- •Передмова
- •Розділ і загальні положення цивільного права
- •Глава 1 вступ до цивільного права
- •§ 1. Поняття цивільного права
- •Глава 1
- •Глава 1
- •§ 3. Функції права
- •§ 4. Принципи цивільного права
- •§ 5. Визначення цивільного права та його система
- •Глава 1
- •Глава 2 цивільне законодавство
- •§ 1. Поняття та структура цивільного законодавства
- •Глава 2
- •Глава 2
- •§ 2. Співвідношення галузевого і комплексного законодавства
- •§ 3. Дія цивільного законодавства
- •§ 4. Застосування цивільного законодавства за аналогією
- •§ 5. Роль судової практики в удосконаленні, тлумаченні та застосуванні цивільного законодавства
- •Глава 2
- •§ 1. Поняття та предмет науки цивільного права
- •§ 2. Методи науки цивільного права
- •§ 3. Система науки цивільного права
- •§ 4. Наука цивільного права та інші юридичні науки
- •§ 5. Огляд літератури приватного цивільного права
- •§ 6. Система навчального курсу "Цивільне право України" та його основні завдання
- •Глава 4
- •§ 1. Необхідність вивчення зарубіжного цивільного права
- •Глава 4
- •§ 2. Предмет і система цивільного та торгового права зарубіжних країн
- •Глава 4
- •§ 3. Джерела цивільного і торгового права зарубіжних країн
- •Глава 4
- •Глава 4
- •§ 4. Основні інститути цивільного права зарубіжних країн
- •Глава 4
- •§ 5. Юридичні особи у праві зарубіжних країн
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 цивільні правовідносини
- •§ 1. Поняття та особливості цивільних правовідносин
- •§ 2. Елементи цивільно-правових відносин
- •§ 3. Види цивільно-правових відносин
- •Глава 5
- •Глава 6 громадяни як суб'єкти цивільного права
- •§ 1. Правоздатність громадян
- •§ 2. Дієздатність громадян
- •Глава 6
- •Глава 6
- •§ 3. Визнання громадянина безвісно відсутнім та оголошення його померлим
- •Глава 6
- •§ 4. Ім'я та місце проживання громадянина. Акти громадянського стану
- •Глава 7 юридичні особи
- •§ 1. Поняття та ознаки юридичної особи
- •§ 2. Правоздатність юридичної особи
- •§ 3. Порядок виникнення і припинення юридичних осіб
- •Глава 7
- •§ 4. Види юридичних осіб
- •Глава 7
- •Глава 8 держава як суб'єкт цивільного права
- •§ 1. Держава Україна — суб'єкт цивільного права
- •§ 2. Участь держави у цивільних правовідносинах
- •Глава 9
- •§ 1. Юридичні передумови цивільної правосуб'єктності територіальної громади та Автономної Республіки Крим
- •Глава 9
- •§ 2. Зміст цивільної правосуб'єктності територіальних громад та Автономної Республіки Крим
- •Глава 10 об'єкти цивільних прав
- •§ 1. Поняття та види об'єктів цивільних прав
- •§ 2. Речі як об'єкти цивільних прав. Класифікація речей. Майно
- •Глава 10
- •§ 3. Цінні папери як об'єкти цивільних прав
- •Глава 10
- •§ 4. Гроші як об'єкт цивільних правовідносин
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 11
- •§ 1. Поняття юридичних фактів
- •Глава 11
- •§ 2. Класифікація юридичних фактів
- •Глава 11
- •Глава 12 угоди (правочини)1
- •§ 1. Поняття та види угод (правочинів)
- •§ 2. Умови чинності угод (правочинів)
- •§ 3. Недійсні угоди (правочини)
- •§ 4. Види недійсних угод (правочинів)
- •§ 5. Умови і строки в угодах (правочинах)
- •Глава 13 строки (терміни). Позовна давність
- •§ 1. Поняття та значення строків (термінів) у цивільному праві
- •§ 2. Види цивільно-правових строків (термінів)
- •Глава 13
- •§ 3. Позовна давність
- •Глава 14 представництво і довіреність
- •§ 1. Представництво
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •§ 2. Представництво за довіреністю
- •Глава 15 здійснення та захист цивільних прав
- •§ 1. Здійснення суб'єктивних прав
- •Глава 15
- •§ 2. Виконання цивільних обов'язків
- •§ 3. Забезпечення виконання обов'язків
- •§ 4. Захист суб'єктивних прав
- •Глава 16
- •§ 1. Поняття особистих немайнових відносин, не пов'язаних з майновими
- •§ 2. Особисті немайнові права фізичної особи та їх види
- •§ 3. Особисті немайновІ права, що забезпечують природне існування фізичної особи
- •Глава 16
- •§ 4. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи
- •Глава 17 захист особистих немайнових прав
- •§ 1. Поняття здійснення та захисту особистих немайнових прав
- •§ 2. Захист честі, гідності та ділової репутації фізичної особи
- •Глава 17
- •Глава 18 загальна характеристика права власності
- •§ 1. Поняття власності та права власності
- •§ 2. Право власності в об'єктивному і суб'єктивному значенні
- •Глава 18
- •Глава 19
