- •1. Система юриспруденції. Розвиток традиційних юридичних наук. Нові сфери
- •2. Об'єкт і предмет юридичної науки. Правознавство та державознавство
- •4. Тгп як загальнотеоретична юриспруденція. Предмет і ф-ції тгп.
- •5. Мононорми і походження права. Конфліктне призначення права.
- •6. Початкове і похідне виникнення держави. Неолітична революція і виникнення д-ви.
- •7. Співвідношення д-ви і права. Етатистська і правова д-ва.
- •8. Догматичний (формально-логічний) метод в юр.Теорії і практиці.
- •9. Герменевтичний метод в юриспруденції. Мистецтво інтерпретації та розуміння в правовій сфері.
- •10. Юридична антропологія і її призначення. Право в людині – людина в праві.
- •11. Право в системі соціального регулювання. Нормативне, ненормативне та інд.Регулювання.
- •12. Нормативний, соціологічний та філософські підходи до права. Визначення права.
- •13. Правові сім’ї. Національні, інтегративні і міжнар.Пр.Системи.
- •16. Релігійні пр.Сім’ї. Каконічне право в Україні.
- •17. Компаративістика, її роль у вивченні пр.Реальності.
- •19. Соціологія права. Правова соціалізація. Громадська думка про право.
- •20. Діалог правових культур. Пр.Аккультурація і декультурація. Рецепція права.
- •21. Правова аксіологія. Право і цінності
- •22. Службова (інструментальна) цінність права
- •23. Соціальна і особистісна цінність права. Правові цінності.
- •24. Предмет і метод правового регулювання. Скадові методу пр..Рег-ння.
- •25. Правовий режим.
- •26. Поняття і стадії пр..Регулювання
- •27. Поняття і ознаки пр..Норми. Абстрактна і казуальна форма пр..Норми.
- •28. Класифікація пр..Норм. Диспозитивні норми права.
- •29. Поняття і ознаки пр..Відношення. Юр.Форма і соц..Зміст правовідносин.
- •30. Поняття і види юр.Фактів. Юр.Факти-стани. Фактичний склад.
- •31. Поняття і структура правосвідомості. Пр.Мислення . Пр.Менталітет.
- •32. Суб’єкт права і првосуб’ктність: правоздатність, діє-, деліктоздатність.
- •33. Правова культура суспільства та її компоненти. Пр.Культура і пр..Життя як категорії юриспруденції.
- •34. Правосвідомість і пр..Культура особистості. Пр. Активність особистості.
- •35. Поняття і класифікація принципів права. Загальправові і галузеві принципи.
- •36. Правові аксіоми, правові презумпції, правові фікції.
- •37. Юридична концепція прав людини.Пр.Статус особистості
- •38. Три покоління прав людини. Інд.І колективні права. Проблема становлення 4-го покоління прав людини.
- •40. Захист прав, свобод і законних інтересів особистості
- •41. Загальносоціальні і спеціальні функції права. Регулятивна і координуюча ф-ції права.
- •42. Правове виховання і його форми. Пр. Інформованість. Цілі пр..Виховання.
- •43. Поняття та основні вимоги законності. Правозаконність.
- •44. Поняття правопорядку. .
- •45. Джерела права. Первинні і похідні, осн і додаткові. Джерела права України
- •46. Соціальний процес формування права і правотворчість (нормотворчість). Стадії.
- •47. Юридична практика: поняття і види. Роль суд.Практики в пр..С-мі України.
- •50. Аномалії в правовому житті: пр..Нігілізм, пр..Ідеалізм і пр..Догматизм.
- •51. Суб'єкт і об'єкт правовідносини. Юридичні особи
- •53. Система права, галузі і інститути права. Пр.Общности.
- •54. Приватне і публічне право
- •55. Матеріальне та процесуальне право
- •56. Реалізація права. Форми реалізації права
- •57. Поняття і значення застосування права. Ідеологія застосування права
- •58. Реалізація та застосування права. Безпосередня і правозастосовна реалізація права
- •59. Процес застосування права.
- •60. Акти застосування права: поняття й види
- •61. Тлумачення права: поняття й види
- •62. Офіційне тлумачення права
- •63. Прогалини в праві і способи їх усунення та подолання
- •64. Поняття і види правової поведінки.
