Глава 24

іину тощо). Поділ таких речей у натурі унеможливлює їх подальше ви-ння за призначенням. У юридичному значенні неподільними вважаються ні колекції книг тощо. Однак, залежно від особливостей таких об'єктів :торін та інших обставин вони можуть бути поділені. Залежно від техніч-актеристик можуть бути поділені жилі будинки, квартири, інші об'єкти юсті, про що докладніше буде викладено окремо.

поширенішим способом поділу спільного майна в судовій практиці є роз-іремих майнових об'єктів з урахуванням їх значимості, потреб у них кож-подружжя, їх професійної діяльності, можливості використання певних уія задоволення інтересів неповнолітніх дітей. Таким чином, суд при іає кожному виділити певну кількість речей на суму, еквівалентну вста-й частці у спільному майні.

ешті, третій спосіб поділу майна може застосовуватися у поєднанні з пер-вома, які розглянуто, або самостійно. У першому випадку потреба у його ванні виникає тоді, коли суд, наприклад, здійснив розподіл спільного май-ужжя, внаслідок якого вартість виділення одному з них речей перевищує з речей другому з них відповідно до їх часток. За таких обставин суд зо-є дружину, якому присуджено речі вищої вартості, сплатити другому від-грошову компенсацію.

тій спосіб поділу майна може застосовуватися і самостійно. Як правило,

ому вигляді" присудження майна в натурі одному з подружжя з покла-

на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його частку гріш-

місце, як правило, тоді, коли один з них звертається з позовом про при-

ня йому в натурі одного неподільного об'єкта (жилого будинку,

5Іля, тощо). Відповідно до п. 4 ст. 71 СК присудження одному з подружжя

ої компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на

зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається

а його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. В принципі така

може бути підтримана. Але вона не містить відповіді щодо вирішення тих

ій, коли на присудження компенсації немає згоди того з подружжя, якому

висуджується. На жаль, ні закон, ні судова практика поки що не створили

*их гарантій реального виконання такого обов'язку. Тому може виникнути

ія, коли дружина, на користь якого присуджено грошову компенсацію, не

її своєчасно отримати і змушений буде звертатися до державної виконав-

жби. Тому, на наш погляд, у сімейному законодавстві мають бути перед-

гарантії щодо сплати дружиною-боржником присудженої грошової ком-

,ії. У правовій системі України існують подібні ситуації. Наприклад,

дно до ч. З ст. 114 ЦК України при продажу частки з порушенням права

еєвої купівлі інший учасник спільної власності протягом трьох місяців мо-

ірнутися до суду про переведення на нього прав та обов'язків покупця.

ший Суд України у своїй постанові Пленуму "Про практику застосування

і законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок

овтня 1991 р. № 7 (з наступними змінами) з цього приводу роз'яснив, шо

греведеннї прав та обов'язків покупця необхідно перевіряти реальність

що пред'являються учасниками спільної часткової власності, і доказом

..« ; п_ао_П1._ииї млжпиппгтрй пля переведення прав та обов'язків покуп-

Право спільної власності подружжя 459

зобов'язаний сплатити покупець (п. ІЗ)¹. Такий досвід судової практики знайшов своє безпосереднє відображення в п. 5 ст. 71 СК, в якій прямо зазначено, що присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

На перший погляд правові засади поділу спільного майна подружжя прості і не повинні спричиняти труднощі у розгляді справ даної категорії. Однак насправді у розгляді таких справ виникає ще чимало проблем, особливо при поділі окремих видів майна, на чому необхідно зупинитися докладніше.

Ще в радянський період широко поширилися позови про поділ будинків між подружжям. Власне така тенденція зберігається і нині з тією особливістю, що в предмет позовних вимог закладаються також вимоги про поділ квартир, які можуть бути відповідно до нового законодавства об'єктами права спільної власності подружжя. Тому не випадково досить багатою щодо поділу жилих будинків (квартир) виявилася судова практика, яка знайшла своє концентроване вираження у кількох постановах пленумів Верховного Суду СРСР, Верховного Суду УРСР, України.

Так, у постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок" від 4 жовтеня 1991 р. № 7, зокрема, зазначено, що виходячи з правил ст. 29 КпШС за неможливості поділу будинку, що є спільною власністю подружжя в натурі, і відсутності згоди подружжя про спосіб поділу спільного майна суд з урахуванням інтересів неповнолітніх дітей та інтересів одного з подружжя, що заслуговують на увагу, забезпеченості житлом в іншому місці другого з них може залишити будинок одному з подружжя і покласти на нього обов'язок компенсувати право на частку в будинку другого за рахунок іншого спільного майна або грішми (п.5). Як бачимо, Пленум вважає за доцільне встановлювати компенсацію за частку у будинку не лише грішми, як про це записано в ст. 29 КпШС, а й і іншим спільним майном. Такий підхід у принципі не суперечить закону, оскільки сприяє більш ефективному гарантуванню компенсації тому з подружжя, який позбавляється права власності на належну йому частку у будинку.

У постанові Пленуму від 4 жовтня 1991 р. детально роз'яснено порядок та умови проведення поділу жилого будинку, який перебуває у спільній частковій власності. Однак ці роз'яснення можуть бути цілком прийнятними при поділі жилих будинків, що перебувають у спільній власності подружжя. Повною мірою вони можуть застосовуватися при вирішенні спорів між подружжям, якщо вони уклали шлюбний контракт (договір) про режим спільної часткової власності щодо майна, яке буде ними набуватися у період шлюбу.

Одним з найважливіших положень постанови Пленуму від 4 жовтня 1991 р. є роз'яснення про те, що при вирішенні справ про виділення в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що виходячи зі змісту ст. 115 ЦК УРСР це можливо, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру) або за умови наявності технічної можливості переобладнати приміщення в

Постанови Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах. — К„ 1999. — № 5. —

С 1П7__11Л