- •1. Система юриспруденції. Розвиток традиційних юридичних наук. Нові сфери
- •2. Об'єкт і предмет юридичної науки. Правознавство та державознавство
- •4. Тгп як загальнотеоретична юриспруденція. Предмет і ф-ції тгп.
- •5. Мононорми і походження права. Конфліктне призначення права.
- •6. Початкове і похідне виникнення держави. Неолітична революція і виникнення д-ви.
- •7. Співвідношення д-ви і права. Етатистська і правова д-ва.
- •8. Догматичний (формально-логічний) метод в юр.Теорії і практиці.
- •9. Герменевтичний метод в юриспруденції. Мистецтво інтерпретації та розуміння в правовій сфері.
- •10. Юридична антропологія і її призначення. Право в людині – людина в праві.
- •11. Право в системі соціального регулювання. Нормативне, ненормативне та інд.Регулювання.
- •12. Нормативний, соціологічний та філософські підходи до права. Визначення права.
- •13. Правові сім’ї. Національні, інтегративні і міжнар.Пр.Системи.
- •16. Релігійні пр.Сім’ї. Каконічне право в Україні.
- •17. Компаративістика, її роль у вивченні пр.Реальності.
- •19. Соціологія права. Правова соціалізація. Громадська думка про право.
- •20. Діалог правових культур. Пр.Аккультурація і декультурація. Рецепція права.
- •21. Правова аксіологія. Право і цінності
- •22. Службова (інструментальна) цінність права
- •23. Соціальна і особистісна цінність права. Правові цінності.
- •24. Предмет і метод правового регулювання. Скадові методу пр..Рег-ння.
- •25. Правовий режим.
- •26. Поняття і стадії пр..Регулювання
- •27. Поняття і ознаки пр..Норми. Абстрактна і казуальна форма пр..Норми.
- •28. Класифікація пр..Норм. Диспозитивні норми права.
- •29. Поняття і ознаки пр..Відношення. Юр.Форма і соц..Зміст правовідносин.
- •30. Поняття і види юр.Фактів. Юр.Факти-стани. Фактичний склад.
- •31. Поняття і структура правосвідомості. Пр.Мислення . Пр.Менталітет.
- •32. Суб’єкт права і првосуб’ктність: правоздатність, діє-, деліктоздатність.
- •33. Правова культура суспільства та її компоненти. Пр.Культура і пр..Життя як категорії юриспруденції.
- •34. Правосвідомість і пр..Культура особистості. Пр. Активність особистості.
- •35. Поняття і класифікація принципів права. Загальправові і галузеві принципи.
- •36. Правові аксіоми, правові презумпції, правові фікції.
- •37. Юридична концепція прав людини.Пр.Статус особистості
- •38. Три покоління прав людини. Інд.І колективні права. Проблема становлення 4-го покоління прав людини.
- •40. Захист прав, свобод і законних інтересів особистості
- •41. Загальносоціальні і спеціальні функції права. Регулятивна і координуюча ф-ції права.
- •42. Правове виховання і його форми. Пр. Інформованість. Цілі пр..Виховання.
- •43. Поняття та основні вимоги законності. Правозаконність.
- •44. Поняття правопорядку. .
- •45. Джерела права. Первинні і похідні, осн і додаткові. Джерела права України
- •46. Соціальний процес формування права і правотворчість (нормотворчість). Стадії.
- •47. Юридична практика: поняття і види. Роль суд.Практики в пр..С-мі України.
- •50. Аномалії в правовому житті: пр..Нігілізм, пр..Ідеалізм і пр..Догматизм.
- •51. Суб'єкт і об'єкт правовідносини. Юридичні особи
- •53. Система права, галузі і інститути права. Пр.Общности.
- •54. Приватне і публічне право
- •55. Матеріальне та процесуальне право
- •56. Реалізація права. Форми реалізації права
- •57. Поняття і значення застосування права. Ідеологія застосування права
- •58. Реалізація та застосування права. Безпосередня і правозастосовна реалізація права
- •59. Процес застосування права.
- •60. Акти застосування права: поняття й види
- •61. Тлумачення права: поняття й види
- •62. Офіційне тлумачення права
- •63. Прогалини в праві і способи їх усунення та подолання
- •64. Поняття і види правової поведінки.
- •65. Правомірне поводження.
- •66. Кодифікація і інкорпорація, їх співвідношення та різновиди
- •67. Склад правопорушення. Вина і винність
- •68. Поняття і види правопорушень. Зловживання правом
- •69. Юридична відповідальність. Умови, що виключають юридичну відповідальність
- •70. Штрафна і правовідновлююча відповідальність: поняття й призначення
- •71. Державне (правовий) примус
- •72. Поняття держави. Сильне і слабке, держава. Держава й цивільне суспільство
- •73. Суверенітет держави
- •74. Сучасна і до сучасна держава
- •75. Державна влада.
