Частина І. Теоретичні основи землевпорядного проектування

еродованих, гідроморфних, засолених, підтоплених ґрунтів тощо) та ступінь дренованості території;

еколого-економічного — рівень перетворення природного се- редовища, його стійкість до антропогенного навантаження та сту- пінь ураженості території негативними геологічними процесами;

протиерозійного — інтенсивність ерозійних процесів, їхні при- чини, ступінь та динаміка еродованості ґрунтів, однотипність про- тиерозійних заходів;

інших видів — кількісний вміст токсичних забруднювальних речовин (пестициди, важкі метали, радіонукліди тощо), мікроеле- ментів та ступінь придатності ґрунтів для вирощування сільськогос- подарських культур.

Схеми (карти) природно-сільськогосподарського, еколого-еконо- мічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель розглядають науково-технічні ради центральних органів ви- конавчої влади з питань земельних ресурсів, охорони навколиш- нього природного середовища та аграрної політики і затверджують спільно ці органи.

Природно-сільськогосподарське, еколого-економічне, протиеро- зійне та інші види районування (зонування) земель здійснювати- муться поетапно протягом 2005 – 2010 рр.

У разі потреби при плануванні й організації раціонального ви- користання земель та їхньої охорони використовують й інші матері- али спеціальних видів районування: еколого-господарського, еколо- го-ландшафтного, агроекологічного та ін.

3.4.4. Зонування територій

Зонування території — це її розмежування з виділенням особли- вих зон і визначенням для кожної з них цільового призначення, пріоритетних функцій і відповідних режимів використання.

Таке зонування особливо поширене в західноєвропейських краї- нах, США і Канаді, де зони визначають основні напрями розвитку землекористування на перспективу.

Зонування території здійснюють на основі схем землевпорядку- вання, схем використання й охорони земельних ресурсів, природо- охоронної, землевпорядної, містобудівної та іншої документації на рівні регіонів та їхніх муніципальних утворень.

Рішення щодо зонування території приймають, виходячи з таких основних принципів у її комплексній організації:

орієнтації наінтенсивне використанняіраціональнуорганізацію;

установлення науково обґрунтованого балансу земель різного призначення, збереження природних територій, які особливо охоро- няються, сільськогосподарських угідь і місцевостей з коштовною іс-

торико-культурною спадщиною і створення необхідної інженерно- транспортної інфраструктури;

чіткого розмежування земель сільськогосподарського, лісогос- подарського, природоохоронного призначення й урбанізованих те- риторій із закріпленням у законодавчому порядку відповідних ре- жимів їхнього функціонального використання;

охорони навколишнього природного середовища і гарантуван- ня екологічної безпеки;

раціонального використання природних ресурсів;

забезпечення найсприятливіших організаційно-територіаль- них умов для ведення сільського господарства.

До складу земель поселень можуть входити, наприклад, земель- ні ділянки, які згідно з містобудівними регламентами належать до таких територіальних зон:

житлових;

суспільно-ділових;

виробничих;

інженерних і транспортних інфраструктур;

рекреаційних;

сільськогосподарського використання;

спеціального призначення;

військових об’єктів;

інших територіальних зон.

Матеріали щодо зонування території складаються із текстової і графічної частин.

Утекстовій частині обґрунтовують умови встановлення зон, їх- ньої межі, площі земельних угідь тощо.

Графічна частина мітить схематичну оглядову карту, на якій у кольорі показують розміщення кожної з установлених зон.

Масштаб карти залежить від розміру території зонування і може становити:

для території регіонів України — 1 : 100 000...1 : 250 000;для адміністративних районів — 1 : 25 000...1 : 50 000;

для території сільських і селищних рад, що знаходяться в ме- жах адміністративних районів, — 1 : 10 000...1 : 25 000.

Схеми зонування поселень відповідно до містобудівних вимог за- лежно від розміру території затверджують постановою відповідних органів влади або рішенням органів місцевого самоврядування.

Уподальшому в процесі планування використання земель роз- міщують об’єкти промислового, сільськогосподарського, житлово- цивільного і рекреаційного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури, установлюють режими використання територій, планують використання земель відповідно до встановлених зон.

Розділ 3. Планування і організація раціонального використання земель у системі землеустрою

Частина І. Теоретичні основи землевпорядного проектування

Зміну форм власності на землю, купівлю, продаж і оренду земе- льних ділянок, установлення плати за землю здійснюють, дотриму- ючись вимог зонування територій і режиму використання земель.

Специфічною формою планування використання та охорони зе- мель є їх зонування, яке здійснюється у межах населених пунктів.

Зонування земель у межах населених пунктів нерозривно пов’язане з плануванням і забудовою територій, правове регулю- вання яких здійснюється Законом України «Про планування і забу- дову територій» № 1699-ІІІ від 20 квітня 2000 р. та іншими норма- тивними актами. Зонування земель реалізується розробленням від- повідного плану, який є елементом місцевих правил забудови. Такі правила є нормативно-правовим актом, який установлює порядок планування і забудови та іншого використання територій, окремих земельних ділянок, а також перелік усіх допустимих видів, умов і обмежень забудови та іншого використання територій та окремих земельних ділянок у межах зон, визначених планом зонування.

Згідно із Законом України «Про планування і забудову те- риторій» місцеві правила забудови розробляються для міст Києва і Севастополя, міст обласного значення, республіканського значення Автономної Республіки Крим. Для інших населених пунктів такі правила розробляються і затверджуються відповідними радами. Вони мають узгоджуватися з регіональними правилами забудови.

Місцеві правила складаються з двох частин: текстової та графіч- ної. У текстовій частині визначається перелік переважних і допус- тимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок у межах окремих зон. На графічній частині місцевих правил — плані зонування — територія населеного пункту поділяється на зони з допустимими та переважними видами використання земельних ді- лянок.

План зонування та перелік переважних і допустимих видів забу- дови та іншого використання земельних ділянок розробляють для всієї території населеного пункту або окремої його частини.

Для кожної окремої зони згідно з державними будівельними нор- мами встановлюються єдині умови і обмеження забудови та іншого використання земельних ділянок, які стосуються:

гранично допустимих поверховості будинків і споруд та щіль- ності забудови;

мінімальних відступів будинків і споруд для червоних ліній, ліній регулювання забудови, меж суміжних земельних ділянок;

вимог до впорядкування доріг та під’їздів до будинків і споруд, місць паркування транспортних засобів;

вимог до забезпечення експлуатації інженерно-транспортної інфраструктури, озеленення та впорядкування територій, утриман- ня будинків і споруд;