§ 3. Правовий режим майна подружжя за шлюбним контрактом (договірний правовий режим майна подружжя)

Правовий режим спільності та роздільності майна подружжя, визначений шлюбно-сімейним законодавством, може піддаватися трансформації відповідно до умов шлюбного контракту, яким визначаються засади встановлення на майбутній період договірного правового режиму майна, яке буде набуватися подружжям У зв'язку з цим не можна погодитись з О М Калітенко, яка вважає, що договірний правовий режим також визначається договорами про поділ спільного майна подружжя, про встановлення часток, про передачу роздільного майна у власність та ін ³ Така думка є некоректною, адже такими договорами не встановлюється порядок набуття подружжям майна у спільну власність, а забезпечується реалізація правомочностей щодо вже набутого подружжям майна В українському законодавстві інститут шлюбного контракту має досить коротку історію Норми про шлюбний контракт вперше були введені до КпШС України Законом України від 23 червня 1992 р № 2488-12

Відповідно до нововведеної ст 2г КпШС України "особи, які беруть шлюб, мають право за власним бажанням укладати угоду щодо вирішення питань життя сім'ї (шлюбний контракт), в якій передбачити майнові права і обов'язки подружжя

Умови шлюбного контракту не можуть погіршувати становище будь-кого з подружжя, порівняно з законодавством України

Порядок укладення шлюбного контракту визначається Кабінетом Міністрів України "

Постанова Пленуму Верховного Суду України 'Про практику застосування судами Украни законодавства про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної злочином, і стягншня безпідстав Чо нажитого майна¹ відЗІ березня 1989р // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України — К, 1995 — Ч 1 — С 86

2

Червоньїй Ю С Указ соч —С 91

Див Калітенко О М Особисті відносини подружжя та відносини подружжя стосовно їх

Майна ДптппоНі пмг ьтанп тп няук — Хяпкік 9001 — С 16

Глава 24

зелена норма стала визначальною для встановлення правових засад шлюб-знтракту, меж його дії та правових наслідків. Найважливішим правовим їом укладення шлюбного контракту може бути встановлення особливого ого режиму майна після вступу чоловіка і жінки в шлюб, Іншими словами, іий контракт може призвести до такого врегулювання майнових відносин, це істотно відрізнятися від законодавчої регламентації таких відносин. Од-кст вищенаведених положень ст. 27^і КпШС України є такою мірою лако-і і загальним, що здатний викликати як у науковців, так і у представників астосовних органів чимало запитань, відповіді на які можуть бути не а однозначними.

гічайно, насамперед викликає інтерес правова природа шлюбного контрак-

іього приводу в юридичній літературі зазначалося, що сімейне право — са-

на галузь права І шлюбний контракт — інститут шлюбно-правових відно-

єї галузі з ознаками договору про спільну діяльність, а тому, на відміну від

но-правових відносин, суб'єкти (жінки) можуть вступити у шлюб, не до-

іши громадянської дієздатності, сторонами його можуть бути лише фізичні

невиконання цієї угоди може стати підставою для розірвання шлюбу.¹ На-

аргументи, на наш погляд, не є безспірними І такими, що засвідчують аб-

ну ізольованість шлюбного контракту від цивільного права.

