Глава 13

іаною особою у встановлений строк, свідчить про звичайний, нормальний іеребіг суспільних процесів. Закінчення строку, передбаченого для здійснення рава та виконання обов'язку, за загальним правилом, не тягне за собою авто-іатичного припинення цього права або обов'язку, оскільки зберігається можли-ість їхнього примусового здійснення і захисту протягом певних строків в опера-ивному, претензійному або позовному порядку.

Але для деяких правовідносин у законі передбачається, що нездійснення пра-а або невиконання обов'язку у певний строк призводить до припинення цього рава або обов'язку. Такі строки називаються присікальними (преклюзивни-и). Так, відповідно до п. 1 ст. 227 і п. 1 ст. 228 ЦК України строк дії довіреності изначається у самій довіреності. Якщо строк її дії не зазначений, довіреність Зерігає чинність до її припинення. Представництво за довіреністю припиняється разі закінчення строку довіреності. Отже, строк дії довіреності є присікальним гроком, бо по його закінченні припиняється право представника діяти від імені ;оби, яку він представляє.

Особливість присікальних строків полягає у тому, що вони, визначаючи рам-

\ суб'єктивного права (обов'язку) у часі, входять до його змісту як внутрішньо

іастива межа існування. Закінчення присікального строку тягне за собою при-

шення суб'єктивного права або обов'язку, але це не можна визнати достроко-

ш припиненням. Про дострокове припинення права або виконання обов'язку

)жна говорити лише тоді, коли воно настало до закінчення строку. Припинення

права або обов'язку, обмежених присікальним строком, відбувається із зазна-

нням строку. Але присікальний характер того чи іншого строку має прямо вип-

івати зі змісту відповідної норми закону або умов укладеної угоди.

Суб'єктивне цивільне право підлягає захистові. Порушене право реалізується е у рамках охоронювальних правовідносин. До них належать гарантійні зо-в'язання якості продукції, робіт та послуг. Вони дійсні протягом певних стро-і (гарантійні строки). Суть гарантійного строку полягає в тому, що при ви-ленні у товарах (роботах, послугах) відступів від умов договору про якість купець (замовник) на свій вибір може вимагати від виготовлювача: а) заміни вару: б) відповідного зменшення винагороди: в) безоплатного усунення недо-;ів: г) розірвання договору з відшкодуванням покупцеві збитків. Конкретні га-чтійні строки встановлюються у стандартах, технічних умовах, правилах про "овори підряду на капітальне будівництво та інших підзаконних актах. Сторо-можуть встановити гарантійні строки у договорі, якщо вони не визначені в жативному порядку, а також встановити триваліші гарантійні строки, ніж це )едбачено нормативно-технічною документацією.

У ст. 6 ЦК УРСР, ст. 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних їв та органи, що здійснюють примусовий захист прав громадян та юридичних б. Цивільне законодавство передбачає випадки, коли порушене суб'єктивне іво може захищатися особистими односторонніми діями управомоченої особи звернення до компетентного юрисдикцій ного органу. Це має місце, зокрема, і застосуванні управомоченою особою до правопорушника заходів (санкцій) ративного характеру. З терміном "оперативність" асоціюється швидке, негайне гування особи на порушення її права. Але сам оперативний захист здійснюся у певному порядку і в строки, встановлені законом або договором. Так, за 757 ЦК України допускається одностороння відмова від виконання договору тавки (повна або часткова) в разі істотного порушення договору однією із

Строки (терміни). Позовна давність 189

сторін. Зокрема, порушення договору постачальником припускається як істотне у разі: 1) поставки товарів неналежної якості з недоліками, які не можуть бути усунені у прийнятний для покупця строк; 2) неодноразового порушення строків поставки. Договір поставки вважається відповідно зміненим або розірваним з моменту одержання стороною (постачальником) повідомлення іншої сторони (покупця) про односторонню відмову від виконання договору, якщо інший термін не передбачений у повідомленні або не визначений угодою сторін. Відмова сторони від договору в зазначених випадках і є засобом оперативного впливу на контрагента, здійснюваного у певні строки.

Важливу роль у захисті прав та інтересів учасників цивільних правовідносин відіграють претензійні строки. Суть претензійного порядку вирішення цивільно-правового спору полягає у тому, що особа, право якої порушене, звертається з претензією до зобов'язаної особи про добровільне задоволення вимог управо-моченого: про визнання права, відновлення становища, яке Існувало до порушення права, передачу речі, відшкодування збитків тощо. Претензійне врегулювання спорів між учасниками цивільно-правових зв'язків, основане на добровільній і взаємній повазі інтересів сторін, — найдоцільніший спосіб усунення відхилень від нормального розвитку цивільного обороту.

За загальним правилом, пред'явлення претензій не є обов'язковим за спорами, у яких обома учасниками (або хоч би одним з них) є громадянин (крім відносин з перевезень і надання послуг зв'язку).

У відносинах, де сторонами виступають господарюючі суб'єкти (юридичні та фізичні особи), останні застосовують у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом, або за домовленістю між собою заходи досудового (претензійного) врегулювання господарських спорів. Зокрема, спори, що виникають з договору перевезення, договору про надання послуг зв'язку та договору, основаному на державному замовленні, можуть бути передані на вирішення господарського суду за умови додержання сторонами встановленого для даної категорії спорів порядку їх досудового врегулювання. Для інших випадків попереднє пред'явлення претензії до господарюючого суб'єкта не є обов'язковим.

Відповідно до пунктів 1 і 2 ст. 1002 ЦК України до вчинення перевізникові позову, що випливає з перевезення вантажу, є обов'язковим пред'явлення йому претензії у порядку, передбаченому транспортними статутами та кодексами. Позов до перевізника може бути вчинений вантажовідправником чи вантажоодержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.

Якщо законодавством, яке регулює конкретний вид господарських правовідносин, не встановлено окремого порядку і строків пред'явлення і розгляду претензій, то застосовуються загальні положення про досудове врегулювання спорів, передбачені статтями 5— 11 Господарського процесуального кодексу України. Разом з тим Господарський процесуальний кодекс не зазначає строку, протягом якого одна особа може пред'явити претензію до іншої. Очевидно, це можна зробити в межах, встановлених для певних вимог строків позовної давності. Претензія підлягає розглядові в місячний строк, який обчислюється з дня "одержання відповідачем. Обгрунтовані вимоги заявника мають бути задоволені, а якщо претензію відхилено, у письмовій відповіді слід подати мотиви її відхилення.

190 Глава 13