були. Міра слугує відправним пунктом переходу до другої головної сфери ідеї – до сутності.

Наведені тут три форми буття саме тому, що вони є першими, по суті разом з тим є й найбіднішими, тобто найабстрактнішими. Безпосередня чуттєва свідомість, оскільки вона також і мислить, обмежується переважно абстрактними визначеннями якості і кількості. Ця чуттєва свідомість розглядається звичайно як найбільш конкретне і, значить, разом з тим і найбільш багате: вона, однак, такою є лише за матеріалом; щодо думки, що міститься в ній, вона, навпаки, найбідніша і абстрактна.

Діалектичне заперечення.

Треба нагадати про подвійне значення нашого німецького виразу “знімати”. Під зняттям ми розуміємо, по-перше, усунути, заперечити і говоримо, у відповідності з цим, що закон, заклад є відміненим, усуненим. Але зняття означає також збереження, і ми говоримо в цьому смислі, що дещо збережене. Ця подвійність в слововживанні в німецькій мові, за яким одне і теж слово має негативний і позитивний смисл не повинна розглядатися як випадкова, і тим не менше ми маємо дорікнути мові, бо вона призводить до плутанини, а повинні бачити в ній спекулятивний дух нашої мови, що переступає через межі лише розсудкового “або-або”.

Перехід кількісних змін у якісні.

Дано відношення міри, певна самостійна реальність, якісно яка є відмінною від інших. Таке для-себе-буття в зв’язку з тим, що воно в той же час по суті своїй є певним відношенням визначених кількостей, відкрите для зовнішності і для кількісної зміни; воно має простір, в межах якого воно залишається байдужим до цієї зміни і не змінює своєї якості. Але виникає така точка цієї зміни кількісної, в якій змінюється якість, визначена кількість виявляється специфічною, так що змінене кількісне відношення перетворюється на деяку міру і тим самим в нову якість, на нове дещо. Відношення, що змінило перше, є визначеним ним почасти в тому смислі, що моменти, які перебувають у сродності, якісно є тими ж самими, почасти в тому, що тут є кількісна неперервність. Але так як відмінність стосується цього кількісного, то нове дещо ставиться байдуже до попереднього; відмінність між ними є зовнішньою відмінністю визначеної кількості. Вона з’являється, таким чином не з попередньої, а безпосередньо з себе, тобто з внутрішньої, ще не вступившої в наявне буття специфічної єдності. Нова якість чи нове дещо піддане такому ж процесу своєї зміни і т. д. до безкінечності.

Оскільки рух від однієї якості до другої відбувається в постійній безперервності кількості, постільки відношення, що наближується до деякої якісної точки, що розглядається кількісно, розрізняється лише як “більше” і “менше”. Зміна з цього боку є поступовою. Але поступовість стосується тільки зовнішнього аспекту зміни, а не якісного її аспекту; попереднє кількісне відношення, що є безконечно близьким до наступного, все ще є другим якісним існуванням. Тому з якісного боку абсолютно переривається чисто кількісний поступальний рух вперед, що не складає межі в собі самому; так як нова якість, що з’являється, за своїм чисто кількісним співвідношенням є у порівнянні з зникаючим невизначено другим, байдужою якістю, то перехід є стрибком; обидві якості положені як цілковито зовнішні одна щодо одної.

Звичайно намагаються зробити зміну зрозумілою, пояснюючи її поступовістю переходу; але поступовість є швидше як раз виключно тільки байдужою зміною, протилежністю якісній зміні. В поступовості швидше знімається зв’язок обидвох реальностей, однаково, чи беруть їх як стани чи як самостійні речі; положено, що жодна з них не є межею другої і що вони цілком є зовнішніми одна щодо другої; тим самим усувається як раз те, що вимагається для розуміння, як би мало не вимагалося для цього відношення.

В хімічних з’єднаннях зустрічаються при прогресуючій зміні пропорцій змішування якісні вузли і стрибки, що дві речовини на окремих точках шкали змішування утворюють продукти, які виявляють особливі якості. Ці продукти відрізняються одне від одного не тільки як “більше” і “менше”, і однаковим чином вони ще не дані, хоча б лише у меншому ступені, разом з відношеннями, що є близькими до цих вузлових відношень, але є пов’язаними з самими такими вузловими точками. Напр., з’єднання кисню та азоту дають різні азотні окиси та кислоти, що з’являються лише за визначених кількісних відношеннях і володіючи сумісно різними якостями, так що на проміжних точках пропорцій змішування не одержиться жодних специфічно існуючих сполук. Чи напр., вода, коли змінюється її температура, не тільки стає від цього менш теплою, але і проходить через стани затвердіння, крапельної рідини і пружної рідини; ці різні стани наступають не поступово, чисто поступова зміна температури раптом переривається і затримується цими точками, і поява другого стану є стрибком. – Будь-яке народження і будь-яка смерть – це не триваюча поступовість, а, навпаки, перерва такої поступовості і стрибок з кількісної зміни в якісну.

Говорять: в природі не буває стрибків, і звичайна уява, коли вона хоче осягнути деяке виникнення чи переходження, вважає, як ми вже сказали вище, що осягне їх, уявляючи їх собі як поступове походження чи зникнення. Але ми показали, що взагалі зміни буття суть не тільки перехід однієї величини в іншу, але і перехід якісного в кількісне і навпаки, іностановлення, яке є перервою поступового і якісно інше у порівнянні з попереднім існуванням. Вода через охолодження стає твердою не поступово, так, щоб стати (спочатку) кашоподібною, а потім поступово затвердіти до щільності криги, а твердіє одразу; вже досягнувши температури точки замерзання, вона все ще може цілковито зберігати свій рідкий стан, якщо він залишиться в спокої, і найменше здригання приводить її в стан твердості.

В галузі моральної, оскільки моральне розглядається в сфері буття, має місце такий же перехід кількісного в якісне, і різні якості виявляються заснованими на різниці величин. Саме через “більше” і “менше” міра легковажності порушується і з’являється дещо цілковито інше – злочин, саме через “більше” і “менше” справедливість переходить в несправедливість, доброчинність у порок. – Так само ж держави за інших однакових умовах набирають різного якісного характеру через відмінності в їх величині. Закони і державний устрій перетворюються на щось інше, коли збільшується розмір держави і зростає кількість громадян. Держава має міру своєї величини, переходячи через яку вона внутрішньо нестримно розпадається при тому ж державному устрої, який за другого розміру складав би щастя і силу.