Частина ІІІ. Складання проектів територіального землеустрою

Чим відрізняється термін «межування земель» від терміна «вста- новлення (відновлення) на місцевості меж». Установлення (віднов- лення) на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень здійснювалося за процедурою розроблення проектів міжгосподарсь- кого землеустрою, а саме затвердження проекту компетентним ор- ганом і є юридичним актом, який затверджує економічні рішення.

Водночас взагалі немає землевпорядної процедури визначення, встановлення й закріплення на місцевості меж Автономної Респуб- ліки Крим, областей, районів, міст. Недосконалою залишається така процедура щодо сільських, селищних рад та сільських населених пунктів. Тому насамперед потрібно:

розробити відповідно до чинного законодавства класифікацію адміністративно-територіальних утворень (райони, області, населе- ні та ін.);

розробити класифікацію територій з особливими режимами використання земель і спеціальних фондів.

При цьому методи межування і межові знаки мають бути різни- ми залежно від рангу об’єкта.

Таким чином, у складі територіального землеустрою слід окремо виділити землевпорядні дії з визначення, встановлення й закріп- лення меж, які є порядком вище від меж землеволодінь і землеко- ристувань (дод. 3 – 8). Бажано також, щоб адміністративні межі збі- галися з природними межами або межами землеволодінь.

Отже, межування земель — це землевпорядні дії з установлення, зміни, юридичного і технічного оформлення меж та визначення площ адміністративно-територіальних утворень, територій із особливими режимами використання земель, спеціальних земель- них фондів, груп землекористувань у єдиній державній системі.

9.1.2.Умови проектування міського землекористування як основа формування меж міста

Раціональному територіальному розвитку системи сталого зем- лекористування приділяється особлива увага як важливому засобу формування сприятливого середовища проживання людей та ефек- тивного використання природних ресурсів, забезпечення розвитку внутрішніх функціонально-планувальних зв’язків, що сприяють мінімізації середніх витрат часу на відновлення людських ресурсів, пересування населення від місць проживання до місць прикладен- ня праці та максимізації створення валової доданої вартості.

У процесі реконструкції існуючих та формування землекористу- вання нових міст основними завданнями його територіального роз- витку є:

вибір територій землекористування нового будівництва;

Раціональні напрямки та масштаби територіального розвитку міст визначають на підставі комплексного аналізу всіх ресурсів (зе- мельних, природних, трудових тощо) і розроблення альтернативних варіантів з визначенням і оцінюванням наслідків від реалізації ко- жного з них.

Основою для вибору оптимального варіанта розвитку землекори- стування міста є техніко-економічне, економіко-містобудівне, еколо- гічне та грошове оцінювання території. Перше ґрунтується на по- рівнянні вартості інженерного облаштування території, всієї інфра- структури міста та інших заходів, пов’язаних з містобудуванням, друге — на порівнянні їх містобудівної якості (соціальний комфорт, функціонально-планувальна, інженерно-технічна, історико-куль- турна, естетична та екологічна цінність територій) та споживної (балансової) вартості землі з урахуванням наявних міських фондів.

Визначення земель резервного фонду для резервування терито- рії всіх видів містобудівної діяльності є важливим заходом забезпе- чення раціонального територіального землекористування розвитку міст. Воно має забезпечувати маневрування поетапного освоєння різних ділянок залежно від форм власності на землю у межах міста і приміської зони з урахуванням розміщення всіх видів будівництва, зокрема індивідуальної та багатоповерхової житлової забудови.

Територіальний розвиток і резервування земель для розміщення міського землекористування ґрунтуються на матеріалах земельного та містобудівного кадастрів з урахуванням можливостей викупу або відчуження земель у власників і землекористувачів з визначенням режиму їх використання до початку освоєння та черговості здійс- нення забудови.

Для планомірного територіального розвитку землекористування міст при розробленні землевпорядних рішень доцільне визначення перспективної міської межі, а також меж адміністративно підпо- рядкованих місту земель з відповідним порядком землекористуван- ня, враховуючи дані земельного кадастру, грошового оцінювання земель тощо.

9.1.3.Формування меж землекористування приміських зон як чинника впливу на проектування меж населених пунктів

Приміська зона — це сукупність прилеглих до міста землекорис- тувань адміністративних районів, сільських і селищних рад, які утворюють з ним єдине ціле у функціонально-планувальному, соці- ально-економічному і територіальному землеустрої. Місто та примі- ська зона становлять єдиний соціально-господарський і містобудів- ний організм.

Розділ 9. Складання проектів установлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень

Частина ІІІ. Складання проектів територіального землеустрою

Землекористування приміських зон міст з проектною кількістю населення 100 тис. чоловік і більше, а також міст-курортів організо- вують у єдиному проектному комплексі зі схемою землеустрою обла- сті або прилеглих районів.

Формування землекористування приміських зон здійснюють з метою:

а) регулювання земельних відносин і формування системи зем- лекористування у процесі розміщення всіх видів будівництва на прилеглій до міста території з урахуванням найбільш повного задо- волення соціальних потреб та відпочинку міського й сільського на- селення;

б) економічно доцільного (в ринкових умовах) використання віль- них від забудови земель з урахуванням: форм власності на землю та створення системи сталого землекористування у сільській місцевості; організації нових населених пунктів, а також розвитку міст і посе- лень; лісопаркових зон, які існують, а також організації нових зон, інших зелених насаджень й водойм; усіх видів заміського відпочинку та спорту; розміщення пов’язаних з містом промислових підприємств, підприємств будіндустрії, транспортних споруд і складського госпо- дарства; розміщення водогосподарських та каналізаційних споруд, ліній електропередач, споруд і пристроїв газопостачання, теплопо- стачання та зв’язку для обслуговування міста і приміської зони; роз- витку земель запасу сільськогосподарського виробництва.

