Глава 10

вариства на день випуску акцій, а також кількість акцій, що випускаються, строк ти дивідендів та підпис голови правління акціонерного товариства або уповноваженої на це особи, печатку акціонерного товариства. До акції мо-даватися купонний лист на виплату дивідендів, що повинен містити такі ос-дані: порядковий номер купона на виплату дивідендів, порядковий номер за якою виплачуються дивіденди, найменування акціонерного товариства виплати дивідендів.

Акції поділяються на види, юридична суть яких полягає в тому, що акції од-шду (класу) дають їх власникам однакове за обсягом право майнової участі юнерному товаристві. За ознакою класу акції поділяються на привілейовані їтпі. Залежно від передбачених статутами товариств обмежень прав відчу-я розрізняють також іменні акції і акції на пред'явника. ростими іменними визнаються акції з рівними правами участі акціонерів, яких входять до обов'язкових реквізитів акції. Власниками простих імен-ікцій є, як правило, громадяни, які вільно розпоряджаються ними (прода-передають, дарують, обмінюють, відчужують іншим способом), але з додер-ям спеціальних правил.

Обіг іменних акцій фіксується або товариством (емітентом), яке зобов'язане реєстр власників іменних цінних паперів, або реєстратором (юридичною )Ю — суб'єктом підприємницької діяльності, який одержав у встановленому іку дозвіл на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів), якому нт доручає ведення реєстру шляхом укладення відповідного договору (п. 1 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості гронного обігу цінних паперів в Україні").

Реєстр власників іменних цінних паперів, зокрема, містить інформацію про :нта, реєстратора, власника іменних цінних паперів (фізичну чи юридичну /), номінального утримувача (п. 3.3 Положення про порядок ведення реєст-ласників Іменних цінних паперів, затвердженого наказом Державної комісії них паперів та фондового ринку від 1 квітня 1996 р.). 'еєстрації підлягає і передача (трансферт) акцій іншим особам, тобто перехід участі. Права на участь в управлінні, одержання дивідендів тощо, які ивають з іменних акцій, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін їєстру власників іменних цінних паперів (п. 1 ст. 5 Закону "Про Національ-.епозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в іїн і").

Акції на пред'явника обертаються вільно, тобто без індосаментних процедур, онерне товариство у книзі реєстрації акцій фіксує лише загальну кількість л на пред'явника.

Іривілейовані акції — це акції з пільговими правами майнової участі. Влас-і таких акцій мають певні майнові привілеї і несуть менший ризик порівняно остими акціонерами. Привілеями є перш за все переважне право на одер-ня дивідендів, а саме: річний розмір дивіденду фіксується у відсотках до но-льної вартості акції і виплачується у розмірі, зазначеному в акції, незалежно юзміру одержаного товариством прибутку у відповідному році. Якщо прибут-Ідповідного року недостатньо, дивіденди з привілейованих акцій виплачують ахунок резервного фонду. Разом з тим якщо розмір дивідендів, що виплачуся акціонерам, з простих акцій перевищує розмір дивідендів з привілейова-

Об'єкти цивільних прав 149

них акцій, власникам останніх може проводитися доплата до розміру дивідендів, виплачених простим акціонерам.

Привілейовані акції дають їх власникові також переважне право на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації.

Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що перевищує 10 відсотків статутного фонду акціонерного товариства.

Дивіденди з акцій виплачуються за підсумками року в порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства, за рахунок прибутку, що залишається в його розпорядженні після сплати встановлених законодавством податків, інших платежів у бюджет та відсотків за банківський кредит.

Облігація — це цінний папір, що засвідчує внесення ЇЇ власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого відсотка, якщо інше не передбачено умовами випуску.

Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств І громадян на добровільних засадах. Громадяни придбавають облігації лише за рахунок їх особистих коштів, а підприємства — за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та відсотків за банківський кредит.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" в Україні випускаються облігації таких видів:

а) облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевихпозик;

б) облігації підприємств.

Облігації можуть випускатися іменними та на пред'явника, процентними і безпроцентними (цільовими)¹, що вільно обертаються або з обмеженим обігом.

Облігації внутрішніх і місцевих позик випускаються на пред'явника. Рішення про їх випуск приймає відповідно Кабінет Міністрів України і місцеві ради. У рішенні мають визначатися емітент, умови випуску і порядок розміщення облігацій. Кошти, одержані від реалізації зазначених облігацій, спрямовуються відповідно до державного і місцевих бюджетів, до позабюджетних фондів місцевих рад.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про випуск облігацій внутрішньої державної ощадної позики 1997 року" від 5 лютого 1997 р. затверджено Основні умови випуску облігацій внутрішньої державної ощадної позики 1997 р., відповідно до яких зазначені облігації випускаються на пред'явника окремими випусками номінальною вартістю 50 грн. з терміном погашення шість місяців, один та два роки, з виплатою доходу відповідно до індексу споживних цін, збільшеного на І відсоток річних. Власниками цих облігацій можуть бути фізичні та юридичні особи, як резиденти, так і нерезиденти.

