робництва в районі (області), а за деякими видами продукції — від- повідним відношенням у натуральних показниках;
коефіцієнтом локалізації (зосередження) конкретної галузі на території району (області), який визначають з відношення її частки
вусьому виробництві за товарною, чистою продукцією (норматив- ною) до частки тієї самої галузі по країні в цілому;
коефіцієнтом виробництва продукції (у вартісних або натура-
льних показниках) на одиницю площі.
Землекористування, по яких коефіцієнти локалізації виробницт- ва продукції на одиницю площі вищі за одиницю, належать до пев- ного типу землекористування.
Для вдосконалення територіальної організації використання і охорони земель треба визначити не лише рівень спеціалізації, а й економічну ефективність зростання вартості землі на конкретній території.
Територіальну спеціалізацію сільськогосподарського землеко- ристування регіонів, районів можна розглядати з визначення:
1)зон сільськогосподарської спеціалізації;
2)місця того чи іншого регіону, району, території ради в системі загальнодержавного територіального поділу структури земельних угідь.
Удосконалення галузевої структури використання і охорони зе- мель — одне з важливих завдань перспективного розвитку регіона- льної економіки землекористування. Його розв’язання сприятиме переходу на шлях прискореного розвитку, підвищенню ефективнос- ті виробничої діяльності та зростанню рівня життя населення. У зв’язку з цим дослідження структурних змін у землекористуванні має для незалежної України першочергове значення.
4.6.Методи аналітико-розрахункового обґрунтування і моделювання розвитку землекористування
4.6.1. Нормативний метод землевпорядного проектування
Цей метод передбачає використання науково обґрунтованих норм і нормативів. Ці поняття не тотожні.
Норма — це встановлена гранична або середня кількість будь- чого, що допускається правилом (планом чи якоюсь конкретною умовою).
Стосовно сфери сільськогосподарського виробництва норма — це науково обґрунтована міра витрат земельного ресурсу на вироблен-
Розділ 4. Методи землевпорядного проектування
167
|
ня одиниці конкретної продукції або певної кількості продукції на |
|
одиницю площі в умовах перспективного періоду. |
|
Норма є величиною динамічною, що змінюється внаслідок удо- |
|
сконалення умов виробництва і встановлюється відповідно до очіку- |
|
ваного рівня техніки, технології та організації праці. |
|
Норматив — це поелементна складова норми. Він характери- |
|
зує рівень використання землі або частку витрат на одиницю площі, |
|
маси, обсягу. |
|
Процес формування і впровадження норм і нормативів плану- |
|
вання використання земель та обсягів виробництва можна поділити |
|
на п’ять стадій: |
|
1) визначення системи норм і нормативів; |
|
2) складання координаційного плану розроблення норм і норма- |
|
тивів; |
|
3) визначення виконавців, обсягів і джерел фінансування; |
|
4) розрахунок норм, нормативів та їх затвердження; |
|
5) впровадження норм і нормативів у практику планування та |
проектування |
землевпорядного проектування. |
ня фінансових ресурсів; нормативи урожайності та продуктивності |
|
|
У практиці земельного проектування використовують: техніко- |
|
економічні норми витрат матеріальних ресурсів; норми землеміст- |
|
кості; нормативи економічної ефективності використання земель |
|
або капітальних вкладень; норми і нормативи праці та використан- |
землевпорядного |
тварин. |
На основі перспективних норм і нормативів можна розраховува- |
|
|
ти на рівні району, території ради, конкретного землеволодіння або |
|
землекористування більшість показників, які надалі уточнюються і |
|
координуються методом територіальних або внутрішньогосподарсь- |
|
ких балансів. |
основи |
Система прогресивних техніко-економічних норм і нормативів |
складається з таких груп: |
|
|
1. Нормативи ефективності суспільного виробництва (виробниц- |
Теоретичні. |
тво продукції на одиницю площі, на 1 грн витрат, фондовіддача, |
ви граничних співвідношень між зростанням продуктивності праці |
|
|
зростання продуктивності праці). |
|
2. Норми і нормативи витрат праці (нормативи витрат праці на |
|
одиницю продукції, норми обслуговування робочих місць, нормати- |
І |
та заробітної плати). |
Частина |
3. Норми землемісткості валової продукції (норми земельної пло- |
|
щі на одиницю продукції).
4. Норми і нормативи капітальних вкладень і капітального буді- вництва (нормативи питомих капітальних вкладень, норми трива- лості освоєння земельної ділянки).
168
5.Фінансові норми і нормативи (середні норми амортизації, нор- мативи витрат на утримання і ремонт основних фондів, нормативи витрат на управління виробництвом).
6.Норми грошових (комплексних) витрат на виробництво (обслу- говування, відрахування на цільові заходи).
