Глава 36 припинення зобов'язань

§ І. Поняття та способи припинення зобов'язань

Під припиненням зобов'язань слід розуміти припинення Існування прав та обов'язків його учасників, які становлять зміст зобов'язання.

При припиненні зобов'язання перестає існувати, і його учасників (контрагентів) більше не пов'язують ті права та обов'язки, які раніше з нього випливали. Це означає, що кредитор більше не має права пред'являти до боржника будь-які вимоги виходячи із даного зобов'язання, сторони не можуть переуступити свої права та обов'язки у встановленому порядку третім особам і т. ін.

Зобов'язання може бути припинено не тільки тоді, коли його мета досягнута, тобто при виконанні зобов'язання, а й тоді, коли ця мета не досягнута. Наприклад, у зв'язку з неможливістю виконання, при прощенні боргу.

Для припинення зобов'язання необхідна певна підстава — юридичний факт, з настанням якого закон або договір пов'язують припинення зобов'язання.

Припиненню зобов'язань присвячена глава 19 ЦК УРСР. Вона містить загальні способи припинення зобов'язань: виконання, зарахування, збіг боржника і кредитора в одній особі, угода сторін, зміна плану, неможливість виконання, смерть громадянина або ліквідація юридичної особи. Деякі підстави передбачені в інших главах ЦК УРСР, що регулюють окремі види зобов'язань (статті 231, 234, 259 та ін.).

Одні правоприпиняючі факти виникають з волі учасників зобов'язання, причому, як правило, задовольняючи майновий інтерес кредитора. До них належать: належне виконання, зарахування, угода сторін. Інші припиняють зобов'язання незалежно від волі учасників і стадії виконання: смерть громадянина, що є учасником зобов'язання особистого характеру, ліквідація юридичної особи — учасника зобов'язання, збіг боржника і кредитора в одній особі, неможливість виконання.

Крім наведеної класифікації, способи припинення зобов'язань розрізняють залежно від підстав, які характерні для всіх зобов'язань, і підстави, характерні для окремих видів зобов'язань; підстави, що є угодами, і підстави, що не є угодами; підстави, для яких необхідна згода обох сторін зобов'язання, і підстави, для яких досить бажання однієї сторони та ін.

В новому ЦК України припиненню зобов'язань присвячена глава 50. Відповідно до ст. 600 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

706 __ Глава 36

Припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Новий ЦК України зберігає такі підстави припинення зобов'язань, що містяться у ЦК УРСР, як належне виконання зобов'язання, зарахування; угода сторін; поєднання боржника і кредитора в одній особі; неможливість виконання; смерть фізичної особи; ліквідація юридичної особи. Водночас він передбачає і такі нові підстави припинення зобов'язання, як відступне і прощення боргу.

§ 2. Окремі способи припинення зобов'язань

Серед способів припинення зобов'язань з волі сторін належне місце посідає виконання зобов'язань (ст. 216 ЦК УРСР ст. 601 ЦК України).

Виконання зобов'язання є нормальним способом припинення зобов'язання, досягненням мети, заради якої воно створювалося.

Але припинення зобов'язання може бути обумовлено не будь-яким, а належним його виконанням.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 528 ЦК України).

Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки — відшкодування збитків, сплата неустойки та ін. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від реального виконання зобов'язання. Лише після того, як сторони виконають усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобов'язання, за загальним правилом, оформляється тим способом, у тій формі, що і його встановлення. Отже, якщо зобов'язання встановлюється у письмовій формі, то і його виконання оформляється письмово.

При усній формі немає потреби якимось чином оформляти його виконання. Але з цього правила є певні винятки.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦК УРСР, коли угоди між організаціями або між організацією і громадянином укладаються в усній формі, організація, яка оплатила товари або послуги, повинна одержати від другої сторони письмовий документ, що підтверджує одержання грошей; підстави їх одержання.

При виконанні зобов'язань, які не виражені у письмовій формі, боржник має право вимагати від кредитора розписку, що посвідчує виконання зобов'язання Згідно з ч. 2 ст. 216 ЦК УРСР, якщо боржник видав кредиторові на посвідчення зобов'язання борговий документ, то кредитор, приймаючи виконання, повинен повернути цей документ, а за неможливості повернення зазначити про це в розписці, яку він видає.

