82. Держава в політичній системі суспільства

Політична система виступає як складне освіту, яка забезпечує існування суспільства як єдиного організму, централізовано керованого політичною владою. Виділяються чотири компоненти політичної системи: політична структура; політичні і правові норми; політичні відносини; політична свідомість і політична культура. Серед інститутів, зіставляющих політичну структуру, разом з партіями, профспілками, громадськими організаціями, найважливішим інститутом є держава. Саме держава створює умови для забезпечення верховенства політичної системи по відношенню до економічної і духовної систем. При цьому якщо для економічної системи головне полягає у виробництві товарів і послуг, а для духовної системи - в адаптації осіб на основі встановлення зразків і норм поведінки, то головне, що характеризує політілогічну систему - це політична влада. Не випадково основними функціями політичної системи є: 1) визначення цілей і завдань товариства; 2) мобілізація ресурсів; 3) інтеграція елементів товариства; 4) розподіл цінностей в суспільстві. Характерні особливості політичної системи виражаються через такі категорії, як стійкість, адаптивність, продуктивність та ефективність. Стійкість політичної системи визначається тривалістю її існування в часі. Адаптивність політичної системи пов'язана з пристосовність до змін, що відбуваються в суспільстві і в системі міжнародних відносин. Продуктивність політичної системи фіксується здатність вирішувати виникаючі в суспільстві проблеми (чим більше проблем вирішується, тим політична система продуктивніше). Ефективність політичної системи зв'язується з підтримкою системи народом і іменується легітимністю влади.

Політична система повинна бути стабільною. Відсутність стабільності політичної системи характеризується як її сейсмічність, яка багато в чому обумовлена нестійкістю центру. Взагалі рішення проблеми центрування політичної системи як би ставить їй такі властивості як стійкість, адаптивність, продуктивність, ефективність.

В інституціональному аспекті для політичної системи найважливішими питаннями є чітке розмежування державної організації суспільства і недержавної організації товариства; створення надійної і доступної системи контролю за інститутами влади; правова гарантії діяльності засобів масової інформації; створення умов для функціонування в системі політичних інститутів представників всіх партій. В системі політичних відносин викликають складності відносини конфронтації, що характеризуються боротьбою і ізоляцією. Тому повинні вестися пошуки співпраці, побудованого на балансі різноманітних інтересів. При цьому в систему політичних відносин включені суб'єкти соціального рівня (класи, етноси, групи, особи, електорат, мафія); інституційні суб'єкти (держава, партія, профспілка, парламент); функціональні суб'єкти (армія, церква, опозиція, лобі). Включення в політичне життя правого і лівого екстремізму дестабілізує політичну систему.

Нормативний аспект політичної системи багато в чому обумовлений конституційним положенням, яке може бути двох типів. Один тип конституційного регулювання спрямований на організацію і діяльність лише одного елемента політичної системи, а саме держави, в особі його інститутів (Конституція США). Інший тип конституційного регулювання, що отримав найбільше поширення в сучасних державах, пов'язаний з фіксацією на конституційному рівні всієї політичної системи. Взагалі призначення конституції для політичної системи суспільства в першу чергу в тому, щоб з її допомогою встановити правила боротьби за владу.

Політична система - завжди формалізована система. Найважливішими вимогами для її організації і діяльності є законність і легітимність, які складаються в забезпеченні відповідності реального політичного життя конституційним нормам і інтересам народу. У справі становлення та функціонування політичної системи чималу роль відіграє політична свідомість, що виступає як суб’єктивний образ політичної системи. Знання, орієнтація, цінності та встановлення у своїй цілісності складають політичний менталітет, що формується в масовому політичному свідомості і засвоюваний індивідами. Політичний менталітет або ментальність означає наявність у людей, що належать до одної культурі, певної психологічної оснащення, яка дозволяє специфічно сприймати і формувати політичну систему і самих себе в цій системі.