§ 3. Умови (підстави) цивільно-правової відповідальності

Цивільно-правова відповідальність є негативним для порушника наслідком вчиненого ним правопорушення. Юридичною підставою такої відповідальності є закон, а фактичною — склад цивільного правопорушення. Вона настає за наявності таких умов:

• протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи;

• шкідливого результату такої поведінки (шкоди);

• причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою;

• вини особи, яка заподіяла шкоду.

Перші три умови — протиправність, шкода та причинний зв'язок — є об'єктивними, а четверта — вина — є суб'єктивною підставою цивільно-правової відповідальності.

Протиправною вважається така поведінка особи, яка порушує приписи закону чи іншого нормативного акта або виявилася у невиконанні чи неналежному виконанні договірного зобов'язання.

Протиправність поведінки боржника або кредитора полягає в порушенні договірного зобов'язання. Відповідно до ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення боржника або кредитора. Судити про прострочення боржника або кредитора можна тоді, коли порівняти встановлені законом чи договором

Відповідальність за порушення зобов'язань

п ослідовність і строки виконання сторонами своїх обов'язків і фактичну н ність (або відсутність) такого виконання у визначений час.

Простроченням боржника є невиконання ним зобов'язання в обумовле строк (термін). Боржник не визнається таким, що прострочив, поки зобов'я ня не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (ч. З ст. 214 УРСР, ст. 614 ЦК України). Кредитор вважається таким, що прострочив що він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, не зробив дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'яза (ч. 1 ст. 215 ЦК УРСР, п. 1 ст. 615 ЦК України).

Шкода є другою неодмінною умовою цивільно-правової відповідальнос формі відшкодування збитків. Під шкодою розуміють зменшення або втрату гибель) певного особистого чи майнового блага. Залежно від об'єкта правот шення розрізняють майнову або немайнову (наприклад, моральну) шкоду.

Грошовий вираз майнової шкоди називають ще збитками. В ЦК УРСР відшкодування збитків як спосіб захисту цивільних прав йдеться у ч. 1 ст. б, питання про структуру збитків, умови та порядок стягнення їх вирішують нормах зобов'язального права. Зокрема, в ч. 2 ст. 203 ЦК УРСР під збитками зуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майн також неодержані кредитором доходи, які б він одержав, якби боржник викс зобов'язання. Проте проблема відшкодування збитків виникає не лише при виконанні чи неналежному виконанні зобов'язань, а й при порушенні інших г та обов'язків (особистих немайнових, інтелектуальної власності тощо). Ось ч правила про відшкодування збитків та компенсацію моральної шкоди вмїщен ред основних положень книги 1 (загальна частина) ЦК України.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті рушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками ввг ються: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкоджен речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновле свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реа.г одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена года). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо законом або догово не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, порушила право, одержала завдяки цьому доходи, то розмір збитків, які віди довуються потерпілій особі у зв'язку з неодержанням доходів, не може бути ї ший від доходів, що їх одержав порушник права.

Щоб стягнути зазнані збитки, потерпіла особа має довести їх наявність і мір. Відповідно до ст. 625 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням бов'язань, доводить кредитор. Якщо інше не передбачено законом, іншими, і вовими актами або договором, під час визначення збитків беруться до уі ринкові ціни, що існували на день добровільного задоволення вимоги кредит* у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не буде задово/ добровільно — у день вчинення позову. Суд може задовольнити вимогу ц відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день у лення рішення. Під час визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) : ховуються вжиті кредитором заходи для їх одержання і здійснені з цією ме приготування.

702 Глава 35

Звичайно, визначення розміру збитків, завданих порушенням цивільних прав, особливо неодержаних доходів, на практиці не завжди легко можна здійснити. Навіть у тих сферах договірних відносин, де майнова відповідальність не обмежена, пред'явлення вимог до винних контрагентів про повне відшкодування збитків за порушення зобов'язань — рідкісне явище у господарській практиці. Це зумовлено, зокрема, і відсутністю апробованих методик щодо підрахунку збитків, якими могли б керуватися працівники юридичних служб підприємств, інших суб'єктів господарювання на обгрунтування вимог про відшкодування збитків. Для того щоб договірчо-правова і претензійно-позовна робота була дієвим інструментом у взаємовідносинах підприємства з його контрагентами, необхідно налагодити у всіх підрозділах чіткий облік виконання зобов'язань як його контрагентами, так і самим підприємством.

Порушення особистих і майнових прав може спричинити виникнення у потерпілої особи моральної (немайнової) шкоди. Право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням договірних зобов'язань, виникає лише у випадках, передбачених законом або договором, зокрема при заподіянні моральної шкоди товаром неналежної якості, придбаним у роздрібній торговельній мережі (ст. 24 Закону України "Про захист прав споживачів").

Однією з необхідних умов цивільно-правової відповідальності є наявність безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою правопорушника і збитками потерпілої сторони. Мається на увазі, що протиправна дія або бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, що виникли у потерпілої особи, — наслідком протиправної поведінки заподіювача.

Для покладення відповідальності за цивільне правопорушення, крім зазначених вище трьох об'єктивних умов — протиправності, збитків І причинного зв'язку, за загальним правилом, необхідна ще одна умова — вина заподіювача. Вина в цивільному праві розглядається як психічне ставлення особи до своєї протиправної поведінки та її наслідків.

