- •1. Система юриспруденції. Розвиток традиційних юридичних наук. Нові сфери
- •2. Об'єкт і предмет юридичної науки. Правознавство та державознавство
- •4. Тгп як загальнотеоретична юриспруденція. Предмет і ф-ції тгп.
- •5. Мононорми і походження права. Конфліктне призначення права.
- •6. Початкове і похідне виникнення держави. Неолітична революція і виникнення д-ви.
- •7. Співвідношення д-ви і права. Етатистська і правова д-ва.
- •8. Догматичний (формально-логічний) метод в юр.Теорії і практиці.
- •9. Герменевтичний метод в юриспруденції. Мистецтво інтерпретації та розуміння в правовій сфері.
- •10. Юридична антропологія і її призначення. Право в людині – людина в праві.
- •11. Право в системі соціального регулювання. Нормативне, ненормативне та інд.Регулювання.
- •12. Нормативний, соціологічний та філософські підходи до права. Визначення права.
- •13. Правові сім’ї. Національні, інтегративні і міжнар.Пр.Системи.
- •16. Релігійні пр.Сім’ї. Каконічне право в Україні.
- •17. Компаративістика, її роль у вивченні пр.Реальності.
- •19. Соціологія права. Правова соціалізація. Громадська думка про право.
- •20. Діалог правових культур. Пр.Аккультурація і декультурація. Рецепція права.
- •21. Правова аксіологія. Право і цінності
- •22. Службова (інструментальна) цінність права
- •23. Соціальна і особистісна цінність права. Правові цінності.
- •24. Предмет і метод правового регулювання. Скадові методу пр..Рег-ння.
- •25. Правовий режим.
- •26. Поняття і стадії пр..Регулювання
- •27. Поняття і ознаки пр..Норми. Абстрактна і казуальна форма пр..Норми.
- •28. Класифікація пр..Норм. Диспозитивні норми права.
- •29. Поняття і ознаки пр..Відношення. Юр.Форма і соц..Зміст правовідносин.
- •30. Поняття і види юр.Фактів. Юр.Факти-стани. Фактичний склад.
- •31. Поняття і структура правосвідомості. Пр.Мислення . Пр.Менталітет.
- •32. Суб’єкт права і првосуб’ктність: правоздатність, діє-, деліктоздатність.
- •33. Правова культура суспільства та її компоненти. Пр.Культура і пр..Життя як категорії юриспруденції.
- •34. Правосвідомість і пр..Культура особистості. Пр. Активність особистості.
- •35. Поняття і класифікація принципів права. Загальправові і галузеві принципи.
- •36. Правові аксіоми, правові презумпції, правові фікції.
- •37. Юридична концепція прав людини.Пр.Статус особистості
- •38. Три покоління прав людини. Інд.І колективні права. Проблема становлення 4-го покоління прав людини.
- •40. Захист прав, свобод і законних інтересів особистості
- •41. Загальносоціальні і спеціальні функції права. Регулятивна і координуюча ф-ції права.
- •42. Правове виховання і його форми. Пр. Інформованість. Цілі пр..Виховання.
- •43. Поняття та основні вимоги законності. Правозаконність.
- •44. Поняття правопорядку. .
- •45. Джерела права. Первинні і похідні, осн і додаткові. Джерела права України
- •46. Соціальний процес формування права і правотворчість (нормотворчість). Стадії.
- •47. Юридична практика: поняття і види. Роль суд.Практики в пр..С-мі України.
- •50. Аномалії в правовому житті: пр..Нігілізм, пр..Ідеалізм і пр..Догматизм.
- •51. Суб'єкт і об'єкт правовідносини. Юридичні особи
- •53. Система права, галузі і інститути права. Пр.Общности.
- •54. Приватне і публічне право
- •55. Матеріальне та процесуальне право
- •56. Реалізація права. Форми реалізації права
- •57. Поняття і значення застосування права. Ідеологія застосування права
- •58. Реалізація та застосування права. Безпосередня і правозастосовна реалізація права
- •59. Процес застосування права.
- •60. Акти застосування права: поняття й види
- •61. Тлумачення права: поняття й види
- •62. Офіційне тлумачення права
- •63. Прогалини в праві і способи їх усунення та подолання
- •64. Поняття і види правової поведінки.
- •65. Правомірне поводження.
- •66. Кодифікація і інкорпорація, їх співвідношення та різновиди
- •67. Склад правопорушення. Вина і винність
- •68. Поняття і види правопорушень. Зловживання правом
- •69. Юридична відповідальність. Умови, що виключають юридичну відповідальність
- •70. Штрафна і правовідновлююча відповідальність: поняття й призначення
- •71. Державне (правовий) примус
- •72. Поняття держави. Сильне і слабке, держава. Держава й цивільне суспільство
- •73. Суверенітет держави
- •74. Сучасна і до сучасна держава
- •75. Державна влада.
- •76. Типологія держави. Формаційний
- •77. Поняття механізму держави.
- •78. Законодавча влада і її функції
- •79. Судова влада і здійснення правосуддя
- •80. Виконавча влада і її механізм
- •81. Державне управління та місцеве самоврядування
- •82. Держава в політичній системі суспільства
- •83. Конституційне держава
- •84. Концепція соціальної держави. Україна як держава соціальне
- •85. Концепція правової держави. Україна як правова держава
- •86. Державні органи та їх класифікація
- •87. Функції держави і державна політика
- •88. Державна служба.
