99. Етика і естетика держави

Інститути сучасної держави і його діяльність повинні відповідати етичним критеріям. Існує потреба глибокого осмислення моральних підстав держави, його моральних цілей, засобів і способів здійснення державної влади. На це націлена політична етика, яка задається питаннями моралі інститутів держави, законів, а також моральних якостей посадових осіб. Показово, що політична етика - це одночасно етика інститутів і етика чеснот. Інститути в моральному сенсі забезпечують людська поведінка зовні, а чесноти стабілізують це поведінка зсередини. Зазначимо у зв'язку з цим поява специфічної етики державної служби, а також спроби дати моральну оцінку інститутів влади як центральним (парламенту, президента, уряду), так і місцевих.

Інститути сучасної держави вимагають бережного з собою звернення. Критика цих інститутів або бажання змінити їх на інші не повинні суперечити здоровому глузду. Найкращими інститутами вважаються ті, які не передбачають якоїсь особливої моральності громадян, але дозволяють досягати своїх цілей, користуватися правами, сприяти загальному благу. В моральному відношенні кращим уважається державу, в якій поганим нахилам поставлені необхідні обмеження і забезпечені максимальні можливості для права і саморозвитку людей на шляху до справедливості і добра. Інститути держави полегшують людям етичну поведінку і певною мірою здатні

виправити моральні відхилення в поведінці людей. Однак ці інститути не можуть замінити моральності індивіда. Більш того, чесноти, якими володіють політичні діячі та громадяни є передумовою етики інститутів держави. Чесноти - це стало звичкою етичну поведінку. Класичні уявлення про основні чесноти пов'язані з чотирма (ординарні чесноти: мудрість, справедливість, мужність і помірність. Кардинальні чесноти з урахуванням різкого загострення конфліктів з расових, релігійних та соціальних мотивами, зростанням наркоманії доповнені такий чеснотою як толерантність (терпимість). У сучасній державі громадянин повинен мати моральними задатками, які давали б можливість як цього громадянина, так і всім учасникам відносин досягати своїх цілей використовуючи існуючі інститути держави.

Проблема естетики влади і держави стала розглядатися у чому у зв'язку з недемократичними (тоталітарними) державами. Саме для цих держав характерні претензії до насильницької гармонізації всіх сфер життя, прагнення створити гарну видимість, эстетизувати політику, здійснити театралізацію соціальної дійсності. Фактично в тоталітарній державі всі оповите покривом естетики влади.

Сучасна держава, забезпечуючи плюралістичну демократію, не втручається в культурне життя суспільства. Однак це не означає, що в умовах демократичного ладу питання забезпечення естетики влади і держави не є істотними. Досить очевидна роль державних символів (президент, гімн, герб, прапор), ритуалів (порядок прийняття законів, укладення договорів, проведення референдумів), формування державної міфології (способу життя, національних якостей). Особливо слід виділити міф як універсальний спосіб людського світосприйняття з широкими можливостями його використання для некритичного сприйняття світу. На початку XX століття виникла особливий феномен - "соціальна міфологія", у вигляді реєстру соціальних ілюзій, свідомо поширюваних в суспільстві для досягнення певних цілей. В умовах існування сучасної держави помітна політизація міфу з метою його використання для згуртування людей, розкриття їх політичної енергії.

Сучасна держава прагне бути естетичним у всіх різноманітних формах свого прояви на шляху досягнення гармонії з суспільством і індивідом, що безпосередньо пов'язано з діяльністю засобів масової інформації (ЗМІ). Використовуючи документальні та художні форми, ЗМІ створюють іміджі політичним партіям, державним діячам, інститутів державної влади тощо. Іміджі - це свого роду ярлики, які поряд з рисами, притаманними конкретним особам,' інститутів, програм включають штучно представлені характеристики. Часто іміджі є ілюзорними образами, покликаними викликати в масової аудиторії бажане сприйняття. Через телебачення і інші ЗМІ іміджі впроваджуються в життя. У сучасних державах відзначається тенденція зростання значення "політики театру", технології створення іміджів політичних діячів, найбільш бажаних інститутів держави, привабливих форм здійснення влади та інших образів. Багато в чому цілеспрямованою діяльністю ЗМІ створюється естетика сучасного держави.