У цивільному праві діє припущення (презумпція) вини особи, яка вчинила правопорушення. Відповідно до ст. 209 ЦК УРСР, ст. біб ЦК України особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином, несе майнову відповідальність лише за наявності вини (умислу або необережності), крім випадків, передбачених законом або договором. Відсутність вини доводиться особою, яка порушила зобов'язання. Коли невиконання або неналежне виконання зобов'язання зумовлено умислом або необережністю кредитора, боржник звільняється від відповідальності, якщо інше не встановлено законом (ст. 210 ЦК УРСР). Іноді невиконання зобов'язання є наслідком винної поведінки обох сторін (змішана вина). Тоді суд відповідно до ступеня вини кожної із сторін зменшує розмір відповідальності боржника. Відповідальність боржника може бути зменшена також у тому разі, коли кредитор навмисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів до зменшення їх (ст. 211 ЦК УРСР, ст. 618 ЦК України).

У цивільному праві необережність поділяється на легку і грубу, хоч критеріїв їх розмежування немає в законодавстві, як і не окреслено чітких їх контурів у судовій практиці та літературі, все залежить від характеру вимог, які не додер-жані особою у тій чи іншій ситуації.

Відповідальність за порушення зобов'язань

Якщо для покладення на правопорушника цивільної відповідальності у сф відшкодування збитків необхідний повний склад цивільного правопорушен (протиправність поведінки, шкода, причинний зв'язок, вина), то для стягнен неустойки або втрати завдатку кредиторові досить довести, що поведінка бор ника є протиправною, а вина є або припускається, коли він не довів відсутно своєї вини в порушенні зобов'язання. Тут має місце неповний склад правопо шення.

Особливістю цивільно-правової відповідальності є те, що вона може наста і без вини, якщо це передбачено законом або договором. Так, за ч. 1 ст. 213 І УРСР, п. 2 ст. 614 ЦК України боржник, який прострочив виконання, відлови перед кредитором за збитки, завдані простроченням, і за неможливість викон, ня, що випадково (тобто за відсутності його вини) настала після простроченн

У новому ЦК України (ст. 619) передбачено, що особа, яка поруш? зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це по шення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Але не вважаєті випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржни відсутність на ринку необхідних товарів, відсутність у нього коштів. Ця нор має за мету спонукати сторін, особливо підприємців до обачливості підприємницькій діяльності. У цій діяльності підприємцям доводиться нерц приймати рішення в умовах невизначеності та ризику. Щоб зменшити неспри ливий вплив на підприємництво факторів порушення зобов'язань контрагентаї можуть бути використані різні заходи: проведення моніторингу (спостережеь та оцінка процесів підприємництва); співробітництво з консультативними фірі ми в галузі аудиту, менеджменту, інформації, права; вибір надійних партне співробітництво з конкурентами на ринку товарів тощо. Певну роль у цій еф може відіграти і страхування підприємницьких ризиків (наприклад, страхувач від неповернення кредитів банкові).

Для притягнення особи до цивільно-правової відповідальності потрібен і повний склад правопорушення, що складається з чотирьох елементів (про правність, шкода, причинний зв'язок, вина), або у випадках, зазначених у зак чи договорі, — неповний, усічений склад — протиправність І вина (при стягн ні неустойки, втраті завдатку тощо). За відсутності хоч би одного з цих елем тів (крім випадків безвинної відповідальності) цивільна відповідальність не стає.

Проте у випадках, прямо передбачених законом, навіть за наявності усіх нак вчиненого правопорушення особа не несе відповідальності. Так, відпови до ст. 177 Кодексу торговельного мореплавства України перевізник не відпові. за втрату, нестачу або пошкодження вантажу, якщо доведе, що вони сталі внаслідок дій або упущень капітана, інших осіб суднового екіпажу і лоцман судноводінні або керуванні судном (навігаційні помилки). Підставами звільнеї від цивільно-правової відповідальності є випадок і непереборна сила.

Випадок (казус) має місце тоді, коли психічний стан особи, яка поруші зобов'язання, характеризується відсутністю її вини. За відсутності вини нема відповідальності, якщо тільки законом чи договором не передбачено відповідг ності і без вини. Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 616 ЦК України особа визнається винною, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для ного виконання зобов'язання.

04 Глава 35

Непереборна сила (форс-мажорні обставини) — надзвичайна і невідворот-а за даних умов подія. Ця подія характеризується, по-перше, як зовнішня до ді-льності сторін обставина (наприклад, явища стихійного характеру). По-друге, адзвичайність події, що стає непереборною силою, означає, що це не рядова, ор-инарна, звичайна обставина, яка також може спричинювати певні труднощі для торін. Тому в ст. 619 ЦК України зазначається, що не вважається неперебор-ою силою, яка може бути підставою для звільнення від відповідальності особи, едодержання своїх обов'язків контрагентами боржника, відсутність на ринку отрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхід-их коштів. По-третє, непереборна сила — це подія, яку не можна було відвер-ути засобами, наявними у даної особи в конкретних умовах її діяльності. Те, що а одних умов можна легко подолати, за інших стає неможливим. Тому при дії епереборної сили теж, як правило, відсутня вина боржника.