8.2.7.Обґрунтування основних природоохоронних рішень щодо зміни цільового призначення земель

Цільове використання земель змінюється в порядку затвердження проектів землеустрою органами, які ухвалюють рішення про ство- рення об’єктів природоохоронного призначення. З метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рос- линного світу, підтримання загального екологічного балансу, відпо- відно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» № 2456-ХІІ від 16 червня 1992 р., для окремих земельних територій встановлюється особливий режим охорони, відтворення і вико- ристання природних ресурсів.

Території та об’єкти природно-заповідного фонду зберігаються завдяки:

встановленню заповідного режиму;

організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об’єктів;

проведенню комплексних досліджень з метою розроблення на- укових основ їх збереження та ефективного використання;

додержанню вимог щодо охорони територій та об’єктів природ- но-заповідного фонду під час здійснення господарської, управ- лінської та іншої діяльності, розроблення проектної і проектно- планувальної документації, землеустрою, лісовпорядкування, про- ведення екологічних експертиз;

запровадженню економічних важелів стимулювання їх охоро- ни тощо.

Територія природних парків визначається за ступенем збереження екосистем, можливим рівнем рекреаційного навантаження, різнови- дом фізико-географічних умов, віддаленістю від населених пунктів тощо. Природний парк державного значення має займати в середньо- му від 10 до 100 тис. га, природні парки місцевого значення доцільно організовувати із розрахунку 0,1 га на одного жителя області. Доціль- но, щоб на охоронні території всіх видів припадало не менше ніж 30 % території парку. Всі охоронні території повинні мати охоронні зони, в яких встановлюється певний режим землекористування.

Землі заповідників повністю вилучаються з господарського кори- стування та іншої діяльності, яка порушує їх режим як на території самого заповідника, так і в межах встановленої навколо нього охо- ронної зони.

До комплексу заходів щодо охорони важливих компонентів ланд- шафту, який забезпечує естетичну цінність, входять:

рекультивація порушених земель;

приведення в порядок смуг відведення, примагістральних та інших територій;

Розділ 8. Техніко-економічне обґрунтування організації територій земельприродно-заповідного фонду …

Частина ІІ. Розроблення землевпорядної документації і проектів територіального землеустрою

створення належних умов панорамного огляду місцевості при переміщенні.

Основними завданнями охорони рослинності є:

аналіз стану природної рослинності, виявлення видів рослин, які підлягають охороні, виявлення зон з особливими екологічними умовами (підвищеного антропогенного навантаження);

виявлення диспропорції й недоліків у системі лісовідновлення. Збереження цінних, рідкісних і тих, які зникають, видів рослин

забезпечується комплексом заходів правового і біологічного ха- рактеру:

раціональним використанням флори і боротьбою з браконьєр- ством;

забороною збирання і псування рідкісних і тих, які зникають, видів рослин;

створення заказників.

Система заходів щодо боротьби зі шкідниками лісів передбачає біологічні, хімічні та інтегровані методи, а також лісогосподарські заходи.

Пожежна небезпека збільшується в місцях масового відпочинку населення, вздовж доріг тощо. Тут проводять профілактичні заходи.

Завдання охорони тваринного світу складається з:

виявлення основних проблемних ситуацій і ареалів на основі проведених обстежень і аналізу та прогнозу стану тваринного світу і складу фауни;

розроблення рекомендацій щодо підтримання максимально можливого видового і ценотичного різноманіття екосистем, що за- безпечує збереження генофонду (під максимально можливим розу- міють комплекс видів і асоціацій, які історично склалися на певній території і максимально використовують її екологічну місткість);

розроблення пропозицій щодо раціонального використання ре- сурсів тваринного світу.

Заходи з охорони природних біоценозів, а також конкретних ви- дів тварин та їх відтворення, поділяють на організаційні, проектно- вишукувальні і біотехнічні.

Організаційні заходи передбачають цілий комплекс рекомен- дацій, обмежень і заборон, які регламентують строки, способи, мас- штаби і місця полювання, вилову риби та ін.