7.Соціально-економічні норми і нормативи (кількість землі на
1чол., валова додана вартість на душу населення).
8.Норми і нормативи охорони навколишнього природного сере- довища (зливу ґрунту з одиниці площі, ступінь екологічної стабіль- ності ландшафтів і землекористування, ступінь антропогенного на- вантаження на землекористування, ступінь забрудненості земель тощо).
Крім зазначених основних груп норм і нормативів міністерства і відомства розробляють норми і нормативи з урахуванням специфіки виробництва. Їх періодично переглядають у зв’язку із змінами умов виробництва і технічним прогресом.
4.6.2. Балансовий метод
Баланс — це система показників, які характеризують стан будь- якого явища, що постійно змінюється.
Балансовий метод використовують для узгодження обсягу і струк- тури суспільних потреб із земельними, матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами. Цей метод застосовують при складанні прогноз-планів для визначення структури землекористування, ос- новних пропорцій відтворення суспільного виробництва, його галу- зевої і територіальної структури. Саме балансовий метод забезпечує взаємне узгодження всіх планових розділів і показників.
Уземлевпорядному проектуванні застосовують систему балансів,
уякій розрізняють такі їх види: за одиницями означення — нату- ральні, натурально-вартісні, ціннісні (вартісні), трудові; за масшта- бами об’єкта аналізу — господарські, суспільно-господарські, ра- йонні, міжрайонні, внутрішньорайонні, за часовою ознакою — ста- тичні, динамічні; за метою дослідження — звітні (статистичні), про- гнозно-планові.
Складання прогноз-програм використання та охорони земель — це насамперед їх збалансування. Балансовий розрахунок координує різні прогнозно-програмні завдання, поєднуючи всі прогнозно-програмні цілі в певну ієрархічну структуру. Будь-який баланс є синтезом окре- мих балансів, кількість яких може бути як завгодно великою. Інфор- мацію, потрібну для складання балансу, отримують з інших балансо- вих розрахунків, саме тому йдеться про систему балансів.
Розділ 4. Методи землевпорядного проектування
169
Частина І. Теоретичні основи землевпорядного проектування
Найскладнішою є міжгалузева форма балансу, міжрайонна мо- дель розвитку системи землекористування, яка одночасно відобра- жує пропорції між галузями та економічними районами країни. Та- кі моделі розробляють для регулювання і прогнозування розвитку й розміщення виробництва, а також для дослідження закономірнос- тей економічного розвитку країни.
Міжгалузевий баланс землекористування країни — це каркасна модель економіки, що відображує на рівні країни по галу- зях міжгалузеві потреби в земельних ресурсах, їх використання, створення і розподіл валової доданої вартості. Модель міжгалузево- го балансу можна подати за допомогою способів матричної алгебри у формі системи рівнянь або побудувати в табличній (матричній) формі.
На рівні адміністративного району або ради доцільне і необхідне розроблення більшості окремих балансів, які використовують при землеустрої території. Одним із найважливіших є баланс земельних угідь в розрізі землевласників і землекористувачів.
Баланс трудових ресурсів — це система взаємопов’язаних по- казників, які характеризують наявність, розподіл і використання робочої сили. Він має вигляд таблиці з двох взаємопов’язаних зба- лансованих розділів. У першому розділі відображують кількість і склад трудових ресурсів, у другому — їх розподіл і використання.
Баланс трудових ресурсів доцільно складати, виходячи із допус- тимого нульового сальдо зовнішніх міграцій, а також з урахуванням масштабів механічного притоку або відтоку населення. Цей баланс дає змогу ув’язати дані про наявні в районі трудові ресурси з потре- бою в них підприємств і організацій району на перспективу.
Складання балансу трудових ресурсів, так само як і більшості ін- ших балансів для адміністративних районів, що розміщені в зоні си- льного впливу на них великих міст, ускладнюється через дію на показ- ники балансу «маятникових міграцій». Для цих, а також для міських районів слід вводити в баланс трудових ресурсів сальдо «маятникових міграцій». Якщо ці міграції значні, то складають не зведений баланс трудових ресурсів, а окремі балансові розрахунки кількості населення, яке проживає в районі і яке тут тільки працює і навчається.
В адміністративному районі слід складати перспективні баланси потреби в підготовці кваліфікованих робочих кадрів і залучення молоді на роботу та навчання, особливо тоді, коли в районі плану- ється введення в дію нових потужних виробничих об’єктів, що за своїм профілем відрізняються від аналогічних підприємств.
Істотне значення мають районні та територіальні баланси, в яких узгоджуються виробництво і споживання окремих видів мате- ріальних і природних ресурсів, деяких видів продуктів, що мають
170