- •Передмова
- •Розділ і загальні положення цивільного права
- •Глава 1 вступ до цивільного права
- •§ 1. Поняття цивільного права
- •Глава 1
- •Глава 1
- •§ 3. Функції права
- •§ 4. Принципи цивільного права
- •§ 5. Визначення цивільного права та його система
- •Глава 1
- •Глава 2 цивільне законодавство
- •§ 1. Поняття та структура цивільного законодавства
- •Глава 2
- •Глава 2
- •§ 2. Співвідношення галузевого і комплексного законодавства
- •§ 3. Дія цивільного законодавства
- •§ 4. Застосування цивільного законодавства за аналогією
- •§ 5. Роль судової практики в удосконаленні, тлумаченні та застосуванні цивільного законодавства
- •Глава 2
- •§ 1. Поняття та предмет науки цивільного права
- •§ 2. Методи науки цивільного права
- •§ 3. Система науки цивільного права
- •§ 4. Наука цивільного права та інші юридичні науки
- •§ 5. Огляд літератури приватного цивільного права
- •§ 6. Система навчального курсу "Цивільне право України" та його основні завдання
- •Глава 4
- •§ 1. Необхідність вивчення зарубіжного цивільного права
- •Глава 4
- •§ 2. Предмет і система цивільного та торгового права зарубіжних країн
- •Глава 4
- •§ 3. Джерела цивільного і торгового права зарубіжних країн
- •Глава 4
- •Глава 4
- •§ 4. Основні інститути цивільного права зарубіжних країн
- •Глава 4
- •§ 5. Юридичні особи у праві зарубіжних країн
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 цивільні правовідносини
- •§ 1. Поняття та особливості цивільних правовідносин
- •§ 2. Елементи цивільно-правових відносин
- •§ 3. Види цивільно-правових відносин
- •Глава 5
- •Глава 6 громадяни як суб'єкти цивільного права
- •§ 1. Правоздатність громадян
- •§ 2. Дієздатність громадян
- •Глава 6
- •Глава 6
- •§ 3. Визнання громадянина безвісно відсутнім та оголошення його померлим
- •Глава 6
- •§ 4. Ім'я та місце проживання громадянина. Акти громадянського стану
- •Глава 7 юридичні особи
- •§ 1. Поняття та ознаки юридичної особи
- •§ 2. Правоздатність юридичної особи
- •§ 3. Порядок виникнення і припинення юридичних осіб
- •Глава 7
- •§ 4. Види юридичних осіб
- •Глава 7
- •Глава 8 держава як суб'єкт цивільного права
- •§ 1. Держава Україна — суб'єкт цивільного права
- •§ 2. Участь держави у цивільних правовідносинах
- •Глава 9
- •§ 1. Юридичні передумови цивільної правосуб'єктності територіальної громади та Автономної Республіки Крим
- •Глава 9
- •§ 2. Зміст цивільної правосуб'єктності територіальних громад та Автономної Республіки Крим
- •Глава 10 об'єкти цивільних прав
- •§ 1. Поняття та види об'єктів цивільних прав
- •§ 2. Речі як об'єкти цивільних прав. Класифікація речей. Майно
- •Глава 10
- •§ 3. Цінні папери як об'єкти цивільних прав
- •Глава 10
- •§ 4. Гроші як об'єкт цивільних правовідносин
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 11
- •§ 1. Поняття юридичних фактів
- •Глава 11
- •§ 2. Класифікація юридичних фактів
- •Глава 11
- •Глава 12 угоди (правочини)1
- •§ 1. Поняття та види угод (правочинів)
- •§ 2. Умови чинності угод (правочинів)
- •§ 3. Недійсні угоди (правочини)
- •§ 4. Види недійсних угод (правочинів)
- •§ 5. Умови і строки в угодах (правочинах)
- •Глава 13 строки (терміни). Позовна давність
- •§ 1. Поняття та значення строків (термінів) у цивільному праві
- •§ 2. Види цивільно-правових строків (термінів)
- •Глава 13
- •§ 3. Позовна давність
- •Глава 14 представництво і довіреність
- •§ 1. Представництво
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •§ 2. Представництво за довіреністю
- •Глава 15 здійснення та захист цивільних прав
- •§ 1. Здійснення суб'єктивних прав
- •Глава 15
- •§ 2. Виконання цивільних обов'язків
- •§ 3. Забезпечення виконання обов'язків
- •§ 4. Захист суб'єктивних прав
- •Глава 16
- •§ 1. Поняття особистих немайнових відносин, не пов'язаних з майновими
- •§ 2. Особисті немайнові права фізичної особи та їх види
- •§ 3. Особисті немайновІ права, що забезпечують природне існування фізичної особи
- •Глава 16
- •§ 4. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи
- •Глава 17 захист особистих немайнових прав
