- •Передмова
- •Сучасний стан філософської освіти в Україні, або Над руїнами марксистсько-ленінської філософії.
- •I. Проблема національного виховання
- •Одвертий лист до галицької української молодежі
- •II. “... Навчитися відчувати себе українцями...” – моральне кредо сучасної української молоді:
- •III. Українська інтелігенція як рушій процесу відродження української нації:
- •Замість заключення Вірш в.Сосюри “Любіть Україну”
- •II. Філософія, релігія, наука.
- •Загальна природнича історія і теорія неба. Передмова
- •Девід Лейзер. Створюючи картину Всесвіту. Розділ 8. Космічна еволюція (уривки).
- •Метафізика. – Кн.I, р.III. (Про сутність (начала) і причину світу).
- •Метафізика. – Кн.І. – Розд. Vі.
- •Метафізика. – Соч.: в 4-х т. – м.: Мысль, 1976. – с.266-268.
- •Книга 1, р. 4.
- •Книга і, р. V.
- •Книга і, р. Vі.
- •Про душу. – Соч.: в 4-х т. – м.: Мысль, 1976. – т.І.
- •Розд. Ііі
- •Розділ IV
- •Про душу.
- •Уривки з праць. – Антология мировой философии: в 4-х т. – м.: Мысль, 1971 г. – т. 3. – с. 304-305, 307-315, 317-325, 337. Категорії і закони діалектики.
- •Діалектичне заперечення.
- •Перехід кількісних змін у якісні.
- •Критика законів формальної логіки. Закон тотожності.
- •Відмінність, протилежність, суперечність.
- •Перехід суперечності в основу.
- •Закон достатньої основи.
- •Суперечність і її примирення.
- •Тацит. Про імперське мислення.
- •Забарвлення статей у деяких метеликів.
- •IV. Із української філософії.
- •Вступ (уривок)
- •Діалог. Назва йогo – Потоп зміїний.
- •Притча, названа “Єродій”. Уривок
- •Серце та його значення у духовному житті людини, згідно з ученням слова Божого.
- •Нариси з історії філософії на Україні. – к.: Орій, 1992. (уривок) філософія і національність.
- •1. Нація і людство
- •2. Філософія і філософії
- •3. Розвиток філософії
- •4. Українська філософія
- •Український народній характер і світогляд
- •1. Загальні замітки.
- •2. Спроба характеристики.
- •V. Етика та естетика як філософські дисципліни.
- •(Уривок)
- •Заперечення
- •Арістотель. Нікомахова етика (фрагменти) книга VIII.
- •Лист до батька (1919) – (фрагменти).
- •Щоденник письменника (1873). (Фрагменти).
- •XIV. Вчителеві.
- •Зигмунд фрейд
- •О.Кобилянська до Осипа Маковея¹. Лист від 13 січня 1902 р.
- •Гіппій більший (фрагменти).
- •Ф. Шіллер.
- •Листи про естетичне виховання людини.
- •– К.: Мистецтво, 1974.
- •Лист двадцять шостий
- •Лист двадцять сьомий
- •Коментар
- •М.С. Каган (ред. В.В. Лагетко).
- •Із секретів поетичної творчості (1898 р.).
- •І. Вступні зауваження про критику.
- •Іі.Психологічні основи.
- •Ііі. Естетичні основи.
- •Доповідь, що зроблена 14 грудня 1957 року.
- •VI. Етика науки.
- •Додаток.
- •I. Гносеологія. Г.В.Ф. Гегель. Філософія природи. – Энциклопедия философских наук: в 3-х т. – м.: Мысль, 1975. – т.2.
- •Г.В.Ф. Гегель. Філософія природи. – Энциклопедия философских наук: в 3-х т. – м.: Мысль, 1975. – т.2.
- •Г.В.Ф. Гегель. Філософія природи. – Энциклопедия философских наук: в 3-х т. – м.: Мысль, 1975. – т.2.
- •Г.В.Ф. Гегель. Філософія природи. – Энциклопедия философских наук: в 3-х т. – м.: Мысль, 1975. – т.2.
