- •Передмова
- •Розділ і загальні положення цивільного права
- •Глава 1 вступ до цивільного права
- •§ 1. Поняття цивільного права
- •Глава 1
- •Глава 1
- •§ 3. Функції права
- •§ 4. Принципи цивільного права
- •§ 5. Визначення цивільного права та його система
- •Глава 1
- •Глава 2 цивільне законодавство
- •§ 1. Поняття та структура цивільного законодавства
- •Глава 2
- •Глава 2
- •§ 2. Співвідношення галузевого і комплексного законодавства
- •§ 3. Дія цивільного законодавства
- •§ 4. Застосування цивільного законодавства за аналогією
- •§ 5. Роль судової практики в удосконаленні, тлумаченні та застосуванні цивільного законодавства
- •Глава 2
- •§ 1. Поняття та предмет науки цивільного права
- •§ 2. Методи науки цивільного права
- •§ 3. Система науки цивільного права
- •§ 4. Наука цивільного права та інші юридичні науки
- •§ 5. Огляд літератури приватного цивільного права
- •§ 6. Система навчального курсу "Цивільне право України" та його основні завдання
- •Глава 4
- •§ 1. Необхідність вивчення зарубіжного цивільного права
- •Глава 4
- •§ 2. Предмет і система цивільного та торгового права зарубіжних країн
- •Глава 4
- •§ 3. Джерела цивільного і торгового права зарубіжних країн
- •Глава 4
- •Глава 4
- •§ 4. Основні інститути цивільного права зарубіжних країн
- •Глава 4
- •§ 5. Юридичні особи у праві зарубіжних країн
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 цивільні правовідносини
- •§ 1. Поняття та особливості цивільних правовідносин
- •§ 2. Елементи цивільно-правових відносин
- •§ 3. Види цивільно-правових відносин
- •Глава 5
- •Глава 6 громадяни як суб'єкти цивільного права
- •§ 1. Правоздатність громадян
- •§ 2. Дієздатність громадян
- •Глава 6
- •Глава 6
- •§ 3. Визнання громадянина безвісно відсутнім та оголошення його померлим
- •Глава 6
- •§ 4. Ім'я та місце проживання громадянина. Акти громадянського стану
- •Глава 7 юридичні особи
- •§ 1. Поняття та ознаки юридичної особи
- •§ 2. Правоздатність юридичної особи
- •§ 3. Порядок виникнення і припинення юридичних осіб
- •Глава 7
- •§ 4. Види юридичних осіб
- •Глава 7
- •Глава 8 держава як суб'єкт цивільного права
- •§ 1. Держава Україна — суб'єкт цивільного права
- •§ 2. Участь держави у цивільних правовідносинах
- •Глава 9
- •§ 1. Юридичні передумови цивільної правосуб'єктності територіальної громади та Автономної Республіки Крим
- •Глава 9
- •§ 2. Зміст цивільної правосуб'єктності територіальних громад та Автономної Республіки Крим
- •Глава 10 об'єкти цивільних прав
- •§ 1. Поняття та види об'єктів цивільних прав
- •§ 2. Речі як об'єкти цивільних прав. Класифікація речей. Майно
- •Глава 10
- •§ 3. Цінні папери як об'єкти цивільних прав
- •Глава 10
- •§ 4. Гроші як об'єкт цивільних правовідносин
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 10
- •Глава 11
- •§ 1. Поняття юридичних фактів
- •Глава 11
- •§ 2. Класифікація юридичних фактів
- •Глава 11
- •Глава 12 угоди (правочини)1
- •§ 1. Поняття та види угод (правочинів)
- •§ 2. Умови чинності угод (правочинів)
- •§ 3. Недійсні угоди (правочини)
- •§ 4. Види недійсних угод (правочинів)
- •§ 5. Умови і строки в угодах (правочинах)
- •Глава 13 строки (терміни). Позовна давність
- •§ 1. Поняття та значення строків (термінів) у цивільному праві
- •§ 2. Види цивільно-правових строків (термінів)
- •Глава 13
- •§ 3. Позовна давність
- •Глава 14 представництво і довіреність
- •§ 1. Представництво
- •Глава 14
- •Глава 14
- •Глава 14
- •§ 2. Представництво за довіреністю
- •Глава 15 здійснення та захист цивільних прав
- •§ 1. Здійснення суб'єктивних прав
- •Глава 15
- •§ 2. Виконання цивільних обов'язків
- •§ 3. Забезпечення виконання обов'язків
- •§ 4. Захист суб'єктивних прав
- •Глава 16
- •§ 1. Поняття особистих немайнових відносин, не пов'язаних з майновими
- •§ 2. Особисті немайнові права фізичної особи та їх види
- •§ 3. Особисті немайновІ права, що забезпечують природне існування фізичної особи
