19. Соціологія права. Правова соціалізація. Громадська думка про право.

Соціологія права часто розглядається як галузь соціології, з одного боку, і як юридична наука, з іншого боку. У цьому другому значенні соціологія права іменується юридичною социологією. Як частина юриспруденції соціологія права виникла в рамках загальнотеоретичного правознавства і базується на традиціях соціолого-юридичного підходу у вивченні права. Вона звернена до права в життя (живе право - Є. Ерліх). Склалися три напрямки дослідження в сфері вітчизняних розробок юридичної социології: 1) соціальна обумовленість права, 2) соціальний механізм дії права; 3) ефективність дії законодавства і правозастосовної діяльності.

У загальному плані предметом соціології права (юридичної соціології) виступають специфічні закономірності мікросоціогене-за правових нормативів, Соціодинаміка їх функціонування та наслідки соціальної дії. Основна мета соціології права - оптимізація правового регулювання.

Правова соціалізація становить важливу частину загальної соціалізації і виступає як безперервний процес формування індивідуального правового досвіду і засвоєння соціального досвіду. У процесі правової соціалізації особистість підпадає під тиск і нав'язування досить суперечливих нормативів і цінностей. Правова соціалізація - це не просто повторення з покоління в покоління усталених правових думок і шаблонів поведінки, хоча соціалізація завжди передбачає деяку наступність, передачу правового спадщини. Соціалізація за допомогою навчання грунтується на придбанні знань і засвоєнні тих норм, які формують повагу до відомим правовим приписам, конституції, законам, кодексів і т. д.

Соціалізація може здійснюватися за допомогою передачі досвіду правової поведінки іншими особами, виконання різного роду діяльності, коли на практиці виявляється засвоєння правових норм і цінностей. Поряд з навчанням і придбанням правого досвіду існує особливий канал впливу – символічна соціалізація, яка грунтується на уявленнях про такі явища як правова держава, верховенство права, права людини, судова захист і т. п. Правова соціалізація може бути стихійною і цілеспрямованою. Цілеспрямовану правову соціалізацію прийнято називати правовим вихованням.

Правова соціалізація може бути визначена як процес придбання системи правових установок і ціннісних орієнтації, необхідних для функціонування особистості у сфері дії права.

Громадська думка ставлення до права виражено за двома визначальними напрямками. Перш за все громадська думка як стан масової свідомості пов'язано з висловлюванням суджень суспільно значущих проблем, що повинно враховуватися законодавцем при прийнятті правових рішень. З іншого боку, чинне законодавство і практика його застосування отримують своє відображення в громадській думці, що сказується на ефективності правового регулювання. У зв'язку з цим проблема вивчення громадської думки про право, про правову систему в цілому, про правову політику, про правові акти - складають найважливіше завдання юриспруденції.

20. Діалог правових культур. Пр.Аккультурація і декультурація. Рецепція права.

Під акультурації розуміється будь-яке переміщення однієї культури в іншу. Ідея правової акультурації полягає в тому, що одна правова система може бути як би щеплена до іншої (Ж-Карбоньє). Правова акультурація це засвоєння та використання правових цінностей, норм, інститутів, процедур, рішень, форм та видів діяльності інших правових культур, правових систем, правових сімей.

Сучасний світ не може існувати в умовах замкнутості правових культур.Розгортається діалог правових культур, тобто циркуляція в суспільній свідомості різних ідей, світоглядницьких і ціннісних установок, які розповсюджуються через систему освіти і виховання, спеціальну літературу, засоби масової інформації, діяльність різних організацій, в ході якої відбувається філіація (перетікання ) ідей, їх зіткнення, взаємодія. При цьому правова акультурація може здійснюватися владою з допомогою законодавства і судової практики. При укладанні договорів правова акультурація може відбуватися приватним шляхом. Вченими та викладачами на рівні юридичної науки і юридичної освіти також здійснюється правова акультурація. Звідси розмежування трьох видів правової акультурації: владної, договірної і доктринальної.

За результатами правової акультурації розрізняється позитива - свідчить про затвердження правового інституту і негативна - пов'язана з виродженням правового інституту, або відмовою в його використанні. В якості глобальної акультурації розглядається рецепція права, коли принципово змінюється правова система, відбуваються глибинні зміни у правовій культурі.

За ступенем відкритості іноземним правовим нормам всі інші деталі галузі права перевершують міжнародне приватне право. Тут склалася специфічна різновидність правових норм, за допомогою яких вирішується питання про закон, який підлягає застосуванню. Вважається, що наявність колізійних норм може бути доведено до виділення колізійного права.

Одна з проблем взаємодії правових культур - явище декультураціі, тобто руйнування правової культури при запозичуванні інших правових цінностей, норм, інститутів і т. д. Наростання взаємодії між правовими культурами вимагає від кожної правової культури стійкості по відношенню до інших правових культур і здібності до засвоєння інновацій.