11.3.Створення землеволодінь і землекористувань громадян, які ведуть сільськогосподарське виробництво

11.3.1.Надання громадянам земель для ведення сільськогосподарського виробництва

Одним із завдань реформування земельних відносин в Україні є надання громадянам земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, тваринництва, індивідуального житлово- го і дачного будівництва в сільській місцевості.

Динаміку розподілу земель громадянам за правовим статусом за досліджуваних період 1991 – 2003 рр. за даними земельного кадаст- ру наведено в табл. 11.23.

Таблиця 11.23. Динаміка розподілу земель, наданих громадянам

у період дослідження

* В особисте підсобне господарство входять земельні ділянки громадян, які нада- ні для індивідуального житлового будівництва.

Розділ 11. Складання проектів упорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та створення нових

Частина ІІІ. Складання проектів територіального землеустрою

Для всіх розглянутих категорій земельних ділянок характерне збільшення загальної площі, крім колективного городництва і дач- ного будівництва, а також площі однієї земельної ділянки.

Крім цих земель, громадянам виділяють земельні ділянки для тваринництва, випасання худоби і виробництва кормів. Цей вид землекористування продовжує розвиватися. Так, якщо в період до- слідження на 1 січня 1999 р. земельні ділянки для цих цілей мали 1360 тис. родин, то на 1 січня 2000 р. — уже 1628,3 тис. родин, за якими було закріплено 4964 тис. га землі.

Для ведення особистого підсобного господарства, колективного садівництва, городництва і тваринництва дозволено займати не тільки малоцінні угіддя, а й ріллю і розміщати ці ділянки в доступ- ніших і зручніших місцях.

Землеволодіння і землекористування громадян утворюють на основі затверджених схем землеустрою районів, проектів міжгоспо- дарського землеустрою (перерозподіл земель) та інших передпроект- них матеріалів з інвентаризації земель, виділення земельних фон- дів спеціального призначення тощо. Відповідно до цих матеріалів розробляють проекти утворення землеволодіння і землекористуван- ня громадян (проекти відведення земель селянським господарст- вам, садівничим і городнім кооперативам, громадянам для ведення особистого підсобного господарства, тваринництва, індивідуального житлового будівництва і дачного будівництва та інших цілей).

У проекті відведення визначають межі, площу землеволодіння (землекористування), режим і умови використання земельної ділян- ки, вихідні дані для встановлення земельного податку.

Для наділення землею членів садівничих і городніх кооперати- вів одночасно з проектом відведення розробляють проекти організа- ції території колективних садів і городів, у яких наводять розмір і межі земельних ділянок кожного члена кооперативу, зон загального використання, внутрішні дороги і проїзди, заходи щодо освоєння і поліпшення земель, охорони природи.

Для земель, що перебувають у віданні сільської адміністрації (по населених пунктах), розробляють проекти землеустрою, в яких ви- значають межі і площі особистих підсобних господарств громадян та інших землеволодінь (землекористувань), резервний присадибний фонд, площу суспільних сіножатей і пасовищ, режим і умови вико- ристання земель, вихідні дані для встановлення розміру земельного податку. Основою для розроблення таких проектів є матеріали ін- вентаризації земель сільських населених пунктів.

Якщо землеволодіння (землекористування) громадян не оформ- лено (межі не закріплено межовими знаками, немає плану ділянки, не визначено його вартість), але їх потрібно продати, подарувати, внести в статутні фонди підприємств або провести інші операції,

слід здійснити межування земель і скласти план земельної ділянки (карти або об’єкта землеустрою).

Карта (план) об’єкта землеустрою (далі план земельної ділянки) є самостійним обов’язковим документом для оформлення і держав- ної реєстрації прав на земельні ділянки й угод з ними, враховуючи суборенду, а також додатком до правовстановлювальних правових актів, якщо він є невід’ємною частиною цих документів.

План земельної ділянки виготовляють по кожній сформованій земельній ділянці. Він є графічним документом, що підтверджує його місце розташування, розмір, розміщення зовнішніх меж і меж земель, обмежених у використанні й обтяжених правами інших осіб, а також об’єктів нерухомості, міцно пов’язаних із земельною ділян- кою.

План земельної ділянки може бути виготовлений:

без закріплення меж земельної ділянки в натурі (на місцевос- ті) з використанням якісного планово-картографічного матеріалу і визначенням координат точок меж земельної ділянки або мір ліній графічним, аналітичним та іншим методами;

якщо потрібно закріпити межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) за даними вимірів, отриманих при межуванні земель.

Плани земельної ділянки засвідчують територіальні органи зе- мельних ресурсів:

при первинній реєстрації прав на землю і реєстрації обмежень (обтяження) з використанням матеріалів інвентаризації земель за наявними планово-картографічними матеріалами;

при переході прав на землю (при купівлі-продажу, обміні, да- руванні, заставі, спадкуванні тощо) з використанням матеріалів паювання земель.

