Отже, розробник будь-якого проекту повинен у порядку перед- проектної підготовки детально вивчити пропозиції схеми земле- устрою і керуватися ними при розробленні й обґрунтуванні проект- них рішень на розрахунковий період.

Зміст проектів і методи землевпорядного проектування залежать від поставленого завдання, просторових умов улаштування терито- рії, інтенсивності використання землі тощо.

Зміст і методика складання проектів визначається видами, різ- новидами і формами землеустрою і залежить від поставленого за- вдання, просторових умов улаштування територій, рівня інтенсифі- кації сільськогосподарського виробництва та інтенсивності викорис- тання землі.

При складанні проектів першої групи керуються такими основ- ними вимогами:

створенням сприятливих умов ведення стійкого рентабельного сільськогосподарського виробництва в межах землекористування або землеволодіння. Їх продовженням є проекти внутрішньогоспо- дарського землеустрою;

створенням просторового базису розміщення і успішного функ- ціонування несільськогосподарських галузей. При їх розробленні виходять із пріоритету охорони довкілля та сільського господарства на землю.

Друга група проектів складається в межах землеволодінь і зем- лекористувань. Вона відрізняється такою самою великою різноманіт- ністю проектів, як перша. Проекти внутрішньогосподарського зем- леустрою відрізняються залежно від форм власності і форм господа- рювання на землі та завдань землеустрою.

Оскільки частину землевпорядних рішень у проектах внутріш- ньогосподарського землеустрою розробляють на рівні схеми, остан- німи роками в практику землеустрою ввійшло складання робочих проектів зокремленого землеустрою. Їх перелік стає дедалі різнома- нітнішим.

5.3.Основні технології землевпорядного проектування

Кожний проект землеустрою залежно від його виду, особливостей об’єкта проектування, природних і економічних умов має свої зміст і проектні завдання. Як правило, вузлові питання проекту поєдну- ються в складові, які, у свою чергу, розбиваються на окремі елемен- ти. Мета такого розподілу — забезпечити послідовне вирішення проектних завдань, починаючи від загальних, що закладають осно-

Розділ 5. Методика і технології землевпорядного проектування

Частина І. Теоретичні основи землевпорядного проектування

ву проекту, і закінчуючи такими, що можуть скоригувати загальні рішення, але не змінити їхню сутність.

Наприклад, при розробленні проекту внутрішньогосподарського землеустрою великотоварного сільськогосподарського підприємства передусім розміщують виробничі підрозділи і господарські центри. Встановлюють організаційно-виробничу структуру господарства, кількість, розміри, розміщення і межі виробничих підрозділів (від- ділень, виробничих ділянок, комплексних бригад). Уточнюють ці- льове призначення населених пунктів (господарський центр вироб- ничого підрозділу, місце проживання), визначають перспективи їх розвитку, виробничого будівництва, розміщують ферми.

Після цього вирішують питання про вдосконалення магістраль- ної шляхової мережі в господарстві, прокладають нові дороги, що зв’язують центр і бригади, ферми, населені пункти. У межах вироб- ничих підрозділів розглядають склад і площі угідь, їх трансформа- цію і поліпшення відповідно до спеціалізації, фондооснащеності відділень, ділянок, бригад. Пізніше проектують сівозміни; зокрема, кормові сівозміни розміщують поблизу ферм або літніх таборів, ово- чеві — поблизу доріг та джерел зрошення.

Потому здійснюють устрій території сівозмін: розміщують поля і робочі ділянки, лісосмуги, польові дороги, польові стани, джерела польового водопостачання. Ця процедура може зумовити коригу- вання напрямку і розміщення доріг, меж виробничих підрозділів, намічених раніше. Зазначені послідовність і технологія проекту- вання є традиційними; вони склалися за десятиліття практичної роботи і допускають виділення складових частин і елементів.

Складова частина проекту землеустрою — це сукупність клю-

чових проектних завдань, пов’язаних між собою й об’єднаних однією метою.

Складові частини виділяють за такими ознаках:

однакова цільова настанова розв’язуваних питань (проектних завдань);

можливість виконання кожної частини проекту самостійно на основі раніше ухвалених рішень;

єдиний критерій і показник економічного обґрунтування взає- мозалежних проектних завдань;

вирішення проектних завдань у логічній послідовності, від за- гального до часткового.

Оскільки проектні рішення врешті-решт зводяться до встанов- лення точного графічного зображення на плані площ, місця розмі- щення, меж тих чи інших одиниць землекористування, господарсь- ких ділянок, лінійних елементів організації території (доріг, лісо- смуг, меж), складова частина проекту може містити кілька рядів взаємозалежних елементів.

