16. Релігійні пр.Сім’ї. Каконічне право в Україні.

Усі правові системи, що існують в сучасному світі, розділяються на світські і релігійні. Серед релігійних правових систем найважливішу роль відіграють індуське право, мусульманське право і іудейське право. У всіх релігійних правових системах право є породження волі Всевишнього, а джерелами права виступають священні книги.

Вважається, що індуське право є найдавнішою правовою системою. Норми індуського права поширені на майже 1 млрд людей. При цьому індуське право застосовується до всіх корінних жителів Індостанського півострова, за винятком тих, хто при прийняв інше вірування. Наріжний камінь індуїзму - вчення про перевтілення душі і карма. Священні книги Вед містять не багато правового матеріалу, хоча і розглядаються в якості визначаючого джерела індуського права. Іншим джерелом права є древні юридичні книги смріті (заповіді), що містять мудрості древніх мудреців і служителів культу. У індуському праві як джерела права визнаються місцеві звичаї, яким з давніх років слідували касти, роди або сім'ї. Ці звичаї можуть набувати пріоритет над нормами смріті. У індуському праві закони і судові прецеденти не вважаються джерелами права, оскільки законодавство і судова практика відносяться не до дхарми (справедливості), а до артхе (користь).

Поширення мусульманського права не набагато поступається індусскому праву, охоплює також майже 1 млрд людей. Своє начало мусльманскій світ веде з пророка Мухаммеда (570-632), який від імені Аллаха представив нормативи для мусульман. Проповіди Мухаммеда і його вчинки пізніше отримали відображення у первинних джерелах мусульманського права Корані і Сунні. Коран - священна книга всіх мусульман, що містить одкровення Аллаха пророкові Мухаммеду. Сунна - збірник хадисів, тобто переказів про життя і вчинках Мухаммеда.

Найважливішим джерелом мусульманського права є іджма, що представляє собою загальні рішення ісламських правознавців, які виступають від імені всієї громади. Ці тлумачення Корану і Сунни були здійснені ще в IX столітті, і тільки вони є

істинно правильними. Ще одне джерело мусульманського права

кияс - представляє собою рішення за аналогією, які здобувають самостійне значення, оскільки об'єктом аналогії виступає релігійна ідея, що має абсолютне і позачасове, значення. Вся система норм мусульманського права зазвичай іменується шаріатом. При цьому серед джерел мусульманського права шаріат визнає самостійне значення адату, тобто звичаю.

При характеристиці мусульманського права слід виділити значення доктрини, яка, в кінцевому рахунку, забезпечила своєрідність розвитку мусульманського права, можливість його прилаштування до нових умов людського буття.

17. Компаративістика, її роль у вивченні пр.Реальності.

Порівняльно-правовий метод. Головна ідея компаратив-и ідея «вселенського права», частково виражається в міжнародному праві. Порівняльне правознавство виступає в якості важливого інструменту розуміння і розвитку права. його нормативна функція полягає у використанні чужого досвіду. При це розумне наслідування чужих законів та інституцій, при форм. собств., пов'язане з вивчення тієї нового середовища, в якій вони будуть застосуються. Функції: законодавча - результати порівняльно-правових досліджень використовуються як матеріал для законодавця; інтерпретаційна - порівняльно-правові дослідження виступають як інструмент для тлумачення законодавства; дидактична - значення порівняльного правознавства для юридичної освіти; уніфікаційний - про роль соціально-правових досліджень для уніфікації права, 5 . правоохоронного - (у правозастосовчій діяльності); 6.договорная (у діяльності госп. суб'єктів); 7.Міжнародний (діяльність міжнародних організацій) 8.научная - проведення наукових досліджень. Методика:

1.правільний вибір об'єктів порівняльного аналізу і коректна постановка цілей; 2.Проведення порівняння з використанням різних методів для з'ясування внутрішніх зв'язків і залежностей. 3.виявленням ступеня подібності та відмінності юридичних понять і термінів, які використовуються у зіставлених правових системах; 4.Розробка і застосування критеріїв оцінки подібності, відмінності і непорівнянності правових явищ, інститутів і норм. Цілі: пізнавальна, інформаційна, аналітична, інтегративна, критична, пропагандистська.

18. філософія права як сфера юриспруденції. Галузі філософії права.

Це вчення про сенс права. воно покликане встановити причини його виникнення та необхідності його дії. Її не можна ототожнювати з юр. наукою, оскільки розглядає один і той же предмет, вони використовуються різними підходами до мислення. Хоча в західній теорії філософія права є складовою частиною юр. науки. філософія розглядає право як феномен людського буття.Галузі: правова аксіологія - вчення про цінності. Які забезпечуються правом (цінності права) про цінності самого права (правові цінності). 2.Правова онтологія - вчення про сутність, природу права, його принципи, розмежування права і закону, його гранях (догма права, правовий зміст, пр. ідеї). 3.правовая антропологія - вчення про роль людини і права, його здатності створювати правові явища і сприймати їх, його ставлення до правових явищ. 4.пр. гносеологія - вчення про реальність. З урахуванням розмежування права на природне і позитивне, легистской і юридичне розуміння права - це методологія, основні напрями юриспруденції, концепції до дослідження правової реальності. Позитивне право - виходить від держави, виражене в писаних нормах. Природне право - корениться в природі людини, тому що сама людина виступає джерелом своїх прав і є носієм, сукупність прав та обов'язків. 5.пр. логіка - виражається в системі правових понять та ін мислення - особливий вид інтелектуальної діяльності, пов'язаний з аргументацією досліджуваних явищ, пр. коштів. 6.пр. герменевтика - теорія пізнання і тлумачення змісту різних правових текстів.