- •Глава 16
- •§ 4. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи
- •Глава 17 захист особистих немайнових прав
- •§ 1. Поняття здійснення та захисту особистих немайнових прав
- •§ 2. Захист честі, гідності та ділової репутації фізичної особи
- •Глава 17
- •Глава 18 загальна характеристика права власності
- •§ 1. Поняття власності та права власності
- •§ 2. Право власності в об'єктивному і суб'єктивному значенні
- •Глава 18
- •Глава 19
- •§ 1. Передумови реформування відносин власності та створення нового інституту права власності
- •§ 2. Формування інституту права власності в період ринкових реформ в Україні
- •§ 3. Зміст права власності
- •§ 4. Способи набуття і припинення права власності
- •312 Глава 19
- •§ 5. Встановлення моменту виникнення права власності
- •Глава 20
- •§ 1. Загальні положення
- •§ 2. Умови виникнення і припинення права приватної власності громадян
- •342 Глава 20
- •§ 3. Здійснення громадянами права приватної власності
- •Глава 21 право власності юридичних осіб
- •§ 1. Загальні положення
- •§ 2. Право власності кооперативів
- •§ 3. Право власності господарських товариств
- •§ 4. Право власності господарських об'єднань
- •§ 5. Власність об'єднань громадян
- •Глава 22 право державної та комунальної власності
- •§ 1. Загальні положення
- •§ 2. Підстави виникнення права державної та комунальної власності
- •§ 3. Цивільно-правовий статус і правовий режим майна державних та комунальних підприємств і установ
- •Глава 23 право спільної власності
- •§ 1. Поняття права спільної власності
- •§ 2. Право спільної часткової власності
- •§ 3. Особливості деяких різновидів права спільної власності
- •Глава 24 право спільної власності подружжя
- •§ 1, Розвиток законодавства про право власності подружжя
- •§ 2. Законний правовий режим майна подружжя
- •452 Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •§ 3. Правовий режим майна подружжя за шлюбним контрактом (договірний правовий режим майна подружжя)
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 24
- •Глава 25 речові права на чуже майно
- •§ 1. Загальна характеристика речових прав на чуже майно
- •Глава 25
- •§ 2. Право володіння чужим майном
- •Глава 25
- •Глава 25
- •§ 4. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)
- •Глава 25
- •5. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіций)
- •Глава 26 захист права власності
- •§ 1. Поняття цивільно-правового захисту
- •Глава 26
- •§ 2. Основні цивільно-правові засоби захисту права власності
- •Глава 26
- •Глава 26
- •§ 3. Віндикаційний позов
- •§ 4. Негаторний позов
- •§ 5. Позов про виключення майна з опису (звільнення майна з-під арешту)
- •§ 6. Позов про визнання права власності
- •§ 7. Загальна характеристика Інших засобів захисту права власності
- •Глава 27
- •§ 1. Поняття творчої діяльності та Інтелектуальної власності
- •526 Глава 27
- •§ 2. Спільне в цивільно-правовому регулюванні відносин, пов'язаних з творчою діяльністю
- •§ 3. Відмінності у цивільно-правовому регулюванні відносин, пов'язаних з творчою діяльністю
- •Глава 28
- •§ 1. Поняття та джерела авторського права
- •52 Глава 28
- •§ 2. Об'єкти авторського права
- •§ 3. Суб'єкти авторських відносин
- •§ 4. Суб'єктивне авторське право, його зміст та межі
- •§ 5. Поняття суміжних прав
- •§ 6. Захист авторського права і суміжних прав
- •50 Глава 28
- •Глава 29 право промислової власності
- •§ 1. Право на винаходи, корисні моделі та промислові зразки
- •566 Глава 29
- •§ 2. Право на раціоналізаторську пропозицію
- •§ 3. Право на селекційні досягнення
- •§ 1. Право на комерційне найменування1
- •§ 2. Право на торговельну марку
- •§ 3. Право на зазначення походження товару, географічне зазначення
- •Глава 31
- •§ 1. Поняття та склад зобов'язання
- •§ 2. Підстави виникнення зобов'язань
- •§ 3. Система цивільних зобов'язань
- •Глава 32 цивільно-правовий договір
