Частина ІІІ. Складання проектів територіального землеустрою

12.2.Порядок вибору земельних ділянок для розміщення об’єктів землеустрою

Територіальне розміщення будь-якого виробництва має велике значення для збалансування різноманітних функцій, які відіграє земля в суспільстві.

Розрізняють такі функції землі:

1)виробничу, яка полягає у задоволенні потреб суспільства в продовольстві та сировині для промисловості;

2)соціально-демографічну, призначену для відтворення сільсь- кого населення, забезпечення сільського господарства та інших га- лузей економіки трудовими ресурсами;

3)природоохоронну, яка передбачає підтримання екологічної рі- вноваги в агробіоценозах і на всій території країни, охорону культу- рних ландшафтів, утримання заповідників, заказників, національ- них парків тощо;

4)рекреаційну, яка полягає у створенні умов для відновлення здоров’я і відпочинку міського та сільського населення;

5)просторово-комунікаційну, призначену для надання просто- рового базису і обслуговування інженерних комунікацій: доріг, лі- ній електропередач, зв’язку, водопроводів, нафто- і газопроводів;

6)культурну, яка передбачає створення міським населенням в одному напрямі, а сільським — в іншому, притаманному селу, ду- ховних цінностей, збереження національно-культурних традицій, охорону пам’яток природи, історії і культури, які сконцентровані в містах або в сільській місцевості.

Ефективність матеріального виробництва часто залежить не сті- льки від його технічного рівня, скільки від правильного розташу- вання. Адже коли інженер проектує балку для перекриття, він ура- ховує, що балка не має бути занадто масивною, бо це призведе до перевитрат матеріалів. Якщо балка виявиться неміцною, перекрит- тя може зруйнуватися, і тоді збиток зросте на 2 – 3 порядки. Проте

якщо весь завод зведено не там, де це найвигідніше, то через додат- кові виробничі й транспортні витрати величезні суми втрачати- муться щороку. За певних обставин витрати на спорудження такого заводу можуть виявитися даремними: через помилку щодо місця розташування землекористування підприємство не зможе функціо- нувати беззбитково, що спричинить його закриття.

Окрім того, слід зазначити, що помилкові або малоефективні рі- шення щодо технічного рівня виробництва, його технології та органі- зації можна переглянути і змінити навіть після їх реалізації, а не- правильні рішення щодо розташування землекористування виявля- ються з великими труднощами і ліквідувати помилки в його розмі- щенні після спорудження підприємства взагалі практично неможли- во. Ці обставини визначають роль, яку відіграють питання розташу- вання земельних ділянок для забезпечення ефективності виробницт- ва, і прикладну цінність, яку мають методи їх розв’язування.

Отже, стає зрозумілим, чому в усьому світі до вивчення та розроб- лення проблем розташування залучаються тисячі вчених-земле- впорядників, економістів, статистиків, географів, математиків. З цією метою створено багато спеціальних лабораторій у різних асоці- аціях, в університетах тощо. Так, у ФРН протягом останніх десяти- літь функціонувало 3000 науково-дослідних інститутів, товариств і асоціацій, що займалися питаннями територіального планування та прогнозування.

Узв’язку з цим виникли й успішно розвиваються такі сфери нау- ки, як «просторова економіка», «регіональна наука», покликані ви- вчати різні проблеми розташування продуктивних сил. Широко за- стосовують економіко-математичні методи вивчення розміщення виробництва та ринків збуту готової продукції. Виходить багато книг і різноманітних методичних посібників з вивчення наявного розташування виробництва, з прогнозування його розміщення на перспективу в старих і нових галузях.

Теорія розташування землекористування підприємств довго вважалася на Заході безнадійно відсталою, периферійною галуззю економічного знання. Проте швидка математизація методів вибору місця розташування земельних ділянок промислових та інших під- приємств внесла в ряди економістів пожвавлення: нині відзначають певний пріоритет «просторового» економічного аналізу над «непрос- торовим» та пріоритет теорії розташування над загальноекономіч- ною теорією.

Уземлеустрої відомо, що між конкретним об’єктом і місцем його розташування є певний зв’язок (взаємозалежність), а також те, що на вибір місця розміщення впливають, з одного боку, особливості самого об’єкта, а з іншого — особливості території, де земельна ді- лянка розташована чи розташовуватиметься. З розвитком теорії та

Розділ 12. Складання проектів відведення земельних ділянок

Частина ІІІ. Складання проектів територіального землеустрою

поглибленням аналізу було знайдено третю групу причин, які впли- вають на локалізацію, але безпосередньо не належать ні до земель- ної ділянки об’єкта, що розташовується на ній, ні до території (зок- рема, чинник часу). Всю сукупність аргументів, щодо якої роль фу- нкції відіграє вибір місця розташування об’єкта, почали називати чинниками розташування. Щодо об’єктів господарювання, то чин- ники розташування продуктивних сил — це сукупність територіа- льно нерівнозначних ресурсів, при використанні яких проявляється залежність між певним об’єктом розташування і територією, яка в підсумку визначає оптимальну (раціональну) з погляду вибраних критеріїв та поставленої мети локалізацію об’єкта.

Засновник вчення про чинники А. Вебер використовував у своїх моделях три основних чинники, що формалізують працю, сировину та транспорт і один неформалізований — ефект агломерації. З роз- витком такої концепції кількість чинників, які враховуються, знач- но збільшилася.

Сучасні регіональні дослідження, проведені з використанням ЕОМ, дали можливість залучати до сфери аналізу дуже багато чин- ників.

