Глава 21 право власності юридичних осіб

§ 1. Загальні положення

Поняття та основні ознаки юридичної особи розкриваються в ст. 23 ЦК України: юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав, нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражному суді абс третейському суді.

Юридична особа, за визначенням Я. М. Шевченко, є "певним структурним утворенням, спеціально розрахованим на те, щоб володіти, користуватися і розпоряджатися майном, вступати в угоди в цивільному обороті і мати своє обличчя у вказаному обороті"¹.

За чинним ЦК України та Законом України "Про власність" суб'єктами відносин власності виступають недержавні юридичні особи (господарські товариства, кооперативи, громадські та релігійні організації, політичні партії, об'єднання тощо). Дещо інші правомочності встановлено для державних юридичних осіб, за якими майно закріплюється на праві повного господарського відання (п. 1 ст. 37 Закону України "Про власність") чи на праві оперативного управління (п. 1 ст. 39 Закону).

Всі види власності недержавних юридичних осіб згідно із Законом України "Про власність" належать до колективної форми власності. Законодавчу конструкцію права колективної власності та її суб'єктивного складу піддано гострій критиці переважною більшістю юристів (О. А. Пушкін, Я. М. Шевченко, В. І. Семчик та ін.). На їх думку, конструкція колективної власності дає підстави для її ототожнювання зі спільною власністю, оскільки, з одного боку, власником майна визнається юридична особа, а з іншого — колектив, засновники, учасники чи інші особи, які утворили цю юридичну особу або є її членами. Фактично такою конструкцією утверджується концепція подвійного і навіть потрійного власника, що неприпустимо. Колектив — це сукупність осіб, які створюють органи управління певною органїзаційно-правовою формою (господарським товариством, колективним підприємством тощо). Тобто фактично особи, які становлять колектив, діють самі по собі, а колектив як сукупність осіб виконує управлінські

Шевченко Я. М. Правові проблеми колективної власності в Україні // Право України. — 1996. — № 1. — С. 6—7.

46 Глава 21

функції, що аж ніяк не збігаються з функціями присвоєння (належності), вира-кеними у володінні, користуванні і розпорядженні. Саме такі правомочності ідійснює юридична особа створеного окремими людьми господарського товарист-іа, колективного підприємства та ін. Отже, так звана колективна власність — іе власність юридичних осіб¹.

В новому ЦК України 2001 р. юридична особа визначається як організація, :творена шляхом об'єднання осіб та/або майна, яка наділяється правоздатністю може від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав і мати ібов'язки, бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до ст. 81 нового ЦК України юридичні особи залежно від порядку х створення поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних сіб публічного права.

Оскільки до юридичних осіб публічного права належать організації, які ство-)ені розпорядчим способом органами державної влади і органами місцевого самоврядування, або організації, які віднесено до публічних за інших підстав, заз-іачених у законі чи іншому правовому акті, порядок їх створення, фганїзаційно-правові форми, правове становище не є предметом цивільно-право-юго регулювання І, отже, визначаються публічним законом. Однак у випадках соли юридичні особи публічного права вступають у цивільні правовідносини, во-ш підпадають під дію цивільних законів².

Що до юридичних осіб приватного права, то порядок їх створення, організа-іійно-правові форми, правовий статус регулюються цивільним законодавством. Зсновними організаційно-правовими формами юридичних осіб приватного права новому ЦК України визнані товариства та установи.

Відповідно до ст. 83 нового ЦК України установою є організація створена щнією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні іею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визна-іеної засновниками, за рахунок цього майна.

Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), ікі мають право участі у цьому товаристві. Товариства поділяються на підприєм-іицькі і непідприємницькі.

Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання ірибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі това-зиства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне това-зиство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи.

Поділ на підприємницькі товариства є досить умовним, оскільки ст. 86 нового ЦК України надає право непідприємницьким товариствам (споживчим коопера-гивам, об'єднанням громадян тощо) та установам, поряд зі своєю основною діяльністю, здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені та сприяє ї досягненню.

¹ Власник і право власності / За ред. Я. М. Шевченко. — К., 1994. — С. 16.

Кодифікація приватного (цивільного) права України / За ред. проф. А. Довгерта. — К.:Укра-нський центр правничих студій, 2000.

Право власності юридичних осіб 347

Як суб'єкти права власності приватні юридичні особи мають певні права щодо формування, володіння, використання та розпорядження майном. Це залежить від організаційно-правової форми юридичної особи та прав її учасників, акціонерів або членів.

Разом з тим можна відзначити спільні закономірності, що характеризують право власності юридичних осіб.

1. Юридична особа є єдиним власником належного їй майна. Засновники(учасники) юридичної особи мають лише зобов'язальні права на її майно, якщойдеться про господарські товариства, кооперативи, або взагалі не мають майнових прав, якщо йдеться про громадські об'єднання, релігійні організації, фондитощо.

2. У власності юридичної особи перебуває майно, передане їй як вклади(внески) засновниками (учасниками, членами), а також майно, вироблене і набуте юридичною особою на інших підставах у процесі діяльності.

3. Юридичні особи, як і інші власники, мають право здійснювати відносносвого майна будь-які дії, що не суперечать закону і не порушують охоронюванізаконом Інтереси інших осіб. Зміст права власності, межі і способи здійсненняправа власності юридичних осіб залежать від обсягу їх правоздатності.

4. Юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні зобов'язання через свої органи, що діють відповідно до закону, Інших правових актів таустановчих документів. Порядок призначення чи обрання органів юридичної особи визначається установчими документами. В передбачених законом випадкахюридична особа може набувати цивільних прав та брати на себе цивільніобов'язки через своїх учасників.

5. В установчих документах визначаються джерела формування майна юридичної особи, порядок розпорядження майном, розподілу прибутків і збитків тощо.

6. Юридичні особи відповідають за своїми зобов'язаннями всім належним їммайном. Засновник (учасник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннямиюридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями засновника(учасника), за винятками, передбаченими законодавством чи установчими документами юридичної особи.

Перелік майнових об'єктів, джерела формування власності юридичних осіб (господарських товариств, кооперативів, громадських і релігійних організацій, об'єднань тощо) передбачені в законах України "Про власність", "Про господарські товариства", "Про споживчу кооперацію", "Про сільськогосподарську кооперацію", "Про об'єднання громадян" та ін.

Право власності на землю юридичних осіб закріплено в ст. 82 Земельного кодексу України¹. Відповідно до цієї статті юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності, тобто для здійснення безпосередньої самостійної, систематичної, на власний ризик діяльності з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою отримання прибутку (ст. 1 Закону України "Про підприємництво"). Способами набуття у власність земельних ділянок юридичними особами є:

¹ Земельний кодекс України. — Харків: ТОВ "Одіссей", 2002.

348 Глава 21

• придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

• внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду;

• прийняття спадщини;

• інші підстави, передбачені законом.