- •1. Система юриспруденції. Розвиток традиційних юридичних наук. Нові сфери
- •2. Об'єкт і предмет юридичної науки. Правознавство та державознавство
- •4. Тгп як загальнотеоретична юриспруденція. Предмет і ф-ції тгп.
- •5. Мононорми і походження права. Конфліктне призначення права.
- •6. Початкове і похідне виникнення держави. Неолітична революція і виникнення д-ви.
- •7. Співвідношення д-ви і права. Етатистська і правова д-ва.
- •8. Догматичний (формально-логічний) метод в юр.Теорії і практиці.
- •9. Герменевтичний метод в юриспруденції. Мистецтво інтерпретації та розуміння в правовій сфері.
- •10. Юридична антропологія і її призначення. Право в людині – людина в праві.
- •11. Право в системі соціального регулювання. Нормативне, ненормативне та інд.Регулювання.
- •12. Нормативний, соціологічний та філософські підходи до права. Визначення права.
- •13. Правові сім’ї. Національні, інтегративні і міжнар.Пр.Системи.
- •16. Релігійні пр.Сім’ї. Каконічне право в Україні.
- •17. Компаративістика, її роль у вивченні пр.Реальності.
- •19. Соціологія права. Правова соціалізація. Громадська думка про право.
- •20. Діалог правових культур. Пр.Аккультурація і декультурація. Рецепція права.
- •21. Правова аксіологія. Право і цінності
- •22. Службова (інструментальна) цінність права
- •23. Соціальна і особистісна цінність права. Правові цінності.
- •24. Предмет і метод правового регулювання. Скадові методу пр..Рег-ння.
- •25. Правовий режим.
- •26. Поняття і стадії пр..Регулювання
- •27. Поняття і ознаки пр..Норми. Абстрактна і казуальна форма пр..Норми.
- •28. Класифікація пр..Норм. Диспозитивні норми права.
- •29. Поняття і ознаки пр..Відношення. Юр.Форма і соц..Зміст правовідносин.
- •30. Поняття і види юр.Фактів. Юр.Факти-стани. Фактичний склад.
- •31. Поняття і структура правосвідомості. Пр.Мислення . Пр.Менталітет.
- •32. Суб’єкт права і првосуб’ктність: правоздатність, діє-, деліктоздатність.
- •33. Правова культура суспільства та її компоненти. Пр.Культура і пр..Життя як категорії юриспруденції.
- •34. Правосвідомість і пр..Культура особистості. Пр. Активність особистості.
- •35. Поняття і класифікація принципів права. Загальправові і галузеві принципи.
- •36. Правові аксіоми, правові презумпції, правові фікції.
- •37. Юридична концепція прав людини.Пр.Статус особистості
- •38. Три покоління прав людини. Інд.І колективні права. Проблема становлення 4-го покоління прав людини.
- •40. Захист прав, свобод і законних інтересів особистості
- •41. Загальносоціальні і спеціальні функції права. Регулятивна і координуюча ф-ції права.
- •42. Правове виховання і його форми. Пр. Інформованість. Цілі пр..Виховання.
- •43. Поняття та основні вимоги законності. Правозаконність.
- •44. Поняття правопорядку. .
- •45. Джерела права. Первинні і похідні, осн і додаткові. Джерела права України
- •46. Соціальний процес формування права і правотворчість (нормотворчість). Стадії.
- •47. Юридична практика: поняття і види. Роль суд.Практики в пр..С-мі України.
- •50. Аномалії в правовому житті: пр..Нігілізм, пр..Ідеалізм і пр..Догматизм.
- •51. Суб'єкт і об'єкт правовідносини. Юридичні особи
- •53. Система права, галузі і інститути права. Пр.Общности.
- •54. Приватне і публічне право
- •55. Матеріальне та процесуальне право
- •56. Реалізація права. Форми реалізації права
- •57. Поняття і значення застосування права. Ідеологія застосування права
- •58. Реалізація та застосування права. Безпосередня і правозастосовна реалізація права
- •59. Процес застосування права.
- •60. Акти застосування права: поняття й види
- •61. Тлумачення права: поняття й види
- •62. Офіційне тлумачення права
- •63. Прогалини в праві і способи їх усунення та подолання
- •64. Поняття і види правової поведінки.
- •65. Правомірне поводження.
- •66. Кодифікація і інкорпорація, їх співвідношення та різновиди
- •67. Склад правопорушення. Вина і винність
- •68. Поняття і види правопорушень. Зловживання правом
- •69. Юридична відповідальність. Умови, що виключають юридичну відповідальність
- •70. Штрафна і правовідновлююча відповідальність: поняття й призначення
- •71. Державне (правовий) примус
- •72. Поняття держави. Сильне і слабке, держава. Держава й цивільне суспільство
- •73. Суверенітет держави
- •74. Сучасна і до сучасна держава
- •75. Державна влада.
- •76. Типологія держави. Формаційний
- •77. Поняття механізму держави.
- •78. Законодавча влада і її функції
- •79. Судова влада і здійснення правосуддя
- •80. Виконавча влада і її механізм
- •81. Державне управління та місцеве самоврядування
- •82. Держава в політичній системі суспільства
- •83. Конституційне держава
- •84. Концепція соціальної держави. Україна як держава соціальне
- •85. Концепція правової держави. Україна як правова держава
- •86. Державні органи та їх класифікація
- •87. Функції держави і державна політика
- •88. Державна служба.
