§ 2. Речі як об'єкти цивільних прав. Класифікація речей. Майно

Поняття "об'єкт права" в юридичній літературі вживається у різних значен-іях. По-перше, про "об'єкт права" говорять як про елемент правовідносин, по-іруге, — як про суспільні відносини, які в конкретних умовах підлягають право-юму регулюванню. В даному випадку йтиметься про об'єкти цивільних прав як лементи цивільних правовідносин.

Юридичні і фізичні особи вступають у цивільно-правові відносини з метою за-.оволення своїх потреб та інтересів. Об'єктами цивільних прав є все те, з при-оду чого складаються цивільні правовідносини і на що спрямовані суб'єктивні іивільні права та суб'єктивні цивільні обов'язки. Будь-який об'єкт повинен задо-ольняти потреби й інтереси учасників цивільних правовідносин, в іншому разі ін не розглядатиметься як об'єкт цивільного права.

Об'єкти цивільних прав за правовим режимом і цільовим призначенням поді-яють, зокрема, на такі види: речі, включаючи гроші, валютні цінності та цінні апери, інше майно, у тому числі майнові права, дії (роботи) та послуги, резуль-ати духовної та інтелектуальної діяльності, службова та комерційна таємниця, собисті немайнові блага, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.

Найпоширенішими об'єктами цивільних прав є речі. Під річчю розуміють все є, за допомогою чого можна задовольнити ту чи іншу потребу і з приводу чого иникають цивільні правовідносини, це предмети матеріального світу в своєму риродному стані або предмети, створені в результаті людської діяльності, щодо ких можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 180 ЦК України).

Класифікація речей у цивільному праві проводиться за різними підставами і ає важливе теоретичне та практичне значення. Юридична класифікація речей зсить часто основана на їх природних властивостях чи суспільному значенні і изначає поведінку суб'єктів права щодо речей конкретного виду.

Речі залежно від їх особливостей поділяють на такі види: рухомі та нерухомі 2чі; вилучені з цивільного обороту, обмежені в обороті або не вилучені з цивіль-зго обороту; індивідуально-визначені та родові; споживні та неспоживні; поділь-і та неподільні; головні та приналежності; продукція, плоди та доходи; гроші; ілютні цінності та цінні папери.

Статтею 181 ЦК України особливим об'єктом права визнані тварини, на яких зширено правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом.

Речі рухомі та нерухомі. Донедавна основним поділом речей у цивільному )аві був їх поділ на засоби виробництва і предмети споживання, що на даний

Об'єкти цивільних прав 139

час втратило своє юридичне значення. Політична економія поділяє речі на основні і оборотні засоби залежно від того, споживаються дані засоби повністю при виробництві продукції (оборотні засоби), чи поступово переносять свою вартість на готовий продукт (основні засоби). Даний поділ речей мав своє вирішальне значення для визначення обсягу прав державних підприємств на закріплене за ними майно. Нині цей поділ має значення в основному для ведення бухгалтерського обліку.

У цивільному законодавстві більшості країн світу об'єкти цивільних прав поділяються на рухоме та нерухоме майно. Законодавство колишнього СРСР не знало такого поділу речей. У примітці до ст. 21 ЦК УРСР 1922 р. зазначалося: "Із відміною приватної власності на землю поділ майна на рухоме та нерухоме відміняється'". Тому радянське законодавство не вживало термін "нерухомість", а замінило його терміном "основні фонди".

Новий ЦК України, на відміну від ЦК УРСР, поділяє речі на рухоме та нерухоме майно. При віднесенні речей до категорії нерухомості використовують два критерії: матеріальний — ступінь зв'язку цих речей із землею, і юридичний — віднесення законом тих чи інших речей до нерухомих. Наявність одного із цих критеріїв є достатньою². За першим критерієм до нерухомого майна належать земельні ділянки та все, що розташоване на них і міцно з ними пов'язане, тобто об'єкти, переміщення яких без непропорційного збитку для призначення їх, є неможливим (жилі будинки, насадження, підприємства як майнові комплекси). Юридичний критерій застосовується для віднесення до категорії нерухомого майна речей, роль яких у цивільному обороті надзвичайно важлива, з огляду на це законодавець вважає за потрібне поширити на них правовий режим нерухомості (повітряні і морські судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти). Перелік речей, які прирівнюються до нерухомих, не є вичерпним. Законодавець може визнати нерухомими речами й інші предмети.

Об'єкти нерухомості мають особливий правовий режим, який полягає у тому, що законодавство встановлює особливий порядок набуття права власності на них, їх відчуження тощо. Особливістю правового режиму є також те, що дані об'єкти, правочини з ними, а також права на них підлягають спеціальній державній реєстрації відповідними органами. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів з нею є відкритою. Це означає, що орган, який здійснює реєстрацію, зобов'язаний надати інформацію про здійснену реєстрацію та реєстровані права будь-якій особі. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів з нею, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Державну реєстрацію права власності, зокрема на жилі і нежилі будинки, садові будинки, дачі, гаражі, будівлі виробничого, господарського, соціально-побу-тового та іншого призначення, розташовані на окремих земельних ділянках вулиць, площ і провулків під окремими порядковими номерами, квартири у багатоквартирних будинках, здійснюють державні комунальні підприємства — бюро технічної інвентаризації. Порядок даної реєстрації регулює Тимчасове по-

Малицкий А. Гражданский кодекс Советских республик: Текст и практический комментарий. — К., 1927. — С. 52.

Масляев А. И., КалпинаА. Г. Гражданское право.—М., 1997.—Ч. 1. — С. 115.

Ю Глава 10

ження про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене казом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р.