- •§ 1. Поняття здійснення та захисту особистих немайнових прав
- •§ 2. Захист честі, гідності та ділової репутації фізичної особи
- •Глава 17
- •Глава 18 загальна характеристика права власності
- •§ 1. Поняття власності та права власності
- •§ 2. Право власності в об'єктивному і суб'єктивному значенні
- •Глава 18
- •Глава 19
- •§ 1. Передумови реформування відносин власності та створення нового інституту права власності
- •§ 2. Формування інституту права власності в період ринкових реформ в Україні
- •§ 3. Зміст права власності
- •§ 4. Способи набуття і припинення права власності
- •312 Глава 19
- •§ 5. Встановлення моменту виникнення права власності
- •Глава 20
- •§ 1. Загальні положення
- •§ 2. Умови виникнення і припинення права приватної власності громадян
- •342 Глава 20
- •§ 3. Здійснення громадянами права приватної власності
- •Глава 21 право власності юридичних осіб
- •§ 1. Загальні положення
- •§ 2. Право власності кооперативів
- •§ 3. Право власності господарських товариств
- •§ 4. Право власності господарських об'єднань
- •§ 5. Власність об'єднань громадян
- •Глава 22 право державної та комунальної власності
- •§ 1. Загальні положення
- •§ 2. Підстави виникнення права державної та комунальної власності
- •§ 3. Цивільно-правовий статус і правовий режим майна державних та комунальних підприємств і установ
- •Глава 23 право спільної власності
- •§ 1. Поняття права спільної власності
- •§ 2. Право спільної часткової власності
- •§ 3. Особливості деяких різновидів права спільної власності
- •Глава 24 право спільної власності подружжя
- •§ 1, Розвиток законодавства про право власності подружжя
- •§ 2. Законний правовий режим майна подружжя
- •452 Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •§ 3. Правовий режим майна подружжя за шлюбним контрактом (договірний правовий режим майна подружжя)
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 25 речові права на чуже майно
- •§ 1. Загальна характеристика речових прав на чуже майно
- •Глава 25
- •§ 2. Право володіння чужим майном
- •Глава 25
- •Глава 25
- •§ 4. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)
- •Глава 25
- •5. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіций)
- •Глава 26 захист права власності
- •§ 1. Поняття цивільно-правового захисту
- •Глава 26
- •§ 2. Основні цивільно-правові засоби захисту права власності
- •Глава 26
- •Глава 26
- •§ 3. Віндикаційний позов
- •§ 4. Негаторний позов
- •§ 5. Позов про виключення майна з опису (звільнення майна з-під арешту)
- •§ 6. Позов про визнання права власності
- •§ 7. Загальна характеристика Інших засобів захисту права власності
- •Глава 27
- •§ 1. Поняття творчої діяльності та Інтелектуальної власності
- •526 Глава 27
- •§ 2. Спільне в цивільно-правовому регулюванні відносин, пов'язаних з творчою діяльністю
- •§ 3. Відмінності у цивільно-правовому регулюванні відносин, пов'язаних з творчою діяльністю
- •Глава 28
- •§ 1. Поняття та джерела авторського права
- •52 Глава 28
- •§ 2. Об'єкти авторського права
- •§ 3. Суб'єкти авторських відносин
- •§ 4. Суб'єктивне авторське право, його зміст та межі
- •§ 5. Поняття суміжних прав
- •§ 6. Захист авторського права і суміжних прав
- •50 Глава 28
- •Глава 29 право промислової власності
- •§ 1. Право на винаходи, корисні моделі та промислові зразки
- •566 Глава 29
- •§ 2. Право на раціоналізаторську пропозицію
- •§ 3. Право на селекційні досягнення
- •§ 1. Право на комерційне найменування1
- •§ 2. Право на торговельну марку
- •§ 3. Право на зазначення походження товару, географічне зазначення
- •Глава 31
- •§ 1. Поняття та склад зобов'язання
- •§ 2. Підстави виникнення зобов'язань
- •§ 3. Система цивільних зобов'язань
- •Глава 32 цивільно-правовий договір
- •§ 1. Поняття, значення та функції договору в цивільному праві
- •§ 2. Свобода договору в цивільному праві
- •§ 3. Система цивільно-правових договорів
- •§ 4. Зміст і тлумачення договору
- •Глава 32
- •§ 5. Укладення, зміна та розірвання договору
- •§ 6. Загальна характеристика особливостей концесійних
- •Глава 33 виконання зобов'язань