Припинення зобов'язань

Розписка може бути замінена написом на борговому документі, що пове ється. Наявність боргового документа у боржника посвідчує виконання зобі зання, поки не доведено інше.

Якщо кредитор відмовляється посвідчити виконання зобов'язання зазнач ми у ст. 216 ЦК УРСР способами, боржник має право затримати виконанн такому разі кредитор вважається таким, що прострочив, з усіма наслідками редбаченими в ст. 215 ЦК УРСР.

Зарахування. З волі сторін зобов'язання припиняється шляхом зарах) ня зустрічної вимоги (статті 217 і 218 ЦК УРСР).

В новому Цивільному кодексі зарахування як підстава припинення зоб зань передбачена статтями 603, 604 і 605.

Зарахування — це такий спосіб припинення зобов'язання, за якого пог ються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав або строк не зазначений чи визначений моментом витребування.

Здійснюється витребування за наявності трьох умов.

Перша умова: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які виш ють з двох різних зобов'язань між двома особами, де кредитор одного зоб зання є боржником Іншого. Те саме повинно бути і з боржником.

Відповідно до ст. 605 ЦК України у разі заміни кредитора боржник має г пред'явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первк кредитора.

Друга умова: вимоги мають бути однорідні, тобто в обох зобов'язання винні бути речі одного роду. Можна зарахувати грошовий борг проти грошо але не можна, наприклад, утримувати чужу річ за грошовий борг власник; речі. Частіше зарахуванням погашаються зустрічні грошові вимоги.

Третя умова: необхідно, щоб за обома вимогами настав уже строк вию ня, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов' ням, яке не підлягає виконанню. До зарахування може бути пред'явлена і і га, строк якої не вказано або яка підлягає виконанню за першою вин кредитора.

Зарахування є односторонньою угодою, для нього достатньо заяви одніє рони.

За наявності всіх вищенаведених умов згоди іншої сторони для зарахуі не потрібно.

При цьому, якщо зустрічні вимоги рівні, то зобов'язання припиняється не зарахування), якщо нерівні, то одне із зобов'язань припиняється повніс в іншому зменшується обсяг вимог, але зобов'язання продовжує існувати кове зарахування).

Характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мают чення.

Але все ж таки не всі зустрічні однорідні зобов'язання, строк яких н; можуть бути зараховані.

Відповідно до ст. 218 ЦК УРСР, ст. 604 ЦК України не допускається з; вання зустрічних вимог:

1. про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодження!ров'я або смертю;

2. про стягнення аліментів;

3. щодо довічного утримання (догляду);

708 Глава 36

4. у разі спливу позовної давності;

5. в Інших випадках, встановлених договором або законом.

Угода сторін. Відповідно до ст. 220 ЦК УРСР, і ст. 606 ЦК України зобов'язання може припинятися за домовленістю сторін. Вона може мати місце, коли сторони не приступили до виконання зобов'язання або виконали його частково.

Серед підстав припинення зобов'язань угодою сторін виділяють новацію, відступне, прощення боргу.

Виходячи зі змісту зазначених статей, новація — це угода про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими самими сторонами.

На відміну від інших угод сторін, які мають наслідком припинення зобов'язань, зокрема від відступного, новація не припиняє правового зв'язку сторін, оскільки замість зобов'язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов'язання. Новація відрізняється від заміни виконання. Наприклад, постачальник за згодою покупця замість одних товарів поставляє Інші, сторони змінили строки і способи виконання.

У цих випадках первісне зобов'язання не припиняється, а змінюється і підлягає виконанню.

Юридичною підставою для зобов'язання, яке виникає при новації, є угода сторін про припинення первісного зобов'язання. Тому від дійсності останнього залежить дійсність нового. Якщо первісне зобов'язання визнається недійсним, то недійсним стає зобов'язання, яке його замінює.

У практиці використовується поняття пролонгації (продовження) договірних відносин учасників на новий строк, що також не визнається новацією.

Новацію характеризує те, що вона припиняє додаткові зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або погодженням сторін. Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом.

Відступне. Відповідно до ст. 602 ЦК України зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передачі боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо).