Що стосується земельних ділянок, то Земельний кодекс України 2001 р. г. 202) передбачає обов'язкове здійснення державної реєстрації земельних ді-нок у складі державного реєстру земель.

Новий ЦК України також передбачає державну реєстрацію права власності інших речових прав на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, пе-хід І припинення (ст. 183).

Рухомими речами визнаються такі, які можна вільно переміщувати у просто-РухомІ речі, а також угоди з ними підлягають реєстрації тільки у випадках, зедбачених законом.

За ступенем свободи участі в цивільному обороті речі поділяються на: вилу-ні з цивільного обороту, обмежені в обороті та не вилучені з цивіль-го обороту. В умовах ринкової економіки більшість об'єктів обертаються без лежень. Під оборотоздатністю розуміють можливість відчуження певного об'-а за договором купівлі-продажу, міни, дарування, а також перехід його від од-ї особи до іншої у порядку універсального правонаступництва (при спадкуван-т реорганізації юридичної особи).

Вилучення речей з цивільного обороту означає, що деякі об'єкти можуть накати на праві власності лише певним суб'єктам цивільного права. До речей, іучених з цивільного обороту, належать об'єкти права власності українського юду (земля, за винятком земельних ділянок певного розміру, надра, води та іі природні ресурси континентального шельфу та виключної (морської) еконо-ної зони).

Обмеження речей у цивільному обороті вказує на те, що право власності на ні речі може бути передано Іншій особі з додержанням вимог, передбачених оном. Наявність речей, вилучених з цивільного обороту, обмежених у цивіль-іу обороті зумовлюється міркуваннями додержання державної безпеки. Так, ггановою Верховної Ради України "Про право власності на окремі види май-від 17 червня 1991 р. (з наступними змінами і доповненнями)¹ було затвер-:но Перелік видів майна, що не може перебувати у власності громадян, гро-ських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав гериторії України" та Спеціальний порядок набуття права власності громадя-и на окремі види майна викладені відповідно в додатках № 1 і № 2. До май-що не може перебувати у власності громадян, належать бойова і спеціальна :ькова техніка, вибухові речовини та інше. Щодо видів майна, для якого вста-люється спеціальний порядок набуття права власності громадянами (зброя, ухові та радіоактивні речовини тощо), то дані предмети можуть бути придба-ише з дозволу відповідних органів. Нині на розгляді Верховної Ради України гбуває проект закону щодо права власності на окремі види майна. Законодавство України також встановлює особливий правовий режим для та-) виду майна, як земельні ділянки, валютні цінності, цінні папери та інші речі, ядок укладення угод щодо них регулюється спеціальними нормативними

1МИ.

Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 35. — Ст. 517.

Об'єкти цивільних прав 141

Всі інші — це речі, не вилучені з цивільного обороту, тому вони можуть вільно відчужуватися, переходити у власність на підставах, передбачених законом.

Речі індивідуально-визначені і родові. Дана класифікація речей має важливе значення для цивільного обороту. Індивідуально-визначеними є такі речі, які відрізняються від Інших індивідуальними ознаками:

а) єдині у своєму роді (наприклад, Софіївський собор);

б) відрізняються від інших кількома ознаками (наприклад, будинок ВерховноїРади);

в) виділені із загальної маси речей даного роду (наприклад, із партії авторучок, холодильників).

Родовими називаються речі, яким належать єдині родові ознаки речей даного роду. Вони вимірюються вагою, числом, об'ємом, а це означає, що вони є юридично замінними.

Правове значення такої класифікації полягає в тому, що Існує ряд договорів, предметом яких можуть бути лише індивідуально-визначені речі (оренда, підряд, купівля-продаж). Крім того, наслідки загибелі індивідуально-визначеної речі і родової різні для боржника. Так, при загибелі індивідуально-визначеної речі виконання зобов'язання в натурі є неможливим, тому боржник звільняється від обов'язку передати її кредиторові, але зобов'язаний виплатити грошову компенсацію її вартості. Загибель родової речі в ряді випадків не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі, оскільки є можливість замінити річ, що загинула, іншою річчю такого роду. Крім того, відповідно до ст. 217 ЦК УРСР, ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги. Отже, зарахування автоматично не допускається, якщо предметом зобов'язання є індивідуально-визначена річ.

Речі головні та їх приналежність. Даний поділ речей є традиційним для цивільного права. Юридичне значення даного поділу полягає в тому, що приналежність в усіх випадках наслідує долю головної речі, якщо в договорі чи законі не встановлено інше (ст. 132 ЦК УРСР, ст. 187 ЦК України). Це означає, що, наприклад, за договором купівлі-продажу жилого будинку до набувача разом із предметом договору переходять і господарські будівлі. Між тим, дана норма має диспозитивний характер, з огляду на це сторони можуть самостійно в договорі визначити, що право власності переходить тільки на будинок чи господарські будівлі.

І приналежність, і основна річ є фізично самостійними речами, але головна річ має самостійне значення, а її приналежність — залежне, допоміжне і слугує найкращому використанню головної речі (наприклад, скрипка і футляр, картина і рама до неї). Приналежність головної речі вказується у стандартах, технічних умовах або прейскурантах, визначається договором. За відсутності такого рішення слід керуватися звичаями ділового обороту.

Приналежність не треба ототожнювати із складовою частиною речі, якою згідно зі ст. 131 ЦК УРСР визнається все те, що не може бути відділене від неї без пошкодження та істотного знецінення речі (наприклад, комп'ютер і монітор, телевізор і динамік). При переході права на річ складові частини її не підлягають відокремленню.

ЦК України виділяє складні речі. Відповідно до ст. 189, якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вважаються однією річчю (складна річ). Дія правочину, вчиненого щодо складної