- •§ 1. Поняття та принципи виконання зобов'язань
- •§ 2. Суб'єкти виконання зобов'язання
- •1Й4 ттк урср
- •§ 3. Місце, строк та спосіб виконання зобов'язання
- •§ 4. Особливості виконання часткового та солідарного зобов'язання
- •Глава 34 способи забезпечення виконання зобов'язань
- •§ 1. Загальні положення про забезпечення виконання зобов'язань
- •§ 2. Окремі способи забезпечення виконання зобов'язань
- •Глава 34
- •§ 3. Зміст та співвідношення понять "неустойка", "штраф", "пеня"
- •§ 4. Застава як спосіб забезпечення виконання зобов'язань
- •676 Глава 34
- •682 Глава 34
- •86 Глава 34
- •Глава 35 відповідальність за порушення зобов'язань
- •§ 1. Поняття та значення цивільно-правової відповідальності
- •§ 2. Види цивільно-правової відповідальності
- •698 Глава 35
- •§ 3. Умови (підстави) цивільно-правової відповідальності
- •Глава 36 припинення зобов'язань
- •§ 2. Окремі способи припинення зобов'язань
- •Цивільне право україни Підручник
§ 3. Право власності господарських товариств
Господарські товариства є організаційно-правовою формою об'єднання на за-адах угоди майна та підприємницької діяльності суб'єктами цивільного права фізичними і юридичними особами) для спільної діяльності з метою одержання рибутку.
Право власності юридичних осіб 353
Новий ЦК України (ст. 113) визначає господарське товариство як юридичну особу, статутний (сукупний) капітал якої поділений на частки між учасниками.
Закон України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р. та новий ЦК України виділяють п'ять видів господарських товариств: акціонерні; з обмеженою відповідальністю, з додатковою відповідальністю, повні та командитні.
На відміну від чинного законодавства, новий ЦК України надає можливість одній особі створити господарське товариство, крім повного і командитного. Питання про можливість заснування товариства однією особою, незважаючи на активне застосування такої юридичної конструкції в практиці західних країн, було доволі дискусійним у нашій літературі1.
Як суб'єкти права власності господарські товариства відповідно до ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" і ст. 115 нового ЦК України є власниками: майна, переданого їм засновниками і учасниками у власність як вклад до статутного капіталу; продукції, виробленої товариствами у результаті господарської діяльності; доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.
Отже, суб'єктом права власності господарських товариств виступають господарські товариства як юридичні особи, а не їх засновники чи учасники. Учасники набувають лише зобов'язального права вимагати виплати частини доходу, яка їм належить, а також претендувати на частку в майні, що залишалась після ліквідації товариства (ліквідаційну квоту).
Основною особливістю, за якою товариство відрізняється від інших суб'єктів права і яка становить основну рису майнових відносин у господарських товариствах, є можливість добровільного об'єднання майна та зусиль учасників для створення ними нового суб'єкта господарської діяльності.
Таким чином, для господарських товариств характерні деякі спільні ознаки:
договір учасників як підстава виникнення;
наявність у товариства прав юридичної особи, тобто створення нової, самостійної організації;
виникнення права власності товариства в цілому (при збереженні правучасників зобов'язального характеру) на майно, передане учасниками або одержане в результаті власної господарської діяльності;
наявність комерційної мети діяльності (одержання прибутків, а не досягнення результатів соціально-культурного характеру);
5) необхідність особистої участі члена товариства в діяльності даної організації.Первинним способом формування майна господарського товариства є вклади
його учасників.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про власність", ст. 13 Закону України "Про господарські товариства" і п. 2 ст. 115 нового ЦК України вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також Інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), кошти, у тому числі в іноземній валюті.
