8. Догматичний (формально-логічний) метод в юр.Теорії і практиці.

Одним із спеціальних методів юриспруденції вважається догматичний (формально-логічний) метод, який використовується в юридичній теорії та практиці. Юридизація формально-логічного методу пов'язана зі специфікою його застосування для пізнання (вивчення) догми права та вирішення конкретних питань формування (нормотворчості), систематизації, тлумачення і застосування права. Визначальне значення догми права та її складових (правових норм і принципів, суб'єктивних прав і юридичних обов'язків, правовідносин, законів та інших джерел права, різноманітних нормативних та індивідуальних актів) для існування всієї правової сфери забезпечує догматичному методом провідну роль в наборі методологічного інструментарію.

Догматичний метод пов'язаний з використанням правил логіки і мови, оскільки буття права невіддільне від текстів законів, договорів, наказів, вироків, рішень і т. п., їх тлумачення і розуміння в зв'язку з конкретними життєвими ситуаціями. Тут, приміром, проглядається зв'язок теоретичного використання догматичного методу (доктринальне тлумачення) і практичного (офіційне тлумачення). За допомогою догматичного методу здійснються дослідження, спрямовані на формально-догматичну обробку права (формування наукових визначень; формування понятійного апарату; виділення напрямків юридичес ¬ нення підприємницької діяльності та розгляд їх логічної природи і т. д.).

Для правової сфери дуже значимо розмежування мови і метамови права. В якості мови права виступає ту мову, ко ¬ торий отримав своє вираження у чинному законодавстві та практиці його застосування. Метамова виступає як мова юридичної науки, зокрема - мову теорії держави і права, як тієї системи понять, яка складає основу загальнотеоретичної юриспруденції і має глибокий дидактичний сенс у справі професійної підготовки юристів.

Одна з проблем сучасного використання догматичного (формально-логічного) методу в правовій сфері пов'язана з посильною рухливістю (плинністю) догми права. У цьому "зв'язку виникає необхідність доповнення догматичного методу використанням герменевтичного методу для осягнення права. Для герменевтичного методу характерно поширення на предмет пізнання інтелекту, почуттів, інтуїції того, хто прагне до порозуміння. Таким чином, герменевтичний метод дозволяє подолати плинність догми права і вийти до прийняття більш точного і справедливого рішення.

9. Герменевтичний метод в юриспруденції. Мистецтво інтерпретації та розуміння в правовій сфері.

У юриспруденції поряд з класичною методологією все більшого поширення набуває сучасна (некласична і посткласична) методологія. При цьому посткласична (постмодерністська) методологія характеризується: визнанням неспроможності реалізації проектів раціоналізації і реформування суспільства з метою досягнення свободи і справедливості; відмовою від жорстких детерміністичних схем у поясненні соціальної реальності; використанням різних дослідницьких парадигм; забезпеченням єдності казуального і аксіологічного підходів; використанням методів і методик, що виражають об'єктивні і суб'єктивні підстави соціальної активності; з'єднанням раціонального, здатності руху до істини з такими соціальними умовами як свобода, автономія, добробут.

Одна із сучасних дисциплін, що відображає посмодерністскую методологію - герменевтика, яка активно впроваджується в методологію правознавства. Герменевтика відстоює цінність традіцій, вказує на зразки поведінки, що існували в минулому як на еталони сучасності. Для герменевтики важливішим виступає питання про розуміння людиною сущого і належного. При цьому в процесі розуміння на предмет пізнання розповсюджується інтелект, почуття, інтуїція, взагалі особистість того, хто прагне до порозуміння. Герменевтичне мислення занурюється в те, що іменується "герменевтичних колом" -розуміння і віри. Для герменевтики важливо з'ясування перетину світу тексту та світу інтерпретатора.

Правова герменевтика покликана стати новою наукової методологією ведення діалогу в умовах різноманітності правових культур та рівноправності локальних цивілізацій. Таким чином, використання герменевтичного методу не може бути обмежене тлумачнням права, а повинна мати вихід на всю систему правового регулювання та правового пізнання. Необхідно його зв'язати з існуванням різних правових культур, правових систем, право вих сімей, оскільки свобода, демократія, відповідальність по-різному інтерпретуються в праві різних цивілізацій. На цьому шляху розкривається перспектива самостійного існування національних правових культур, у тому числі національної правової культури України з власним баченням проблем прав людини, правової держави, поділу влади, місцевого самоврядування і т. д., що забезпечує реальне втілення ідей свободи і справедливості, відповідних нашому правовому менталітету і умов юридичного буття.

По лінії герменевтики може бути проведено відмінність між правознавством і державознавством. Оскільки виділяються герменевтичні науки, тобто науки, що займаються комунікативною взаємодією, внутрішньо пов'язані з мовою, текстом, то правоведення - це безумовно герменевтична наука, в той час як державознавство не є в основній своїй частині такою.