- •89. Форма правління, форма державного устрою і державний режим
- •90. Армія як інститут держави. Правовий статус військовослужбовців
- •91. Податкова політика сучасної держави
- •92. Аграрна політика сучасної держави
- •93. Інноваційна політика сучасної держави
- •94. Становлення контрольної влади і її інститутів. Омбудсмен (народний правозахисник)
- •95. Бюрократія та бюрократизм в механізмі держави
- •96. Еліта в державі
- •97. Держава і релігія.
- •98. Екологічна політика держави. Екологічне держава
- •99. Етика і естетика держави
61. Тлумачення права: поняття й види
Тлумачення права в юриспруденції традиційно ототожнюється з тлумаченням правової норми. Між тим зовсім незаслужено зі сфери тлумачення права виключається тлумачення договору і тлумачення правозастосовних актів (вироку, рішення, ухвали і т. д.). По суті може бути виділено в зв'язку з цим три види тлумачення права: а) тлумачення правової норми; б) тлумачення договору; в) тлумачення правозастосовчого акта. Сам термін "тлумачення" у правовій сфері використовується в різних контекстах. По-перше, тлумачення виступає як розумовий процес, розуміння і пізнання правової норми, договору, право-підлягає застосуванню до угоди акта, який виражається в сукупності способів (прийомів) тлумачення. По-друге, тлумачення постає у вигляді результату цього розумового процесу, вираженого в мовній формі, який іменується тлумаченням за обсягом (буквальне, росповсюджувальне і обмежувальне). По-третє, тлумачення розглядається як діяльність певних суб'єктів (офіційна та неофіційне тлумачення), що має різну ступінь обов'язковості. Більш традиційним є розмежування тлумачення на з'ясування права і роз'яснення права. При цьому вважається, що юридична пізнання як пізнання правових приписів, які створюють юридичну основу справи і пізнання юридичних фактів, в принципі неможливо без використання з'ясування права. Сенс тлумачення досягається за допомогою мовних знань, знань про системних зв'язках в правовій сфері, знань про походження і функціонуванні правових нормативів, договорів, актів. Значення тлумачення права істотно зростає, коли виникають ситуації нетипового застосування права, тобто при прогалини в праві, при конкретизації права, при значному допущення розсуду посадової особи, а також в інших складних правових ситуаціях. Тлумачення права залежить не тільки від рівня використаної при підготовці правових норм, договорів, правозастосовних актів юридичної техніки, але і від правової культури та правосвідомості суб'єктів, тлумачать і застосовують право.
Сукупність однорідних прийомів і правил тлумачення, що базуються на єдності певних коштів і аргументів, отримала найменування способи тлумачення. Серед фахівців значне різночитання у визначенні кількості і різновидів способів тлумачення (звернемо увагу, що всі вони стосуються тлумачення правової норми). Більшість визнає самостійність трьох способів тлумачення: язикового (філологічного), історичного (історико-політичного) і систематичного. При філологічному тлумачення використовуються досягнення лінгвістики, правила синтаксису, морфології, слововживання. Істотне значення тут має чіткість у визначенні понять і термінів, усунення багатозначності виразів, що використовуються в нормативному акті. Історичне тлумачення припускає звернення до витоків правового приписи, вираженого в нормативному акті. Причини введення норми в правову систему можуть прояснити дискусії між професіоналами в процесі обговорення тексту нормативно-правового акта. Історичне тлумачення пов'язано зі зверненням до традицій і звичаїв правової культури, сформованої практики застосування правових норм.
Систематичне тлумачення відображає системний характер права і пов'язане з визначенням місця правової норми в системі права, галузі, підгалузі права, в інституті і субінтитуті права. В процесі тлумачення в першу чергу виділяються ті нормативні положення, які пов'язані з тлумаченою правовою нормою. З їх допомогою виявляється сенс тлумаченої норми, уточнюється використовувана термінологія, виділяються залежності загальних і спеціальних норм. Тут найбільш складною є ситуація контрадикции норм, тобто прямого розбіжності, суперечності між тлумаченою нормою та іншим нормативним положенням.
В якості самостійного способи тлумачення часто розглядається функціональне тлумачення. При цьому використовується знання факторів і умов, в яких функціонує правова норма. При функціональному тлумачення залучаються оцінки і положення, що відносяться до сфери політики, моралі, релігії. Часто функціональне тлумачення пов'язано з розкриттям змісту так званих оціночних понять у праві: значний збиток, тяжкі наслідки, ганебні дії, облаштоване житлове приміщення і т. п. Деколи розглядається окремим способом тлумачення - логічне тлумачення (інша думка на цей рахунок - логіка необхідна при здійсненні всіх способів тлумачення). Можна вважати значущим використання таких прийомів логіки при тлумаченні як логічний аналіз понять, висновки за аналогією і т. п. Використання цих прийомів дозволяє від загального, абстрактного змісту правової норми перейти до більш конкретним, розгорнутим положенням, що наближає до конкретних життєвих ситуаціям. Можна помітити, що тлумачення правової норми починається з філологічного тлумачення, а використання інших способів залежить від змісту тлумаченого нормативу і конкретної ситуації.