10. Диференційні характеристики уяви.

11.Дж. Блок, у вивченні диференційних особливостей уваги.

12Диференційні характеристики пам’яті.

Запитання на самостійне опрацювання

3. Відмінності в увазі людей різної статті.

4. Психомоторні стилі.

Література

1. Абдульханова К.А., Буянова И.Б., Васина Н.В. Психология и педагогика. – М., 1998.

2. Барташнікова І.А., Барташніков О.О. Розвиток уваги та навиків навчальної діяльності – Тернопіль, 1998.

3. Гамезо М.В., Петрова Е.А., Орлова Л.М. Возрастная и педагогическая психология / Учебное пособие для студентов всех специальностей педагогических вузов. – М., 2003.

4. Либин А.В. Дифференциальная психология. – М.: Смысл, 1999. – 524 с.

5. Немов Р.С. Психология. В 3 кн. Кн 3. – 2-ое изд. – М., 1995.

6. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии: В 2 т. – Т.1. – М., 1989.

5. Грані ментальної реальності. Емоційні і регулятивні процеси, мова і свідомість.

5.1. Патерни емоційної взаємодії

Протягом перших місяців життя у дитини починають виявлятися дві базові реакції - задоволення і незадоволення. Ці реакції викликаються відчуттями приємного-неприємного, і виявляються своєрідними "вхідними воротами" в емоційний світ майбутньої індивідуальності. Так, дослідники відзначають, що генетичний розвиток емоцій представляється як їх диференціація - від загального збудження до спеціалізованих реакцій засмучення і задоволення. Нейрофізіологічні зміни в організмі в процесі дозрівання також впливають, як на широту діапазону емоційних реакцій, так і на контроль за інтенсивністю.

З часом емоційні патерни починають стабілізуватись, з одного боку, під впливом інтраіндивідуальних тенденцій, і, з другого боку, під впливом взаємодії, що складається, між дитиною і людьми, що піклуються про неї:

"Якщо при цьому міркувати про специфіку емоційної сфери, то деякі емоції в ній починають переважати.

Якщо ж говорити в термінах динамічної системи, специфічні модуси утворюються за рахунок повторення певних типів взаємодії".

Серед найістотніших форм емоційної взаємодії виділяють два взаємопов'язаних, але достатньо автономно функціонуючих параметри – “сердечність” і “прив’язаність”. Існує підтвердження про відповідність цим параметрам різних нейрофізіологічних систем організму індивіда. Немовлята, які бачать повернену до них з відкритими обіймами матір, проявляють радість, що супроводжується зареєстрованим високим рівнем активації в лівій стороні кортекса. В той же час реакції дистресу, викликаного вірогідністю розділення матері з немовлям, викликає активацію в правій стороні кортекса. Різні нейрофізіологічні структури, що лежать в основі двох емоційних систем, спричинюють зв'язок щирості з відчуттям щастя, а також зв'язок страху і дистресу з відчуттям "розриву" прихильності. В різних культурах можуть заохочуватися ті або інші стратегії емоційної взаємодії. В Уганді, наприклад матері, спілкуючись з немовлятами, не схильні до багаточисленних обіймів і поцілунків - основних проявів щирості. Проте вони набагато більш чуйні на прояв у дітей дистресу, ніж, наприклад, американські матері, відмінні по відношенню до своїх дітей більшою щирістю.