Мусин В. А. Одночленнне корпорации в буржуазном праве // Правоведение. — 1981. — 4 — С. 44; Кулагин М. И. Избраннне трудьі. — М., 1997. — С. 19—26.
354 Глава 21
Вклад, оцінений у карбованцях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді. Оцінка вкладів здійснюється в порядку, передбаченому статутними документами, якщо інше не передбачено законодавством України.
Враховуючи певні особливості такого господарського товариства, як акціонерне, законодавець окремо врегулював питання щодо об'єктів його права власності.
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про власність" об'єктом права власності акціонерного товариства є майно, придбане за рахунок продажу акцій, одержане в результаті його господарської діяльності, а також інше майно, набуте на підставах, не заборонених законом.
Акціонерним товариством згідно зі ст. 24 Закону України "Про господарські товариства" є товариство, яке має статутний фонд, поділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості. Акції, що їх випускає акціонерне товариство, розповсюджуються або шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах (відкрите акціонерне товариство), або лише між засновниками (закрите акціонерне товариство).
Новелою нового ЦК України є відмова від такої форми акціонерних товариств, як закрите акціонерне товариство. На думку розробників кодексу, у тому вигляді, в якому закрите акціонерне товариство передбачене в Законі України "Про господарські товариства" і існує у підприємницькій практиці, воно практично не має нічого спільного з акціонерним товариством, оскільки акції такого закритого акціонерного товариства не мають головної своєї економічної характеристики — ліквідності. Це, безумовно, негативно впливає і на правовий режим акцій, безпідставно створює перешкоди для їх нормального обороту.
Будь-яка Ідея акціонерного товариства побудована на забезпеченні вільного обороту капіталу, який опосередкований цінними паперами — акціями, що видаються на вклад, внесений до статутного капіталу товариства. ОборотоздатнІсть акції не може бути обмежена, в тому числі і переважним правом придбання1.
Держателями акцій можуть бути підприємства, установи, організації, державні органи, працівники даного товариства, а також громадяни, якщо Інше не передбачено законодавчими актами України або статутом товариства.
Іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації можуть бути засновниками та учасниками акціонерного товариства нарівні з громадянами та юридичними особами України, крім випадків, встановлених законодавчими актами України.
Акціонерне товариство визнається власником майна, яке засновники та учасники згідно з установчим договором передають йому у власність. Це майно називається вкладами засновників і учасників. Вклади являють собою фіксовані частки майнової участі цих осіб у статутному фонді товариства, вартість яких у грошовому виразі визначається вартістю акцій, на які поділений статутний фонд-Види вкладів і порядок оцінки визначаються установчими документами товариства, якщо Інше не передбачено законом. Крім вкладів, товариство виступає власником іншого майна. Це виготовлена у процесі господарювання продукція,
Кодифікація приватного (цивільного) права України / За ред. проф. А. Довгерта. — їнський центр правничих студій, 2000. — С. 140.
Право власності юридичних осіб 35і
доходи від продажу облігацій, інших цінних паперів, а також кредити банків надходження від продажу акцій, пожертвування тощо.
Юридичними підставами виникнення права власності господарських това риств є відповідні договори, згідно з якими утворюється статутний фонд това риства. В акціонерному товаристві засновники вносять свої вклади згідно з уста новчим договором, інші акціонери — на умовах договору купівлі-продажу акцій
Але майно товариства виникає не тільки внаслідок об'єднання майна заснов ників і учасників, а ще й в результаті власної господарської діяльності, інши; дій, не заборонених законом. Товариство стає власником майна також на підста ві цивільно-правових договорів (купівлі-продажу, кредитних та ін.).