- •Г.В.Ф. Гегель. Філософія природи. – Энциклопедия философских наук: в 3-х т. – м.: Мысль, 1975. – т.2.
- •Г.В.Ф. Гегель. Філософія природи. – Энциклопедия философских наук: в 3-х т. – м.: Мысль, 1975. – т.2.
- •Г.В.Ф. Гегель. Філософія природи. – Энциклопедия философских наук: в 3-х т. – м.: Мысль, 1975. – т.2.
- •З промови м. Гайдеггера (1889-1976) з нагоди святкування 175-річчя від дня народження нім. Композитора к. Крейцера в їх рідному місті Мескирх 30 жовтня 1955.
- •Арістотель. Категорії. – Соч.: в 4-х т. – м.: Мысль, 1978. – т.2.
- •М.І. Костомаров. Сорок років. Нар. Малоросійська легенда. – Тв.: в 2-х т. – т.2. – к.: Дніпро, 1990. – с.402-403. – 784 с.
- •Арістотель. Перша аналітика. – Соч.: в 4-х т. – м.: Мысль, 1978. – т.2. – Розд.30. – Розд.32.
- •Арістотель. Про душу. – Кн. II, р. XI.
- •Арістотель. Про душу. – Кн. II, p. XII.
- •Ііі. Соціальна філософія: астрологія, антропологія, соціологія, економіка.
- •Йоган Вольфганг Гете (1749-1832).
- •І.Кант. (Неминучість зловживань для наділених владою). – Антология мировой философии. – м.: Мысль, 1971. – т.3. – с. 190-191.
- •Ф.В.Й. Шеллінг. Філософські дослідження про сутність людської свободи і пов’язаних з нею предметах. – Соч.: в 2-х т. – м.: Мысль, 1989. – т.2. – с. 129-132.
- •Г.В.Ф. Гегель. Філософія права.
- •Гегель г.В.Ф. Философия права. – м.: Мысль, 1990. (Про кохання та жіноче питання).
- •Шарль Луї Монтеск’є. Перські листи. Лист 40. Узбек до Іббена у Смирну1.
- •Шарль Луї Монтеск’є (1689 – 1755). Перські листи (1721). Лист 145й. Узбек до... (уривок).
- •Дені Дідро (1713-1784). Нескромні скарби.
- •Е. Золя (1840-1902). Демократія.
- •Е. Золя. Доброчинність республіки.
- •В.Винниченко. Відродження нації. – к.: Наук. Думка, 1990. – ч.Іі. – с. 1-43, 44. –330 с.
- •Арістотель. Політика. – Соч.: в 4-х т. – м.: Мысль, 1983. – т. 4. – с. 409-412, 406, 408, 438. Книга друга.
- •Ііі. Етика г.В.Ф. Гегель. Философия духа. – Энциклопедия философских наук: в 3-х т. – м.: Мысль, 1977. – т.3. – с.327-328.
- •Ф.В.Й. Шеллінг. Система трансцендентального ідеалізму. – Соч.: в 2-х т. – м.: Мысль, 1987. – т.1. – с.455-456, 464-465.
- •К.А. Гельвецій. Про людину. – Соч.: 2-х т. – м.: Мысль, 1974. – т.2.
- •К.А. Гельвецій. Про людину. – Соч.: 2-х т. – м.: Мысль, 1974. – т.2.
- •К.А. Гельвецій. Про людину. – Соч.: 2-х т. – м.: Мысль, 1974. – т.2. – с. 564-565.
- •К.А.Гельвецій. Про людину. – Соч.: 2-х т. – м.: Мысль, 1974. – т.2.
- •Дещо з філософської афористики.
- •Всесвіт. Світ. Природа.
- •Людина, люди.
- •Історія: минуле, теперішнє, майбутнє.
- •Розвиток, рух, прогрес.
- •Народ, держава, нація.
- •Світогляд, ідеали, принципи, переконання.
- •Свобода, рівність.
- •Влада, політика, управління.
- •Моральність, мораль.