- •76. Типологія держави. Формаційний
- •77. Поняття механізму держави.
- •78. Законодавча влада і її функції
- •79. Судова влада і здійснення правосуддя
- •80. Виконавча влада і її механізм
- •81. Державне управління та місцеве самоврядування
- •82. Держава в політичній системі суспільства
- •83. Конституційне держава
- •84. Концепція соціальної держави. Україна як держава соціальне
- •85. Концепція правової держави. Україна як правова держава
- •86. Державні органи та їх класифікація
- •87. Функції держави і державна політика
- •88. Державна служба.
- •89. Форма правління, форма державного устрою і державний режим
- •90. Армія як інститут держави. Правовий статус військовослужбовців
- •91. Податкова політика сучасної держави
- •92. Аграрна політика сучасної держави
- •93. Інноваційна політика сучасної держави
- •94. Становлення контрольної влади і її інститутів. Омбудсмен (народний правозахисник)
- •95. Бюрократія та бюрократизм в механізмі держави
- •96. Еліта в державі
- •97. Держава і релігія.
- •98. Екологічна політика держави. Екологічне держава
- •99. Етика і естетика держави
98. Екологічна політика держави. Екологічне держава
Держава є найважливішим інститутом планування і здійснення екологічної політики. Більшість держав має екологічне законодавство і спеціалізовані екологічні структури влади. Маючи можливість централізованого прийняття екологічних рішень, держава монополізувало право на участь у вирішенні міжнародних екологічних завдань. У сфері екології держава використовує різні екологічні податки та продаж ліцензій під екологічним умовою.
Зміна екологічної політики і збільшення витрат на екологію багато в чому пов'язане з діяльністю екологічних рухів. Уряду змушені змінювати своє ставлення до екологічних проблем. Характерно, що ціннісні орієнтири екологічного руху не зводяться тільки до охорони природи і ресурсозбереженню. Фактично мова йде про ставлення людини до природи і собі подібних, до технології та економіці, принципам громадської організації і політичного життя. Екологічне
рух виявляється здатним в складних умовах сучасного буття змусити державні структури діяти в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь людей, зробити екологічну політику пріоритетною в політиці держав. При цьому необхідно переосмислити розвиток як створення людині гідною середовища проживання, максимально наблизити технологію до вимог природи, змінити систему освіти та виховання людини. До того ж екологічна безпека реальна лише тоді, коли екологічна політика стає частиною світової політики, здійснюється багатьма державами. Торкаючись різні напрямки людської діяльності, екологічна політика може бути глобальною, регіональної, загальнонаціональної та локальної.
Джерелами загострення глобальних проблем екології виступають: хижацьке ставлення людини до природи, матеріальне виробництво, що завдає шкоди навколишньому середовищу, надмірний ріст населення, протиріччя в розвитку самої природного середовища. Слід врахувати, що існує маса ірраціональних елементів, що важко піддаються контролю політичного і ґрунтовно що впливають на навколишнє середовище. Згідно з програмою ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) визначена стратегія природоохоронного співпраці, що виробляє довготривалі і універсальні принципи відносин людини, суспільства і природи. Ведеться розробка екологічного міжнародного правопорядку і кодексу екологічної етики. При цьому екологічні заповіді руху зелених сприймаються як форми буття сучасної держави. До них відноситься - екологічна мудрість, демократія знизу, особиста і соціальна відповідальність, ненасильство, децентралізація, розвиток місцевої економіки на основі ділової активності, плюралізм думок і понять, колективність дій, глобальна відповідальність, розвиток індивідуального бачення майбутнього.
Виділяють шість стадій гостроти екологічної ситуації: умовно сприятлива, задовільна, напружена, критична, кризова, катастрофічна. Три останніх стадії позначаються як гостра екологічна обстановка. Серед шляхів виходу з екологічної кризи: розробка довгострокової екологічної програми, найсуворіша експертиза та врахування громадської думки при вирішенні екологічних проблем, экологізація економіки.
Порушення екологічної рівноваги загострило проблему збереження локальних цивілізацій і виживання людства в цілому. Шляхи виходу з екологічної кризи пов'язані з перетворенням екологічної політики в частина світової політики, заборони экоцида (екологічної війни) і екологізація державної політики. Серед завдань екологічної політики вироблення довготривалих і універсальних принципів відносини чоловік - суспільство - природа, перетворення екологічної політики в пріоритетну в політиці держави, переосмислення розвитку як створення людині гідною середовища проживання, максимальне наближення технології до вимог природи, зміна системи цінностей, освіти та виховання людини. Цілий комплекс державних заходів у сфері екології: від пріоритетів екології в державному бюджеті, забезпечення права людини на гідну середовище, державного контролю за зміною технології виробництва до організації екологічної освіти, - приводять до висновку про становлення держави, яке може бути названо екологічним.