Надання відступного як спосіб припинення зобов'язання може мати місце як при виникненні зобов'язання, так і в процесі його виконання.

Оформляється відступне договором, в якому вказуються розмір відступного, порядок і строк його надання. Стосовно форми відступного діють загальні правила про форму угод. Що стосується форми надання відступного, то вона може бути різною: передача грошей, майна, виконання робіт, надання послуг та Ін.

Розмір, строки і порядок надання відступного встановлюються угодою сторін.

Прощення боргу. Зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора (ст. 607 ЦК України).

Таке формулювання допускає припинення зобов'язання одностороннім актом кредитора, який прощає борг. Боржник може заперечувати проти зняття з нього боргу. Але в цьому разі прощенню боргу він повинен протиставити належне виконання зобов'язання і таким способом припинити його. Необхідність у прощенні боргу, як правило, виникає, коли виконання зобов'язання ускладнюється або коли він прострочив виконання, тобто в ситуаціях явної згоди боржника на припинення зобов'язання шляхом прощення боргу.

Припинення зобов'язань 7(

Враховуючи те, що для прощення боргу необхідна згода боржника, цей сп сіб припинення зобов'язань іноді прирівнюють до договору дарування¹.

За загальним правилом, не допускається одностороння відмова від виконані зобов'язання (ст. 162 ЦК УРСР, ст. 653 ЦК України).

Проте у деяких випадках, передбачених законом, зобов'язання може прип нятися за волевиявленням однієї зі сторін.

Право на одностороннє припинення зобов'язання, як правило, зумовлене г рушенням іншою стороною своїх обов'язків.

Так, зобов'язання за договором підряду може припинятись у зв'язку з віді* вою замовника від договору, якщо підрядник не приступає своєчасно до виконг ня договору або виконує роботу так повільно, що закінчення її у строк стає яв неможливим, а також коли підрядник не усуне недоліки в роботі в установлен замовником строк. Підрядник у свою чергу може відмовитись від договору, які замовник, незважаючи на своєчасне й обгрунтоване застереження з боку підр: ника, у відповідний строк не замінить вказівок про спосіб виконання роботи а не усуне інших обставин, які загрожують міцності або придатності виконуваї роботи.

Статті 231 і 234 ЦК УРСР передбачають серед засобів захисту право покуп в разі якщо продавець на порушення договору не передає покупцеві продану або якщо продана річ неналежної якості і її недоліки не були застережені П давцем, вимагати розірвання договору з відшкодуванням збитків.

Якщо покупець на порушення договору відмовиться прийняти куплену або заплатити за неї встановлену ціну, продавець може відмовитися від договс і вимагати відшкодування збитків (ст. 232 ЦК УРСР, ст. 691 ЦК України). В ховуючи особисто-довірчий характер взаємовідносин сторін за договором до чення ст. 392 ЦК УРСР, ст. 1027 ЦК України передбачає можливість його п пинення шляхом скасування договору довірителем і відмови повіреного, тобто підставі односторонніх дій сторін цього договору.

Новий ЦК України в переліку правових наслідків порушення зобов'язаь (ст. 613) називає припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови зобов'язання; розірвання договору. Одностороння відмова від зобов'язання м лива, якщо це встановлено договором або законом. Відповідно до п. З ст. 653 України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або част во договір є відповідно розірваним або зміненим.

Так, за новим ЦК України допускається одностороння відмова (повна і часткова) від виконання договору поставки в разі його істотного порушення нією зі сторін. Порушення договору постачальником вважається істотним у поставки товарів неналежної якості з недоліками, які не можна усунути у пр нятий для покупця строк, або у разі неодноразового порушення строків посі ки. Істотним порушенням договору покупцем вважається неодноразове поруш ня строків оплати товарів або неодноразова невибірка ним товарів. Догс поставки вважається відповідно зміненим або розірваним з моменту одержаї стороною повідомлення іншої сторони про односторонню відмову від викона*

Гражданское право: В 2 т. / Под ред. Е. А. Суханова. — М., 1993. — Т. 2. — С. 38.

710 Глава 36

договору, якщо інший строк не передбачений у повідомленні або не визначений угодою сторін¹.

Відповідно до ст. 655 нового ЦК України зобов'язання сторін припиняються у разі розірвання договору. Розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ст. 653 ЦК України).