- •§ 1. Передумови реформування відносин власності та створення нового інституту права власності
- •§ 2. Формування інституту права власності в період ринкових реформ в Україні
- •§ 3. Зміст права власності
- •§ 4. Способи набуття і припинення права власності
- •312 Глава 19
- •§ 5. Встановлення моменту виникнення права власності
- •Глава 20
- •§ 1. Загальні положення
- •§ 2. Умови виникнення і припинення права приватної власності громадян
- •342 Глава 20
- •§ 3. Здійснення громадянами права приватної власності
- •Глава 21 право власності юридичних осіб
- •§ 1. Загальні положення
- •§ 2. Право власності кооперативів
- •§ 3. Право власності господарських товариств
- •§ 4. Право власності господарських об'єднань
- •§ 5. Власність об'єднань громадян
- •Глава 22 право державної та комунальної власності
- •§ 1. Загальні положення
- •§ 2. Підстави виникнення права державної та комунальної власності
- •§ 3. Цивільно-правовий статус і правовий режим майна державних та комунальних підприємств і установ
- •Глава 23 право спільної власності
- •§ 1. Поняття права спільної власності
- •§ 2. Право спільної часткової власності
- •§ 3. Особливості деяких різновидів права спільної власності
- •Глава 24 право спільної власності подружжя
- •§ 1, Розвиток законодавства про право власності подружжя
- •§ 2. Законний правовий режим майна подружжя
- •452 Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •§ 3. Правовий режим майна подружжя за шлюбним контрактом (договірний правовий режим майна подружжя)
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 25 речові права на чуже майно
- •§ 1. Загальна характеристика речових прав на чуже майно
- •Глава 25
- •§ 2. Право володіння чужим майном
- •Глава 25
- •Глава 25
- •§ 4. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)
- •Глава 25
- •5. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіций)
- •Глава 26 захист права власності
- •§ 1. Поняття цивільно-правового захисту
- •Глава 26
- •§ 2. Основні цивільно-правові засоби захисту права власності
- •Глава 26
- •Глава 26
- •§ 3. Віндикаційний позов
- •§ 4. Негаторний позов
- •§ 5. Позов про виключення майна з опису (звільнення майна з-під арешту)
- •§ 6. Позов про визнання права власності
- •§ 7. Загальна характеристика Інших засобів захисту права власності
- •Глава 27
- •§ 1. Поняття творчої діяльності та Інтелектуальної власності
- •526 Глава 27
- •§ 2. Спільне в цивільно-правовому регулюванні відносин, пов'язаних з творчою діяльністю
- •§ 3. Відмінності у цивільно-правовому регулюванні відносин, пов'язаних з творчою діяльністю
- •Глава 28
- •§ 1. Поняття та джерела авторського права
- •52 Глава 28
- •§ 2. Об'єкти авторського права
- •§ 3. Суб'єкти авторських відносин
- •§ 4. Суб'єктивне авторське право, його зміст та межі
- •§ 5. Поняття суміжних прав
- •§ 6. Захист авторського права і суміжних прав
- •50 Глава 28
- •Глава 29 право промислової власності
- •§ 1. Право на винаходи, корисні моделі та промислові зразки
- •566 Глава 29
- •§ 2. Право на раціоналізаторську пропозицію
- •§ 3. Право на селекційні досягнення
- •§ 1. Право на комерційне найменування1
- •§ 2. Право на торговельну марку
- •§ 3. Право на зазначення походження товару, географічне зазначення
- •Глава 31
- •§ 1. Поняття та склад зобов'язання
- •§ 2. Підстави виникнення зобов'язань
- •§ 3. Система цивільних зобов'язань
- •Глава 32 цивільно-правовий договір
- •§ 1. Поняття, значення та функції договору в цивільному праві
- •§ 2. Свобода договору в цивільному праві
- •§ 3. Система цивільно-правових договорів
- •§ 4. Зміст і тлумачення договору
- •Глава 32
- •§ 5. Укладення, зміна та розірвання договору
- •§ 6. Загальна характеристика особливостей концесійних
- •Глава 33 виконання зобов'язань
- •§ 1. Поняття та принципи виконання зобов'язань
- •§ 2. Суб'єкти виконання зобов'язання
- •1Й4 ттк урср
- •§ 3. Місце, строк та спосіб виконання зобов'язання
- •§ 4. Особливості виконання часткового та солідарного зобов'язання
- •Глава 34 способи забезпечення виконання зобов'язань
- •§ 1. Загальні положення про забезпечення виконання зобов'язань
- •§ 2. Окремі способи забезпечення виконання зобов'язань
- •Глава 34
- •§ 3. Зміст та співвідношення понять "неустойка", "штраф", "пеня"
- •§ 4. Застава як спосіб забезпечення виконання зобов'язань
- •676 Глава 34
- •682 Глава 34
- •86 Глава 34
- •Глава 35 відповідальність за порушення зобов'язань
