69. Юридична відповідальність. Умови, що виключають юридичну відповідальність

Юридична відповідальність виступає як охоронний правовідносини між державою в особі компетентного органу або посадових осіб) і правопорушником, в процесі якого останній зазнає певних несприятливі для нього правові наслідки.

Юридична відповідальність як складне соціально-правове явище характеризується, по-перше, тим, що накладається від імені держави примусово; по-друге, застосовується тільки за винне (у формі умислу або необережності) вчинені дії протиправного характеру, за винятком випадків, прямо вказаних у законі; по-третє, полягає в настанні для правопорушника несприятливих правових наслідків (обмеження або позбавлення морального і матеріального характеру, позбавлення волі, конфіскації майна, штрафу, позбавлення певних прав і т. п.); по-четверте, поєднується з публічним державним засудженням і має попереджувальне значення. Мета юридичної відповідальності опосередкована в таких її функції як превентивний і каральна. Перша - пов'язана з загальним попередження правопорушень і виховним впливом на особу, друга - полягає в несприятливі наслідки застосування санкцій правових норм для конкретного суб'єкта. Підставами настання юридичної відповідальності є єдність двох складових: юридичної (нормативного) і фактичного. Юридичним (нормативних) підставою виступає наявність правової норми (у ряді випадків - договору), що встановлює юридичну відповідальність за вчинене діяння. Фактичною підставою є наявність правопорушення (складу злочину), тобто складного юридичного факту або, у деяких випадках, об'єктивно протиправного діяння. Умовами, що виключають юридичну відповідальність є: 1) неосудність особи; 2) наявність обставин, що виключають суспільну небезпеку (шкідливість) діяння (непереборна сила, необхідна оборона, крайня необхідність, обґрунтований ризик, фізичний або психічний примус, виконання наказу або розпорядження, примирення сторін і т. д.); 3) відсутність у діях ознак складу правопорушення; 4) закінчення строків давності притягнення до юридичної відповідальності; 5) видання актів амністії або помилування або скасування акта, що встановлює юридичну відповідальність.

70. Штрафна і правовідновлююча відповідальність: поняття й призначення

Серед юристів отримало розповсюдження (О. Е. Лейст) поділ юридичної відповідальності на два різновиди - штрафну і правовідновлюючу, залежно від змісту санкцій як штрафних (каральних) і правовідновлюючих . Ці різновиди санкцій по різному служать правопорядку: штрафні санкції (кримінальні, адміністративні, дисциплінарні) встановлюють межі покарання або стягнення, які призначаються правопорушнику відповідно до складу правопорушення; правовідновлюючі санкції (цивільно-правових) спрямовані на усунення шкоди і носять абсолютно певний характер, оскільки розмір збитку може бути точно визначений незалежно від встановлення обставин правопорушення.

Особи притягуються до штрафної відповідальності, покаранню або стягнення на основі рішення, яке виноситься в установленому законом порядку. Тому при штрафний відповідальності так важлива кваліфікація правопорушення, індивідуалізація покарання, реалізація заходів примусу, нарешті, вихід зі стану відповідальності.

Особа, яка вчинила правопорушення, за яке настає право-відновлювальна відповідальність може в будь-який момент без втручання державних органів відшкодувати заподіяний збиток, відновити порушені права, виконувати обов’язки та припинити протиправну стан. Для правовідновлюючої відповідальності визначальне значення має точне визначення існуючих обов'язків правопорушника. Вона закінчується відразу ж по виконанню правопорушником свого обов'язку. На відміну від цього штрафна відповідальність не тільки не завершаеться реалізацією покарання, але й передбачає стан покарання (судимості), специфічний шлейф відповідальності, який тягнеться за правопорушником. Штрафна відповідальність протікає в строго процесуальній формі і не може бути завершена ні на одній стадії свого розвитку. Серед стадій юридичної відповідальності перша стадія: з моменту вчинення правопорушення до виявлення компетентними державними органами - стадія виникнення юридичної відповідальності; друга стадія: з виявлення правопорушення до вступу у силу акту застосування права - стадія конкретизації юридичної відповідальності; третя стадія: з моменту набрання чинності правозастосовчого акту до виконання покарання - стадія реалізації юридичної відповідальності. У зв'язку з розділенням юридичної відповідальності на штрафну і правовідновлюючу слід звернути увагу на застосування заходів державного (правового) примусу при відсутності правопорушення. Таким чином державне примус може здійснюватися в рамках юридичної відповідальності за вчинене правопорушення, а може бути застосовано при відсутності правопорушення (профілактичні заходи та заходи захисту).

Заходи захисту часто ототожнюють із заходами -юридичної відповідальності, використовуваними в рамках правовідновлюючої відповідальності. Тут необхідно враховувати, що заходи захисту застосовують при відсутності правопорушення (відшкодування шкоди, що виник при рятуванні державного і громадського майна) В умовах ринкової економіки набуває великого значення розширення використання правовідновлюючої відповідальності у забезпеченні порушених прав, виконанні обов'язків, відшкодування заподіяної шкоди. Однак це не означає обмеження використання штрафний відповідальності, яка зберігає свій високий статус у забезпеченні правопорядку.