Згідно зі ст. 654 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Розірвання договору вчиняється у тій самій формі, що й договір, що розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту (ст. 656 ЦК України).

У разі розірвання договору зобов'язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили (ст. 655 ЦК України).

До підстав припинення зобов'язань незалежно від волі сторін належать: неможливість виконання, збіг боржника І кредитора в одній особі, смерть громадянина, який є боржником або кредитором, коли зобов'язання пов'язане з його особою, ліквідація юридичної особи — боржника чи кредитора.

Неможливість виконання зобов'язання. Закон не визначає поняття "неможливість виконання зобов'язання". Під цим слід розуміти неможливість для боржника через різні причини здійснити передбачені зобов'язанням дії, спрямовані на його виконання.

Розрізняють випадкову І винну неможливість виконання.

За випадкової неможливості виконання зобов'язання припиняється, і боржник не несе відповідальності за його невиконання.

Випадкова неможливість може бути зумовлена як непереборною силою, так і будь-якою іншою обставиною, настання якої боржник не міг і не повинен був передбачити. Якщо жодна зі сторін до виникнення неможливості виконання ще не встигла здійснити дії, пов'язані із зобов'язанням, воно припиняється.

Вже здійснене виконання у взаємному зобов'язанні зберігає силу за умови, що сторона, яка його виконала, отримала від Іншого контрагента зустрічне задоволення, а те виконання, за яке вона зустрічного задоволення не отримала, їй повертається.

¹ Кодифікація приватного (цивільного) прав України / За ред. проф. А. Довгерта. — К.: Уіраїн-ський центр правничих студій, 2000. — Ст. 228.

Припинення зобов'язань _____ 71*

За винної неможливості виконання зобов'язання не припиняється, а лиш змінюється, оскільки для винної сторони обов'язок виконання трансформуєтьс в обов'язок відшкодувати завдані контрагентові збитки, сплатити неустойку і і ін. Коли предмет зобов'язання визначений індивідуальними ознаками, його зт щення спричинює неможливість виконання, і зобов'язання припиняється. Родої речі є речами замінними і доти, доки їх заміна для боржника неможлива, зі бов'язання продовжує існувати.

Неможливість виконання може поширюватися на все зобов'язання або на о рему його частину. Вона може бути як постійною, так і тимчасовою. За постійн неможливості виконання зобов'язання припиняється, оскільки мета його нед сяжна. За тимчасової неможливості виконання зобов'язання не припиняєтьс тільки виконання переноситься до усунення перешкод. Неможливість виконані зумовлена певними об'єктивними обставинами, через які боржник не мо здійснити виконання.

Але у всіх випадках неможливість виконання зобов'язання може бути піде вою його припинення.

Згідно зі ст. 222 ЦК УРСР зобов'язання припиняється неможливістю виї нання, якщо вона спричинена обставинами, за які боржник не відповідає. За І України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язю обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (ст. 609).

Збіг боржника і кредитора в одній особі. Припинення зобов'язань у р збігу боржника і кредитора в одній особі (ст. 219 ЦК УРСР; ст. 608 ЦК Укра'п відбувається внаслідок правонаступництва, тобто переходу прав та обов'яз боржника до кредитора і навпаки. У відносинах між громадянами зобов'язаі може припинятися за вказаною причиною, коли спадкоємець і спадкодавець ли між собою у зобов'язальних правовідносинах. При правонаступництві сг коємець набуває прав та обов'язків спадкодавця і стає одночасно кредиторе боржником (боржник за договором позики стає спадкоємцем свого кредитор

Щодо організацій зобов'язання можуть припинятися збігом боржника і і дитора у зв'язку зі злиттям юридичних осіб або якщо в зобов'язанні одна з була кредитором, а інша — боржником. В обох випадках зникає другий суб правовідносин, у зв'язку з чим вони припиняються.

Якщо згодом цей збіг припиняється, зобов'язання виникає знову (ч. 2 ст. ЦК УРСР). Це правило застосовується у тих випадках, коли спадкування и місце після оголошення громадянина померлим, а згодом судове рішення оголошення громадянина померлим було скасовано судом у зв'язку з явкою.

