- •Передмова
- •Розділ і загальні положення цивільного права
- •Глава 1 вступ до цивільного права
- •§ 1. Поняття цивільного права
- •Глава 1
- •Глава 1
- •§ 3. Функції права
- •§ 4. Принципи цивільного права
- •§ 5. Визначення цивільного права та його система
- •Глава 1
- •Глава 2 цивільне законодавство
- •§ 1. Поняття та структура цивільного законодавства
- •Глава 2
- •Глава 2
- •§ 2. Співвідношення галузевого і комплексного законодавства
- •§ 3. Дія цивільного законодавства
- •§ 4. Застосування цивільного законодавства за аналогією
- •§ 5. Роль судової практики в удосконаленні, тлумаченні та застосуванні цивільного законодавства
- •Глава 2
- •§ 1. Поняття та предмет науки цивільного права
- •§ 2. Методи науки цивільного права
- •§ 3. Система науки цивільного права
- •§ 4. Наука цивільного права та інші юридичні науки
- •§ 5. Огляд літератури приватного цивільного права
- •§ 6. Система навчального курсу "Цивільне право України" та його основні завдання
- •Глава 4
- •§ 1. Необхідність вивчення зарубіжного цивільного права
- •Глава 4
- •§ 2. Предмет і система цивільного та торгового права зарубіжних країн
- •Глава 4
- •§ 3. Джерела цивільного і торгового права зарубіжних країн
- •Глава 4
- •Глава 4
- •§ 4. Основні інститути цивільного права зарубіжних країн
- •Глава 4
- •§ 5. Юридичні особи у праві зарубіжних країн
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 цивільні правовідносини
- •§ 1. Поняття та особливості цивільних правовідносин
- •§ 2. Елементи цивільно-правових відносин
- •§ 3. Види цивільно-правових відносин
- •Глава 5
- •Глава 6 громадяни як суб'єкти цивільного права
- •§ 1. Правоздатність громадян
- •§ 2. Дієздатність громадян
- •Глава 6
- •Глава 6
- •§ 3. Визнання громадянина безвісно відсутнім та оголошення його померлим
- •Глава 6
- •§ 4. Ім'я та місце проживання громадянина. Акти громадянського стану
- •Глава 7 юридичні особи
- •§ 1. Поняття та ознаки юридичної особи
- •§ 2. Правоздатність юридичної особи
- •§ 3. Порядок виникнення і припинення юридичних осіб
- •Глава 7
- •§ 4. Види юридичних осіб
- •Глава 7
- •Глава 8 держава як суб'єкт цивільного права
- •§ 1. Держава Україна — суб'єкт цивільного права
- •§ 2. Участь держави у цивільних правовідносинах
- •Глава 9
- •§ 1. Юридичні передумови цивільної правосуб'єктності територіальної громади та Автономної Республіки Крим
- •Глава 9
- •§ 2. Зміст цивільної правосуб'єктності територіальних громад та Автономної Республіки Крим
- •Глава 10 об'єкти цивільних прав
- •§ 1. Поняття та види об'єктів цивільних прав
- •§ 2. Речі як об'єкти цивільних прав. Класифікація речей. Майно
- •Глава 10
- •§ 3. Цінні папери як об'єкти цивільних прав
- •Глава 10
- •§ 4. Гроші як об'єкт цивільних правовідносин
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 11
- •§ 1. Поняття юридичних фактів
- •Глава 11
- •§ 2. Класифікація юридичних фактів
- •Глава 11
- •Глава 12 угоди (правочини)1
- •§ 1. Поняття та види угод (правочинів)
- •§ 2. Умови чинності угод (правочинів)
- •§ 3. Недійсні угоди (правочини)
- •§ 4. Види недійсних угод (правочинів)
- •§ 5. Умови і строки в угодах (правочинах)
- •Глава 13 строки (терміни). Позовна давність
- •§ 1. Поняття та значення строків (термінів) у цивільному праві
- •§ 2. Види цивільно-правових строків (термінів)
- •Глава 13
- •§ 3. Позовна давність
- •Глава 14 представництво і довіреність
- •§ 1. Представництво
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •§ 2. Представництво за довіреністю
- •Глава 15 здійснення та захист цивільних прав
- •§ 1. Здійснення суб'єктивних прав
- •Глава 15
- •§ 2. Виконання цивільних обов'язків
- •§ 3. Забезпечення виконання обов'язків
- •§ 4. Захист суб'єктивних прав
- •Глава 16
- •§ 1. Поняття особистих немайнових відносин, не пов'язаних з майновими
