86. Державні органи та їх класифікація

У здійсненні державної влади визначальну роль грають державні органи. Кожен державний орган

виступає як самостійний, структурно відокремлений елемент державного апарату, наділений компетенцією для здійснення своїх функцій. Створення державного органу пов'язано з наявністю правової підстави, тобто визначається чинним законодавством. Зазвичай система державних органів встановлюється конституцією і кожен державний орган виконує певні нормативами види діяльності. Крім того, його організаційна структура, компетенція, територіальні та темпоральні межі діяльності, місце в системі державного апарату і порядок взаємодії з іншими державними органами закріплюється в нормативно-правових актах. Державний орган наділяється владними повноваженнями і можливістю застосування примусових коштів для здійснення своїх функцій. Державний орган має свою сферу застосування, свою область діяльності, яку іменують предметом ведення. Для функціональної характеристики державного органу використовується поняття "компетенція", що охоплює коло і обсяг повноважень і обов'язків, що належать цього державного органу, а також предмет його ведення (А. Б. Венге-рів). Державний орган може діяти виключно в межах своєї компетенції та предмету відання.

Організація і діяльність державних органів будується на основі принципів законності, професіоналізму, звітності, поєднання колегіальності і єдиноначальності, гласності та демократизму. Слід підкреслити, що державний орган зобов'язаний здійснювати свою компетенцію. Проте в компетенцію деяких державних органів входять окремі повноваження, якими орган може використовувати на свій розсуд, наприклад, право законодавчої ініціативи. Крім того, при виникненні надзвичайних ситуацій законом можуть бути передбачені на цей випадок дискреційні повноваження, які дозволяють державним органам діяти на власний розсуд.

Всі державні органи можуть поділятися на органи глави держави, органи законодавчої влади, органи виконавчої влади, органи судової влади, правоохоронні органи і контрольно-наглядові органи. Залежно від складності завдань і територіальних меж діяльності державні органи діляться на центральні і місцеві. Тут слід зазначити, що законодавчі органи можуть бути тільки центральними і не буває місцевих органів законодавчої влади. У зв'язку зі зміною співвідношення центру і периферії в сучасних державах посилюється значення місцевих державних органів. До того ж паралельно з державними органами на місцях складаються і все більш посилюються органи місцевого самоврядування, які створюють додаткові труднощі для функціонування всієї системи державних органів. Питання про системі державних органів, їх компетенції та функціональної спрямованості багато в чому справа, що склалися традицій і реальних можливостей держави. При цьому створення нових державних органів має бути винятком, а поява соціальної необхідності в якомусь новому напрямку державній діяльності повинно вирішуватися за рахунок розширення компетенції та додаткової функціональної завантаження вже існуючих державних структур. Справедливо відзначив, що неприпустимо дублювання здійснення одних і тих самих функцій різними державними органами.