- •1. Система юриспруденції. Розвиток традиційних юридичних наук. Нові сфери
- •2. Об'єкт і предмет юридичної науки. Правознавство та державознавство
- •4. Тгп як загальнотеоретична юриспруденція. Предмет і ф-ції тгп.
- •5. Мононорми і походження права. Конфліктне призначення права.
- •6. Початкове і похідне виникнення держави. Неолітична революція і виникнення д-ви.
- •7. Співвідношення д-ви і права. Етатистська і правова д-ва.
- •8. Догматичний (формально-логічний) метод в юр.Теорії і практиці.
- •9. Герменевтичний метод в юриспруденції. Мистецтво інтерпретації та розуміння в правовій сфері.
- •10. Юридична антропологія і її призначення. Право в людині – людина в праві.
- •11. Право в системі соціального регулювання. Нормативне, ненормативне та інд.Регулювання.
- •12. Нормативний, соціологічний та філософські підходи до права. Визначення права.
- •13. Правові сім’ї. Національні, інтегративні і міжнар.Пр.Системи.
- •16. Релігійні пр.Сім’ї. Каконічне право в Україні.
- •17. Компаративістика, її роль у вивченні пр.Реальності.
- •19. Соціологія права. Правова соціалізація. Громадська думка про право.
- •20. Діалог правових культур. Пр.Аккультурація і декультурація. Рецепція права.
- •21. Правова аксіологія. Право і цінності
- •22. Службова (інструментальна) цінність права
- •23. Соціальна і особистісна цінність права. Правові цінності.
- •24. Предмет і метод правового регулювання. Скадові методу пр..Рег-ння.
- •25. Правовий режим.
- •26. Поняття і стадії пр..Регулювання
- •27. Поняття і ознаки пр..Норми. Абстрактна і казуальна форма пр..Норми.
- •28. Класифікація пр..Норм. Диспозитивні норми права.
- •29. Поняття і ознаки пр..Відношення. Юр.Форма і соц..Зміст правовідносин.
- •30. Поняття і види юр.Фактів. Юр.Факти-стани. Фактичний склад.
- •31. Поняття і структура правосвідомості. Пр.Мислення . Пр.Менталітет.
- •32. Суб’єкт права і првосуб’ктність: правоздатність, діє-, деліктоздатність.
- •33. Правова культура суспільства та її компоненти. Пр.Культура і пр..Життя як категорії юриспруденції.
- •34. Правосвідомість і пр..Культура особистості. Пр. Активність особистості.
- •35. Поняття і класифікація принципів права. Загальправові і галузеві принципи.
- •36. Правові аксіоми, правові презумпції, правові фікції.
- •37. Юридична концепція прав людини.Пр.Статус особистості
- •38. Три покоління прав людини. Інд.І колективні права. Проблема становлення 4-го покоління прав людини.
- •40. Захист прав, свобод і законних інтересів особистості
- •41. Загальносоціальні і спеціальні функції права. Регулятивна і координуюча ф-ції права.
- •42. Правове виховання і його форми. Пр. Інформованість. Цілі пр..Виховання.
- •43. Поняття та основні вимоги законності. Правозаконність.
- •44. Поняття правопорядку. .
- •45. Джерела права. Первинні і похідні, осн і додаткові. Джерела права України
- •46. Соціальний процес формування права і правотворчість (нормотворчість). Стадії.
- •47. Юридична практика: поняття і види. Роль суд.Практики в пр..С-мі України.
- •50. Аномалії в правовому житті: пр..Нігілізм, пр..Ідеалізм і пр..Догматизм.
- •51. Суб'єкт і об'єкт правовідносини. Юридичні особи
- •53. Система права, галузі і інститути права. Пр.Общности.
- •54. Приватне і публічне право
- •55. Матеріальне та процесуальне право
- •56. Реалізація права. Форми реалізації права
- •57. Поняття і значення застосування права. Ідеологія застосування права
- •58. Реалізація та застосування права. Безпосередня і правозастосовна реалізація права
- •59. Процес застосування права.
- •60. Акти застосування права: поняття й види
- •61. Тлумачення права: поняття й види
- •62. Офіційне тлумачення права
- •63. Прогалини в праві і способи їх усунення та подолання
- •64. Поняття і види правової поведінки.
- •65. Правомірне поводження.
- •66. Кодифікація і інкорпорація, їх співвідношення та різновиди
- •67. Склад правопорушення. Вина і винність
- •68. Поняття і види правопорушень. Зловживання правом
- •69. Юридична відповідальність. Умови, що виключають юридичну відповідальність
- •70. Штрафна і правовідновлююча відповідальність: поняття й призначення
- •71. Державне (правовий) примус
- •72. Поняття держави. Сильне і слабке, держава. Держава й цивільне суспільство
- •73. Суверенітет держави
- •74. Сучасна і до сучасна держава
- •75. Державна влада.