- •§ 2. Особисті немайнові права фізичної особи та їх види
- •§ 3. Особисті немайновІ права, що забезпечують природне існування фізичної особи
- •Глава 16
- •§ 4. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи
- •Глава 17 захист особистих немайнових прав
- •§ 1. Поняття здійснення та захисту особистих немайнових прав
- •§ 2. Захист честі, гідності та ділової репутації фізичної особи
- •Глава 17
- •Глава 18 загальна характеристика права власності
- •§ 1. Поняття власності та права власності
- •§ 2. Право власності в об'єктивному і суб'єктивному значенні
- •Глава 18
- •Глава 19
- •§ 1. Передумови реформування відносин власності та створення нового інституту права власності
- •§ 2. Формування інституту права власності в період ринкових реформ в Україні
- •§ 3. Зміст права власності
- •§ 4. Способи набуття і припинення права власності
- •312 Глава 19
- •§ 5. Встановлення моменту виникнення права власності
- •Глава 20
- •§ 1. Загальні положення
- •§ 2. Умови виникнення і припинення права приватної власності громадян
- •342 Глава 20
- •§ 3. Здійснення громадянами права приватної власності
- •Глава 21 право власності юридичних осіб
- •§ 1. Загальні положення
- •§ 2. Право власності кооперативів
- •§ 3. Право власності господарських товариств
- •§ 4. Право власності господарських об'єднань
- •§ 5. Власність об'єднань громадян
- •Глава 22 право державної та комунальної власності
- •§ 1. Загальні положення
- •§ 2. Підстави виникнення права державної та комунальної власності
- •§ 3. Цивільно-правовий статус і правовий режим майна державних та комунальних підприємств і установ
- •Глава 23 право спільної власності
- •§ 1. Поняття права спільної власності
- •§ 2. Право спільної часткової власності
- •§ 3. Особливості деяких різновидів права спільної власності
- •Глава 24 право спільної власності подружжя
- •§ 1, Розвиток законодавства про право власності подружжя
- •§ 2. Законний правовий режим майна подружжя
- •452 Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •§ 3. Правовий режим майна подружжя за шлюбним контрактом (договірний правовий режим майна подружжя)
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 25 речові права на чуже майно
- •§ 1. Загальна характеристика речових прав на чуже майно
- •Глава 25
- •§ 2. Право володіння чужим майном
- •Глава 25
- •Глава 25
- •§ 4. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)
- •Глава 25
- •5. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіций)
- •Глава 26 захист права власності
- •§ 1. Поняття цивільно-правового захисту
- •Глава 26
- •§ 2. Основні цивільно-правові засоби захисту права власності
- •Глава 26
- •Глава 26
- •§ 3. Віндикаційний позов
- •§ 4. Негаторний позов
- •§ 5. Позов про виключення майна з опису (звільнення майна з-під арешту)
- •§ 6. Позов про визнання права власності
- •§ 7. Загальна характеристика Інших засобів захисту права власності
- •Глава 27
- •§ 1. Поняття творчої діяльності та Інтелектуальної власності
- •526 Глава 27
- •§ 2. Спільне в цивільно-правовому регулюванні відносин, пов'язаних з творчою діяльністю
- •§ 3. Відмінності у цивільно-правовому регулюванні відносин, пов'язаних з творчою діяльністю
- •Глава 28
- •§ 1. Поняття та джерела авторського права
- •52 Глава 28
- •§ 2. Об'єкти авторського права
- •§ 3. Суб'єкти авторських відносин
- •§ 4. Суб'єктивне авторське право, його зміст та межі
- •§ 5. Поняття суміжних прав
- •§ 6. Захист авторського права і суміжних прав
- •50 Глава 28
- •Глава 29 право промислової власності
- •§ 1. Право на винаходи, корисні моделі та промислові зразки
- •566 Глава 29
- •§ 2. Право на раціоналізаторську пропозицію
- •§ 3. Право на селекційні досягнення
- •§ 1. Право на комерційне найменування1
- •§ 2. Право на торговельну марку
- •§ 3. Право на зазначення походження товару, географічне зазначення