- •§ 1. Поняття та значення цивільно-правової відповідальності
- •§ 2. Види цивільно-правової відповідальності
- •698 Глава 35
- •§ 3. Умови (підстави) цивільно-правової відповідальності
- •Глава 36 припинення зобов'язань
- •§ 2. Окремі способи припинення зобов'язань
- •Цивільне право україни Підручник
Глава 17 захист особистих немайнових прав
§ 1. Поняття здійснення та захисту особистих немайнових прав
За ЦК України фізична особа здійснює свої права самостійно, в інтересах ма-літніх, неповнолітніх, а також повнолітніх фізичних осіб, які за віком або за аном здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої особисті немайнові пра-, їхні права здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники. Крім го, фізична особа має право вимагати від посадових і службових осіб вчинення ціовідних дій, спрямованих на забезпечення здійснення нею особистих немай-вих прав частини 1 і 2 ст. 273).
Стаття 274 ЦК України містить положення щодо забезпечення здійснення обистих немайнових прав. Рішення, дії або бездіяльність органів державної ади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самовряду-ння, посадових і службових осіб, якими порушені особисті немайнові права фі-чної особи, є незаконними, а юридичні особи, їх працівники, окремі фізичні оби, професійні обов'язки яких стосуються особистих немайнових прав фізич-ї особи, зобов'язані утримуватися від дій, якими ці права можуть бути пору-їні. Діяльність юридичних осіб, які порушують особисті немайнові права, є не-авомірною.
Обмеження особистих немайнових прав фізичної особи, встановлених Кон-итуцією України, можливе лише у випадках, передбачених нею, а обмеження х прав, встановлених ЦК України та іншими законами, можливе лише у видках, передбачених ними (ст. 275 ЦК України).
Закріплення та регулювання особистих немайнових прав ставить питання і о їх ефективний захист.
Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від отиправних посягань інших осіб за допомогою традиційних способів, встанов-них ЦК України, та інших способів відповідно до змісту цього права, способу го порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.
У науковій літературі розглядаються поняття правового захисту порівняно з авовою охороною. Це питання було і залишається дискусійним. На думку ряду торів, немає потреби розрізняти ці поняття; інші вважають доцільним відноси-
термін "охорона" лише до заходів, що застосовуються до порушеного права, гермін "захист" вживати щодо заходів, які застосовуються вже після правопо-шення; існує й позиція, згідно з якою регулювання особистих немайнових від-син побудовано як захист особистих благ.
Красавчикова Л. О. вважає, що охорона особистого життя за своєю структу-ю поділяється на три ланки: регулятивну, забезпечувальну та захисну. Захист
Захист особистих немаинових прав „__ 267
у даному випадку розглядається як окремий вид охорони і використовується у разі наявного правопорушення. Охорона є видом щодо категорії правового регулювання у цілому. Заходи захисту і відповідальності становлять суть захисної ланки1.
Ромовська 3. В. звертає увагу на взаємозумовленість категорій правового захисту та правової охорони, але не визнає їх тотожності. Правова охорона, на ЇЇ думку, включає систему різних юридичних заходів з метою вберегти право від можливого порушення. Отже, можливість захисту суб'єктивного права і конкретне здійснення захисту є одним із засобів правової охорони. Суть правового захисту полягає в тому, що він є реалізацією обраного правозастосовним органом заходу державного примусу. Своїм конкретним застосуванням примусові заходи припиняють порушення суб'єктивного права, забезпечують необхідні умови для його здійснення, поновлюють порушене право або тим чи іншим способом усувають наслідки його порушення2.
У доктрині цивільного права існує думка про те, що майнові санкції не можуть охороняти особисті немаинові права належним чином.
Враховуючи немайновий характер цих прав, відповідальність за їх порушення повинна мати переважно немайновий зміст. З цього випливає, що найважливішим напрямом удосконалення охорони особистих немаинових прав є розширення за їх порушення кола саме немаинових санкцій. Що стосується грошового штрафу, то він має застосовуватися лише тоді, коли немаинові санкції неспроможні стимулювати поведінку суб'єктів (наприклад, у разі порушення таємниці особистого спілкування між громадянами)3.