- •§ 1. Поняття, значення та функції договору в цивільному праві
- •§ 2. Свобода договору в цивільному праві
- •§ 3. Система цивільно-правових договорів
- •§ 4. Зміст і тлумачення договору
- •Глава 32
- •§ 5. Укладення, зміна та розірвання договору
- •§ 6. Загальна характеристика особливостей концесійних
- •Глава 33 виконання зобов'язань
- •§ 1. Поняття та принципи виконання зобов'язань
- •§ 2. Суб'єкти виконання зобов'язання
- •1Й4 ттк урср
- •§ 3. Місце, строк та спосіб виконання зобов'язання
- •§ 4. Особливості виконання часткового та солідарного зобов'язання
- •Глава 34 способи забезпечення виконання зобов'язань
- •§ 1. Загальні положення про забезпечення виконання зобов'язань
- •§ 2. Окремі способи забезпечення виконання зобов'язань
- •Глава 34
- •§ 3. Зміст та співвідношення понять "неустойка", "штраф", "пеня"
- •§ 4. Застава як спосіб забезпечення виконання зобов'язань
- •676 Глава 34
- •682 Глава 34
- •86 Глава 34
- •Глава 35 відповідальність за порушення зобов'язань
- •§ 1. Поняття та значення цивільно-правової відповідальності
- •§ 2. Види цивільно-правової відповідальності
- •698 Глава 35
- •§ 3. Умови (підстави) цивільно-правової відповідальності
- •Глава 36 припинення зобов'язань
- •§ 2. Окремі способи припинення зобов'язань
- •Цивільне право україни Підручник
Глава 1
іго регулювання. Тобто існує безпосередній тісний взаємозв'язок між предме-м правового регулювання і його методом.
На думку С. С. Алексєєва, вирішальне значення, що надає правовому режи-у основних галузей права юридично чітке, контрастне вираження, має наяв-сть особливих, притаманних лише даній галузі методу І механізму регулюван-і, які виявляються насамперед в особливостях правового статусу суб'єктів1, іання методу правового регулювання має не лише теоретично-пізнавальне, а й тактичне значення. У процесі законотворення послідовне застосування правово методу дає змогу уникати неадекватного врегулювання суспільних відно-ш, будувати струнку і послідовну законодавчу систему. Натомість ігнорування етоду неодмінно призведе до розбалансування правового механізму того чи ін-ого законодавчого акта, позбавить його цілісності.
У юридичній літературі ще за радянських часів сформувалося уявлення про ігальне поняття методу правового регулювання. Вважалося, що метод правово-і регулювання виражає особливості форм, прийомів, способів, застосовуваних іржавою для регулювання суспільних відносин даного виду2.
В сучасній літературі такий підхід до визначення методу правового регулю-шня підтримується з тими чи іншими редакційними особливостями. Наприк-ад, метод правового регулювання визначається як система специфічних спосо-в, засобів, прийомів, за допомогою яких право як регулятор суспільних дносин впливає на них у нормативному порядку, встановлюючи правила пове-нки їх учасників, надаючи їм права та встановлюючи їм обов'язки.
Якщо щодо загального розуміння методу правового регулювання у юристів зобливих проблем не виникає, то з приводу змісту галузевого методу висловлю-гься чимало дискусійних поглядів. При цьому переважна частина вчених схн-нється до думки про єдність цивільно-правового методу з притаманною йому евною низкою ознак4. Водночас деякі автори (М. Д. Єгоров) визнають прита-анність цивільно-правовому методу єдиної ознаки, якою має бути рівність сто-ін, оскільки вона втілюється у кожній нормі цивільного права5.
Більш перспективною нам уявляється перша точка зору, адже надто спроще-ою є думка про визнання рівності сторін єдиною ознакою цивільно-правого ме-зду. Тут необхідно враховувати очевидно усі фундаментальні риси, притаманні алузевому методу регулювання. Досить раціональною уявляється пропозиція озкривати метод правового регулювання в чотирьох напрямах, виявляючи при ьому:
— характер правового становища учасників регульованих відносин;
Алексеев С. С. Общая теория права. — М., 1981. — Т.1. — С. 246.