• аналізуючи детально проблему галузевої належності сімейного права, яка

цо залишається остаточно невирішеною в юридичній науці, вважаємо при-

о відзначити тенденцію руху сімейного права до визнання його підгалуззю

.ного права, що було підтверджено, зокрема, фактом запровадження Інсти-

ллюбного контракту, розміщенням норм шлюбно-сімейного законодавства

зму ЦК України. Такий підхід зафіксований у багатьох західних країнах з

нутою економікою, що мають так звану пандектну систему права, складо-

частинами якої є: загальні положення, речове право, зобов'язальне право,

не право, спадкове право. Таку структурну побудову, але з деякими особ-

тями розміщення окремих інститутів, мають Німецьке цивільне уложення

р.. Цивільний кодекс Греції, Цивільний кодекс Португалії, Цивільний ко-

їпонії, цивільні кодекси інших країн. Особливе місце посідає Цивільний ко-

Шдерландїв, серед дев'яти книг якого перше місце відведено книзі про фі-

х осіб та сім'ю². Однак, якщо навіть розглядати сімейне право як

:тійну галузь права, то і в цьому разі важко назвати науковця, який би без-

режно визнав сукупність правових норм шлюбно-сімейного законодавства,

егулює відносини власності між подружжям (у тому числі спільної сумісної

юсті), самостійним інститутом сімейного права. Безперечно, такі норми є

ювою частиною комплексного інституту права власності, місце якого у ци-

ому праві.

є посилюють вищенаведену позицію про чисту сімейно-правову природу )ного контракту і такі аргументи, як можливість жінки вступити у шлюб до нення повної дієздатності, обмеженість кола суб'єктів шлюбного контракту.

Івор О. А. Функції шлюбного контракту в сімейному праві України: Автореф. дис.... канд- юр-— Харків, 1996. — С. 8.

їив.: Гражданскоє, торговое и семейное право капиталистических стран: Сб. нормативні* гоажданские и торгове кодекси: Учеб. пособие / Под ред.5. К. Пучинского, М. И. Кулагино-

Право спільної власності подружжя 471

можливість розірвання шлюбу у зв'язку з невиконанням умов контракту. Подібні аргументи фактично межують з помилковим тлумаченням чинного законодавства. По-перше, можливий незбіг шлюбного віку з віком повної дієздатності аж ніяк не є фактом на користь сімейно-правової природи шлюбного контракту, адже останній укладається між особами, які ще не є подружжям, а є звичайними суб'єктами цивільних правовідносин, що мають намір вступити в шлюб. При цьому КпШС, на відміну від нового СК, не передбачив підстав для укладення шлюбного контракту особами, які не досягли повноліття. Стаття 16 КпШС України дозволяє зменшувати шлюбний вік, а не вік осіб, що мають намір укласти шлюб. Тому особи, які вступають у шлюб до досягнення повноліття, не набувають автоматично легітимного права на укладення шлюбного контракту.

По-друге, цивільному праву відомо чимало випадків, коли сторонами угод можуть бути лише певні особи. Наприклад, має особливості суб'єктний склад угод у роздрібній торгівлі, приватизації державного та комунального майна, оренди державного та комунального майна. Однак ця обставина не є підставою для виведення цих угод Із сфери регулювання цивільного права.

По-третє, певним перебільшенням є твердження автора щодо можливості розірвання шлюбу на підставі невиконання одним з подружжя умов шлюбного контракту. Відповідно до ч. 2 ст. 40 КпШС України шлюб розривається, якщо "судом буде встановлено, що дальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими". Ніяких посилань на шлюбний контракт у цій статті немає.

Була також піддана критиці позиція О. А. Явор про шлюбний договір як сімейний договір про спільну діяльність. Заперечуючи таку думку, І. Є. Красько звернув увагу на те, що договору про сумісну діяльність не притаманне зустрічне надання сторонами конкретних благ у зв'язку з ідентичністю та однорідністю їх інтересів, на відміну від шлюбного контракту, в якому кожна сторона має свій власний автономний інтерес¹. Наведені заперечення щодо шлюбного контракту як сімейної угоди про сумісну діяльність не можна віднести до категорії вагомих, хоч певною мірою вони є справедливими.

Останнім часом юридична наука зосередила свою увагу на дослідженні шлюбного контракту як на угоді, що не обмежується сферою дії сімейних обов'язків. Мається на увазі співвідношення правової природи шлюбного контракту і звичайних цивільно-правових угод.