Так, американська фірма «Дженерал електрік» при визначенні місць розташування об’єктів ураховує 187 чинників, зведених у три групи:

1. Економічні чинники:

капітал (здебільшого змінний);

праця (кількість, якість, ставки зарплати, профспілки, законо- давство про працю, прожитковий мінімум);

паливо та енергія (нормування);

земля (рента);

оподаткування (розміри);

банківська справа (відсоток, облікові ставки, банківські операції);

будівництво (орендна плата, будівельні витрати);

транспорт (місцеві та віддалені перевезення, тарифи, клас об- слуговування, місцевий вантажообіг);

законодавство (федеральне та місцеве);

ринок (коефіцієнт промислової активності).

2. Географічні чинники:

земля (наявна земельна площа, топографія, ґрунти, ґрунтова структура, дренаж, аерозйомка);

клімат (сезонні коливання, швидкість і напрямок вітрів, кіль- кість сонячної радіації, вологість; характер опадів — дощ, сніг, град, кількість і частота опадів; особливі явища — урагани тощо);

водні ресурси (кількість, якість, джерела);

сировина (характер розташування, відстань до споживача);

паливо та енергія (вугілля, нафта, газ, вода, дрова, атомна енергія);

транспорт (тип мережі — залізничний, автодорожній, водний, повітряний; клас аеропортів; трубопроводи; місцевий транспорт).

3. Соціальні чинники:

кількість населення;

забезпеченість житлом;

розпорошеність майна;

медичне обслуговування;

умови для відпочинку;

умови для освіти;

роль жінок;

вплив церкви;

преса;

літопис злочинів;

протипожежна служба;

умови наукових досліджень і робота планової комісії;

суспільне становище та інші елементи культури;

суспільні відносини.

Кожен із зазначених чинників тією чи іншою мірою проявляєть- ся як на стадії будівництва об’єкта (впливаючи на вартість будіве- льно-монтажних робіт і вартість обладнання франко-локаційного пункту), так і на стадії експлуатації (впливаючи на витрати на ма- теріальні, трудові ресурси та утримання обладнання). Очевидно, що роль того чи іншого чинника щодо окремих складових витрат виро- бництва та загального розміру їх залежить як від виду і технологіч- ного способу випуску продукції, так і від (знову ж таки) специфіки місцевих умов.

Проте констатування впливу певного чинника на ефективність (прибутковість) функціонування підприємства в конкретному пунк- ті можливої локації без кількісного вираження такого впливу не достатньо для розв’язання проблеми правильного вибору місця роз- ташування землекористування підприємств. Однак при спробах кі- лькісного (вартісного) вираження впливу певного чинника на доці- льність розташування об’єкта виникають труднощі.

Розв’язуючи завдання розташування землекористування, потріб- но не тільки відповісти на запитання, де має знаходитися земельна ділянка, а й обґрунтувати сам об’єкт розміщення землекористуван- ня, тобто визначити технічні характеристики і структуру: конфігу- рацію ділянки, розмір, потужність, схему технологічного процесу, спеціалізацію, склад цехів кооперування і комбінування з іншими підприємствами, організацію та економіку виробництва. Розміщен- ня землекористування підприємства і його технічна структура вза- ємопов’язані і взаємозалежні. Наприклад, один і той самий продукт

Розділ 12. Складання проектів відведення земельних ділянок

До клопотання додають копії установчого документа та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, а також, якщо є, — копії матеріалів проектів будівництва об’єктів (типових проектів або про- ектів повторного застосування), містобудівного обґрунтування роз- ташування об’єкта на території кварталу існуючої забудови, інших проектних матеріалів щодо умов забудови земельної ділянки.

Сільська, селищна або міська рада, районна, Київська чи Севасто- польська міська держадміністрація реєструє клопотання в день його поданнязприсвоєннямреєстраційного номера, розглядаєклопотанняі в п’ятиденний термін після реєстрації надсилає постійно діючій комісії з питань вибору земельних ділянок для розміщення об’єктів, утвореній відповідною радою або держадміністрацією. Комісія складається із за- ступника голови сільської, селищної чи міської ради або заступника голови місцевої держадміністрації (голова комісії), а також представ- ників районного (міського) органу земельних ресурсів, природоохорон- ного органу, санітарно-епідеміологічної служби, органів містобудуван- ня й архітектури та охорони культурної спадщини.

До роботи в комісії залучаються також власники та користувачі земельних ділянок, які пропонуються до вибору, представник заяв- ника та проектної організації.

У разі відведення земельної ділянки для розроблення корисних копалин або забудови території на площах їх залягання комісія мо- же залучати до роботи в ній представників органів державного гео- логічного контролю та органів державного гірничого нагляду для отримання додаткової інформації щодо можливості вибору земель- ної ділянки для розміщення об’єкта.

Протягом двох тижнів після отримання матеріалів комісія:

обстежує бажане місце розташування об’єктів, погоджує орієн- товний розмір земельної ділянки, умови її вилучення або зміни ці- льового призначення з урахуванням містобудівної документації, місцевих правил забудови та комплексного розвитку території;

вивчає питання щодо запобігання негативному впливу на на- вколишнє природне середовище, забезпечення формування екологі- чної мережі, поліпшення малопродуктивних угідь нанесенням родю- чого шару ґрунту, знятого під час будівництва об’єктів тощо;

пропонує інші земельні ділянки для можливого розміщення об’єктів насамперед з малопродуктивних земель та земель несільсь- когосподарського призначення.

Результати роботи комісії оформляють актом, в якому зазначають:

склад комісії;

назву об’єкта, для розміщення якого вибирають земельну ді- лянку, його основні характеристики, орієнтовний розмір земельної ділянки з урахуванням перспективи її розширення тощо;

умови вилучення (викупу) земельної ділянки;

Розділ 12. Складання проектів відведення земельних ділянок