25. Правовий режим.

Пр. режим галузі права - особливий соціальний порядок. Закріплений нормами права даної галузі та визначається поєднанням правових засобів, які його забезпечують. Первинні тут явл. певні суспільні відносини. Складові предмет правового регулювання. Від їх специфіки залежить поєднання застосовуваних методів і пр. коштів. Кожна галузь права функціонує у своєму правовому режимі. Пр. режим однієї галузі права має такі ознаки. Які не притаманні пр. режиму ін галузі права. різними м / б структури нормативно-пр. регулюванні, конструкції правовідносин, форми відповідальності. У пр. режимах багатьох галузей права використовується одні й ті ж пр. засоби (дозволенія. Заборони, заохочення, рекомендації), але кожна галузь права має тільки їй притаманні пр. режимом. Т.к комбінація цих коштів у них не повторюється. У значній мірі правовий режим галузі права визначається особливостями пр. режимів складових його інстр. Право. А також міжгалузевої інстит. Права. Види: за станом об'єкта галузевого регулювання: загальний, спеціальний; за пріоритетом стимулюючих або обмежують коштів: стимулюючий, що обмежує. За терміном дії: звичайний - передбачає регулювання суспільних відносин у звичайній, стабільній обстановці, надзвичайний - передбачає регулювання суспільних відносин в умовах надзвичайного стану, і вимагає залучення спец. правового засобу. Поняття правовий режим застосовується не тільки до галузей і інститутів права як структурний елемент системи права, але і до таких явищ як законність (правовий режим законності), правозастосовна діяльність (правовий режим правозастосовчої діяльності).

26. Поняття і стадії пр..Регулювання

Правове регулювання є специфічним правовим впливом, пов'язаним з перетворенням правової можливості, що міститься в правових нормативах, у правовій дійсності. Специфіка правового регулювання проявляється в його відособленісті як нормативно система, розрахованої на загальне визнання і здійсненняня. Крім того, правове регулювання пов'язане з можливістю використування системи юридичних засобів (правових норм, правових актів, правових відносин, юридичної відповідальності і т. д.).

Правове регулювання представляє собою розділений на стадии процес.Виділяються (С. С. Алексєєв) такі стадії правового регулювання: 1) стадія регламентації суспільних відносин (видання правової норми і її загальної дії); 2) стадія наділення суб'єктивними правами та юридичними обов'язками; 3) стадія володіння суб'єктивними правами і юридичними обязаннос ¬ тями, 4) стадія реалізації суб'єктивних прав і юридичних об. Найчастіше виникає необхідність підключення до цього процесу факультативної стадії застосування права, коли компетентний орган або посадова особа видає владний індивідуальний правовий акт (правозастосовний акт). Процес правового регулювання пов'язаний з використанням засобів (способів) правового регулювання, серед яких: 1) дозволення - що складаються в наданні суб'єктивних прав на вдосконалення певних дій, 2) зобов'язування - полягають у покладанні обов'язку вчиняти певні дії; 3) заборони - виражені в обов'язку утриматися від вчинення заборонних дій; 4) заохочення - визначаються нагородженням суб'єктів за певні дії; 5) рекомендації - зводяться до пропозиції вибрати оптимальний варіант поведінки.

Звернемо увагу на те, що дозволу і заборони задають загальну спрямованість правового регулювання. На цій основі розмежовуються типи правового регулювання: а) загальнодозвоений, який будується у відповідності з принципом "дозволено все, крім забороненого". Таким чином, особи можуть здійснювати будь-які дії крім тих, які заборонені, б) дозвільний, котрий будується відповідно до принципу "заборонено все, крім дозволеного". Звідси випливає, що особи можуть здійснювати тільки такі дії, які дозволені. Так загальнодозволений тип відкриває можливості для ініціативи і активності, прояву індивідуальності.