Алексеев С. С. Предмет советского социалистического права // Ученьїе трудьі. — Сверд-овск, 1959. —Т. 1. — С. 13; Советское гражданское право / Подред. В. А. Рясенцева. —М.,1965. -Т. 1. — С. 8—9.
Гражданское право / Под ред. А. Г. Калпина, А. И. Масляева. — М., 1997. — Ч. 1. — С. 15.
Алексеев С. С. Предмет советского социалистического права // Ученьїе трудьі. — Сверд-овск, 1959. — Т. 1. — С. 258; Яковлев В. Ф. Ґражданско-правовой метод регулирования общест-енньїх отношений. — Свердловск, 1972. — С. 71—83; Гражданское право Украйни. — Харьков, 996. — Ч. 1. — С. 16—17, Цивільне право України. — Харків, 2000. — Ч. 1. — С. 13.
5 Гражданское право. — М., 1998. — Ч. 1. — С. 12.
Вступ до цивільного права 21
особливості виникнення правових зв'язків між ними;
специфіку вирішення конфліктів, що виникають;
особливості засобів примусового впливу на правопорушників.Резонним є також твердження Д. В. Бобрової щодо того, що ознаки методі
цивільно-правового регулювання суспільних відносин відображені в загальному юридично рівному становищі суб'єктів цивільного права, у специфіці юридичний фактів, у диспозитивних засадах цивільного законодавства, в особливостях цивільно-правових санкцій.
При встановленні ознак цивільно-правового методу необхідно також враховувати належність цивільного права до сфери приватного права, для якого характерні дозвільність, ініціативність вибору суб'єктами юридичних дій, самостійність у виборі правових засобів для задоволення своїх потреб та інтересів1.
Аналіз цивільного законодавства, досягнень цивілістичної науки дає підстави виділити такі основоположні ознаки методу цивільно-правового регулювання юридична рівність учасників цивільних правовідносин; самостійний (незалеж ний) організаційно-майновий статус учасників цивільних правовідносин; ІнІщ тивно-диспозитивний характер цивільно-правових норм; відновлювально-компев-саційний характер захисних засобів порушеного права, спрямованих на майнову' сферу порушника, а не на особу. В літературі трапляються й інші ознаки метод? цивільно-правового регулювання, наприклад, судовий захист порушених цивільних прав2, майнова спрямованість відповідальності особи за вчинене правопорушення3. Безумовно ці риси притаманні нормам цивільного прав, але їх роль не вирішальна у формуванні методу цивільно-правового регулювання, адже на сучасному етапі згідно з Конституцією України судовий порядок захисту є домі' нуючим щодо захисту будь-яких порушених прав, а майновий характер відлові* дальності не є єдиним для всіх засобів цивільно-правового захисту.
Юридична рівність суб'єктів цивільного права означає, що жодна сторона не набуває правових переваг у відносинах, що мають регулюватися нормами цивільного права. Тут мається на увазі не економічна рівність, оскільки стороні1 можуть мати далеко не однаковий майновий базис, одна сторона може маті1 значну кількість об'єктів нерухомості у власності, інша може взагалі не мати тЗ' ких об'єктів.
Важливо, що можлива економічна фактична нерівність суб'єктів цивільного права не скасовує їх юридичну рівність при виникненні між ними цивільно-правових відносин. Однак не завжди будуть однаковими за своїм змістом права т обов'язки сторін, наприклад у договірних зобов'язаннях, у яких одна сторона вИ' ступає кредитором, інша — боржником, яка зобов'язана відповідно вчинити пег ну дію на користь кредитора, який у свою чергу має право вимагати її вчинений-Але й у цьому разі боржник не позбавляється законом захисту від можливих неправомірних дій кредитора, зберігаючи право висувати свої заперечення прот*1 таких дій кредитора.
Самостійний організаційно-майновий статус учасників цивільного правЗ відображає особливу властивість учасників цивільно-правових відносин, яка ви'
Цивільне право України. — К., 1999. — Кн. 1. — С. 13. 2 Гражданское право. — М., 1998. — Т. 1. — С. 35. Гражданское право / Под ред. Т. И. Илларионовой и др. — М., 1998. — Т. 1.