- •76. Типологія держави. Формаційний
- •77. Поняття механізму держави.
- •78. Законодавча влада і її функції
- •79. Судова влада і здійснення правосуддя
- •80. Виконавча влада і її механізм
- •81. Державне управління та місцеве самоврядування
- •82. Держава в політичній системі суспільства
- •83. Конституційне держава
- •84. Концепція соціальної держави. Україна як держава соціальне
- •85. Концепція правової держави. Україна як правова держава
- •86. Державні органи та їх класифікація
- •87. Функції держави і державна політика
- •88. Державна служба.
- •89. Форма правління, форма державного устрою і державний режим
- •90. Армія як інститут держави. Правовий статус військовослужбовців
- •91. Податкова політика сучасної держави
- •92. Аграрна політика сучасної держави
- •93. Інноваційна політика сучасної держави
- •94. Становлення контрольної влади і її інститутів. Омбудсмен (народний правозахисник)
- •95. Бюрократія та бюрократизм в механізмі держави
- •96. Еліта в державі
- •97. Держава і релігія.
- •98. Екологічна політика держави. Екологічне держава
- •99. Етика і естетика держави
77. Поняття механізму держави.
Механізм держави і державний апарат
Інституційна характеристика держави пов'язана з розглядом його в якості певної цілісності, виділеної з соціального середовища, організованої системи різноманітних органів і установ, що перебувають під взаємної залежності один від одного, тобто того, що іменується механізмом держави. Механізм держави може бути побудований за принципом жорсткої централізації, коли ієрархія державної влади розташована по одній вертикалі (моністична влада), або за принципом децентралізації або поділу влади, коли вертикальний стовп державної влади включає опори, які створюють умови для більшої демократизації, починаючи з процесів формування державної влади до здійснення встановлених законом повноважень (плюралістична влада).
Для сучасних держав принцип поділу влади виступає в якості визначального в організації механізму держави. Стало тривіальним положення про існування в механізмі держави таких гілок влади, як законодавча, виконавча і судова. На ділі ж проблема полягає не стільки в тому, щоб конституційно закріпити такого роду поділ влади в механізмі держави, стільки фактично забезпечити самостійність кожної влади, відповідальність кожної влади за прийняті рішення, а також домогтися узгодження діяльності влади у державному механізмі. Іноді в якості самостійної гілки у механізмі держави виділяється контрольна влада. Не виключено, що в перспективі розвитку механізму держави цей напрямок державної діяльності отримає своє законодавче, організаційне і матеріальне забезпечення. У механізмі сучасної держави контрольна влада ще не часто набуває самостійний статус. Найважливіші особливості механізму держави розкриваються за допомогою складових його ланок, які іменуються органами держави. Органи держави мають специфічної структурою, наділені владними повноваженнями (компетенції) і здійснюють своєрідну державну діяльність.
Як структурна одиниця державний орган існує лише остільки, оскільки його наявність оформлено конституцією або законом. Органи держави включають особливу категорію людей, які перебувають на державній службі і іменованих державними службовцями. Діяльність державних службовців заснована на виконанні суб'єктивних прав і юридичних обов'язків в межах компетенції державного органу. Компетенція державного органу, тобто сукупність наданих йому прав і покладених на нього обов'язків, обумовлена конкретним завданням, на здійснення якої і створений орган держави. Точно також як перелік державних органів оформляється законом, законом ж оформляється компетенція органів держави. Відповідно до цієї компетенцією державні органи наділені правом видавати акти (документи) правового значення. Це можуть бути нормативно-правові акти та індивідуально-правові акти, обов'язкові до виконання як посадовими особами, так і окремими громадянами. Обов'язковість виконання правових актів, зокрема, досягається можливістю застосування примусових заходів. Для здійснення своїх повноважень органи держави наділяються матеріальною базою. При цьому кошти, необхідні для утримання державного органу утворюються шляхом податкових надходжень від населення.
Таким чином, орган держави, володіючи владними повноваженнями і матеріальними ресурсами, забезпечує реалізацію завдань, що стоять перед державою. Система органів держави, що діють на основі принципу монізму або плюралізму (поділу влади), утворює механізм держави. У сучасних трактуваннях розвитку механізму держави особливу увагу звертають на інституційні форми з'єднання органів держави з приватними асоціаціями, участь громадськості в прийнятті державних рішень, впровадження "громадського" елемента у здійснення державно-владних повноважень.
Багато фахівців відзначають надмірність вимог населення до державі. А звідси перевантаження держави, що виражається в розростанні механізму держави, нездатність органів держави здійснювати надані їм повноваження. Все це сприймається громадянами як ослаблення держави і криза керованості. Найважливішою проблемою організації та функціонування механізму держави є його центрування. Чи буде центром парламент або президент, конституційний суд або уряд, або таких центрів буде дещо - від цього залежить не тільки лад діяльності державних органів, але й характер зв'язку державної влади в цілому з населенням країни.