При поділі юридичної особи, яка виникла внаслідок злиття або приєдна доля попередніх зобов'язань визначається заново за роздільним балансом.

Припинення зобов'язання смертю громадянина або ліквідаї юридичної особи. Як правило, смерть громадянина — кредитора чи борж — не тягне за собою припинення зобов'язання, оскільки майнові прав обов'язки, які становлять його зміст, переходять у разі смерті кредитор боржника до їх спадкоємців. Зобов'язання не припиняється, а внаслідок сп вого правонаступництва відбувається заміна осіб у зобов'язанні. Зобов'яз, виконання яких має особистий характер, не можуть бути предметом спадк ня і припиняються смертю того учасника, з особою якого вони пов'язані.

12 Глава 36

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦК УРСР і ст. 610 ЦК України зобов'язання при-шяється смертю боржника, якщо воно нерозривно пов'язане з його особою І у 'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Зобов'язання припиняється смертю кредитора, якщо воно нерозривно пов'яне з особою кредитора.

Зобов'язання також припиняється смертю кредитора, якщо виконання про-ідиться особисто для кредитора (ст. 223 ЦК УРСР), а за новим ЦК України — .що воно нерозривно пов'язане з особою кредитора (ст. 610).

Так, смерть автора призводить до припинення укладеного з ним договору лі-ратурного замовлення, смерть дитини тягне за собою припинення встановлено на її користь аліментного зобов'язання. Зобов'язання припиняється у разі іерті особи, на користь якої стягувалося відшкодування шкоди, спричиненої лкодженням здоров'я. Договір доручення припиняється не тільки смертю дові-теля чи повіреного, а й визнанням будь-кого з них недієздатним, обмежено діє-атним чи безвісно відсутнім (п. З ст. 329 ЦК УРСР, ст. 1027 ЦК України). При-нення юридичної особи також не завжди припиняє зобов'язання з її участю.

Оскільки реорганізація пов'язана з правонаступництвом, зобов'язання реор-гіізованої юридичної особи не припиняютсья.

Ліквідація виключає правонаступництво і є підставою для припинення зо-в'язань.

Зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кре-тора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами конання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу іидичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої ліцтвом, іншими ушкодженнями здоров'я або смертю (ст. 223 ЦК УРСР;

611 ЦК України).

Згідно із Законом України "Про підприємства в Україні" (ст. 35) ліквідацію приємства проводить ліквідаційна комісія, яку створює власник або уповнова-ний ним орган, а в разі банкрутства — господарський суд. При цьому вста-влюються порядок і строки проведення ліквідації, а також строк для заявлення етензій кредиторів, який не може бути менший двох місяців з моменту оголо-ння про ліквідацію. Ліквідаційна комісія виявляє кредиторів і визначає строк орядок задоволення їхніх вимог.

Таким чином, більшість зобов'язань припиняється у зв'язку з їх виконанням.

Припиняються також зобов'язання, вимоги яких погашені без виконання іетензії, не задоволені за браком майна, не визнані ліквідаційною комісією, —

36 Закону України "Про підприємства в Україні").

Зміст

Вступ З

Розділ І ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

Глава 1

ВСТУП ДО ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА (О.В. Дзера) 5

§ 1. Поняття цивільного права 5

§ 2. Предмет та метод цивільного права 9

§ 3. Функції права 23

§ 4. Принципи цивільного права 26

§ 5. Визначення цивільного права та його система 28

Глава 2

ЦИВІЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО (Д.В. Боброва, О.В. Дзера) 31

§ 1. Поняття та структура цивільного законодавства 31

§ 2. Співвідношення галузевого і комплексного законодавства ... 36

§ 3. Дія цивільного законодавства 37

§ 4. Застосування цивільного законодавства за аналогією 39

§ 5. Роль судової практики в удосконаленні, тлумаченні

та застосуванні цивільного законодавства 39

Глава З

НАУКА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА І "ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ"

ЯК НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА (Д.В. Боброва) 41

§ 1. Поняття та предмет науки цивільного права 41

§ 2. Методи науки цивільного права 42

§ 3. Система науки цивільного права 44

§ 4. Наука цивільного права та інші юридичні науки 44

§ 5. Огляд літератури приватного цивільного права 47

§ 6. Система навчального курсу "Цивільне право України"

