- •1. Система юриспруденції. Розвиток традиційних юридичних наук. Нові сфери
- •2. Об'єкт і предмет юридичної науки. Правознавство та державознавство
- •4. Тгп як загальнотеоретична юриспруденція. Предмет і ф-ції тгп.
- •5. Мононорми і походження права. Конфліктне призначення права.
- •6. Початкове і похідне виникнення держави. Неолітична революція і виникнення д-ви.
- •7. Співвідношення д-ви і права. Етатистська і правова д-ва.
- •8. Догматичний (формально-логічний) метод в юр.Теорії і практиці.
- •9. Герменевтичний метод в юриспруденції. Мистецтво інтерпретації та розуміння в правовій сфері.
- •10. Юридична антропологія і її призначення. Право в людині – людина в праві.
- •11. Право в системі соціального регулювання. Нормативне, ненормативне та інд.Регулювання.
- •12. Нормативний, соціологічний та філософські підходи до права. Визначення права.
- •13. Правові сім’ї. Національні, інтегративні і міжнар.Пр.Системи.
- •16. Релігійні пр.Сім’ї. Каконічне право в Україні.
- •17. Компаративістика, її роль у вивченні пр.Реальності.
- •19. Соціологія права. Правова соціалізація. Громадська думка про право.
- •20. Діалог правових культур. Пр.Аккультурація і декультурація. Рецепція права.
- •21. Правова аксіологія. Право і цінності
- •22. Службова (інструментальна) цінність права
- •23. Соціальна і особистісна цінність права. Правові цінності.
- •24. Предмет і метод правового регулювання. Скадові методу пр..Рег-ння.
- •25. Правовий режим.
- •26. Поняття і стадії пр..Регулювання
- •27. Поняття і ознаки пр..Норми. Абстрактна і казуальна форма пр..Норми.
- •28. Класифікація пр..Норм. Диспозитивні норми права.
- •29. Поняття і ознаки пр..Відношення. Юр.Форма і соц..Зміст правовідносин.
- •30. Поняття і види юр.Фактів. Юр.Факти-стани. Фактичний склад.
- •31. Поняття і структура правосвідомості. Пр.Мислення . Пр.Менталітет.
- •32. Суб’єкт права і првосуб’ктність: правоздатність, діє-, деліктоздатність.
- •33. Правова культура суспільства та її компоненти. Пр.Культура і пр..Життя як категорії юриспруденції.
- •34. Правосвідомість і пр..Культура особистості. Пр. Активність особистості.
- •35. Поняття і класифікація принципів права. Загальправові і галузеві принципи.
- •36. Правові аксіоми, правові презумпції, правові фікції.
- •37. Юридична концепція прав людини.Пр.Статус особистості
- •38. Три покоління прав людини. Інд.І колективні права. Проблема становлення 4-го покоління прав людини.
- •40. Захист прав, свобод і законних інтересів особистості
- •41. Загальносоціальні і спеціальні функції права. Регулятивна і координуюча ф-ції права.
- •42. Правове виховання і його форми. Пр. Інформованість. Цілі пр..Виховання.
- •43. Поняття та основні вимоги законності. Правозаконність.
- •44. Поняття правопорядку. .
- •45. Джерела права. Первинні і похідні, осн і додаткові. Джерела права України
- •46. Соціальний процес формування права і правотворчість (нормотворчість). Стадії.
- •47. Юридична практика: поняття і види. Роль суд.Практики в пр..С-мі України.
- •50. Аномалії в правовому житті: пр..Нігілізм, пр..Ідеалізм і пр..Догматизм.
- •51. Суб'єкт і об'єкт правовідносини. Юридичні особи
- •53. Система права, галузі і інститути права. Пр.Общности.
- •54. Приватне і публічне право
- •55. Матеріальне та процесуальне право
- •56. Реалізація права. Форми реалізації права
- •57. Поняття і значення застосування права. Ідеологія застосування права
- •58. Реалізація та застосування права. Безпосередня і правозастосовна реалізація права
- •59. Процес застосування права.
- •60. Акти застосування права: поняття й види
- •61. Тлумачення права: поняття й види
- •62. Офіційне тлумачення права
- •63. Прогалини в праві і способи їх усунення та подолання
- •64. Поняття і види правової поведінки.
- •65. Правомірне поводження.
- •66. Кодифікація і інкорпорація, їх співвідношення та різновиди
- •67. Склад правопорушення. Вина і винність
- •68. Поняття і види правопорушень. Зловживання правом
- •69. Юридична відповідальність. Умови, що виключають юридичну відповідальність
- •70. Штрафна і правовідновлююча відповідальність: поняття й призначення
- •71. Державне (правовий) примус
- •72. Поняття держави. Сильне і слабке, держава. Держава й цивільне суспільство
- •73. Суверенітет держави
- •74. Сучасна і до сучасна держава
- •75. Державна влада.
- •76. Типологія держави. Формаційний
- •77. Поняття механізму держави.
