- •1. Система юриспруденції. Розвиток традиційних юридичних наук. Нові сфери
- •2. Об'єкт і предмет юридичної науки. Правознавство та державознавство
- •4. Тгп як загальнотеоретична юриспруденція. Предмет і ф-ції тгп.
- •5. Мононорми і походження права. Конфліктне призначення права.
- •6. Початкове і похідне виникнення держави. Неолітична революція і виникнення д-ви.
- •7. Співвідношення д-ви і права. Етатистська і правова д-ва.
- •8. Догматичний (формально-логічний) метод в юр.Теорії і практиці.
- •9. Герменевтичний метод в юриспруденції. Мистецтво інтерпретації та розуміння в правовій сфері.
- •10. Юридична антропологія і її призначення. Право в людині – людина в праві.
- •11. Право в системі соціального регулювання. Нормативне, ненормативне та інд.Регулювання.
- •12. Нормативний, соціологічний та філософські підходи до права. Визначення права.
- •13. Правові сім’ї. Національні, інтегративні і міжнар.Пр.Системи.
- •16. Релігійні пр.Сім’ї. Каконічне право в Україні.
- •17. Компаративістика, її роль у вивченні пр.Реальності.
- •19. Соціологія права. Правова соціалізація. Громадська думка про право.
- •20. Діалог правових культур. Пр.Аккультурація і декультурація. Рецепція права.
- •21. Правова аксіологія. Право і цінності
- •22. Службова (інструментальна) цінність права
- •23. Соціальна і особистісна цінність права. Правові цінності.
- •24. Предмет і метод правового регулювання. Скадові методу пр..Рег-ння.
- •25. Правовий режим.
- •26. Поняття і стадії пр..Регулювання
- •27. Поняття і ознаки пр..Норми. Абстрактна і казуальна форма пр..Норми.
- •28. Класифікація пр..Норм. Диспозитивні норми права.
- •29. Поняття і ознаки пр..Відношення. Юр.Форма і соц..Зміст правовідносин.
- •30. Поняття і види юр.Фактів. Юр.Факти-стани. Фактичний склад.
- •31. Поняття і структура правосвідомості. Пр.Мислення . Пр.Менталітет.
- •32. Суб’єкт права і првосуб’ктність: правоздатність, діє-, деліктоздатність.
- •33. Правова культура суспільства та її компоненти. Пр.Культура і пр..Життя як категорії юриспруденції.
- •34. Правосвідомість і пр..Культура особистості. Пр. Активність особистості.
- •35. Поняття і класифікація принципів права. Загальправові і галузеві принципи.
- •36. Правові аксіоми, правові презумпції, правові фікції.
- •37. Юридична концепція прав людини.Пр.Статус особистості
- •38. Три покоління прав людини. Інд.І колективні права. Проблема становлення 4-го покоління прав людини.
- •40. Захист прав, свобод і законних інтересів особистості
- •41. Загальносоціальні і спеціальні функції права. Регулятивна і координуюча ф-ції права.
- •42. Правове виховання і його форми. Пр. Інформованість. Цілі пр..Виховання.
- •43. Поняття та основні вимоги законності. Правозаконність.
- •44. Поняття правопорядку. .
- •45. Джерела права. Первинні і похідні, осн і додаткові. Джерела права України
- •46. Соціальний процес формування права і правотворчість (нормотворчість). Стадії.
- •47. Юридична практика: поняття і види. Роль суд.Практики в пр..С-мі України.
- •50. Аномалії в правовому житті: пр..Нігілізм, пр..Ідеалізм і пр..Догматизм.
- •51. Суб'єкт і об'єкт правовідносини. Юридичні особи
- •53. Система права, галузі і інститути права. Пр.Общности.
- •54. Приватне і публічне право
- •55. Матеріальне та процесуальне право
- •56. Реалізація права. Форми реалізації права
- •57. Поняття і значення застосування права. Ідеологія застосування права
- •58. Реалізація та застосування права. Безпосередня і правозастосовна реалізація права
- •59. Процес застосування права.
- •60. Акти застосування права: поняття й види
- •61. Тлумачення права: поняття й види
- •62. Офіційне тлумачення права
- •63. Прогалини в праві і способи їх усунення та подолання
- •64. Поняття і види правової поведінки.
- •65. Правомірне поводження.
- •66. Кодифікація і інкорпорація, їх співвідношення та різновиди
- •67. Склад правопорушення. Вина і винність
- •68. Поняття і види правопорушень. Зловживання правом
- •69. Юридична відповідальність. Умови, що виключають юридичну відповідальність
- •70. Штрафна і правовідновлююча відповідальність: поняття й призначення
- •71. Державне (правовий) примус
- •72. Поняття держави. Сильне і слабке, держава. Держава й цивільне суспільство
- •73. Суверенітет держави
- •74. Сучасна і до сучасна держава
- •75. Державна влада.
- •76. Типологія держави. Формаційний
- •77. Поняття механізму держави.
- •78. Законодавча влада і її функції
- •79. Судова влада і здійснення правосуддя
- •80. Виконавча влада і її механізм
- •81. Державне управління та місцеве самоврядування
- •82. Держава в політичній системі суспільства
- •83. Конституційне держава
- •84. Концепція соціальної держави. Україна як держава соціальне
- •85. Концепція правової держави. Україна як правова держава
- •86. Державні органи та їх класифікація
- •87. Функції держави і державна політика
- •88. Державна служба.