Так, на думку М. В. Антокольської щодо шлюбного контракту неможливо довести його специфічну сімейно-правову сутність, яка відмежовує його від цивільно-правових договорів, а тому він є цивільно-правовою угодою з певною специфікою². Таку точку зору підтримали й інші автори³. З цього приводу *- В. Жилінкова зазначила, що, як і будь-який інший цивільно-правовий договір,

Красько И. Е. Правовая природа брачного контракте // Проблеми законності. — Харків, 1998. — Вип. № 33. — С. 80—81.

Антокольская М. В. Лекции по семейному право. — М., 1995. — С. 118; Антокольская М. В. Семейное право. — М., 1996. — С. 20.

Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право: Общие положення. — М.: Статут, 1997. — С. 20; Кобьішев О. А Личньїе и имущественньіе права и обязанности супругов по россий-скому законодательству. — М., 1998. — С. 60; Сосипатрова Н. Е. Брачньїй договорі правовая ^пРирода, содержание и прекращение // Государство и право. — 999. — № 3. — С. 76; Коммеї-^тарий К Семейному копрксу Росгийской Фрпрпяііии —М 10іі —С 11

_____ Глава24

й контракт має істотні особливості, які дають змогу розглядати його як іний вид договору. Однак форма шлюбного контракту, умови його дій-підстави визнання недійсним, процедура укладення і примусового вико-а інші моменти свідчать про те, що тут використовуються загальні ци-равові конструкції договірного права. Безперечно, не можна увати наявності у шлюбного контракту ознак цивільно-правової угоди, юдночас не можна недооцінювати та применшувати роль сімейно-право-м у формуванні умов шлюбного контракту та визначенні правового режи-іа подружжя. Тому не випадково М. И. БрагІнський зауважив, що загаль-ла цивільного законодавства щодо сімейних правовідносин закріплює і субсидіарності, і це законодавство регулює дані відносини у випадках, лейні відносини не врегульовані сімейним законодавством, а тому є під-ія визнання шлюбного контракту різновидом цивільних договорів¹. За та-кувань не можна не побачити певної непослідовності, адже якщо автор за цивільним законодавством роль субсидіарного регулятора сімейних і, то аж ніяк не можна беззастережно визнавати шлюбний контракт ли-.ивільно-правовою ознакою. Так чи інакше, шлюбний контракт як угода іше завдяки сімейному праву. А тому є підстави розглядати шлюбний т як сімейно-правовий договір, якому притаманні всі ознаки цивілістич-,и. Так само можна визнати цивільно-правовою угодою, що має сімейно-

специфіку, а відтак і комплексним договором.

ак дискусії серед вчених не обмежуються встановленням галузевої зеті інституту шлюбного контракту. Прихильники визнання його цивіль-овою угодою продовжують дослідження щодо її юридичної специфіки.

І. В. Жилінкова певною мірою справедливо зауважує, що в зарубіжній фі виділяються такі особливості шлюбного контракту, які відрізняють . комерційних договорів: 1) предмет шлюбного договору, як правило, ста-аля держави значно важливіший інтерес, ніж предмет комерційного дого-¹ на зміст договору істотно впливає досить часто різний рівень матеріаль-ановища сторін; 3) шлюбний контракт укладається до вступу в шлюб а виконується через певний, а можливо і досить тривалий час². При

В. Жилінкова вважає зазначені особливості такими, що дозволяють відти шлюбний контракт від інших цивільно-правових угод. Однак, на наш

проаналізовані автором істотні особливості шлюбного договору не міс-збхідних юридичних ознак, що могли б дати певні підстави для розміщен-бного контракту у певній системі цивільно-правових договорів, оскільки іють переважно соціально-економічне забарвлення, ридичній літературі шлюбний контракт характеризується як такий, ш° ваний на застосування в майбутньому (шлюбний період)³, як умовна уго-ікладальною умовою⁴, як єдина шлюбна угода, що набирає чинності у

гинский М. И., Витрянский В. В. Указ. соч. — С. 20.