- •Глава 31
- •§ 1. Поняття та склад зобов'язання
- •§ 2. Підстави виникнення зобов'язань
- •§ 3. Система цивільних зобов'язань
- •Глава 32 цивільно-правовий договір
- •§ 1. Поняття, значення та функції договору в цивільному праві
- •§ 2. Свобода договору в цивільному праві
- •§ 3. Система цивільно-правових договорів
- •§ 4. Зміст і тлумачення договору
- •Глава 32
- •§ 5. Укладення, зміна та розірвання договору
- •§ 6. Загальна характеристика особливостей концесійних
- •Глава 33 виконання зобов'язань
- •§ 1. Поняття та принципи виконання зобов'язань
- •§ 2. Суб'єкти виконання зобов'язання
- •1Й4 ттк урср
- •§ 3. Місце, строк та спосіб виконання зобов'язання
- •§ 4. Особливості виконання часткового та солідарного зобов'язання
- •Глава 34 способи забезпечення виконання зобов'язань
- •§ 1. Загальні положення про забезпечення виконання зобов'язань
- •§ 2. Окремі способи забезпечення виконання зобов'язань
- •Глава 34
- •§ 3. Зміст та співвідношення понять "неустойка", "штраф", "пеня"
- •§ 4. Застава як спосіб забезпечення виконання зобов'язань
- •676 Глава 34
- •682 Глава 34
- •86 Глава 34
- •Глава 35 відповідальність за порушення зобов'язань
- •§ 1. Поняття та значення цивільно-правової відповідальності
- •§ 2. Види цивільно-правової відповідальності
- •698 Глава 35
- •§ 3. Умови (підстави) цивільно-правової відповідальності
- •Глава 36 припинення зобов'язань
- •§ 2. Окремі способи припинення зобов'язань
- •Цивільне право україни Підручник
§ 4. Ім'я та місце проживання громадянина. Акти громадянського стану
Ім'я громадянина. Право на ім'я є особистим правом громадянина. Грома-іянин набуває прав та обов'язків І здійснює їх під своїм ім'ям, яке включає пріз-зище, власне ім'я та по батькові, якщо інше не випливає із закону або національ-юго звичаю. Не можна навіть уявити собі, щоб цивільні правовідносини шникали між громадянами, які б не мали чіткого уявлення про того, з ким саме юни вступають у правовідносини. Індивідуалізація окремого громадянина здій-:нюється перш за все за його іменем, яке надається при народженні. Відомості іро ім'я мають також значення для забезпечення і захисту його цивільних прав, іскільки всі громадяни мають право набувати цивільних прав тільки під своїм менем І не мають права користуватися іменем інших фізичних осіб.
За ст. 28 нового ЦК визнається, що фізична особа набуває прав та обов'язків здійснює їх під своїм Ім'ям. Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, кладається Із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає з закону або звичаю національної меншини, до якої вони належать.
Здійснюючи окремі цивільні права, фізична особа відповідно до закону може икористовувати псевдонім (вигадане ім'я) або взагалі не користувалися ні сво-л, ні вигаданим ім'ям.
Так, згідно зі ст. 14 Закону України "Про авторське право і суміжні права" втору належать такі особисті (немайнові) права:
вимагати визнання свого авторства, шляхом зазначення належним чиномлені автора на творі та його примірниках і за будь-якого публічного використан-я твору, якщо це практично можливо;
забороняти згадування свого імені під час публічного використання твору,кщо він як автор твору бажає залишитися анонімом;
обирати псевдонім (вигадане ім'я) у зв'язку з використанням твору, зазна-ати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творіа його примірниках і під час будь-якого його публічного використання. Але, ви-зристовуючи псевдонім, необхідно враховувати, що вигадане ім'я не повинно5ігатися з будь-яким іменем конкретного громадянина, оскільки в цьому разі ма-імє місце використання імені Іншого громадянина;
вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекручен-о, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір,,о може зашкодити честі і репутації автора.