Проектно-вишукувальні заходи полягають у зонуванні (органі- зації) території з основних видів використання біологічних ресурсів

імістять пропозиції щодо організації мисливських, звірівничих, риб- ницьких господарств, а також заповідників і заказників. Першоряд- ну роль відіграють заповідники і заказники, в яких зберігається весь комплекс умов, що забезпечують нормальне існування і охоро- ну видів та асоціації тварин.

Біотехнічні заходи поділяють на дві категорії: 1) зі збереження і збільшення місткості угідь; 2) з надання прямої допомоги тваринам і поліпшення їх якісних характеристик.

Цільове використання земель рекреаційного призначення ви- значається на основі класифікації придатності їх для таких цілей. Класифікацію земель щодо їх використання для цілей відпочинку населення і відтворення природної фауни здійснюють на землях, придатних і непридатних для сільського та лісового господарств. Вона дає можливість визначити, якою мірою ці землі можна вико- ристовувати для відпочинку населення. Придатність земель для організації зон відпочинку визначається якістю певних видів рек- реаційних ресурсів, використання яких не погіршує довкілля. Якість земель, які використовуються в рекреаційних цілях, можна виміряти кількістю днів, упродовж яких відпочивальники викорис- товують одиницю земельної площі для відпочинку. Отже, придат- ність земель розрізняють за інтенсивними і екстенсивними форма- ми відпочинку. При інтенсивних формах відпочинку відносно біль- ша кількість людей може перебувати на одиниці території, тоді як екстенсивна форма відпочинку потребує відносно більших територій на одну людину.

Метою класифікації є визначення якості і кількості земельних ресурсів, які можна використати в цілях відпочинку. Залежно від можливої інтенсивності використання в цілях відпочинку виділя- ють сім класів земель.

Клас І. Землі можна високоактивно використовувати в рекреа- ційних цілях упродовж року для однієї або кількох інтенсивних форм відпочинку (популярні ландшафти або схили гір, хвойні ліси).

Клас ІІ. Землі можна високоактивно використовувати впродовж року для однієї або кількох форм відпочинку.

Клас ІІІ. Землі можна помірно активно використовувати для відносно інтенсивних форм відпочинку.

Клас ІV. Землі придатні для середньоактивного використання впродовж року при екстенсивних формах відпочинку.

Клас V. Землі придатні для середньонизького використання впродовж року при екстенсивних формах відпочинку.

Клас VІ. Землі придатні для низького використання впродовж року при екстенсивних формах відпочинку.

Клас VII. Землі практично неможливо використовувати в рек- реаційних цілях.

Крім класів, у цю класифікацію введено підкласи, які характе- ризують вид можливого використання земель: джерела лікувальних вод; райони для створення сучасних гірськолижних центрів; райони хвойних лісів для створення оздоровчих центрів; землі, вкриті при- вабливою рослинністю; історичні місця і місця доісторичних розко-

Розділ 8. Техніко-економічне обґрунтуванняорганізації територій земель природно-заповідного фонду …

Частина ІІ. Розроблення землевпорядної документації і проектів територіального землеустрою

пок; території, придатні для організації кемпінгів у гірських райо- нах; райони, які можна використати для насолоди цікавими фор- мами рельєфу; невеликі водойми і гірські річки; території, підготов- лені для відпочинку сімей або інших видів рекреаційного викорис- тання (туристичні або мисливські будиночки); райони, які ви- користовують для спостережень у природних умовах за гірськими тваринами; райони різних культурних ландшафтів, які цікаві з со- ціальної, лісогосподарської, сільськогосподарської точок зору; райо- ни з різноманітним рельєфом, які можна використати для пішохід- ного туризму, вивчення природи або які становлять інтерес з есте- тичного погляду; вдалі місця спостереження за краєвидом; різні чинники, які можна використати для цілей відпочинку; береги рі- чок, придатні для пляжів; постійні місця відпочинку в приміських зонах.

При створенні рекреаційного комплексу в складі парку про- водять інвентаризацію земельних ресурсів на предмет їх природної придатності для цих цілей згідно з наведеною класифікацією.