- •65. Правомірне поводження.
- •66. Кодифікація і інкорпорація, їх співвідношення та різновиди
- •67. Склад правопорушення. Вина і винність
- •68. Поняття і види правопорушень. Зловживання правом
- •69. Юридична відповідальність. Умови, що виключають юридичну відповідальність
- •70. Штрафна і правовідновлююча відповідальність: поняття й призначення
- •71. Державне (правовий) примус
- •72. Поняття держави. Сильне і слабке, держава. Держава й цивільне суспільство
- •73. Суверенітет держави
- •74. Сучасна і до сучасна держава
- •75. Державна влада.
- •76. Типологія держави. Формаційний
- •77. Поняття механізму держави.
- •78. Законодавча влада і її функції
- •79. Судова влада і здійснення правосуддя
- •80. Виконавча влада і її механізм
- •81. Державне управління та місцеве самоврядування
- •82. Держава в політичній системі суспільства
- •83. Конституційне держава
- •84. Концепція соціальної держави. Україна як держава соціальне
- •85. Концепція правової держави. Україна як правова держава
- •86. Державні органи та їх класифікація
- •87. Функції держави і державна політика
- •88. Державна служба.
- •89. Форма правління, форма державного устрою і державний режим
- •90. Армія як інститут держави. Правовий статус військовослужбовців
- •91. Податкова політика сучасної держави
- •92. Аграрна політика сучасної держави
- •93. Інноваційна політика сучасної держави
- •94. Становлення контрольної влади і її інститутів. Омбудсмен (народний правозахисник)
- •95. Бюрократія та бюрократизм в механізмі держави
- •96. Еліта в державі
- •97. Держава і релігія.
- •98. Екологічна політика держави. Екологічне держава
- •99. Етика і естетика держави
12. Нормативний, соціологічний та філософські підходи до права. Визначення права.
Сучасні наукові концепції нраву можна умовно розділити до 3 підходи: аксіологічний (природно-правовий); соціологічний; нормативний (позитивістський). Нормативний підхід «з-н є закон». Прихильники даного право розуміння ототожнюють право і закон, а єдиним джерелом права вважають держ. волю. Право-сукупність встановлених і забезпечених держ. примусом загальнообов'язкових норм. Поняття норм є ключовим для даного підходу до права. Право з одного боку не підлягає моральної оцінки та критиці, з іншого - не потребує ніякого виправдання. Право слід сприймати як об'єктивно існуюча реальність. Переваги: він орієнтує на такі властивості права, як форм.визначеність, однозначність приписів, обов'язковість дотримання права.Негативні. - Некритичне ставлення до законодавства гальмує його розвиток. З позиції такого підходу виправдана будь-яка несправедливість, якщо вона встановлена законом. Соц. підхід до права базується на тому, джерелом права є суспільні відносини. При такому підході до права визнається його функціонування, реалізація, його «дія в житті». Він заснований на розмежуванні права і закону, закони м / б незатребуваними суспільством, м / б неефективними. Такі законі не визнаються формою існування права. справжнє право - «живе право» - це правопорядок: це реально існуюча в суспільстві система правових відносин.Поняття правовідносини явл. ключовим для соц. підходу до права. мінуси - відсутність чітких меж між правом і пр. поведінкою., при цьому втрачаються критерії для розрізнення правомірної і неправомірної поведінки. перенесення всієї ваги правотворчості на осіб застосовують право, ставить під сумнів існування поділ влади, підвищує небезпеку адмін. суд. свавілля. Право - це система загальнообов'язкових, формально-визначених встановлених і охоронюваних державою правил поведінки, що виражає міру і свободи і справедливості, досягнуту в даному суспільстві і служить для регулювання суспільних відносин.Ознаки: загальнообов'язковість, нормативність; формальна визначеність; системність; зв'язок з державою; регулятивного; вираз міри свободи і справедливості; процедурність; компромісний характер.
13. Правові сім’ї. Національні, інтегративні і міжнар.Пр.Системи.