: Жилинкова И. В. Правовой режим имущества членов семьи. — Харьков: Ксилон, 2000-

кданское право: Учебник / Под ред. А. П. Сергеева, Ю, К. Толстого. — М.: Проспект,

Ч. 3.— С 312 (автор главьі—А. А. Иванов)

юкольская М. В. Семейное право. — М., 1996. — С. 167; Кобьішев О. А. Личньїе й

С

Право спільної власності подружжя 473

зв'язку з настанням іншого юридичного факту, тобто реєстрації шлюбу¹. З ниві-лістичної точки зору перешкод для визнання шлюбного контракту не існує. Дійсно, шлюбний контракт, який нині за чинним законодавством укладається лише між особами, які мають вступити в шлюб, набирає чинності лише після реєстрації шлюбу. Отже, якщо шлюб не відбувся, то взагалі і умови шлюбного контракту не виконуватимуться, тобто залишаться існувати лише формально. Тому в принципі немає перешкод не підтримати вищезгадані позиції про шлюбний контракт як угоду з відкладальною умовою за певних застережень, які випливають з особливостей настання чи ненастання реєстрації шлюбу як умови виникнення прав та обов'язків щодо спільного і роздільного майна осіб, які стануть подружжям.

В юридичній літературі висловлювалася також принципова незгода з можливістю визнання шлюбного контракту угодою з відкладальною умовою. На думку І. Є. Красько, шлюбний контракт не може розглядатися умовною угодою, який хоч і є юридичним фактом, але не є "повноцінною" угодою².

І. В. Жилінкова підтримала таку позицію, хоч І не погодилася з деякою аргументацією автора. На її погляд, по-перше, угода з відкладальною умовою передбачає, що умова, з настанням якої пов'язується виникнення відповідних прав та обов'язків, встановлюється самими сторонами договору (ч. 1 ст. 61 ЦК УРСР). По-друге, при укладенні умовних угод закон надає юридичне значення недобросовісним діям сторін, спрямованим на сприяння чи, навпаки, на перешкоджання настанню передбачених у договору умов (частини 2 і 4 ст. 61 ЦК УРСР). Тому, продовжує автор, оскільки відмова від реєстрації шлюбу не може розглядатися як дія, що перешкоджає вступу в силу шлюбного контракту, і тим більше як відмова від шлюбу за наявності шлюбного договору, не може слугувати підставою для визнання шлюбу укладеним (очевидно автор має на увазі, що так могло б бути при застосуванні ст. 61 ЦК УРСР — прим, наша), неможливим є застосування цивільно-правової конструкції умовних угод до інституту шлюбного контракту в цілому. Звичайно такі аргументи є досить вагомі і здатні в багатьох дослідників викликати сумнів щодо визнання шлюбного контракту умовною угодою, але якщо не враховувати одну, на наш погляд, не досить істотну обставину. Вся справа в тому, що відповідно до ст. 51 Конституції України, ст. 15 КпШС України, ст. 24 СК України шлюб грунтується на вільній і взаємній згоді жінки і чоловіка і у разі порушення одним із них будь-яких попередніх домовленостей про Майбутній вступ у шлюб чинне сімейне законодавство не дає юридичних підстав розглядати таку особу, яка відмовилася від реєстрації шлюбу, недобросовісною. Така особа, залежно від причин відмови, може бути піддана лише громадському °суду. Власне і сам шлюбний контракт не передбачає ніяких правових наслідків Для його сторін на випадок нереестрації шлюбу.

Більш важливою є проблема місця шлюбного контракту в системі договорів ^та доцільності його розміщення як самостійного цивільно-правового договору в Новому ЦК України. Виходячи з вищенаведеної загальної характеристики шлюб-

Жилинкова И. В. Указ. соч. — С. 241.

Красько И. Е. Правовая природа брачного контракта // Проблеми законності. — Харків, 1998. — Вип. № 33. — С. 80.