Елемент проекту — це проектне завдання, результат якого гра- фічно фіксується (розміщується) на проектному плані, а потім і на території. До елементів проекту належить, наприклад, розміщення полів сівозмін, польових доріг, лісосмуг, гуртових і отарних ділянок, загонів чергового випасання, скотопрогонів, польових станів, літніх таборів.

Через наявність прямих або непрямих зв’язків між різними за- вданнями чітко й однозначно виділити складові частини і особливо елементи проекту не завжди можна. Проте такий структурний роз- поділ дуже важливий, оскільки забезпечує продумане вирішення проектних завдань різної значущості у визначеній послідовності.

Послідовність дій, що охоплює сукупність методів (способів, алго- ритмів, програм) практичного розв’язання конкретних завдань про-

екту, називають методикою проектування.

На відміну від методики, технологія проектування — це процес, який містить сукупність виробничих операцій за рішенням проект- них завдань. Вона ґрунтується не тільки на методиці проектування, а й на конкретних діях з технічними вимірювальними й обчислю- вальними засобами тієї чи іншої організації робіт.

Застосовують три основні технології землевпорядного проекту- вання: традиційну, комплексну і автоматизовану.

5.3.1. Традиційна технологія

Технологія ґрунтується на вирішенні проектних землевпорядних завдань методом послідовних наближень, від загального до частко- вого й у зворотному напрямку. Процес ухвалення проектного рі- шення і його якість у цьому разі залежать від знань, досвіду, уміння проектувальника, його інтуїції, здатності оцінити і врахувати всі умови і чинники, які впливають на землеустрій. Тому, незважаючи на застосування розрахунково-конструктивного і варіантного мето- дів, традиційна технологія не завжди забезпечує одержання опти- мальних рішень, а процес проектування виявляється досить трива- лим.

5.3.2. Комплексна технологія

Поява нових засобів обчислювальної техніки, розвиток матема- тичного моделювання, удосконалення економіко-математичних ме- тодів сприяли виникненню в середині 70-х років ХХ ст. комплекс- них, значної мірою механізованих технологій землевпорядного про- ектування.

Основою комплексної технології є сполучення традиційних мето- дів проектування з використанням для розв’язання окремих земле-

Розділ 5. Методика і технології землевпорядного проектування

Частина І. Теоретичні основи землевпорядного проектування

впорядних завдань математичного моделювання й економіко- математичних методів. Ця технологія передбачає вирішення опти- мізаційних завдань і дає можливість визначати такі показники про- екту:

площу трансформації, меліорації і поліпшення угідь;

типи, види, кількість, розміри і розміщення сівозмін;

склад і структуру протиерозійних заходів (площі, на яких про- водяться заходи, розміщення лісосмуг і гідротехнічних споруд);

координати або розміщення виробничих центрів, тваринниць- ких ферм тощо.

Отримані на ЕОМ результати розв’язання потрібно було спочат- ку змістовно інтерпретувати (оцінити, скоригувати), а потім перене- сти на проектний план. Для вирішення завдань широко використо- вували ЕОМ різної потужності і стандартні пакети програм (ліній- ного програмування, математичної статистики, ітераційних мето- дів).

Розвиток комплексної технології сприяв автоматизації окремих обчислювальних процедур і розробленню спеціалізованих земле- впорядних програм, які давали змогу виконувати на ЕОМ кошто- рисно-фінансові розрахунки, обчислювати таблиці агроекономічного обґрунтування проекту, оцінювати його ефективність.

5.3.3. Автоматизовані технології

Після впровадження в землевпорядне проектування ЕОМ вели- кої потужності з периферійними пристроями (дигітайзерами, гра- фопобудовниками, плотерами) комплексна технологія була допов- нена вирішенням окремих графічних завдань (пов’язаних із крес- ленням по координатах окружних меж землеволодінь при видачі державних актів на право власності на землю).

Автоматизована технологія — процес одержання цілком закін- чених землевпорядних рішень за заздалегідь заданими програмами, який здійснюється з використанням автоматизованого робочого місця (АРМ) землевпорядника-проектувальника. Для цього потрібно спеці- альне технічне, програмне й інформаційне забезпечення.

Технічне забезпечення передбачає комп’ютер з великою ємністю оперативної пам’яті, набір периферійних пристроїв. До такого набо- ру обов’язково повинні входити дигітайзер (пристрій, який дає змогу одержувати координати будь-якого зображення і вводити їх в опе- ративну пам’ять комп’ютера), а також плотер, графопобудовник чи принтер, здатні виводити на папір графічне зображення в потріб- ному масштабі, із заданою точністю й у кольорі.

Попереднє зображення можна виводити на екран монітора. Він повинен забезпечувати якісне зображення і мати достатні розміри.