Відомості про ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) заносяться до актового за-ісу про народження дитини відповідно до правил, передбачених статтями 62, ї, 166 КпШС (статті 145—147 Сімейного кодексу України).
Громадянин має право змінити своє ім'я, якщо воно йому не подобається, по ісягненні 16 років. Зміна імені проводиться органами РАГСу за місцем прожи-іння заявника згідно з Положенням про порядок розгляду клопотань про зміну омадянами України прізвищ, імен, по батькові, затвердженим Постановою Ка-нету Міністрів від 27 березня 1993 р.
При задоволенні клопотання про зміну прізвища, імені та по батькові вно-ться виправлення в записи актів громадянського стану і видається нове сві-цтво про народження, новий паспорт, а якщо громадянин одружений, то й но-свідоцтво про шлюб.
Громадяни як суб'єкти цивільного права ІОі
Зміна громадянином імені не впливає на його цивільні права та обов'язки, ж є підставою для їх припинення або зміни, але такий громадянин зобов'язаний сповістити про таку зміну своїх боржників та кредиторів.
Місце проживання громадянина. Ще однією індивідуалізуючою ознакою громадянина є його місце проживання. У житті трапляються випадки, коли у різних громадян повністю збігаються ім'я, прізвище, по батькові, однак місце проживання збігається дуже рідко. В ст. 17 ЦК УРСР місцем проживання визнається те місце, де громадянин постійно або переважно проживає. Зі змісту цієї статті випливає, що у громадянина може бути лише одне місце проживання. Якщо громадянин постійно проживає в одному і тому ж місці, то його місце проживання визначається досить просто. Але постійність проживання не означає обов'язково значного в часі проживання саме в цьому місці. Так, наприклад, після одруження дружина переїжджає жити до чоловіка, з цього часу її місцем проживання буде квартира чи будинок її чоловіка, а не місце, де вона до того жила, І де залишилися проживати ЇЇ батьки.
Бувають випадки, коли громадяни проживають у різних місцях, переїжджаючи в зв'язку з різними обставинами з одного місця на Інше. Так, будівельники, моряки, геологи та представники інших професій значну частину свого часу проводять на будівництві, у плаванні, в експедиціях. У таких випадках закон передбачає визначення місцем проживання те місце, де громадянин переважно проживає, тобто де він перебуває частіше і більше ніж в інших місцях. Інші факти не мають значення для визначення місця проживання (місце прописки громадянина, місцезнаходження його майна, місце проживання чоловіка чи дружини), оскільки з ними закон не пов'язує визначення місця проживання.
За ст. 29 нового ЦК встановлюється, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. При цьому фізична особа може мати кілька місць проживання.
Громадянин, якому виповнилося 18 років (за новим ЦК — 14 років), має право обирати собі місце проживання на свій розсуд. Свобода у виборі місця проживання — це одне із найважливіших прав людини, передбачених міжнародними угодами. Обмеження свободи вибору місця проживання пропискою у нашій країні є порушенням цього права. Слід також підкреслити, що прописка є лише одним із доказів переважного проживання громадянина за конкретною адресою і сама по собі не визначає місце проживання громадянина. Так, якщо громадянка прописана в Дніпропетровську, проживає переважно в Києві, то її місцем проживання буде визнано Київ. Місце проживання має бути визначене точно: населений пункт, вулиця, номер будинку, квартири.
Для громадян, які самостійно не можуть вибирати собі місце проживання, ч- 2 ст. 17 ЦК УРСР визначає легальне місце проживання. Так, місцем проживання неповнолітніх, що не досягли 15 років, визнається місце проживання їхніх батьків (усиновителів). Якщо батьки (усиновителі) проживають окремо, місцем проживання їхніх дітей, які не досягли 15 років, буде місце проживання того з батьків (усиновителів), з яким проживають ці діти.
