79. Судова влада і здійснення правосуддя

Судова влада виявляє себе через правосуддя і прийняття загальнообов'язкових рішень в процесі цивільного, кримінального,

адміністративного, господарського судочинства. Захист права вийшла в судовій діяльності на перший план, відсунувши на периферію застосування примусу.

Склалися дві судові системи, одна з яких іменується змагальній, а друга - слідчої. Характерною рисою змагальній судової системи є безпосереднє змагання сторін перед судом, коли сторони (адвокати) мають можливість контролювати хід процесу і є головними дійовими особами в цьому процесі. Суддя тут близький по своїй позиції до роль третейського судді. Якщо при цьому є присяжні, то суддя не вирішує питання, хто правий, а хто винен. Суддя не втручається в процес ухвалення рішення.

В слідчої системі багато визначається на стадії попереднього розслідування, і суддя по суті веде справу на основі документів. При цьому суддя сам досліджує факти, відбирає докази, прагне самостійно встановити істину у справі. В слідчої системі за традицією не застосовується суд присяжних, і адвокати не є головними дійовими особами.

Змагальна судова система характерна для держав з правовою системою, заснованою на прецедент (сім'я загального права), а слідча судова система використовується державами романо-німецької правової сім’ї, заснованої на нормативно-правових актах. В даний час спостерігається зближення правових систем загального права і романо-німецького права, взаємне використання різних елементів організації судової діяльності. Характерний приклад - поширення суду присяжних у державах романо-німецької правової сім’ї.

Серед достоїнств суду присяжних зазначаються: їх велика неупередженість порівняно з суддями, які перебувають на державній службі; загострена здатність присяжних керуватися почуттям справедливості; забезпечення стійкого зв'язку правосуддя з населенням. Прихильність до цієї форми суду розглядається як уособлення гуманізму і справедливості, хоча загальна тенденція полягає в скороченні сфери їх застосування. Суди присяжних в сучасних державах досить різноманітні, що обумовлено правовими та регіональними традиціями. Проте повсюдно наголошується обмеження повноважень присяжних, у зв'язку з прискоренням процедури правосуддя, підвищенням ролі професійних суддів.

Організаційно-правові принципи здійснення правосуддя та гарантії незалежності суду задані конституціями держав. Серед гарантій незалежності суду, як правило, виділяється недоторканність судді, довічний термін їх призначення або обрання, ефективне виконання судових рішень. Основними формами перегляду судових рішень виступають апеляція і касація.

Судова влада перешкоджає дії нерозумних законів, забезпечує відповідальність виконавчої влади за недотримання волі законодавця, захищає права громадян від свавілля бюрократії. Самостійність і незалежність судової влади характеризується: визнанням за судовою владою в механізмі держави рівності з законодавчої і виконавчою владою; захистом і дотриманням основних прав і свобод громадян у процесі судочинства; організацією судочинства на принципах змагальності, рівноправності сторін, презумпції невинності; визнанням права кожного на розгляд його справи судом присяжних у випадках, встановлених законом; встановленням судового контролю за законністю взяття під варту; досконалість-підставою системи гарантій незалежності суддів та підкорення їх тільки законові, закріпленням принципу незмінності суддів.