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про власність" однією із підстав виник нення права власності є перетворення державних підприємств на акціонерні то вариства за спільним рішенням трудового колективу та уповноваженого на т державного органу шляхом випуску акцій на всю вартість майна підприємства Особливості перетворення державних підприємств на акціонерні товариства і процесі приватизації визначені законами України "Про приватизацію державноп майна" від 19 лютого 1997 р. та "Про особливості приватизації майна в агропро мисловому комплексі" від 10 липня 1996 р., іншими нормативними актами.
Майно, що перебуває у власності господарського товариства, поділяється н; фонди.
В обов'язковому порядку створюються статутний і резервний (страховий фонди. Для акціонерного товариства, крім того, обов'язковим є фонд сплати ди відендів, який формується з чистого прибутку. Інші фонди створюються, якщо щ передбачено законодавством України або установчими документами товариства
Статутний фонд являє собою виражену у грошах сукупність вкладів учасни ків у майно при створенні товариства для забезпечення його діяльності в розмі рах, визначених установчими документами. Для деяких видів господарських то вариств законодавець визначив розміри і порядок створення статутноп капіталу. Так, мінімальний розмір статутного фонду для акціонерних товаристі становить суму, еквівалентну 1250 мінімальним заробітним платам, а для това риств з обмеженою відповідальністю — 100 мінімальним заробітним плата» (статті 24 і 52 Закону України "Про господарські товариства").
Крім мінімального розміру статутного фонду, законодавством (частини З І ' ст. 13 Закону України "Про господарські товариства") встановлюються певні об меження щодо коштів, за рахунок яких може формуватися статутний фонд (за бороняється використовувати для цього бюджетні кошти, кошти, одержані і кредит і під заставу), та гарантії щодо підтвердження платоспроможності юри Дичних осіб — засновників відкритих АТ (їхній фінансовий стан щодо спромож ності здійснити відповідні внески до статутного фонду має бути перевіренні аудитором (аудиторською фірмою).
Розмір резервного фонду встановлюється установчими документами, ал згідно зі ст. 14 Закону України "Про господарські товариства" він не може буті менший за 25 відсотків статутного фонду.
Формується резервний фонд за рахунок щорічних відрахувань, але не менш ї відсотків суми чистого прибутку і використовується для покриття непередба витрат і збитків.
356 Глава 21
Статутний фонд формується при створенні товариства, і його учасники зобов'язані вносити вклади в порядку і розмірах, способами і в строки, які передбачені статутними документами.
Так, до моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести не менше ЗО відсотків вказаного в установчих документах вкладу, що підтверджується документами, виданими банківською установою. Учасник зобов'язаний повністю внести свій вклад не пізніше року після реєстрації товариства.
Статутний капітал АТ на етапі підписки має бути оплачений на певну суму — як мінімум на 10 відсотків, на момент проведення установчих зборів — на ЗО відсотків у ВАТ і на 50 відсотків у ЗАТ, а повністю — до закінчення першого року від моменту заснування (державної реєстрації).
Відповідно до ст. 33 Закону України "Про господарські товариства" у разі несплати у встановлений строк, акціонер, якщо інше не передбачено статутом товариства, сплачує за час прострочення 10 відсотків річних від суми простроченого платежу. При несплаті протягом 3 місяців після встановленого строку платежу акціонерне товариство має право реалізувати ці акції в порядку, встановленому статутом товариства.
Статутний фонд поділяється на частки учасників і відповідно розподіляються прибутки і збитки товариства.
Відповідно до п. "б" ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.
Такі частки можуть у встановленому законом і статутом порядку передаватися іншим учасникам товариства, третім особам, а також самому товариству.
Згідно зі ст. 53 вищезазначеного закону учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам.
Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки учасника, який її відступив, пропорційно їхнім часткам у статутному фонді товариства або в іншому погодженому між ними розмірі.
Передача частки (її частини) третім особам можлива тільки після повного внесення вкладу учасником, який її відступає. При передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов'язків, що належали учасникові.
Частку учасника товариства (після повного внесення ним вкладу) може придбати саме товариство, яке протягом одного року зобов'язане передати її іншим учасникам або третім особам.
При виході з товариства учаснику виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді, а також належна йому частка прибутку, одержаного товариством у даному році до моменту виходу.
На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернутий повністю або частково в натуральній формі. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається у натуральній формі без винагороди (ст. 54 Закону України "Про господарські товариства").
