Глава 14

недієздатною, законним представником у випадках, встановлених законом, може бути інша особа. Особливістю цього виду представництва є те, що особа, яку представляють, не бере участі у призначенні представника, а повноваження представника безпосередньо визначаються законом.

Представництво, за якого повноваження представника виникають з адміністративного розпорядження особи, яку представляють, або з акта органу юридичної особи, являє собою представництво, яке грунтується на адміністративному акті. Таке представництво виникає, наприклад, внаслідок видання органом юридичної особи наказу про призначення працівника на посаду, пов'язану зі здійсненням представницьких функцій, зокрема з укладенням угод. Згідно з ч. 2 ст. 245 нового ЦК України представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи.

§ 2. Представництво за довіреністю

Поняття довіреності. Довіреністю визнається письмове повноваження, яке видає одна особа іншій для представництва перед третіми особами (ст. 64 ЦК УРСР).

Новий ЦК України визначає довіреність як письмовий документ, що видається однією особою іншій для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі (ч. З ст. 245).

За своєю юридичною природою довіреність являє собою односторонню угоду, яка визначає повноваження представника. Тому її видача не вимагає згоди представника, а прийняття довіреності або відмова від неї є правом представника, До-зіреність адресована третім особам та засвідчує повноваження представника пе-зед третіми особами. Зміст довіреності визначається межами правоздатності зсоби, яку представляють. За загальним правилом, довіреність може видаватися гільки дієздатними громадянами. Неповнолітні громадяни можуть самостійно ви-іавати довіреності в обсязі тих прав, які вони можуть здійснювати самостійно.

Довіреність юридичній особі може бути видана тільки на укладення угод, що іє суперечать її статутові (положенню) або загальному положенню про організації даного виду.

Оскільки довіреність є односторонньою цивільно-правовою угодою, вона має іідповідати загальним умовам дійсності, що їх повинні задовольняти цивільно-іравові угоди. Разом з тим закон встановлює ряд особливих вимог щодо довіре-юсті. Довіреність має бути укладена тільки в письмовій формі. За правилами ЦК /РСР довіреність є завжди строковою угодою. Натомість новий ЦК України доз-юляє видачу довіренності без зазначення строку і в цьому разі довіреність збе-)ігає чинність до ЇЇ припинення. У довіреності обов'язково має бути зазначена ісоба, якій вона видана.

За змістом та обсягом повноважень, що їх отримує представник, розрізняють ри види довіреностей; генеральні (загальні), спеціальні та разові.

Генеральна довіреність видається на вчинення широкого кола угод та юри-.ичних дій (наприклад, генеральною є довіреність, яка видається керівникові фі-іії юридичної особи).

Представництво і довіреність 21

Спеціальна довіреність видається представникові на здійснення багать* однорідних юридичних дій (наприклад, довіреність на представництво у суді, д віреність, яка видається експедиторові на отримання вантажів від залізниці).

Разова довіреність видається для вчинення однієї конкретної угоди а( іншої юридичної дії (наприклад, довіреність на отримання зарплати, на підписа ня певного договору).

Форма довіреності. Довіреність має бути складена у письмовій формі, пг це свідчить саме визначення довіреності, яке міститься в ст. 64 ЦК УРСР. У де ких випадках ставиться вимога, щоб довіреність була не просто письмовою, а посвідченою нотаріусом. Довіреність на укладення угод, що потребують нотар альної форми (наприклад, довіреність на купівлю-продаж будинку), а також на вчі нення дій щодо державних, кооперативних та Інших громадських організацій мг бути нотаріально посвідчена, за винятком випадків, передбачених законодавство (ч. 1 ст. 65 ЦК УРСР). Довіреність, за якою повноваження передаються у порядк передоручення, також має бути нотаріально посвідчена (ч. 2 ст. 68 ЦК УРСР).

Відповідно до ч. 2 ст. 65 ЦК УРСР до нотаріально посвідчених довіреносте прирівнюються: довіреності військовослужбовців та інших осіб, які перебувают на лікуванні в госпіталях, санаторіях та Інших військово-лікувальних закладам посвідчені начальниками, їх заступниками з медичної частини, старшими і чер говими лікарями цих госпіталів, санаторіїв та інших військово-лікувальних за кладів; довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових час тин, з'єднань, установ і військово-навчальних закладів, де немає державним нотаріальних контор та інших органів, що вчиняють нотаріальні дії, також дові реності робітників і службовців, членів їх сімей і членів сімей військовослужбов ців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з'єднань, установ та за кладів; довіреності осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, посвідчен начальниками місць позбавлення волі.

Довіреність на одержання заробітної плати та інших платежів, пов'язаних г трудовими відносинами, на одержання винагороди авторів і винахідників, пенсій, допомог і стипендій, грошей з ощадних кас, а також на одержання кореспонденції, у тому числі грошової і посилкової, може бути посвідчена організацією, в якій довіритель працює або навчається, організацією за місцем його проживання, також адміністрацією стаціонарного лікувально-профілактичного закладу, в якому він перебуває на лікуванні (ч. З ст. 65 ЦК УРСР).

Довіреності організацій, крім тих, що видаються у порядку передоручення, нотаріального посвідчення не потребують (ст. 66 ЦК УРСР). Вони видаються за підписом її керівника (в кооперативних І в громадських організаціях — за підписом осіб, уповноважених на це статутом) з прикладенням печатки цієї організації, а довіреності на одержання чи видачу грошей та інших майнових цінностей підписуються також головним (старшим) бухгалтером цієї організації.