- •Право, закон.
- •Сенс життя.
- •Істина.
- •На закінчення.
Тацит. Про імперське мислення.
З боку завойовників: уривок з промови Цериала (Цереал) Петилія Квінта, римський полководець (час правління Веспасіана) придушив рух батавів під керівництвом Цивіліса Юлія (вождь германського племені батавів, що підняв в 68-69 рр. н.е. повстання проти римського панування) до тревірів і лінгонів (кіннотники перші, одні і другі – галльські племена):
“...Римські полководці і головнокомандувачі прийшли на вашу землю і землю інших галів, не переслідуючи користь, а за запрошенням ваших предків, яких розбрат доводив до загибелі, а закликані ними на допомогу германці перетворювали на рабів однаково як союзників, так і ворогів... І не для того ми зайняли Рейн, щоб охороняти Італію, а для того, щоб будь-який інший Аріовіст (вождь германського племені свевів, 58 р. до н.е.) не заволодів, як цар, Галлією. Невже ви думаєте, що ви є дорожчими для Цивіліса, батавів і зарейнських народів, ніж були для предків їх ваші батьки і діди?.. Хоча вони виставляють на вид волю і гарні слова, але жодний інший не домагався закабалення других людей і панування над ними без того, щоб не вживати цих самих слів.
В Галліях були завжди царі і війни, поки ви не вступали під наші закони. Ми, хоча і зазнавали з вашого боку стількох клопотів, наклали за правом перемоги на вас лише те, чим можна було б охороняти мир; бо ні покій народів не можна підтримувати без військової сили, ні військової сили без зарплатні, ні зарплатні без податків; все решта є спільними нам з вами. Ви самі часто керуєте нашими легіонами, ви самі керуєте цими чи іншими провінціями; немає нічого у нас від вас окремого чи замкненого... Адже після вигнання римлян – від чого нехай охоронять боги! – що інше настане, як не війни всіх народів між собою. Восьмисотлітня фортуна і державна мудрість зростили цю імперію, яку не можна знищити не знищивши самих винищувачів. Але найбільша небезпека настане для вас, у кого є золото і багатство, що є головним спонукачем війни. Тому любіть і поважайте мир і Рим, який належить за силою одного і того ж права переможеним і переможцям. Нехай же вас навчать уроки тієї і іншої долі, що ви не повинні віддавати перевагу впертості, що поєднана з загибеллю, перед покірністю, що поєднана з безпекою...”.
(Тацит, Історії, IV, 73; 74).
З боку завойованих: уривок з промови вождя британських повстанців Калгака (409 р. н.е.):
“... Гордовитості римлян не можна уникнути ні послухом, ні покорою. Грабіжники світу, коли їм, хто усюди зазирає, не вистачає земель, обзирає і море; якщо ворог їх багатий, вони є користолюбні, якщо бідний, честолюбні, – люди, яких не може наситити ні Схід, ні Захід. Вони одні з усіх з однаковою жадібністю накидаються на багатство і бідність. Красти, вбивати, грабувати – це їх брехливою мовою називається управлінням, а коли все перетворять на пустелю, називають це миром. Природа хотіла, щоб для кожного діти і родичі були найдорожчим. Їх у нас забирають за допомогою набору, щоб змусити служити в інших країнах; дружини і сестри, хоча б уникнули їх ворожого насильства, оскверняються ними, коли вони приберають ім’я друзів і гостей. Володіння і багатство перетворюються на данину, річний врожай – на хлібний податок, самі тіла і руки знесилюються на прокладанні доріг через ліси і болота під ударами бича і серед лайки. Люди, що народжені для рабства, продаються один раз і до того ж годуються своїм паном; Британія щодня купує своє рабство, кожного дня годує своїх панів...
(Тацит. Агрикола, 30; 31)
Цит. за вид.: Хрестоматия по истории древнего мира / Под ред. док. ист. наук С.Л. Утченко. – М.: Соцэкгиз, 1962. – С.558, 559; 553. – 675 c.
Ч.Дарвін (1809–1882).