та його основні завдання 4£

Глава 4

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН 51

§ 1. Необхідність вивчення зарубіжного цивільного

права (А.С. Довгерт) 51

§ 2. Предмет і система цивільного та торгового права зарубіжних

країн (А.С. Довгерт) 5Ї

§ 3. Джерела цивільного і торгового права зарубіжних

країн (А.С. Довгерт) 5(

§ 4. Основні інститути цивільного права зарубіжних

країн (С.М. Паламарчук) 60

§ 5. Юридичні особи у праві зарубіжних країн (Л.І. Радченко) . . 64

'лава 5

ИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ (Д.В. Боброва) 78

§ 1. Поняття та особливості цивільних правовідносин 78

§ 2. Елементи цивільно-правових відносин 79

§ 3. Види цивільно-правових відносин 84

лава 6

РОМАДЯНИ ЯК СУБ'ЄКТИ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА (Т.С. Шкрум) 87

§ 1. Правоздатність громадян 87

§ 2. Дієздатність громадян 90

§ 3. Визнання громадянина безвісно відсутнім

та оголошення його померлим 100

§ 4. Ім'я та місце проживання громадянина.

Акти громадянського стану 104

лава 7

ЮРИДИЧНІ ОСОБИ (Н.С. Кузнецова) 109

§ 1. Поняття та ознаки юридичної особи 109

§ 2. Правоздатність юридичної особи 111

§ 3. Порядок виникнення і припинення юридичних осіб 114

§ 4. Види юридичних осіб 120

лава 8

ЕРЖАВА ЯК СУБ'ЄКТ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА (А.С. Довгерт) 128

§ І. Держава Україна — суб'єкт цивільного права 128

§ 2. Участь держави у цивільних правовідносинах 129

лава 9

ЕРИТОРІАЛЬНІ ГРОМАДИ ТА АВТОНОМНА РЕСПУБЛІКА

РИМ ЯК СУБ'ЄКТИ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА (О.В. Дзера) 131

§ 1. Юридичні передумови цивільної правосуб'єктності

територіальної громади та Автономної Республіки Крим 131

§ 2. Зміст цивільної правосуб'єктності територіальних громад

та Автономної Республіки Крим 134

пава 10

Б'ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ 136

§ 1. Поняття та види об'єктів цивільних прав (Е.А. Бондар) .... 136

§ 2. Речі як об'єкти цивільних прав. Класифікація речей.

Майно (Н.В. Василенко, О.В. Дзера) 138

§ 3- Цінні папери як об'єкти цивільних прав (В.С. Щербина) . . . І46

§ 4. Гроші як об'єкт цивільних правовідносин (І.А. Безклубий) . . 153

71Ї

Глава 11

ПІДСТАВИ ВИНИКНЕННЯ, ЗМІНИ ТА ПРИПИНЕННЯ

ЦИВІЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН (Е.М. Грамацький) Ш

§ 1. Поняття юридичних фактів 161

§ 2. Класифікація юридичних фактів 16;

Глава 12

УГОДИ (ПРАВОЧИНИ) (Д.В. Боброва) б£

§ 1. Поняття та види угод (правочинів) Ш

§ 2. Умови чинності угод (правочинів) 17!

§ 3. Недійсні угоди (правочини) 171

§ 4. Види недійсних угод (правочинів) 18;

§ 5. Умови і строки в угодах (правочинах) 18Ї

Глава ІЗ

СТРОКИ (ТЕРМІНИ). ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ (В.В.Луць) 184

§ 1. Поняття та значення строків (термінів)

у цивільному праві 18^і

§ 2. Види цивільно-правових строків (термінів) 18

§ 3. Позовна давність 19(

Глава 14

ПРЕДСТАВНИЦТВО І ДОВІРЕНІСТЬ (Ю.Д. Притика) 191

§ 1. Представництво 19(

§ 2. Представництво за довіреністю 20!