Для визначення першочергових заходів з охорони і використання природних ресурсів парку й прилеглих землекористувань, своєчасно- го врахування екологічних чинників при визначенні цільового при- значення земель проводять інженерно-екологічне зонування терито- рії, щоб виявити найнесприятливіші (критичні), несприятливі, обме- жено сприятливі і сприятливі земельні ділянки з метою охорони на- вколишнього природного середовища. Інженерно-екологічні зони одержують інтеграцією покомпонентних схем (після їх суміщення одна з одною) і спеціальних аналітичних схем, які характеризують геохімічну активність ландшафту і його стійкість до фізичних наван- тажень, а також локалізацію антропогенних навантажень. Загальні критерії виділення інженерно-екологічних зон наведено в табл. 8.11.

Результати інженерно-екологічного зонування використовують у двох напрямах — як складову інформації про землі при визначенні їх цільового призначення і при оцінюванні екологічних проблем, які виникають на певних територіях (при виявленні проблемних ситуацій, просторової локалізації природоохоронних або протиеро- зійних заходів, визначенні черговості їх виконання). Під проблем- ною ситуацією розуміють такий локальний стан довкілля або його окремих компонентів і чинників, які в гірший бік відрізняються від нормативних. Гострота проблемної ситуації визначається на основі експертного оцінювання.

На завершальному етапі вирішення цього питання розробляють систему природоохоронних заходів, які характеризуються комплек- сністю, спеціалізацією і цільовою направленістю. Основні принципи охорони і використання різних видів пам’яток природи, історії і культури полягають у наступному:

нова функція не повинна негативно впливати на збереження пам’ятки;

між новою функцією і художньо-естетичними якостями не по- винно виникати невідповідності.

На заключному етапі планують обсяги і послідовність реставра- ційних та інших робіт, пов’язаних із охороною та виконанням нової функції пам’ятки.

8.2.8.Обґрунтування розвитку природоохоронних, рекреаційних, науково-дослідних, естетичних та інших природних комплексів і об’єктів

У межах перспективного соціального планування народного гос- подарства регіону, як і України в цілому, визначають три ступені територіальних соціальних проблем:

1)підвищення рівня життя населення, виходячи із умов соціаль- но-економічного стану держави;

2)створення матеріальної бази для вирівнювання територіальних відмінностей у сфері соціального розвитку, а саме формування соціа- льно-економічної інфраструктури, яка відповідала б спектру потреб;

3)цілеспрямований розвиток таких співвідношень у рівні життя населення, які забезпечили б оптимальні умови для розв’язання економічних проблем з урахуванням територіальних особливостей.

Основна мета цього підрозділу полягає у визначенні ра- ціонального масштабу розвитку суспільних відносин щодо організа- ції охорони і використання територій та об’єктів природно- заповідного фонду, відтворення їх природних комплексів для під- вищення працездатності, здоров’я і культурно-естетичного рівня населення, тобто виконання соціальної проблеми третього ступеня. Для досягнення поставленої мети потрібно:

зробити кількісний і якісний аналіз розвитку оздоровчих галу- зей у регіоні за кілька років, стану природоохоронної справи;

виявити тенденції впливу різних чинників на рівень життя насе- лення, його здоров’я і побудувати необхідні формалізовані залежності;зіставити нормативи потреби рекреаційних ресурсів із їх наяв-

ністю і обсягом;обґрунтувати цільові орієнтири і прогноз розвитку природо-

охоронних, рекреаційних, естетичних та інших комплексів і об’єктів;визначити розміри відповідних основних фондів, капітальних вкладень, обсяги будівельно-монтажних робіт, потрібних для ство-

рення природного парку;дати синтез гіпотез і визначити діапазон найвірогідніших рі-

шень у сфері прогнозу перспектив розвитку індустрії оздоровлення і відпочинку населення.

Розділ 8. Техніко-економічне обґрунтування організації територій земель природно-заповідного фонду …

Частина ІІ. Розроблення землевпорядної документації і проектів територіального землеустрою

По науково-дослідних об’єктах розглядають проблеми розвитку і розміщення стаціонарів моніторингу навколишнього природного середовища, який є системою спостережень, збирання, оброблення, передавання, збереження та аналізу інформації про стан навколи- шнього природного середовища, прогнозування його змін та розроб- лення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управ- лінських рішень.