Згідно з технічними вимогами до виготовлення й оформлення плану земельної ділянки на плані показують:

межі земельної ділянки, у тому числі сторонніх (украплених) земельних ділянок, а також межі суміжних (прилеглих) земельних ділянок;

межові знаки на поворотних точках меж (якщо на земельній ділянці проведені геодезичні роботи, пов’язані з установленням меж на місцевості);

землі міської забудови; землі загального користування;

землі сільськогосподарського використання; землі з особливим режимом використання; землі резерву;

будинки і споруди, розміщені на земельній ділянці; землі, обтяжені сервітутами та іншими обмеженнями; види угідь.

Розділ 11. Складання проектів упорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та створення нових

Частина ІІІ. Складання проектів територіального землеустрою

На зворотному боці плану подають загальну характеристику зе- мельної ділянки, що містить такі земельно-кадастрові дані:

адресу земельної ділянки; територіально-економічну оцінка зони; найменування землекористувача; номер землевпорядної справи;

основну мету використання земельної ділянки; опис суміжних землекористувань;

опис обмежень земельної ділянки правами інших осіб і сторон- німи (вкрапленими) землекористувачами із зазначенням виду об- меження;

додаткові дані і характеристики щодо земельної ділянки. Межі земельної ділянки наносять на черговий кадастровий

план, якому надають відповідний кадастровий номер.

Матеріал із формування і виготовлення плану земельної ділян- ки заносять до землевпорядної (земельно-кадастрової) справи.

11.3.2.Порядок проектування землеволодінь і землекористувань фермерських господарств

Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання ви- робляти товарну сільськогосподарську продукцію, переробляти та реалізовувати з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може створити один громадянин Укра- їни або кілька громадян України, які є родичами або членами сім’ї.

Земельну ділянку надають громадянину, який виявив бажання вести селянське господарство, на підставі особистої заяви, матеріа- лів проекту відведення земель, рішення районної державної адміні- страції, у віданні якої перебуває земельна ділянка, а для членів сільськогосподарських підприємств, крім того, протоколу зборів або рішення сільської (селищної) ради.

Підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місце- вості) є розпорядження голови районної державної адміністрації, проект землеустрою з відведення земель, на підставі яких господар- ству видають документ на право власності на землю. Право оренди землі оформляють договором, укладеним сторонами.

За роки земельної реформи (1991 – 2004, період проведення до- сліджень) в Україні було створено понад 42 тис. фермерських госпо- дарств. Вони мають, як правило, цілком сформоване землеволодін- ня (землекористування), межі, закріплені на місцевості межовими знаками, і здійснюють сільськогосподарське виробництво.

У практиці землеустрою в зв’язку зі створенням фермерських го- сподарств розробляють такі документи:

схеми землеустрою адміністративних районів із визначенням масивів земель, що виділялись фермерським господарствам;

самостійні схеми розміщення селянських (фермерських) госпо- дарств на території сільських рад;

схеми і проекти перерозподілу земель, а також проекти земле- устрою реформованих сільськогосподарських підприємств із виді- ленням на їхній території фермерських господарств;

проекти відведення земель фермерським господарствам; проекти внутрішньогосподарського землеустрою фермерських

господарств.

Проект землеустрою, пов’язаний зі створенням землеволо- діння і землекористування фермерського господарства, передбачає проведення підготовчих робіт, складання проекту, оформлення, по- годження і затвердження проектної документації, виготовлення і видачу проектних матеріалів, відведення земель у натурі (перене- сення проекту на місцевість), виготовлення і видачу документів на право власності або оренду землі.

Об’єктом проектування може бути одиничне фермерське госпо- дарство або їх група.

Проект створення землеволодіння і землекористування фермер- ського господарства складається з:

визначення площі; розміщення ділянки та її формування з внесенням необхідних

видів і площ земельних угідь до складу виділених земель; установлення меж земельної ділянки; визначення режиму й умов (обмежень) у використанні землі; розміщення садиби фермерського господарства;

складання схеми внутрішньогосподарського землеустрою гос- подарства;

розроблення нормативів розміру земельного податку, орендної плати за землю, нормативного грошового оцінювання землі.