Облігації зовнішніх державних позик України — цінні папери, що розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і підтверджують зо-

Обов'язковим реквізитом цільових облігацій є зазначення товару (послуг), під який вши випускаються. Власникові такої акції надається право на придбання відповідних товарів а5о послуг, під ^які випущено позику. Якщо ціна товару до моменту його одержання перевищуватиме вартість облігації, то власник одержує товар за ціною, вказаною на облігації, а при одержанні дешевшого товару він одержує різницю між вартістю облігації та ціною товару.

і лава

бов’язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вар-гь з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій. Облігації зовнішніх державних позик України випускаються процентними, контними та можуть бути іменними або на пред'явника, з вільним або обмежим оборотом.

Рішення про випуск облігацій зовнішніх державних позик України в межах, едбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік зов-ініх джерел фінансування дефіциту Державного бюджету України, приймає іінет Міністрів України щодо кожного випуску.

Первинне розміщення, обслуговування та погашення облігацій зовнішніх жавних позик України здійснює Міністерство фінансів України. Облігації підприємств випускаються підприємствами всіх форм власності і іають їх власникам права на участь в управлінні. Рішення про випуск обліга-пїдприємств приймається емітентом і оформляється протоколом, який має гити відомості, зазначені в ст. II Закону України "Про цінні папери і фондову ку".

Облігації підприємств повинні мати такі реквізити: найменування цінного па-а — "облігація", фірмове найменування і місцезнаходження емітента обліга-фірмове найменування або ім'я покупця (для іменної облігації); номінальну гість облігації"; строки погашення, розмір і строки виплати відсотків (для про-гних облігацій); місце і дату випуску, а також серію і номер облігації; підпис вника емітента або іншої уповноваженої на це особи, печатку емітента. Крім звної частини, до облігації може додаватися купонний лист на виплату відсів.

Доходи з облігацій підприємств виплачуються за рахунок коштів, що залиша-:я після розрахунків з бюджетом і сплати інших обов'язкових платежів. Казначейські зобов'язання України — вид цінних паперів на пред'явня-цо розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвід-гь внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на їжання фінансового доходу.

Рішення про випуск довгострокових (від 5 до 10 років) та середньострокових І до 5 років) казначейських зобов'язань приймає Кабінет Міністрів України, цення про випуск короткострокових (до одного року) зобов'язань — Мініс-тво фінансів, які визначають умови їх випуску, включаючи розмір і порядок іати доходу.

Ощадний сертифікат — письмове свідоцтво банку про депонування грошо-коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення вста-еного строку депозиту і відсотків з нього. Ощадні сертифікати можуть бути ковими (під певний договірний відсоток на визначений строк) або до запк-я. Законодавство передбачає видачу як іменних сертифікатів (обігу не під-ють, а їх продаж іншим особам є недійсним), так і сертифікатів на пред'яв-. Реквізити ощадних сертифікатів визначені в ст. 18 Закону України "Про папери І фондову біржу". Доход з ощадних сертифікатів виплачується при 'явленні їх для оплати в банк, що їх випустив.

Інвестиційний сертифікат. Відповідно до Положення про інвестиційні їй та інвестиційні компанії, затвердженого Указом Президента України від отого 1994 р., інвестиційний сертифікат є цінним папером, який випуска-і виключно інвестиційним фондом або інвестиційною компанією і дає право

Об'єкти цивільних прав 151

його власникові на отримання доходу у вигляді дивідендів. Правовий режим певних інвестиційних сертифікатів визначений Законом України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)", за яким інвестиційний сертифікат — цінний папір, який випускається компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та засвідчує право власності інвестора на частку в пайовому інвестиційному фонді.

Вексель — це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власникові векселя (векселєдержателеві).

Для запровадження комерційного кредиту, поліпшення розрахункових відносин між суб'єктами господарської діяльності постановою Верховної Ради України "Про застосування векселів в господарському обороті України" від 17 червня 1992 р.¹ введено вексельний обіг з використанням простого і переказного векселів відповідно до Женевської конвенції 1930 р. Особливості обігу векселів в Україні визначені Законом України "Про обіг векселів в Україні" від 5 квітня 2001 р.

