Креслення супроводжується експлікацією земель населеного пункту по землевласниках та землекористувачах, земельних угід- дях загального користування.

Землі громадян, що мають земельні ділянки під особистими під- собними господарствами, а також ділянки, надані їм для індивідуа- льної забудови, індивідуального городництва та садівництва, що розташовані в межах населеного пункту, приводяться в складі зе- мель сільського населеного пункту загальною площею.

Матеріали погодження та затвердження проектної документації складаються із:

акта польового обстеження, погодження меж населених пунктів;

висновку сільської, селищної ради про розгляд проекту встано- влення меж сільських населених пунктів;

висновку районної ради про розгляд проекту встановлення меж сільських населених пунктів;

рішення обласної ради про затвердження проекту встановлен- ня меж сільських населених пунктів.

Проектну документацію виготовляють у трьох примірниках: пер- ший примірник передають проектній організації, другий — сільсь- кій, селищній раді, третій — районній раді.

Якість виконуваних робіт забезпечується встановленою системою контролю, що здійснюється впродовж усього періоду проектування (дод. 6) установлення меж сільських населених пунктів.

9.3.5.Виготовлення технічної документації з перенесення проекту в натуру (на місцевість)

Затверджений обласною радою проект установлення меж сільсь- ких населених пунктів переноситься в натуру (на місцевість) на тих ділянках меж, які були спірні або нечітко виражені на місцевості.

Роботи, пов’язані з перенесенням усіх меж сільських населених пунктів у натуру (на місцевість) виконують за окремою заявкою за- мовника.

Межові знаки встановлюють у таких місцях, де є можливість забез- печити їх надійне збереження. На тих відрізках меж, де проектні межі збігаються з природними, їх закріплюють лише кілками (дерев’яними або металевими) завдовжки 0,3 – 0,4 м. При цьому 0,08 – 0,1 м їх дов- жини має бути над землею. Окопують такі межові знаки курганом ді- аметром 1,0 м висотою насипу 0,2 м. Такі знаки, як правило, є тимча- совими на період виконання польових геодезичних робіт.

Межові знаки встановлюють на тих відрізках меж населеного пункту, де нечітко виражена межа і є можливість самозахоплення земель. Потрібно забезпечити встановлення межових знаків довго- строкового користування через 1,5 – 2,0 км, по периметру межі з ме-

Розділ 9. Складання проектів установлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень

Частина ІІІ. Складання проектів територіального землеустрою

тою їх подальшого використання для поновлення окремих відрізків межі села, вирішення земельних спорів, проведення робіт, пов’язаних з упорядкуванням земель землевласників і землекорис- тувачів у населених пунктах.

Такі знаки встановлюють ланками по три стовпи кожна.

Місця встановлення межових знаків мають бути легкодоступними, добре розпізнаватися на місцевості, забезпечувати їх збереження, тех- ніку безпеки та зручність використання при наступній експлуатації.

Не дозволяється встановлення центрів тривалого зберігання на ріллі та болоті, проїжджій частині доріг, поблизу русел річок, що розливають- ся, поблизу берегів водосховищ та обривів на ярах і крутосхилах.

Замість двох-трьох сусідніх точок ходу допускається закріплюва- ти тільки одну точку за умови визначення дирекційного кута (ази- мута) із закріпленої точки на характерні, що легко розпізнаються, постійні місцеві предмети — орієнтири, як то: флюгери, радіо і те- левізійні щогли, антени, заводські труби, куполи церков тощо.

На всі закладені центри межових знаків складають абриси з прив’язуванням до постійних предметів місцевості не менше ніж трьома промірами та наводять опис місцеположення знака в карт- ках установленої форми (дод. 7).

Постійні межові знаки здають під охорону та на збереження се- лищним, сільським радам по акту (дод. 8).

Акт складають у трьох примірниках, один з яких залишається у проектній організації, другий передають селищній, сільській раді, третій — районній раді.

Межові знаки прив’язують, як правило, за допомогою прокла- дання теодолітних ходів. Теодолітні ходи прокладають за допомо- гою оптичних теодолітів, світлодалекомірів та електронних тахео- метрів. Координати межових знаків отримують від державної геоде- зичної мережі або меж землеволодінь і землекористувань. Довжина теодолітних ходів між твердими пунктами, а також периметр полі- гонів не повинні перевищувати:

13 км — при середній довжині сторін між точками 500 м і більше;

10 км — те саме, 250 м;

7 км — те саме, 150 м і менше.

Виконуючи роботи з точністю 1 : 5000, довжини теодолітних ходів слід зменшити в 1,5 раза.

У системі з вузловими точками довжину теодолітних ходів можна збільшити на одну третину.

Діагональні ходи слід прокладати вздовж існуючих лінійних об’єктів (бажано по одній зі сторін смуги відведення або контуру) або в місцях розміщення ділянок землевласників і землекористувачів, межі яких підлягають наступному обміру або уточненню.