Місцем проживання недієздатних громадян визнається місце проживання їхніх опікунів (за новим ЦК — також місцезнаходження відповідної організації,яка виконує щодо них функції )
106 Глава 6
За ст. 29 нового ЦК місцем проживання фізичної особи у віці від 10 до 14 років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від 10 до 14 років визначає орган опіки та піклування або суд. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає.
У разі спору про визначення місця проживання вирішальне значення матимуть об'єктивні ознаки — постійне або переважне проживання громадянина саме в цьому місці. Правильне визначення місця проживання має важливе значення, оскільки виконання зобов'язань, відкриття спадщини та багато інших цивільно-правових дій здійснюються за місцем проживання громадянина. Місце проживання та його точне визначення має Істотне значення також для охорони прав і законних інтересів громадян і держави, для забезпечення стійкості цивільних правовідносин.
Наприклад, відповідно до ст. 167 ЦК України якщо місце виконання зобов'язання не визначено, то виконання грошових зобов'язань (крім грошових зобов'язань державних, кооперативних та інших громадських організацій) здійснюється за місцем проживання кредитора у момент виникнення зобов'язання, а якщо кредитор у момент виконання зобов'язання змінив місце проживання І повідомив про це боржника, то в новому місці проживання кредитора з віднесенням за рахунок кредитора всіх витрат, пов'язаних зі зміною місця виконання; за всіма іншими зобов'язаннями — за місцем проживання боржника, а якщо боржником є юридична особа — за її місцезнаходженням.
Згідно зі ст. 526 ЦК України місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця. За місцем проживання громадянина, як правило, вирішується питання про взяття на квартоблік для поліпшення житлових умов. Поряд з цим з місцем проживання пов'язана презумпція про те, що громадянин завжди перебуває у місці свого проживання.
Акти громадянського стану. Громадянський стан особи визначається сукупністю фактів, які характеризують громадянина як суб'єкта цивільного права. Момент народження, усиновлення, одруження, смерть, а також оголошення померлим поро/жують важливі наслідки, точне встановлення (закріплення) цих фактів зумовлює інтерес не тільки з боку окремих громадян, а й з боку держави. Так, виникнення та припинення правоздатності пов'язано з моментом народження і моментом смерті громадянина, одруження тягне за собою виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а усиновлення — відносини законного представництва І весь комплекс особистих і майнових прав та обов'язків, що виникають між батьками та дітьми.
Громадянський стан (правовий статус) — правове становище конкретного громадянина як носія різних прав та обов'язків (політичних, майнових особистих та ін.) визначається фактами та обставинами природного і громадського характеру. Щоб дати відповідь на питання про громадянський стан громадянина, необхідно вказати факти, що індивідуалізують його (прізвище, ім'я, по батькові,
Громадяни як суб'єкти цивільного права
громадянство, стать, вік), охарактеризувати правоздатність та дієздатність вільну, трудову та ін.), сімейний стан.
Громадянський стан людей неоднаковий, оскільки істотно різняться факт обставини, що його визначають. Наприклад, громадянський стан людини у 16 років характеризується тим, що вона, маючи цивільну правоздатність, дієз на лише частково. Громадянський стан повнолітніх осіб також різний, оску одні з них перебувають у шлюбі, а інші ні, одні мають дітей (і відповідно п та обов'язки батьків), а інші ні.
Поняття громадянського стану може вживатися і в більш вузькому значе а саме в значенні правового становища громадянина як учасника лише майно відносин та особистих немайнових відносин, урегульованих цивільним право
Саме тому фактам і обставинам, від яких залежить громадянсько-право статус громадян, надається величезне значення і в інших галузях права, в зв ку з чим доцільно розглядати їх в узагальненому вигляді і користуватися по? тям громадянського стану в широкому розумінні.
Саме для цього існують державні органи, що здійснюють реєстрацію а громадянського стану, тобто дій, вчинків, які індивідуалізують людину, як юридичними фактами і з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припин ня певних прав та обов'язків.