- •89. Форма правління, форма державного устрою і державний режим
- •90. Армія як інститут держави. Правовий статус військовослужбовців
- •91. Податкова політика сучасної держави
- •92. Аграрна політика сучасної держави
- •93. Інноваційна політика сучасної держави
- •94. Становлення контрольної влади і її інститутів. Омбудсмен (народний правозахисник)
- •95. Бюрократія та бюрократизм в механізмі держави
- •96. Еліта в державі
- •97. Держава і релігія.
- •98. Екологічна політика держави. Екологічне держава
- •99. Етика і естетика держави
8. Догматичний (формально-логічний) метод в юр.Теорії і практиці.
Одним із спеціальних методів юриспруденції вважається догматичний (формально-логічний) метод, який використовується в юридичній теорії та практиці. Юридизація формально-логічного методу пов'язана зі специфікою його застосування для пізнання (вивчення) догми права та вирішення конкретних питань формування (нормотворчості), систематизації, тлумачення і застосування права. Визначальне значення догми права та її складових (правових норм і принципів, суб'єктивних прав і юридичних обов'язків, правовідносин, законів та інших джерел права, різноманітних нормативних та індивідуальних актів) для існування всієї правової сфери забезпечує догматичному методом провідну роль в наборі методологічного інструментарію.
Догматичний метод пов'язаний з використанням правил логіки і мови, оскільки буття права невіддільне від текстів законів, договорів, наказів, вироків, рішень і т. п., їх тлумачення і розуміння в зв'язку з конкретними життєвими ситуаціями. Тут, приміром, проглядається зв'язок теоретичного використання догматичного методу (доктринальне тлумачення) і практичного (офіційне тлумачення). За допомогою догматичного методу здійснються дослідження, спрямовані на формально-догматичну обробку права (формування наукових визначень; формування понятійного апарату; виділення напрямків юридичес ¬ нення підприємницької діяльності та розгляд їх логічної природи і т. д.).
Для правової сфери дуже значимо розмежування мови і метамови права. В якості мови права виступає ту мову, ко ¬ торий отримав своє вираження у чинному законодавстві та практиці його застосування. Метамова виступає як мова юридичної науки, зокрема - мову теорії держави і права, як тієї системи понять, яка складає основу загальнотеоретичної юриспруденції і має глибокий дидактичний сенс у справі професійної підготовки юристів.
Одна з проблем сучасного використання догматичного (формально-логічного) методу в правовій сфері пов'язана з посильною рухливістю (плинністю) догми права. У цьому "зв'язку виникає необхідність доповнення догматичного методу використанням герменевтичного методу для осягнення права. Для герменевтичного методу характерно поширення на предмет пізнання інтелекту, почуттів, інтуїції того, хто прагне до порозуміння. Таким чином, герменевтичний метод дозволяє подолати плинність догми права і вийти до прийняття більш точного і справедливого рішення.
9. Герменевтичний метод в юриспруденції. Мистецтво інтерпретації та розуміння в правовій сфері.
У юриспруденції поряд з класичною методологією все більшого поширення набуває сучасна (некласична і посткласична) методологія. При цьому посткласична (постмодерністська) методологія характеризується: визнанням неспроможності реалізації проектів раціоналізації і реформування суспільства з метою досягнення свободи і справедливості; відмовою від жорстких детерміністичних схем у поясненні соціальної реальності; використанням різних дослідницьких парадигм; забезпеченням єдності казуального і аксіологічного підходів; використанням методів і методик, що виражають об'єктивні і суб'єктивні підстави соціальної активності; з'єднанням раціонального, здатності руху до істини з такими соціальними умовами як свобода, автономія, добробут.
Одна із сучасних дисциплін, що відображає посмодерністскую методологію - герменевтика, яка активно впроваджується в методологію правознавства. Герменевтика відстоює цінність традіцій, вказує на зразки поведінки, що існували в минулому як на еталони сучасності. Для герменевтики важливішим виступає питання про розуміння людиною сущого і належного. При цьому в процесі розуміння на предмет пізнання розповсюджується інтелект, почуття, інтуїція, взагалі особистість того, хто прагне до порозуміння. Герменевтичне мислення занурюється в те, що іменується "герменевтичних колом" -розуміння і віри. Для герменевтики важливо з'ясування перетину світу тексту та світу інтерпретатора.
Правова герменевтика покликана стати новою наукової методологією ведення діалогу в умовах різноманітності правових культур та рівноправності локальних цивілізацій. Таким чином, використання герменевтичного методу не може бути обмежене тлумачнням права, а повинна мати вихід на всю систему правового регулювання та правового пізнання. Необхідно його зв'язати з існуванням різних правових культур, правових систем, право вих сімей, оскільки свобода, демократія, відповідальність по-різному інтерпретуються в праві різних цивілізацій. На цьому шляху розкривається перспектива самостійного існування національних правових культур, у тому числі національної правової культури України з власним баченням проблем прав людини, правової держави, поділу влади, місцевого самоврядування і т. д., що забезпечує реальне втілення ідей свободи і справедливості, відповідних нашому правовому менталітету і умов юридичного буття.
По лінії герменевтики може бути проведено відмінність між правознавством і державознавством. Оскільки виділяються герменевтичні науки, тобто науки, що займаються комунікативною взаємодією, внутрішньо пов'язані з мовою, текстом, то правоведення - це безумовно герменевтична наука, в той час як державознавство не є в основній своїй частині такою.