Глава 15

ЗДІЙСНЕННЯ ТА ЗАХИСТ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ (В.М. Коссак) 20і

§ 1. Здійснення суб'єктивних прав 20

§ 2. Виконання цивільних обов'язків 21(

§ 3. Забезпечення виконання обов'язків '. . 211

§ 4. Захист суб'єктивних прав 211

Розділ II ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ

Глава 16

ПОНЯТТЯ ОСОБИСТИХ НЕМАЙНОВИХ ВІДНОСИН ТА ОСОБИСТИХ

НЕМАЙНОВИХ ПРАВ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ (О.В. Кохановська) 2ІІ

§ 1. Поняття особистих немайнових відносин,

не лов язаних з майновими /.і\

§ 2. Особисті немайнові права фізичної особи та їх види 231

Л6

§ 3. Особисті немайнові права, що забезпечують

природне існування фізичної особи 237

§ 4. Особисті немайнові права, що забезпечують

соціальне буття фізичної особи 254

^глава 17

ЗАХИСТ ОСОБИСТИХ НЕМАЙНОВИХ ПРАВ (О.В. Кохановська) 266

§ 1. Поняття здійснення та захисту особистих немайнових прав . . 266 § 2. Захист честі, гідності та ділової репутації фізичної особи . . . 269

Розділ III ПРАВО ВЛАСНОСТІ

^глава 18

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВА ВЛАСНОСТІ (О.В. Дзера) 275

§ 1. Поняття власності та права власності 275

§ 2. Право власності в об'єктивному і суб'єктивному значенні

та його елементи 280

"лава 19

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНСТИТУТУ ПРАВА ВЛАСНОСТІ

З УМОВАХ ПЕРЕХОДУ УКРАЇНИ ДО РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ 290

§ 1. Передумови реформування відносин власності

та створення нового інституту права власності (О.В. Дзера) . . . 290

§ 2. Формування інституту права власності

в період ринкових реформ в Україні (О.В. Дзера) 293

§ 3. Зміст права власності (Н.С. Кузнєцова) 305

§ 4. Способи набуття і припинення

права власності (Н.С. Кузнєцова) 309

§ 5. Встановлення моменту виникнення

права власності (О.В. Дзера) 312

20

1РАВО ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ

РІЗИЧНИХ ОСІБ (ГРОМАДЯН) (О.В. Дзера) 322

§ 1. Загальні положення 322

§ 2. Умови виникнення і припинення права приватної власності

громадян 331

§ 3. Здійснення громадянами права приватної власності 342

"лава 21

1РАВО ВЛАСНОСТІ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ (Т.В. Боднар) 345

§ 1. Загальні положення 345

§ 2. Право власності кооперативів 348

§ 3. Право власності господарських товариств 352

§ 4. Право власності господарських об'єднань 360

§ 5. Власність об'єднань громадян 3^і

Глава 22

ПРАВО ДЕРЖАВНОЇ ТА КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ (О.В. Дзера) Зі

§ 1. Загальні положення З

§ 2. Підстави виникнення права державної

та комунальної власності З

§ 3. Цивільно-правовий статус і правовий режим майна

державних та комунальних підприємств і установ З

Глава 23

ПРАВО СПІЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ (О.В. Дзера) З

§ 1. Поняття права спільної власності З

§ 2. Право спільної часткової власності * .... З

§ 3. Особливості деяких різновидів права спільної власності .... 4

Глава 24

ПРАВО СПІЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ПОДРУЖЖЯ (Т.О. Ариванюк, О.В. Дзера) . 4

§ 1. Розвиток законодавства

про право власності подружжя 4

§ 2. Законний правовий режим майна подружжя 4

§ 3. Правовий режим майна подружжя за шлюбним контрактом

(договірний правовий режим майна подружжя) 4

Глава 25

РЕЧОВІ ПРАВА НА ЧУЖЕ МАЙНО (О.А. Підопригора) 4

§ 1. Загальна характеристика речових прав на чуже майно .... 4

§ 2. Право володіння чужим майном 4

§ 3. Право обмеженого користування чужим майном (сервітут) . . 4

§ 4. Право користування чужою земельною ділянкою

для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) 4

§ 5. Право користування чужою земельною ділянкою

для забудови (суперфіций) 4

Глава 26

ЗАХИСТ ПРАВА ВЛАСНОСТІ (І.О. Дзера) 4

§ 1. Поняття цивільно-правового захисту 4

§ 2. Основні цивільно-правові засоби захисту права власності . . . А

§ 3. Віндикаційний позов 4

§ 4. Негаторний позов 5

§ 5. Позов про виключення майна з опису

(звільнення майна з-під арешту) £

§ 6. Позов про визнання права власності £

§ 7. Загальна характеристика інших засобів

захисту права власності £

718

Розділ IV ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Глава 27

ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН,

ПОВ'ЯЗАНИХ З ТВОРЧОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ (О.А. Підопригора) 523