- •78. Законодавча влада і її функції
- •79. Судова влада і здійснення правосуддя
- •80. Виконавча влада і її механізм
- •81. Державне управління та місцеве самоврядування
- •82. Держава в політичній системі суспільства
- •83. Конституційне держава
- •84. Концепція соціальної держави. Україна як держава соціальне
- •85. Концепція правової держави. Україна як правова держава
- •86. Державні органи та їх класифікація
- •87. Функції держави і державна політика
- •88. Державна служба.
- •89. Форма правління, форма державного устрою і державний режим
- •90. Армія як інститут держави. Правовий статус військовослужбовців
- •91. Податкова політика сучасної держави
- •92. Аграрна політика сучасної держави
- •93. Інноваційна політика сучасної держави
- •94. Становлення контрольної влади і її інститутів. Омбудсмен (народний правозахисник)
- •95. Бюрократія та бюрократизм в механізмі держави
- •96. Еліта в державі
- •97. Держава і релігія.
- •98. Екологічна політика держави. Екологічне держава
- •99. Етика і естетика держави
27. Поняття і ознаки пр..Норми. Абстрактна і казуальна форма пр..Норми.
Норма права-це загальнообов'язкове правило поведінки, яке санкціонується державою як юр. значущий засіб регулювання суспільних відносин, це загальнообов'язкове формально-визначене встановлюється або санкціоніруемое державою правило поведінки. забезпечується його примусовою силою. Ознаки: загальобов'язковість; загальний характер; прийнято в установленому порядку; формальна визначеність - норми права часто визначено і зафіксовано в офіційному джерелі права. недвозначно визначає лінію можливої поведінки; правило поведінки регулятивного характеру - вводить нове правило фіксує найбільш типові процеси, впливають на суспільні відносини; забезпечується всіма заходами держ. впливу, примусу, системність. Структура: гіпотеза, диспозиція, санкція. Структурні елементи м / б абс. Відносними, альтернативними. Гіпотеза – умова при якій вступає в дію та чи інша норма права, прив'язка до конкретного випадку. Абстракція - носить вичерпний перелік обставин, относ - не вичерпний.Альтернативна - в залежності від одного або кількох обставин. Диспозиція - саме правило поведінки, визначається як діяти при виникненні обставин, зазначених у гіпотезі. Санкція - забезпечує здійснення диспозиції і містить можливу міру відповідальності за її недотримання.
28. Класифікація пр..Норм. Диспозитивні норми права.
При класифікації правових норм використовуються різні підстави від галузевої приналежності норми до її адресатів. Серед найважливіших підстав для класифікації правових норм - їх роль у механізмі дії права. У цій підставі правові норми можна розділити на загальні норми, конкретні норми та спеціальні норми. Загальні норми мають родове значення, оскільки містять конкретні правила для даного роду відносин. Загальні норми діють у зв'язку із конкретними нормами, які становлять більшість правових приписів. Вони безпосередньо встановлюють суб'єктивні права та юридичні обов'язки суб'єктів права, умови їх реалізації, його гарантії забезпечення, терміни і межі дії нормативів. Особливу роль у правовому регулюванні виконують спеціальні норми, що передбачають виключення (вилучення) із загального правила для особливих випадків. Прикладом можуть служити норми, які встановлюють різного роду пільги, тобто надання будь-яких переваг або часткове звільнення від виконання зобов'язань, або полегшення умов їх виконання (А. В. Малько). Залежно від використовуваного прийому правового регулювання (заборона, зобов'язування, дозвіл, заохочення і рекомендація) правові норми можуть бути:
а) забороняючі, тобто встановлюють заборони на визначені дії. Ці норми пов'язані з визначенням міри відвідальності за вчинені правопорушення;
б) зобов'язуючі, тобто передбачають обов'язки скоювати активні дії (платити податки);
в) управомочивающими (дозвільних), тобто наділяє суб'єктивними правами (правомочностями), здійснення якихзалежить від волі уповноважених осіб;
г) заохочувальними, тобто встановлюють заходи заохочення за успіхи в роботі, зразкову поведінку, героїчні вчинки і т. д.;
д) рекомендаційними, тобто надають права самим суб'єктам визначати свою поведінку, вказуючи на кращий варіант або варіанти поведінки.
За предметної спрямованості правові норми поділяються на матеріальні норми та процесуальні норми. Норми матеріального права закріплюють суб'єктивні права і юридичні об, а також відповідальність суб'єктів правових відносин. Процесуальні норми визначають порядок та умови реалізації прав і обов'язків учасників правовідношень. Процесуальні норми можуть бути консолідовані в окремі галузі (кримінальний процес), які правові інститути (виборчий процес).
За характером правового припису правові норми поділяють на імперативні і диспозитивні норми. Імперативні норми передставляют собою приписи категоричного характеру, не допуска каючих будь-яких відступів або іншого трактування. Диспозитивні норми, формулюючи правило поведінки суб'єктів права, надають їм можливість або прийняти вказаний варіант, або врегулювати відносини на власний розсуд у законних межах. Таким чином диспозитивним норма дає можливість суб'єктам права або самим визначити на основі узгодження свої права та обов'язки, або слідувати тому варіанту поведінки, який закріплений в правовій нормі.