На території національних природних парків спостерігають за:

станом і забрудненістю поверхневих вод;

станом ґрунтів і рослинного покриву;

станом лісів;

станом фауни парку;

станом ландшафтів;

станом пам’яток природи, історії і культури;

станом і змінами у рекреаційних ресурсах.

Організація і ведення моніторингу навколишнього природного середовища на території парку полягає в:

розробленні (визначенні) переліку показників для діагностики стану довкілля;

визначенні мережі пунктів контролю (ПК) і точок спостере- ження за раціональним використанням і охороною природних ре- сурсів;

визначенні територій (ділянок), які потребують ведення опера- тивного (кризового) моніторингу природних ресурсів;

нанесенні даних моніторингу довкілля на картографічні мате- ріали і вироблення управлінських рішень;

розробленні техніко-економічною обґрунтування витрат на ор- ганізацію і ведення моніторингу.

По всіх комплексах та об’єктах розробляють схеми розвитку будів- ництва і капітальних вкладень.

8.2.9.Інженерно-технічне облаштування території

Транспорті системи, які обслуговують населені пункти в межах розміщення природного парку, є одночасно і його транспортною сис- темою. У цьому підрозділі висвітлюються такі питання:

загальна характеристика сучасного стану транспортної мережі регіону, який обслуговуватиме парк на його території;

аналіз і оцінювання транспортної забезпеченості території, до- ступності основних центрів проживання населення;

виявлення проблем і недоліків в організації транспортних зв’яз- ків із урахуванням перспективи розвитку рекреаційної зони парку;

розроблення проектних пропозицій щодо формування єдиної транспортної системи обслуговування потреб природного парку.

Розроблення пропозицій щодо комплексного і раціонального ви- користання енергетичних ресурсів на території парку і складання принципової схеми її енергопостачання, яке забезпечує потреби оздоровчих об’єктів і виробництва на першу чергу і розрахунковий період, передбачає:

дати характеристику енергоресурсів, енергетичної мережі і си- стеми території парку та прилеглих територій;

виявити недоліки і диспропорції в існуючій структурі енерго- постачання, в енергетичному господарстві і визначити шляхи їх усу- нення;

розрахувати енергоспоживання на першу чергу і на розрахун- ковий період;

скласти енергетичні баланси;

розробити пропозиції щодо енергопостачання зон масового від- починку населення, об’єктів лісового і сільського господарств та ви- робничої зони парку.

Пропозиції щодо раціонального і комплексного використання вод- них ресурсів парку, а також рекомендації з водопостачання і утилі- зації відходів зон масового відпочинку населення передбачають:

задоволення потреб відпочивальників і туристів водою норма- тивної якості;

ефективне знезараження і утилізація господарсько-побутових стоків;

забезпечення економічної і екологічної ефективності проект- них водогосподарських заходів.

Усі ці завдання розв’язують у такій послідовності:

проводять аналіз водних ресурсів, який полягає в оцінюванні природних і прогнозних експлуатаційних ресурсів поверхневих і за потреби підземних вод і в оцінюванні території за умовами водоза- безпечення і водовідведення;

характеризують найважливіші існуючі водогосподарські сис- теми і споруди в зоні природного парку, виявляють їх недоліки і диспропорції у водозабезпеченні і водовідведенні, вивчають можли- вості їх використання для соціально-культурних об’єктів парку;

за вихідними даними підрозділів (розвиток природоохорон- них, рекреаційних, науково-дослідних та інших природних ком- плексів і об’єктів; розвиток підприємств суміжних галузей з вико- ристання сільськогосподарських і лісогосподарських угідь) визна- чають обсяги водоспоживання і стічних вод на першу чергу і роз- рахунковий період;

розробляють принципові схеми водопостачання і водовідве- дення для зон масового відпочинку населення і виробничих;

обґрунтовують доцільність структури водопостачання і водовід- ведення і складають орієнтовний водогосподарський баланс із ура-

Розділ 8. Техніко-економічне обґрунтуванняорганізаціїтериторій земель природно-заповідного фонду …