При відведенні земель фермерським господарствам формується землевпорядна документація, до складу якої входять:

пояснювальна записка; рішення відповідних органів про надання земельної ділянки;

викопіювання з проекту землеустрою (перерозподілу земель); копії або виписки з документів, на підставі яких установлено

особливий режим використання земель; копії договору про купівлю-продаж, дарування, заповіту або

іншого документа (якщо такі дії здійснювалися); довідка про вкраплені земельні ділянки; списки координатних точок і межових знаків;

Розділ 11. Складання проектів упорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та створення нових

Частина ІІІ. Складання проектів територіального землеустрою

акти перевірки стану раніше встановлених меж земельної ді- лянки і встановлення та погодження нових меж;

проект (завдання) з робочим (розбивним) кресленням; повістки про виклик зацікавлених осіб для участі в діях із

встановлення меж; доручення особам, уповноважених власниками, користувачами

земельних ділянок на участь у погодженні меж земельної ділянки; акт про здачу межових знаків на збереження; акт контролю і приймання матеріалів межування земель ви-

конавцем робіт; креслення (план) меж земельної ділянки;

відомість обчислення площі земельної ділянки; акт державного приймання (огляду) матеріалів установлення

меж.

Зазначені роботи виконують відповідно до наявних нормативно- технічних документів і сформованої конкретної технології виробни- цтва цих робіт на підприємствах землеустрою.

Визначення площі та розміру фермерського господарства

залежить від:

виробничої спеціалізації господарства; природних умов, що характеризують родючість ґрунтів, меліо-

ративний і культуртехнічний стан угідь, їх контурність, віддале- ність від господарських центрів, основних доріг та ін.;

забезпеченості фермерського господарства складом і рівнем кваліфікації працездатних членів родини, можливістю залучення іншої робочої сили, особливо в напружені періоди робіт;

наявності в господарстві грошових і матеріальних засобів і мож- ливості використання банківських кредитів для створення основних і оборотних фондів, що відповідає матеріально-технічній базі та визна- чає рівень механізації виробничих процесів і продуктивності праці.

Спеціалізація господарства чітко визначає його розмір і склад угідь. Так, за однакових умов спеціалізовані овочівницькі господарс- тва через великі трудові затрати на обробіток овочевих культур бу- дуть значно меншими, ніж господарства зернового напряму. Якщо в господарствах, які спеціалізуються на виробництві продукції рільни- цтва, угіддя складатимуться переважно з ріллі, то в господарствах тваринницького напряму — з пасовищ і сіножатей, а в садівничих і виноградарських господарствах — багаторічних насаджень.

Сприятливі природні умови, висока родючість ґрунтів, достатня окультуреність земель сприяють отриманню з одиниці площі біль- шої кількості продукції. Тому однакові за обсягами валового вироб- ництва господарства з кращими землями матимуть меншу земель- ну площу, ніж аналогічне землеволодіння, що перебуває в складних природних умовах.

Крім того, господарства з більш родючими землями є, як прави- ло, інтенсивними і високотоварними, оскільки кращі за якістю зем- лі дають велику віддачу при обробленні високоприбуткових трудо- містких культур.

За наявними коштами або первісним капіталом також можна дійти висновку про доцільність розвитку господарства в тому або іншому напрямі. Так, молочне господарство при своїй організації потребує більших коштів на будівництво ферми, ніж господарство з відгодівлі молодняку великої рогатої худоби. Це пояснюється тим, що на молочній фермі, крім приміщення для розміщення корів, об- ладнують доїльний та молочний майданчики, профілакторій для телят та інші приміщення, що потребують додаткових витрат.

За інших однакових умов господарства, оснащені продуктивні- шою технікою й автотранспортом, можуть мати більші розміри, ніж господарства, змушені внаслідок нестатку коштів орендувати або купувати менш продуктивні машини і механізми, а в деяких випад- ках і замінювати їх ручною працею.

На спеціалізацію фермерського господарства, розміри і склад угідь впливає також їхнє місце розташування відносно ринків збуту продукції. Приміські господарства спеціалізуватимуться насампе- ред на виробництві продовольчих видів продукції (картоплі, овочів, фруктів і ягід, молока і м’яса), тобто таких, які погано транспорту- ються, але користуються підвищеним попитом у населення. Такі господарства матимуть незначні площі для виробництва ранніх ово- чів, ягід, зелені, квітів, грибів.

Усировинних зонах промислових підприємств, які переробляють сільськогосподарську продукцію (цукрових, спиртових, ефіроолій- них та інших заводів), переважатимуть господарства, які виробля- ють сировину.

Отже, перш ніж установити розміри фермерських господарств і склад угідь у них, потрібно обґрунтувати їхню спеціалізацію, визна- чити кількість працівників, кваліфікацію і побажання землевлас- ників, наявність основних і оборотних фондів і коштів, які можуть спрямовуватися на їхнє розширення.

При формуванні фермерських господарств на землях спеціаль- них фондів площа затребуваної ділянки визначається затвердже- ними для певних областей оптимальними і граничними розмірами господарств різної спеціалізації.

Уразі виходу громадян зі складу фермерського господарства, утвореного на землях сільськогосподарських підприємств, площа господарства залежить від розміру виділеного земельного паю (част- ки), кількості членів селянського господарства і можливості додат- кової оренди земель.

Розділ 11. Складання проектів упорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та створення нових