Право власності юридичних осіб , З!
Частки учасників у статутному фонді товариства з обмеженою відповіда; ністю переходять до спадкоємців (у зв'язку зі смертю) і до правонаступник юридичних осіб (у разі реорганізації). При відмові правонаступника (спадкое ця) вступити до товариства або відмові товариства прийняти до нього правонг тупника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі част у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спади давцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (емері учасника. У цьому разі розмір статутного фонду товариства підлягає зменшень (ст. 55 Закону України "Про господарські товариства").
У період функціонування товариства залежно від результатів його діяльнос можлива зміна (збільшення або зменшення) його статутного фонду. Збільшені статутного фонду може бути здійснено лише після внесення повністю всій учасниками своїх вкладів (оплати акцій). АТ має право збільшувати статути* фонд, якщо всі раніше випущені акції повністю сплачені за вартістю, не нижчо за мінімальну. Збільшення статутного фонду здійснюється в порядку, встановл ному Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, шляхом випус* нових акцій, обміну облігацій на акції або збільшення номінальної вартості акці
Відповідно до ст. 34 Закону України "Про господарські товариства" акціоне ному товариству забороняється випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних його господарською діяльністю.
Акціонери користуються переважним правом на придбання додатково вип; ще них акцій.
Прийняття рішення про збільшення статутного фонду належить до компетеі ції загальних зборів. Статутом товариства може бути передбачено збільшенн статутного фонду не більш ніж на 1/3 за рішенням правління товариства.
Зменшення статутного фонду здійснюється шляхом зменшення номінальні вартості акцій або зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у і власників з метою анулювання цих акцій. Рішенням АТ про зменшення розмір статутного фонду акції, не подані до анулювання, визнаються недійсними, але н раніше як через шість місяців після доведення до відома про це всіх акціонері передбаченим статутом способом. АТ відшкодовує власникові акцій збитю пов'язані зі змінами статутного фонду. Рішення товариства про зміни розмір статутного фонду набирає чинності з дня внесення цих змін до державного ре єстру.
Слід зазначити, що статутний фонд у товариствах характеризує межі відпе відальності власне товариства і його членів. У повних товариствах усі "товар? ші" несуть обмежену солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариств всім своїм майном. У командитному товаристві її несе певний відсоток вклади* ків, а в товаристві з обмеженою відповідальністю для членів товариства розмі їх відповідальності за боргами товариства пропорційний відсотку їхнього внеск до статутного фонду товариства.
Акціонери несуть ризик відповідальності за зобов'язаннями товариства в мє жах належних їм акцій.
Отже, відповідно до вимог Закону України "Про господарські товариства статутний фонд товариства має такі функції:
— створення майнової основи для діяльності товариства шляхом внесенні вкладів до статутного фонду чи оплати акцій;
358 Глава 21
— визначення розміру частки учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю та кількості акцій, якими володіє акціонер.
Тобто статутний фонд відповідно до Закону України "Про господарські товариства" не містить гарантійної функції виконання зобов'язань господарського товариства перед його кредиторами. У новому ІДК України змінено не тільки назву статутного фонду на "статутний капітал", а й функцію статутного капіталу і встановлено принцип кореляції між статутним капіталом та чистими активами товариства. Так, ст. 144 кодексу встановлює, що у разі коли на закінчення другого чи кожного наступного фінансового року вартість чистих активів товариства з обмеженою відповідальністю виявляється меншою від зареєстрованого статутного капіталу, воно зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати це зменшення у встановленому порядку — якщо учасники не прийняли рішення про внесення додаткових вкладів, а у разі якщо вартість зазначених активів товариства стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу, товариство підлягає ліквідації1. Аналогічне правило передбачене ст. 155 нового ЦК України стосовно акціонерних товариств.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про господарські товариства" зменшення статутного фонду не допускалося за наявності заперечень кредиторів. Але *инне законодавство не встановлювало самої процедури повідомлення господар-:ьким товариством про зменшення статутного фонду та порядок виявлення волі редиторами щодо цього.
Оскільки статутний фонд не містить функції гарантій виконання зобов'язань іеред кредиторами, питання зменшення статутного фонду не зачіпали інтересів кредиторів. Зміна у новому ЦК функцій статутного капіталу ставить завдання — *ітко врегулювати порядок зменшення статутного капіталу в господарських товариствах .