Приватизаційні папери — це особливий вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.

Приватизаційні папери можуть бути лише іменними.

Порядок випуску та обігу приватизаційних паперів визначається Законом України "Про приватизаційні папери" від 6 березня 1992 р.², а також іншими законодавчими актами України.

Так, запровадження в обіг приватизаційних майнових сертифікатів (цінних паперів, які засвідчують право власників на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств) у паперовій формі було здійснено згідно з вищезазначеним законом, а також відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про вдосконалення механізму приватизації в Україні і посилення контролю за її виконанням" від 29 липня 1994 р., Указу Президента України "Про введення в готівковий обіг приватизаційних майнових сертифікатів" від 21 квітня 1994 р. та Постанови Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо виконання Постанови Верховної Ради України від 29 липня 1994 року "Про вдосконалення механізму приватизації в Україні і посилення контролю за її виконанням" від 31 серпня 1994 р. Видача приватизаційних майнових сертифікатів здійснювалася в порядку, встановленому Положенням про порядок видачі приватизаційних майнових сертифікатів, затвердженим наказом Національного банку України від 2 грудня 1994 р. із змінами, внесеними наказом від 14 листопада 1995 р.

Приватизаційні папери мають такі реквізити: запис про належність папера до України; найменування органу, що випустив папір; зазначення виду приватизаційного папера, серії та порядкового номера; дату випуску і строк використання; номінальне значення приватизаційного папера у вартісному, обчисленому виходячи з відновної вартості майна, що приватизується, та (або) натуральному ви-

Відомості Верховної'Ради України. — 992. — № 35. — Ст. 516. ² Там само. — № 24. — Ст. 352.

2 Глава 10

никненні, або в умовних одиницях; прізвище, Ім'я, по батькові та місце проживан-власника, відомості про документ, що посвідчує його особу; підпис керівника тента або іншої уповноваженої на це особи, печатку установи, яка видала її.

У приватизаційних паперах також міститься інформація про умови і порядок ористання їх та про права власника.

Приватизаційні папери використовувалися громадянами України лише шля-їх обміну на паї, акції, інші документи, що встановлюють та засвідчують пра-зласності на частку державного майна відповідно до номіналу приватизацій-з папера з обов'язковим відображенням змісту обмінної операції як на самому ватизаційному папері, так і в супутніх документах, і супроводжується пога-ням приватизаційного папера. Угоди, укладені з використанням приватиза-іих паперів для цілей, не передбачених Законом України "Про приватизаційні гри", є недійсними. Нині у зв'язку з завершенням приватизації державного на таким способом обіг приватизаційних паперів припинився. Розглянуті тут види цінних паперів названі в ст. З Закону України "Про цінні ;ри і фондову біржу" є вичерпним переліком, який уявляється невиправдано оженим. У цивільному обороті беруть участь й інші документи, які за своїм щаченням можна було б віднести до цінних паперів, зокрема чек, коноса-г тощо.

Чек застосовується для здійснення розрахунків у безготівковій формі між аичними особами, а також фізичними та юридичними особами з метою ско-ння розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані по-и. Розрахунковий чек — це документ, що містить письмове розпорядження ника рахунку (чекодавця) установі банку (банку-емітенту), яка веде його ра-к, сплатити чекодержателеві зазначену в чеку суму коштів (п. 44 Інструкції "Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України", затвер-юї постановою Правління Національного банку України від 2 серпня _Р.).

Коносамєнт є товаророзпорядчим документом, що засвідчує право його дер-ля розпоряджатися зазначеним у коносаменті вантажем і отримати вантаж і завершення перевезення. Коносамент застосовується переважно при здій-л\ морських перевезень і є доказом приймання перевізником вантажу, зазнало в коносаменті. Реквізити коносамента визначені ст. 138 Кодексу торго-юго мореплавства (КТМ) України. Передача коносамента здійснюється з їжанням таких правил: 1) іменний коносамент може передаватися за іменними передаточними написами або в іншій формі з додержанням правил, уста-:них для передачі боргової вимоги; 2) ордерний коносамент може передаватися за іменними або бланковими передаточними написами; 3) коносамент ед'явника може передаватися шляхом простого вручення (ст. 140 КТМ України).

Таким чином, охарактеризовані документи мають ознаки цінних паперів, але шодавчому порядку їх такими не визнано. У зв'язку з цим було б доцільно шти їх до переліку цінних паперів, закріпленого Законом України "Про щ'н-іери і фондову біржу", а сам перелік зробити відкритим.

Об'єкти цивільних прав 153