31. Поняття і структура правосвідомості. Пр.Мислення . Пр.Менталітет.

Правосвідомість - це система ідей, емоцій, почуттів, що виражають ставлення особистості або групи осіб до чинного, минулого, бажаного права і до д-сті пов'язаної з правом. Структура: 1.пр. психологія - сукупність почуттів і емоцій, що виражають ставлення індивіда, групи осіб, суспільства до права. Це неусвідомлене, непродумане нелогічне ставлення до права, формується як правило стихійно, на підставі емоцій. Включає: пр. почуття, пр. настрої, пр. переживання (рухливі, емоційні); правові практичні знання, пр. погляди, уявлення (передбачає самооцінку, вміння критично оцінити свою поведінку з точки зору права) пр. звички. Традиції, звичаї (нерухомі, стійкі, виступають як регулятори поведінки). 2.пр. ідеологія - система пр. принципів, ідей концепцій, теорій, які відображають осмислення правової реальності, усвідомлене розуміння пр. явищ і готовності до певного правової поведінки в результаті оцінки пр. явищ. провідний елемент - інтелект. Правосвідомість ідей, теорії, переконання; пр. поняття, категорії; пр. мети, мотиви, установки. Пр. ідеологія та і пр.. психологія можуть містити в собі інтелектуальні та емоційні елементи в різних пропорціях, як справжні так і помилкові. Але будь-яка емоція є необгрунтованою, поки не отримає об'єктивну свідомість за допомогою інтелекту. Менталітет - загальний розумовий стан людей, що належать до однієї культури, яка дає їм можливість по своєму сприймати світ. Пр.менталітет - це такий стан людей однієї культури, яка дозволяє їм визначити стале загальне положення до права і держ влади. У Укр. Пр. менталітет виражається найчастіше в нігілізмі по відношенню до правових засобів вирішення конфліктних ситуацій, завищені уявлення про держ. владу, пріоритетне використання підзаконних актів перед законами. Виділяють повсякденне (у людей на основі досвіду) компетентне (в осіб наділених компетенцією у держ. Органах) професійне (у юристів на основі освіти, практики) наукове (теоретичне освоєння пр. реальності правосвідомість; а також індивідуальне, групове і масове).

Правове мислення — це процес опосередкованого та узагаль неного відображення правових явищ в їхніх істотних властиво стях, зв'язках і стосунках. Людина може пізнавати навколишній світ з допомогою відчуттів і безпосереднього сприйняття різноманітних предметів і явищ. Якщо ж якості явища недоступ ні для споглядання, пізнання їх можливе тільки через мислен ня. До таких явищ і належить право.

Ознаками правового мислення є: а) розумове пізнання право вих явищ і зв'язків між ними; б) правові явища у відображенні людини виступають в узагальненій формі; в) воно відображає найсуттєвіші властивості правових явищ, без яких право існувати не може; г) це евристична діяльність людського мозку з відшукання найхарактерніших властивостей, що вимагає від мислячого значних практичних знань, умінь і навичок, здатності орієнтуватись у проблемних ситуаціях; ґ) велика роль при цьо му належить мотивації (наявності правових потреб, інтересів і прагнень) та волі людини в досягненні поставленої мети.