55. Матеріальне та процесуальне право

У сучасній юридичній літературі питання про матеріальне та процесуальне право відносять до існування правових спільнот в системі права. Розмежування між матеріальним і про-процесуального правом не може бути проведено тільки по лінії галузей права, воно проходить через інститути права і окремі норми.

До матеріального права відносять ті правові норми, які не ¬ посередньо регулюють відносини між суб'єктами права, формуючи позитивну поведінку їх учасників. Крім того, матеріальним правом вважаються ті охоронні норми, які забезпечують позитивне регулювання (норми кримінального права). Норми матеріального права закріплюють правове положення особистості і колективних суб'єктів права, відносини власності і багато немайнові відносини, визначають структуру, компетенцію і спрямованість діяльності державних органів, установ і організацій, Встановлюють підстави і межі відповідальності за правопорушення та багато іншого. Таким чином норми матеріального права забезпечують виконання регулятивних та охоронних функцій. Серед галузей матеріального права конституційне, цивільне, адміністративне, кримінальне, фінансове, земельне, сімейне та ін.

До процесуального права відносять ті правові норми, які визначають процедуру формування та реалізації норм матері ального права, або процедуру застосування санкцій (реалізація охоронних норм). Процесуальні норми визначають права і обов'язки суб'єктів процесуальних правовідносин. Вони формуються в інститути і галузі і регулюють відносини, які складаються при реалізації всіх галузей права. Серед галузей процесуального права: Цивільно-процесуальне право, адмініст тративно-процесуальне право, кримінально-процесуальне право, господарсько-процесуальне право, конституційно-процесуальне право, кримінально-виконавче право. Традиційно спільною метою існування норми процесуального права є забезпечення результату, переслідуваного нормою матеріального права. Звідси складається (В. М. Горшнев) специфіка процесуальних норм, виражена в тому, що вони носять: Процедурний характер, визнає найбільш оптимальний порядок здійснення юридичної діяльності; як правило адресовані суб'єктам, наділеним владними повноваженнями; норма матеріального права як би присутня в гіпотезі процесуальної норми; зазвичай санкція Виражена у скасуванні винесеного рішення.

Процесуальні норми, з одного боку, мають тенденцію до відокремлення в процесуальні галузі та інститути, а з іншого - будучи необхідною умовою реалізації багатьох норм матеріального права, співіснують з ними в єдиному зв'язку. Саме ця обставина дозволяє кваліфікувати матеріальне і процесуальне право як правові спільності.

Наявність процесуального права пов'язано з існуванням специфічного правового явища, іменованого юридичним процесом. Цей процес регламентується процесуальними нормами, а його результати закріплюються у відповідних правових актах - офіційних документах. Юридичний процес - це поняття які охоплюють судові процеси та правові процедури, де правові процедури пов'язані з позасудовими справами і проявляються в самих різних умовах: При реєстрації та розірвання шлюбу, при призначенні на посаду, при утворенні юридичної особи і т. д. Саме такі процедури отримують своє відображення в процесуальних нормах співіснують з нормами матеріального права. У сучасному розвитку різко зростає значення процесуального права та юридичного процесу як найважливіших гарантій законного здійснення вимог правових приписів, прав, свобод і законних інтересів особистості