І Глава 1
зляється у рівному обсязі правоздатності особи, яка набуває статусу суб'єкта івільного права. Відповідно до статей 25 і 26 нового ЦК України (ст. 9 ЦК РСР) цивільна правоздатність визнається за всіма фізичними особами рівною ірою. Суб'єктами цивільного права також є колективні утворення зі статусом ридичної особи, держава, територіальні громади, які також мають свою право-іатність, що існує внаслідок наявності у них статусу суб'єкта цивільного права, основі якого лежить, зокрема, організаційно-правова єдність та наявність у них докремленого (власного) майна, належного їм на підставі відповідного титулу априклад, права власності). Юридична особа відповідно до своєї цивільної пра-здатності може мати такі самі цивільні права та обов'язки, як і особа фізична, і винятком тих прав та обов'язків, необхідною передумовою яких є природні іастивості людини. Таким чином, самостійність (незалежність) учасників ци-льного обігу забезпечується шляхом визнання їх суб'єктами цивільного права рівною правоздатністю.
За таких обставин два чи більше учасників, вступаючи, наприклад, у договір-відносини, зберігають свій самостійний (незалежний) організаційно-майновий атус суб'єкта цивільного права.
Ініціативно-диспозитивний характер цивільних норм відображає специфі-і виникнення правових зв'язків між учасниками суспільних відносин, що потра-іяють у сферу дії цивільно-правового регулювання. Реально це виявляється в »му, що за загальним правилом суб'єкти цивільного права вступають у правові дносини на свій розсуд, за власним бажанням, самостійно визначають порядок іоцільність своєї поведінки. За таких обставин особа має можливість обрати оп-імальний варіант своєї поведінки.
У деяких випадках законодавець може безпосередньо діяти за власною ініціа-івою. Наприклад, відповідно до ст. 320 ЦК України та ст. З Закону України Іро власність" власник має право на свій розсуд вчиняти щодо свого майна /дь-які дії, що не суперечать закону. В законі використовується й інший спосіб (значення поведінки суб'єктів цивільного права. Так, відповідно до ст. 336 ЦК країни (ст. 128 ЦК УРСР) право власності у набувача майна за договором ви-ікає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або догово-м. Тобто сторони в договорі мають право самостійно визначити момент виник-;ння права власності на відчужуване майно. Якщо сторони цього не виконають такий момент не буде визначений спеціальною нормою, то діятиме загальне авило про виникнення права власності на річ з моменту її передачі набувачеві, же правило не є обмеженням сторін у праві вибору поведінки, навпаки, воно ірямоване на встановлення визначеності у їх правовому становищі за відсут-сті їх власної волі у вирішенні даної проблеми. Саме тому у багатьох інших іпадках закон визначає порядок поведінки суб'єктів цивільного права. Іншими ювами, цивільне право здійснює свою регулятивну функцію щодо відносин у їх фмальному (позитивному) стані.
Є певні особливості виявлення ініціативності у "негативних" відносинах, на-шклад у тих, що виникають у зв'язку з заподіянням шкоди однією особою іній (деліктні зобов'язання). Ця особливість полягає насамперед у тому, що де-ктне (негативне) зобов'язання виникає за волею однієї особи і всупереч волі шої. У такій ситуації заподіювач шкоди стає боржником, а потерпіла особа — едитором. Відповідно потерпілий набуває право звернутися до заподіювача коди з вимогами (в тому числі і в судовому порядку) про відшкодування завда-
Вступ до цивільного права
ної шкоди, а заподіювач такої шкоди не позбавлений права за власною ініціативою її відшкодувати.
Будь-яке право особи, закріплене в законі, не може Існувати без механізму його захисту. Відповідно кожній галузі права притаманний свій правозахисний механізм. Особливість цивільного правозахисного механізму полягає саме у від-новлювально-компенсаційному характері захисних засобів порушених цивільних прав, які в першу чергу спрямовуються на майновий статус особи, а не на саму особу, як це здійснюється у кримінальному праві. Так, у разі пошкодження орендарем орендованої речі орендодавець має право вимагати від порушника виправлення цієї речі, її заміни тощо. Таким чином забезпечується відновлення майнового статусу орендодавця. Однак цивільне право передбачає застосування й Інших цивільно-правових санкцій, серед яких центральне місце посідають міри цивільно-правової відповідальності, які полягають у стягненні з порушника збитків, сплаті неустойки, штрафу.
За загальним правилом, захист порушених цивільних прав здійснюється за ініціативою особи, яка вважає свої права порушеними.