Звернемося до Закону України "Про органи реєстрації актів громадянська стану" від 24 грудня 1993 р. У ст. 1 цього Закону дано офіційне визначення няття актів громадянського стану — це засвідчені державою факти народжен смерті, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, зміни пріз ща, імені та по батькові. Водночас цей перелік є переліком фактів, які підлягай обов'язковій реєстрації. Мета реєстрації — охорона особистих майнових та і майнових прав, державних і громадських інтересів. Повноваження з реєстра актів громадянського стану покладено як на спеціально створені органи, так і виконавчі комітети сільських і селищних рад народних депутатів, яким держа делегувала такі повноваження. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про орга реєстрації актів громадянського стану" систему органів реєстрації актів грол дянського стану становлять: відділи реєстрації актів громадянського стану Го вного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республ Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, районні у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції; виконавчі оргаї сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад. Крім тог реєстрацію актів громадянського стану громадян України, які проживають кордоном, проводять консульські установи та дипломатичні представницті України.
Можна зробити висновок, що акти громадянського стану являють собою а міністративні акти, що їх здійснюють компетентні органи, в яких відповідні о ставини відображаються і закріплюються офіційними документами. Виступаюч офіційним доказом зареєстрованих фактів, вони зберігають це значення доти, п ки не буде їх змінено чи анульовано, І тому точність даних, що в них містятьсі має велике значення. У той же час сама по собі реєстрація актів громадянськог стану не має правоутворюючого значення. Вона лише встановлює, де і коли ві; булися певні юридичні факти. Виняток становить тільки реєстрація шлюбу, як закон кваліфікує як елемент правоутворюючого юридичного складу: без реєстр;
ЦІЇ, ЯК І без ВЗаЄМНОЇ ЗГОЛИ ОГІЙ птп йопит! ... * '
38 Глава 6
Серед актів громадянського стану можна виділити, по-перше, акти, в яких за-іксовано факти, що впливають на правове станоеище громадянина. Це факти фодження та смерті (визнання померлим), одруження та розірвання шлюбу, иновлення та встановлення (визнання) батьківства.
По-друге, це акти громадянського стану, спрямовані на індивідуалізацію гро-їдянина шляхом присвоєння і реєстрації його прізвища, імені та по батькові, а підставі вчинених записів громадянам видається спеціальний документ — ідоцтво, яким громадянин посвідчує свій стан у повсякденному житті. Так, до .ержання паспорта єдиним документом неповнолітнього є свідоцтво про нарощення, а для підтвердження факту перебування у шлюбі необхідно пред'явити Ідоцтво про шлюб.
Закон також передбачає можливість відновлення органами реєстрації актів омадянського стану втрачених записів за наявності документів, що підтвердіть, що раніше записи були, а також анулювання записів на підставі рішень цу. Не всі події та факти, які відповідно до закону впливають на правове ставище громадянина, підлягають спеціальній реєстрації в органах реєстрації ак-і громадянського стану. Так, визнання громадянина недієздатним внаслідок ду-вної хвороби або недоумства Істотно впливає на його громадянський стан, але гціальний запис про цей факт не передбачено. Записи робляться лише про ті кти та обставини, які вказані у законі.
Порядок реєстрації актів громадянського стану, їх оскарження та відновлен-визначається сімейним законодавством.
У зв'язку зі встановленням неточності або помилки в записах громадянсько-стану може виникнути необхідність її виправлення. За наявності достатніх став І за відсутності спору між заінтересованими особами зміну або виправ-пія запису проводять органи РАГСу за місцем проживання заявника. Якщо ж )хання громадянина відхилено, спір відповідно до ст. 161 КпШС може бути )едано на розгляд суду. Крім того, за ст. 9 Закону України "Про органи реєст-и'ї актів громадського стану" зміст актів громадянського стану, а також відмо-в реєстрації актів громадянського стану, в тому числі у зміні прізвища, імені по батькові, внесенні змін, доповнень, виправлень до записів актів громадян-ого стану, їх поновленні та анулюванні, можуть бути оскаржені до вищестоя-го органу та до суду.