Частина І. Теоретичні основи землевпорядного проектування

2.3.4. Підходи до проектування міського землекористування

Зміст проектування міського землекористування значно відріз- няється від сільського. Так, процесом розростання міста можна кон- тролювати, вивчаючи та передбачаючи можливі зміни розвитку мі- ського землекористування. Це дає змогу нейтралізувати або послабити негативні впливи швидкого зростання урбаніза- ції. Можливість виникнення проблем схематично подано на

рис. 2.8.

Щоб передбачити земельні вимоги міст у майбутньому, потрібно показати на карті схему землекористування «сьо- годні» (точка і час t), розвиток від «вчора» (t – 1) до «сьогодні» і сподіваний розвиток у майбут- ньому (точка в часі t + 1).

Рис. 2.8. Модель розвитку міста Проводять картування

окремих територій і, проаналі- зувавши отримані дані, заповнюють графічно-послідовну таблицю для вибраних точок у часі. Субтериторії позначають решіткою. Ана- ліз території показано для одного району міста (вертикальна колон- ка).

Проміжок часу від t – 1 до t і від t до t + 1 становить 10 – 15 років

(табл. 2.9).

Таблиця 2.9. Модель міського планування землекористування

Землекористування визначається як сума різних видів діяльності на території. Оскільки ми не маємо достатніх описових інструментів

Таблиця 2.10. Методи опису міського землекористування

Якщо формуємо уявлення про місто як про театральну сцену, на якій розвиваються події, то існує три можливі шляхи розв’язання проблеми планування землекористування, а саме:

описати і проаналізувати декорації на сцені;

описати і проаналізувати акторів;

описати і проаналізувати гру.

Щоб описати і проаналізувати гру, становище у місті можна опи- сати і проаналізувати діяльність згідно з:

типом діяльності;

кількісними показниками;

розташуванням у просторі;

розташуванням у часі.

Статистика населення описує акторів на міській сцені згідно з їхніми ролями, вказує тип діяльності, яку вони показують. Кількість акторів вказує на обсяг діяльності, що проводиться. Статистика на- селення описує місце розміщення житла і роботи і, отже, просторове розміщення діяльності, що проводиться в місті. Ця статистика пов’язує певні точки в часі і повторюється через певні інтервали, таким чином показуючи своє місце у часі.

Формальні межі сцени — це адміністративні межі діяльності впливу на місто. Істотно виділяється активна частина сцени, де ха- рактерний найбільший рівень діяльності для міста (населеного пункту), який відрізняє її від прилеглих територій. Сюди входять будівлі, територія, що прилягає до вулиць і площ, місцеві малі зе- лені території, які можуть розміщуватися поряд з будівлями, і зони протяжної території парків, які закінчуються будівлями. Внутрішня частина цих парків та інші менш використовувані міські території до активної частини сцени не належать.

Розділ 2. Теоретико-методологічні основи землевпорядного проектування

Частина І. Теоретичні основи землевпорядного проектування

Опис концепції землекористування ґрунтується на території мі- ської забудови, що формує сцену для інтенсивної діяльності (теат- ральної гри), яке і є сутністю життя міста, а отже, констатує існуюче землекористування. За недостатньої кількості інформації, що опи- сує цю гру, актори використовуються замість індикаторів. Актори та їхні позиції в різних частинах сцени вказують на характер гри, а щільність акторів — на інтенсивність їх діяльності (гри).

Структурна густота населення. Що означає термін «структур-

на густота» і яке його значення для проектування міського землеко- ристування? Ні густота мешканців, ні густота працівників окремо не є повним індикатором інтенсивності землекористування та його різноманітності в самому місті. З іншого боку, вони діють як індика- тори для двох фундаментальних категорій діяльності, які можна підсумувати за допомогою концепції «мешканці» і «працюючі».

Оскільки обидві категорії діяльностей формують основну частину моделі діяльності міста, доречно пов’язати їх. При визначенні інтен- сивності заселення території застосовують показник структурної гу- стоти (SD), який визначають за формулою

SD = DD + WD,

де DD — густота поселення мешканців; WD — густота працівників, зайнятих на території.

Кожен житловий будинок чи місце роботи потребує наявності пев- ної території у межах населеного пункту. Потрібен простір для самої будівлі і для допоміжних комунікацій, наприклад доріжок, вулиць, площ, зелених територій, щоб створити простір, приємний для ви- користання. Простір використання людиною забудованої території міста відображає рівень площі землекористування відносно викори- стання простору людиною в цілому по місту (рис. 2.9).

Навіть коли помешкання і робочі місця займають менші площі в центрі населених пунктів порівняно з периферією, переважає вер- тикальна просторова концентрація. Інтенсивність землекористу- вання спадає в напрямку до периферії, будівлі розміщуються рідше, зауважується зменшення кількості поверхів у будинках.

Структурну густоту населення можна розглядати і як інтенсив- ність діяльності. Використання людиною такого простору, як домів- ка чи робоче місце, є ділянкою проходження регулярної діяльності людини. Інтенсивність діяльності тут виражається кількістю чоло- вік за годину на гектар за 24-годинний період.

Структурна густота населення — це загальна кількість мешкан- ців плюс кількість працівників на ділянку території, тобто

SD = nD/BA + nW/BА = DD + WD,

де SD — структурна густота населення; BA — площа забудованої території; nD — кількість мешканців на території; nW — кількість працівників на території; DD — густота мешканців; WD — густота працівників.

На основі опису і аналізу густоти населення в минулому здійсню- ють зонування територій землекористування на цей час, яке б перед- бачало напрямки розвитку густоти населення в майбутньому, напри- клад центр міста, промислові території, старі житлові масиви, нові жи- тлові острівки. У свою чергу, ці зони можна розбити на підзони:

1) центр міста:

освітні заклади;

адміністративні заклади;

історичні пам’ятки;

міські парки, сквери, сади; 2) промислові території:

нова забудова;

стара забудова;

запроектована забудова; 3) старі житлові масиви:

історично цінні;

приватні будинки;

багатоповерхова забудова;

Рис. 2.9. Графічне зображення густоти мешканців, густоти працівників і структурної густоти населення

(на прикладі м. Мальмо, Швеція. А – А переріз через м. Мальмо)

Розділ 2. Теоретико-методологічні основи землевпорядного проектування