Пр. система - цілісний комплекс взаємозалежних і узгоджених коштів пр. впливу на заг. відносини. Сутність: віддиференційовані: право існує як відокремлене, відносно самостійне явище по відношенню до релігії. Моралі, звичаєм, політиці, неотдиф. - Право нерозривно пов'язане з іншими регуляторами і цінностями.(Религ. прав сім'я., Далекосхідна пр. сім'я). Типологія: на основі реліг. орієнтації: - реліг., нереліг., за роллю права в житті - західних і незахідних. По пр. сім'ям: тип (сім'я) правових систем, що мають спільні закономірності розвитку і подібні ознаки, сформовані на основі аналогічних спеціальних і загальних правових засобів, постійно діючих внаслідок відтворення і використання людьми та їх організаціями.Р-г тип правової системи (країни конт. Єропи - Італія, Франція, Іспанія, Португалія, Німеччина, Австрія; Швейцарія). Правові групи: романська (Франція, Бельгія, Іспанія. Провідною у цій групі є національна правова система Франції); - германська або центрально європейська (ФРН Австрія, Швейцарія; провідною в цієї правої сім'ї є національна правова система ФРН). Англо-американський тип пр. систем (Англія, Ірландія, США, Канада, Австрія, Нова Зеландія) всередині англо-американського типу правових систем розрізняють 2 підтипи: англ. загальне право (Англія); американське право (США). Змішаний (дуалістичний) тип правових систем виник на стику 2-х класичних сімей правових систем: романо-германської та англо-американської і має специфічні риси групи: скандинавська (північноєвропейська) група (Данія, Швеція, Норвегія, Ісландія, Фінляндія). Латиноамериканська група: (Аргентина, Парагвай, Уругвай, Чилі). Релігійний тип правових систем: мусульман, індуїстська, іудейське, єврейське право. Традиційний тип прав. систем: далекосхідна, або традиційно - ідеологічна група (основні підгрупи - китайська, японська); африканська або звичаєвих група (країни Африки, Мадагаскар).Соціалістичний тип правових систем в основному пішов в історію (правові системи цього типу можна дізнатися в ретроспективному плані).
14. Законодавче (статутне) право.
15. Прецедентне право. Прецедент в англ. і амер.праві.
Англо-американський тип правових систем - сукупність нац. пр. систем, що мають спільні закономірності розвитку і подібні ознаки, сформовані на основі судового прецеденту. Який є основним джерелом права. Загальні ознаки: наявність правотворчих функцій у судів, провідна роль у суду рішень у формуванні та розвитку права; перевага судового прецеденту перед іншими джерелами права; створення загальнообов'язкових суд. прецедентів вищ. суд. інстанціями: в Англії - палатою лордів, судовим комітетом Таємної ради (у справах держав-членів співдружності), апеляційним судом та Вищим судом, нижчі суди прецеденти не створюють; використання з-на, а також ін звичаю і пр. доктрина в якості джерела права; розподіл права на загальне право і право справедливості; досконалість процесуальної техніки (системи доказів, і самобутність юридичної термінології). В Англії прецедент і статут основна форма джерела права, звичай може заповнювати прогалини права, кожен суд зобов'язаний слідувати рішенню вищого суду, апеляційні суди пов'язані своїми колишніми рішеннями. У США право є пріоритетним, але більшою мірою згідно до статутних. У кожному штаті існує своя система прецедентного права, пов'язаність з колишніми рішеннями менш виражена, відсутня єдність прецедентного права, і часто не використовується.
Прецедент - це те, що відбулося раніше і сприймається як приклад, який підказує, як слід чинити в тій чи іншій ситуації, якщо вона виникає знову. Судовий прецедент - це таке рішення суду по конкретній справі, яке підказує іншим суддям, яке рішення слід прийняти при вирішенні аналогічних справ у майбутньому. Англ право засноване на прецеденті. Прецед. право складається з норм і принципів, створених і застосовуваних суддями в процесі винесення рішення. Особливості (Алексєєв): 1) основу юр регулювання утворюють індивідуал акти - суд рішення, які явл джерелами права; 2) закони грають в основному додаткову роль, залежну від прецед права; 3) регулююче значення мають правові ідеї, принципи права.