96. Еліта в державі

Сучасна держава забезпечує правління народу, в той же час демократична організація влади є справою злить. Як відзначають фахівці з теорії еліт, іронія демократії полягає в тому, що еліти повинні мудро правити, щоб правління народу вижило. Теза - еліти, а не маси правлять суспільством, - все ширше підтверджується практикою державної діяльності. Часто виявляється, що демократичні інститути - вибори і партії - має лише символічну цінність. Система зв'язку, що діє між елітами і масами, будується, як правило, зверху вниз.

Загальні риси еліти виражені в таких характеристики: 1) більш або менш згуртована група, що володіє особливими духовними і соціально-політичними якостями; 2) усвідомлює себе як привілейований і домінуючий шар, і сприймається таким більшістю товариства; 3) при зміні громадських форм і типів панування зберігає певні відносини влади та форми її прояву, зміни стосуються тільки персоналій.

Владна еліта утворюється в умовах демократії шляхом інтеграції окремих еліт, серед яких політична еліта, економічна, бюрократична, військова, а також комунікативна еліта. Серед особливостей реалізації влади кожної з еліт відкрита і закрита форма діяльності. Для економічної і бюрократичної (у тому числі військової) еліт типово здійснення влади з закритим каналах. Для політичної та комунікативної - відкритими каналами. Це визначає висунення останніх двох еліт на очі громадськості. Процес прийняття рішень правлячими елітами являє собою систему угод, поступок і компромісів з найбільш важливих питань державного життя. Глава держави (монарх або президент) займає центральне місце у взаємодії еліт. Як символ національної єдності глава держави зв'язується населенням з надіями на краще життя, захист безпеки країни, забезпечення прав громадян. Популярність глави держави часто визначається його взаємодією з різними елітами, його здатністю тонко відчувати інтереси правлячої злиты.

Державна політика як діяльність урядових установ і чиновників згідно з їх компетенцією організовується бюрократичної елітою. Глава держави, законодавці та суди можуть лише в найзагальніших рисах обмежити владу

бюрократичної еліти. Бюрократи контролює інформацію і техніку, вони незмінно перебувають на своїх постах більше, ніж їхні політичні керівники. Нерідко бюрократична еліта володіє інформацією, знаннями і досвідом значно більшими, ніж політична еліта.

Законодавча еліта, в силу самого порядку обрання, формується з місцевих еліт і тим самим привносить регіональний вплив на процес прийняття державних рішень. Законодавці є частиною місцевих елітарних структур, і їх ряди поповнюються, в основному, за рахунок місцевих, а не загальнонаціональних еліт. Професійно основний склад законодавців включає осіб вільних професій і бізнесменів. У деяких країнах, серед законодавців, юристи (як професійна група) представлені в багато разів більше, ніж представники інших професій.

Самим же елітарним державним інститутом є суд. Судова еліта, що діє на різних рівнях, є незмінюваною, професійно дуже обмеженою, для проникнення представників інших професій, і не без підстав претендує на прийняття остаточних рішень.

Всі правлячі еліти віддалені від прямого впливу громадян і тому державна політика не відображає вимоги мас, а пануючі інтереси еліти. При цьому всі еліти в підході до основних цінностей соціальної системи та її збереженню єдині. Проникнення у що панувала еліту - шлях повільний і тривалий, що забезпечує збереження стабільності і запобігання радикальних змін. Тільки приймати узгоджені правила еліти може бути допущений до кормилу державної влади. Формами селекції правлячої еліти є: делегування, покликання (призначення), самовдосконалення і протекція. Представники владної еліти, які здійснюють відбір претендентів на входження в еліту, керуються такими мотивами: 1) традиційними, тобто прагненням висувати свого кола осіб і тим самим сприяти однорідності та згуртованості еліти; 2) емоційними - симпатіями й антипатіями до того або іншій особі або групі осіб; 3) оціночно-раціональними, застосовуючи по відношенні до кандидатів до складу еліти існуючі в ній подання про поведінку людини і його поглядах; 4) діловими, раціональними міркуваннями - об’тивно доведеною здатністю кандидата виконувати покладені йому функція.