- •89. Форма правління, форма державного устрою і державний режим
- •90. Армія як інститут держави. Правовий статус військовослужбовців
- •91. Податкова політика сучасної держави
- •92. Аграрна політика сучасної держави
- •93. Інноваційна політика сучасної держави
- •94. Становлення контрольної влади і її інститутів. Омбудсмен (народний правозахисник)
- •95. Бюрократія та бюрократизм в механізмі держави
- •96. Еліта в державі
- •97. Держава і релігія.
- •98. Екологічна політика держави. Екологічне держава
- •99. Етика і естетика держави
19. Соціологія права. Правова соціалізація. Громадська думка про право.
Соціологія права часто розглядається як галузь соціології, з одного боку, і як юридична наука, з іншого боку. У цьому другому значенні соціологія права іменується юридичною социологією. Як частина юриспруденції соціологія права виникла в рамках загальнотеоретичного правознавства і базується на традиціях соціолого-юридичного підходу у вивченні права. Вона звернена до права в життя (живе право - Є. Ерліх). Склалися три напрямки дослідження в сфері вітчизняних розробок юридичної социології: 1) соціальна обумовленість права, 2) соціальний механізм дії права; 3) ефективність дії законодавства і правозастосовної діяльності.
У загальному плані предметом соціології права (юридичної соціології) виступають специфічні закономірності мікросоціогене-за правових нормативів, Соціодинаміка їх функціонування та наслідки соціальної дії. Основна мета соціології права - оптимізація правового регулювання.
Правова соціалізація становить важливу частину загальної соціалізації і виступає як безперервний процес формування індивідуального правового досвіду і засвоєння соціального досвіду. У процесі правової соціалізації особистість підпадає під тиск і нав'язування досить суперечливих нормативів і цінностей. Правова соціалізація - це не просто повторення з покоління в покоління усталених правових думок і шаблонів поведінки, хоча соціалізація завжди передбачає деяку наступність, передачу правового спадщини. Соціалізація за допомогою навчання грунтується на придбанні знань і засвоєнні тих норм, які формують повагу до відомим правовим приписам, конституції, законам, кодексів і т. д.
Соціалізація може здійснюватися за допомогою передачі досвіду правової поведінки іншими особами, виконання різного роду діяльності, коли на практиці виявляється засвоєння правових норм і цінностей. Поряд з навчанням і придбанням правого досвіду існує особливий канал впливу – символічна соціалізація, яка грунтується на уявленнях про такі явища як правова держава, верховенство права, права людини, судова захист і т. п. Правова соціалізація може бути стихійною і цілеспрямованою. Цілеспрямовану правову соціалізацію прийнято називати правовим вихованням.
Правова соціалізація може бути визначена як процес придбання системи правових установок і ціннісних орієнтації, необхідних для функціонування особистості у сфері дії права.
Громадська думка ставлення до права виражено за двома визначальними напрямками. Перш за все громадська думка як стан масової свідомості пов'язано з висловлюванням суджень суспільно значущих проблем, що повинно враховуватися законодавцем при прийнятті правових рішень. З іншого боку, чинне законодавство і практика його застосування отримують своє відображення в громадській думці, що сказується на ефективності правового регулювання. У зв'язку з цим проблема вивчення громадської думки про право, про правову систему в цілому, про правову політику, про правові акти - складають найважливіше завдання юриспруденції.
20. Діалог правових культур. Пр.Аккультурація і декультурація. Рецепція права.
Під акультурації розуміється будь-яке переміщення однієї культури в іншу. Ідея правової акультурації полягає в тому, що одна правова система може бути як би щеплена до іншої (Ж-Карбоньє). Правова акультурація це засвоєння та використання правових цінностей, норм, інститутів, процедур, рішень, форм та видів діяльності інших правових культур, правових систем, правових сімей.
Сучасний світ не може існувати в умовах замкнутості правових культур.Розгортається діалог правових культур, тобто циркуляція в суспільній свідомості різних ідей, світоглядницьких і ціннісних установок, які розповсюджуються через систему освіти і виховання, спеціальну літературу, засоби масової інформації, діяльність різних організацій, в ході якої відбувається філіація (перетікання ) ідей, їх зіткнення, взаємодія. При цьому правова акультурація може здійснюватися владою з допомогою законодавства і судової практики. При укладанні договорів правова акультурація може відбуватися приватним шляхом. Вченими та викладачами на рівні юридичної науки і юридичної освіти також здійснюється правова акультурація. Звідси розмежування трьох видів правової акультурації: владної, договірної і доктринальної.
За результатами правової акультурації розрізняється позитива - свідчить про затвердження правового інституту і негативна - пов'язана з виродженням правового інституту, або відмовою в його використанні. В якості глобальної акультурації розглядається рецепція права, коли принципово змінюється правова система, відбуваються глибинні зміни у правовій культурі.
За ступенем відкритості іноземним правовим нормам всі інші деталі галузі права перевершують міжнародне приватне право. Тут склалася специфічна різновидність правових норм, за допомогою яких вирішується питання про закон, який підлягає застосуванню. Вважається, що наявність колізійних норм може бути доведено до виділення колізійного права.
Одна з проблем взаємодії правових культур - явище декультураціі, тобто руйнування правової культури при запозичуванні інших правових цінностей, норм, інститутів і т. д. Наростання взаємодії між правовими культурами вимагає від кожної правової культури стійкості по відношенню до інших правових культур і здібності до засвоєння інновацій.