Новий ЦК України дещо по-іншому регулює форму довіреності. Порівняння положень ч. З ст. 245 ЦК України, в якій міститься визначення довіреності як письмового документа, та положень ч. 1 ст. 246 цього кодексу щодо форми довіреності, дає підстави зробити висновок про те, що довіреність має бути обов'язково вчинена в простій письмовій формі і нотаріально посвідчена, якщо закон висуває відповідні вимоги до форми правочину, на вчинення якого видається Довіреність.

--г Глава 14

Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному свідченню, крім випадків видачі довіреністі на одержання заробітної плати, ипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (пошто-X переказів, посилок тощо).

Довіреність військовослужбовця або іншої особи, яка перебуває на лікуванні госпіталі, санаторії та іншому військово-лікувальному закладі, може бути по-ідчена начальником цього закладу, його заступником з медичної частини, старім або черговим лікарем.

Довіреність військовослужбовця в пунктах дислокації військової частини, •днання, установи, військово-навчального закладу, де немає нотаріуса чи орга-, що вчиняє нотаріальні дії, а також довіреність робітника, службовця, члена ііх сімей і члена сім'ї військовослужбовця може бути посвідчена командиром зчальником) цих частини, з'єднання, установи або закладу. Довіреність особи, яка перебуває у місці позбавлення волі (слідчому ізолято-, може бути посвідчена начальником місця позбавлення волі. Довіреність на одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, ін-(х платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо) же бути посвідчена посадовою особою організації, в якій довіритель працює, нав-;ться, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання. Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою осо-о, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печат-о цієї юридичної особи.

Законодавство передбачає наявність у довіреності обов'язкових реквізитів, сим обов'язковим реквізитом є дата її вчинення. Відсутність у довіреності дати інення робить ЇЇ недійсною. Іншим обов'язковим реквізитом є підпис довірите-а для довіреності, яка видається від Імені юридичної особи, — прикладення атки цієї юридичної особи.

Строк довіреності. Строк дії довіреності не може перевищувати трьох ро-Якщо строк у довіреності не зазначений, вона зберігає силу протягом одного у з дня її вчинення. Посвідчена державним нотаріусом довіреність, що при-чається для вчинення дій за кордоном і не містить вказівки про строк її чин-ті, зберігає силу до ЇЇ скасування особою, яка видала довіреність. Новий ЦК України відійшов від правила, відповідно до якого довіреність по-на мати обов'язково строковий характер. Так, згідно зі ст. 248 цього кодексу ж довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не вста-лений, вона зберігає чинність до її припинення.

Строк довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати жу основної довіреності, на підставі якої її видано.

Особа, якій видано довіреність, повинна особисто вчиняти ті дії, на які вона зноважена. Вона може передоручити їх вчинення іншій особі, якщо уповно-ена на це довіреністю або примушена до цього обставинами для охорони ресів особи, яка видала довіреність. Передоручення оформляється нотаріаль-юсвідченою довіреністю. Строк дії такої довіреності не може перевищувати іку дії основної довіреності, на підставі якої її видано. Особа, яка передала юваження іншій особі, має сповістити про це того, хто видав довіреність, І іти йому необхідні відомості про особу, якій передано повноваження. Неви-іння цього обов'язку покладає на особу, що передала повноваження, відпові-

представництво і довіреність 205

дальність за дії особи, якій вона передала повноваження, як за свої власні (ст. 68

цк урср).

Припинення довіреності. Чинність довіреності припиняється внаслідок: і) закінчення її строку; 2) скасування довіреності особою, яка її видала; 3) відмови особи, якій видано довіреність; 4) припинення юридичної особи, від імені якої видано довіреність; 5) припинення юридичної особи, на ім'я якої видано довіреність; 6) смерті громадянина, який видав довіреність, визнання громадянина недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім; 7) смерті громадянина, якому видано довіреність, визнання громадянина недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім. Такі самі підстави припинення представництва за довіреністю передбачено у новому ЦК України.

Особа, яка видала довіреність, має право в будь-який час її скасувати, а особа, якій довіреність видано, може відмовитися від неї, що теж призводить до припинення дії довіреності. Угода про відмову від цього права недійсна. З припиненням довіреності втрачає силу передоручення (ст. 69 ЦК УРСР).

Особа, яка видала довіреність, зобов'язана сповістити про ЇЇ скасування особу, якій довіреність видано, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими видано довіреність. Такий самий обов'язок покладається на правонаступників особи, що видала довіреність, а у разі визнання особи, яка видала довіреність, недієздатною чи обмежено дієздатною, такий обов'язок покладається на опікуна або піклувальника.

Права та обов'язки, що виникли внаслідок дій особи, якій видано довіреність до того, як ця особа дізналася або повинна була дізнатися про її припинення, зберігають силу для того, хто видав довіреність, і його правонаступників щодо третіх осіб. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або повинна була знати, що дія довіреності припинилася.

При припиненні довіреності особа, якій її видано, або її правонаступники повинні негайно повернути довіреність (ст. 70 ЦК УРСР).

Зазначені правила скасування довіреності відображено у новому ЦК України. Разом з тим слід згадати певну новелу нового ЦК України, відповідно до якої законом може бути встановлено право особи видавати безвідкличні довіреності на певний час.

Відсутність у ЦК УРСР правил відмови представника від вчинення дій, які були визначені довіреністю, призводили до певних проблем у правозастосовній практиці. У новому ЦК це питання дістало належне регулювання. Представник має право відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю. Представник зобов'язаний негайно повідомити особу, яку він представляє, про відмову від вчинення дій, які були визначені довіреністю. Представник не може відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю, якщо ці дії були невідкладними або такими, що спрямовані на запобігання заподіянню збитків °собі, яку він представляє, чи іншим особам. Представник відповідає перед особою, яка видала довіреність, за завдані їй збитки у разі недодержання ним вимог Цивільного законодавства в разі відмови від вчинення дій.