§ 1. Поняття творчої діяльності та інтелектуальної власності .... 523 § 2. Спільне в цивільно-правовому регулюванні відносин,

пов'язаних з творчою діяльністю 526

§ 3. Відмінності у цивільно-правовому регулюванні відносин,

пов'язаних з творчою діяльністю 528

Глава 28

ПРАВО ЛІТЕРА ТУРНО-ХУДОЖНЬОЇ ВЛАСНОСТІ.

АВТОРСЬКЕ ПРАВО І СУМІЖНІ ПРАВА 530

§ 1. Поняття та джерела авторського права (О.А. Підопригора) . . 530

§ 2. Об'єкти авторського права (О.А, Підопригора) 532

§ 3. Суб'єкти авторських відносин (О.А. Підопригора) 533

§ 4. Суб'єктивне авторське право, його зміст

та межі (О.А. Підопригора) 536

§ 5. Поняття суміжних прав (1,А. Безклубий) 543

§ 6. Захист авторського права і суміжних прав (І.А. Безклубий) . , 548

Глава 29

ПРАВО ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ (0.0. Підопригора) 551

§ 1. Право на винаходи, корисні моделі та промислові зразки . . . 551

§ 2. Право на раціоналізаторську пропозицію 572

§ 3. Право на селекційні досягнення 577

"лава ЗО

7РАВОВІ ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ УЧАСНИКІВ

ТОВАРНОГО ОБОРОТУ, ТОВАРІВ І ПОСЛУГ (0.0. Підопригора) 587

§ 1. Право на комерційне найменування 588

§ 2. Право на торговельну марку 590

§ 3. Право на зазначення походження товару,

географічне зазначення 604

Розділ V ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНОГО ПРАВА

'лава 31

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНИХ

1 РАБОВІДНОСИН (Н.С. Кузнєцова) 609

§ 1. Поняття та склад зобов'язання 609

§ 2. Підстави виникнення зобов'язань 613

§ 3. Система цивільних зобов'язань 614

Глава 32

ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИЙ ДОГОВІР _і

§ 1. Поняття, значення та функції договору в цивільному

праві (В.В. Луць) £

§ 2. Свобода договору в цивільному праві (А.В. Луць) С

§ 3. Система цивільно-правових договорів (В.В. Луць) 6

§ 4. Зміст і тлумачення договору (В.В. Луць) 6

§ 5. Укладення, зміна та розірвання договору (В.В. Луць) €

§ 6. Загальна характеристика особливостей концесійних договорів,

угод про розподіл продукції, договорів лізингу, франчайзингу

та консалтингу (О.С. Семерак) 6

Глава 33

ВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ (В.В. Луць) 6

§ і. Поняття та принципи виконання зобов'язань 6

§ 2. Суб'єкти виконання зобов'язання б

§ 3. Місце, строк та спосіб виконання зобов'язання б

§ 4. Особливості виконання часткового та солідарного

зобов'язання 6

Глава 34

СПОСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ .... 6

§ 1. Загальні положення про забезпечення виконання

зобов'язань (Т.В. Воднар) 6

§ 2. Окремі способи забезпечення виконання

зобов'язань (Н.С. Кузнєцова) б

§ 3. Зміст та співвідношення понять "неустойка", "штраф",

"пеня" (Ї.О. Дзера) 6

§ 4. Застава як спосіб забезпечення виконання

зобов'язань (Т.С. Шкрум) 6

Глава 35

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ (В.В. Луць) 6;

§ 1. Поняття та значення цивільно-правової відповідальності .... 6^і

§ 2. Види цивільно-правової відповідальності б'

§ 3. Умови (підстави) цивільно-правової відповідальності 7і

Глава 36

ПРИПИНЕННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ (Т.В. Боднар) 7(

§ 1. Поняття та способи припинення зобов'язань 7

§ 2. Окремі способи припинення зобов'язань 71

Навчальне видання