Відповідно до статтей 144 і ст. 157 нового ЦК України зменшення статутного їапіталу товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю, а також акціо-іерного товариства допускатиметься після повідомлення в порядку, встановленому в законі, усіх його кредиторів. У цьому разі кредитори мають право вимасти дострокового припинення або виконання відповідних зобов'язань 'овариства та відшкодування їм збитків.
Як суб'єкт права власності господарські товариства здійснюють свої правомочності з володіння, користування і розпорядження належним їм майном через іргаки управління в порядку, передбаченому законом і статутними докумен-ами.
Відповідно до ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" нині ви-цим органом акціонерного товариства є загальні збори, які визначають:
основні напрями діяльності товариства;
порядок покриття його збитків;
внесення змін до статуту товариства.
Шеченко Я. М., Ненецька М. В., Кучеренко /. М. Проблеми вдосконалення правового регулю-ання права приватної власності. — К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корєцького НАН України, 002. — С. 68. 2 Шеченко Я. М., Ненецька М. В., Кучеренко І. М. Зазнач, пращі. — С. 68.
Право власності юридичних осіб 3&
Крім того, загальні збори затверджують такі правові акти:
бізнес-плани та звіти про виконання їх;
звіти правління про річні результати діяльності товариства і дочірніх пцприємств;
звіти і висновки ревізійної комісії;
порядок розподілу прибутку;
договори (угоди), укладені на суму, що перевищує вказану в статуті товгриства.
До компетенції зборів належить питання придбання товариством своїх акцій
Статутом товариства до компетенції загальних зборів можуть бути віднесеь й інші питання.
Виконавчим органом АТ, який здійснює керівництво його поточною діяльніс тю, є правління або інший орган, передбачений статутом.
Правління вирішує всі питання діяльності АТ, крім тих, що належать до ком петенції загальних зборів і ради акціонерного товариства (спостережної ради) Правління підзвітне загальним зборам і спостережній раді та організує виконай ня їхніх рішень (ст. 47 Закону України "Про господарські товариства"). Конт роль фінансово-господарської діяльності правління здійснює ревізійна комісія. І АТ може створюватися рада акціонерного товариства (спостережна рада), щ» здійснює контрольні функції у сфері управління та у сфері господарської діяль ності товариства. Статутом акціонерного товариства або за рішенням загальни: зборів на спостережну раду може бути покладено виконання окремих функцій що належать до компетенції загальних зборів.
Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників до компетенції яких належить:
визначення основних напрямів діяльності товариства і затвердження йогпланів та звітів про виконання їх;
затвердження річних результатів діяльності товариства, звітів І висновкиревізійної комісії, порядку розподілу прибутку;
встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткови;вкладів;
вирішення питання про придбання товариством частки учасника;
затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказан;в статуті товариства.
У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий оргаї — колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекція (директор вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до ви ключної компетенції зборів учасників. Збори учасників товариства можуть ви нести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетен Ції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна зборам учасників організує виконання їх рішень.
Контроль за діяльністю виконавчого органу товариства з обмеженою відлові дальністю здійснює ревізійна комісія, що утворюється зборами учасників това риства з їх числа в кількості не менше 3 осіб.
Відповідно до ст. 68 Закону України "Про господарські товариства" веденні справ повного товариства може здійснюватися або всіма учасниками, або одниа чи кількома з них, які виступають від Імені товариства.
Ї60 Глава 21
В останньому випадку обсяг повноважень учасників визначається доручен-іям, яке має бути підписано рештою учасників товариства. Учасники, яким було .оручено ведення справ повного товариства, зобов'язані надавати решті учасни-ів на їх вимогу повну інформацію про дії, що виконують від імені та в інтересах овариства.
Управління справами командитного товариства здійснюється тільки учасни-ами з повною відповідальністю (повними товаришами).
Якщо в товаристві є тільки один такий учасник, управління справами він дїйснює самостійно. Вкладники не мають права перешкоджати діям повних то-аришів з управління справами товариства (ст. 81 Закону України "Про госпо-арськї товариства").