Автори пропонують стягувати грошовий штраф у прибуток держави, а не на користь потерпілого. Це пояснюється тим, що штрафні санкції здатні виконувати не відновлюючу, а лише превентивну функцію.
Прогнозується, що припинення дій, які порушують особисті немаинові права, буде загальним засобом захисту всіх особистих немаинових прав. Цьому сприятиме також здійснення порушником дій, які були б спрямовані на відновлення порушеного права.
Беручи до уваги, що неврегульованість до цього часу цивільним правом багатьох особистих немаинових прав, не пов'язаних з майновими, призводить сьогодні і до відсутності санкцій, спрямованих як на запобігання правопорушенням, так і на ефективний захист порушених прав, наукова література пропонує закріпити У законі перш за все загальне право особи на усунення порушення будь-якого особистого немайнового права в судовому порядку. Крім того, обговорюється можливість застосування у цій сфері такої форми відповідальності, як громадська догана, громадський осуд, публічне вибачення винного правопорушника, стягнення штрафу, звільнення з посади або заборона обіймати відповідні посади.
Стаття 55 Конституції України проголошує: "Права І свободи людини і громадянина захищаються судом." Будь-яка заінтересована особа має право в по-
Красавчикова Л. О. Гражданско-правовая охрана личной жизни советских граждан: Автореф. ... канд. юрид. наук. — Свердловск, 1979. — С. 8.
Зазнач, стаття РомовськоїЗ В. // Українське право — 1997. — число 1 (6).
Цивільне право: Підручник для студентів юрид. вузів та факультетів: В 2 частинах. — К.: Вентурі, 1997. — Ч. 1.
268 _ Глава 17
рядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом Інтересу відповідно до ст. 4 ЦПК України.
Реалізація права на захист здійснюється особою шляхом оскарження неправомірних дій, у результаті яких було порушено її права та свободи, в судовому порядку; звернення за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; звернення за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, у разі використання всіх інших можливих національних засобів правового захисту.
Право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого чи майнового права або інтересу закріплено в ЦК України. Право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Особисті немайнові права, які названо у кодексі, на думку законодавців, не залишаються декларацією завдяки ефективним засобам їх захисту. Крім загальних засобів захисту, відомих цивільному законодавству протягом багатьох років, таких, як можливість особи, яка постраждала у разі порушення особистих не-майнових прав, вимагати відшкодування шкоди та (або) компенсації за моральну шкоду (ст. 281 ЦК України), проект передбачає ряд нових.
По-перше, порушник зобов'язаний негайно вчинити дії, які необхідні для поновлення права. Невиконання ним цього додаткового обов'язку може бути підставою для вжиття за рішенням суду примусових заходів такого поновлення. Орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, фізична особа або юридична особа, рішеннями, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов'язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення. Якщо такі дії не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням (ст. 277 ЦК України).
По-друге, засобом захисту інтересів особи, про яку поширили недостовірну інформацію, є її спростування. Тобто у ЦК України прямо передбачено презумпцію недостовірності негативної інформації, яка поширена про особу. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім'ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам (частини 1 і 2 ст. 278 ЦК України).
Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо ж особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту неправдивості цієї інформації та її спростування. Кодекс зобов'язує відкликати документ, який прийняла (видала) юридична особа, якщо у ньому міститься недостовірна інформація(частини 4 і 5 ст. 278 ЦК України).
За ЦК України якщо особисті немайнові права фізичної особи порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, вона має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової Інформації неможливі у зв'язку з його припиненням, така від-
Захист особистих немайнових прав
повідь та спростування мають бути оприлюдені в іншому засобі масової їнфори ції за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Прогресивним с. визнати положення, за яким спростування недостовірної інформації пропонує ся здійснювати незалежно від вини особи, яка її поширила (ч. 6 ст. 278 ЦК І раїни). Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же епос у який вона була поширена.
Стаття 279 ЦК України містить санкції щодо поширення інформації, якою і рушуються особисті немайнові права. Так, якщо особисте немайнове право і зичної особи порушено у газеті, книзі, кінофільмі, телепередачі тощо, які гог ються до випуску у світ, суд може заборонити їх випуск у світ до усунен порушення цього права, а якщо особисте немайнове право фізичної особи поі шено у газеті, книзі тощо, які випущені у світ, суд може заборонити (припиниі їх розповсюдження до усунення цього порушення, а якщо усунути порушен неможливо, — вилучити тираж для його знищення.
Усі названі санкції є мірою цивільної відповідальності, яка може бути як м нового, так і немайнового характеру, у разі порушення особистого немайнове права.