Г.В.Ф. Гегель. Філософія природи. – Энциклопедия философских наук: в 3-х т. – м.: Мысль, 1975. – т.2.

... Утворення різних статей повинно бути різним, їх взаємна визначеність повинна існувати як (с.537) покладена поняттям, то­му що вони являють собою потяг, як різні. Однак, обидві істоти не є, як в хімізмі, лише нейтральним у собі: наслідком первісної то­тожності формації в основі чоловічих і жіночих статевих органів лежить той самий тип тільки з переважанням в одних однієї части­ни, а в других – другої, при цьому у самиці з необхідністю пере­важає індиферентне, а у самця – роздвоєність, протилежність. У нижчих тварин ця тотожність особливо кидається у вічі: “У деяких видів сарани великі сім’яники, що складаються із згорнутих в пу­чечки судин, є подібними на так само великі яєчники, що складають­ся із подібних же згорнутих в пучечки яйцепроводи... У самця шершня сім^’яники не тільки мають цілковито такі ж обриси,.як більш великі яєчники, але і складаються так само ж з майже яйцеподібних, подовгастих, ніжних пухирців, що кріпляться своєю основою до речо­вини яєчок, як яйця до яєчника” (Гете). Важче від усього було вия­вити матку в чоловічих статевих органах. Такою вважалася невдало калитка, хоча сім’яники виявляють неприховану аналогію з жіночим яєчником. Матці ж відповідає в чоловічому статевому апараті перед­міхурова залоза і матка сходить у самця на сту­пінь залози, що є байдужою до всезагальності. Це чудово показав Аккерман (1765-1815, нім. анатом, і фізіол.) на своєму гермафроди­ті, у якого крім чоловічих статевих органів є матка, при цьому, однак, вона не тільки перебуває на місці передміхурової залози, але і вивідні сім”яні протоки проходять через неї, розкриваючись у “crista galli” в сечовипускний канал. Жіночі соромні губи явля­ють собою, далі, калитки, що зійшлися; тому у гермафродита Аккермана вони були заповнені яєчкоподібним утворенням. Нарешті, серед­ня лінія калитка у жінок розщеплена і утворює піхву. Перетворення однієї статі на другу стає, таким чином, цілком зрозумілим. Як у чоловіка матка сходить на ступінь простої залози, так, навпаки, у жінки чоловіче яєчко залишається включеним до яєчника, не виходить на протилежність (с.538) не набирає самостійності, не стає діяль­ним мозком, і клітор є лише бездієвим відчуттям взагалі. У чолові­ків ми маємо, навпаки, дієве відчуття, набубнявіле серце, приплив крові в кавернозні тільця і в петлі губчастої тканини сечовипуск­ного каналу; цьому припливу крові у чоловіків відповідає кровотеча у жінок. Сприйманюваність матки як просте відношення роздвоюється, таким чином, у чоловіка на продукуючий мозок і зовнішнє серце. Завдяки цій відмінності чоловік є дієвим, а жінка є сприймаючою, бо вона залишається в своїй нерозгорнутій єдності.

Дітонародження не можна зводити до яєчника і чоловічого на­сіння і розглядати нове утворення як просте поєднання форм чи час­тин обох істот, бо в жіночій істоті міститься матеріальний еле­мент, а в чоловічій – суб’єктивність.

Зачаття є концентрацією усієї особини в просту єдність, що віддається у своє представлення; насіння є самим цим простим пред­ставленням – цілком єдина точка, таке ж, як ім^’я і цілісна самість. Зачаття є, таким чином, не чим іншим, як становленням протилежно­го, цих абстрактних представлень в єдине представлення (с.539).