У зв’язку з цим основними завданнями формування землекорис- тування приміської зони міст є:

розміщення на її території типів землекористування різних об’єктів будівництва, безпосередньо пов’язаних з містом (об’єкти міс- тоутворювального значення включно), відповідно до перспективного розвитку міста і поселень приміської зони;

формування розселення у приміській зоні її жителів і котедж- ного та садового землекористування частини населення міста;

створення зеленого поясу (зеленої зони) навколо міст, який має оздоровче значення, з урахуванням його основних обмежувальних функцій як частини всієї системи зелених насаджень міста та його приміської зони;

організація позаміських зон короткочасного та тривалого масо- вого відпочинку населення міста та приміської зони;

формування системи міжселищних центрів культурно-побуто- вого обслуговування населення, в якій місто — це головний центр зосередження різних установ та закладів;

раціональне використання сільськогосподарських земель при- міської зони з урахуванням перспектив розвитку всіх розташованих

вїї межах населених місць і задоволенням їхніх потреб у сільсько- господарській продукції.

Межі приміської зони встановлюють залежно від розміру міста, місцевих умов (рельєфу, розташування лісів, водойм тощо).

До складу приміської зони водять: земельні ділянки, які визначе- ні як резервні території міста для житлової забудови, будівництва наукових, громадських, лікувальних, профілактичних та інших за- кладів; лісопарковий пояс, місця та зони масового відпочинку й спор- ту, захисні зелені насадження, ділянки існуючих і нових підприємств будівельної промисловості, складського господарства, приміських сільськогосподарських підприємств та організацій, які займаються виробництвом і переробкою овоче-молочних продуктів; споруди водо- проводу, каналізації, енергопостачання, транспорту та зв’язку міста.

Використання земель приміської зони регулюється земельним і містобудівним законодавством. Проект формування землекористу- вання приміської зони міста розв’язує питання планування, забудо- ви, благоустрою та впорядкування землекористування на проект- ний період і на першу чергу. Його розробленню передує схема зем- леустрою приміської зони.

Схема землеустрою приміської зони є основою для розроблення проектів лісопарків, зон відпочинку, планування існуючих та нових міст, виробничих поселень, землеустрою фермерських і сільськогос- подарських підприємств, а також усіх інженерних споруд і комуні- кацій, які обслуговують місто та приміську зону. Проекти розробля- ють, узгоджуючи їх з генеральним планом міста та схемами земле- устрою території області або районів, напрямками зовнішніх транс- портних зв’язків, розміщенням місць масового відпочинку, адмініс- тративно-територіальним розподілом України тощо. У містах з чи- сельністю понад 1 млн жителів радіус приміської зони становить понад 50 – 60 км, від 500 тис. жителів до 1 млн — 40, від 250 до

500 тис. чол. — 30, від 100 до 250 — 20 км.

Межі землекористування приміської та зеленої зон визначають у кожному окремому випадку залежно від розміру, народногосподар- ського значення й перспектив розвитку міста, природних умов, тру- дових зв’язків населення міста з іншими поселеннями, загальної потреби в територіях різного функціонального використання. При цьому рекомендується враховувати межі адміністративних районів, лісогосподарських підприємств тощо.

Межі землекористувань приміських зон, як правило, не повинні перетинати існуючі межі інших землекористувань, зокрема сільсь- когосподарських підприємств різних форм власності. Їх необхідно встановлювати, зважаючи на адміністративні межі міст, для вста- новлення обмежень будівельного та екологічного напрямів у вико- ристанні земель.

В умовах існування агломераційних форм розселення межі зем- лекористування приміської зони мають сполучатися з межами аг-

Розділ 9. Складання проектів установлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень

Частина ІІІ. Складання проектів територіального землеустрою

ломерацій, що забезпечить їх регульований територіальний розви- ток, функціонально-планувальну цілісність та єдиний підхід у ви- користанні всіх видів ресурсів.

У схемі землеустрою планування приміської зони слід передба- чити заходи щодо інженерної підготовки, поліпшення санітарного стану, озеленення та благоустрою всієї території зони, у тому числі розчищення русел, регулювання малих річок і водойм, упорядку- вання ставків, осушення заболочених територій тощо.

Функції землекористування приміської зони у сільських посе- леннях виконує зовнішня межа сільських рад, яка складається з прилеглих до них територій сільгоспугідь, лісових масивів, водойм, ділянок сільськогосподарських та інших підприємств, інженерних споруд, ландшафтно-рекреаційних земель та об’єктів історико- культурної спадщини. До неї належать також території, характер використання яких має контролюватися місцевими радами та регу- люватися за інтересами певного поселення.

Зовнішня межа сільських рад має тісніші зв’язки з їх основними функціональними зонами (на відміну від приміської зони міст) і за- ймає порівняно невелику територію. Залежно від розміру населено- го пункту, а також місцевих умов зовнішня зона може складатися з окремих локальних ділянок або формуватися у вигляді суцільного поясу навколо поселення.

До складу зовнішньої зони сільських населених пунктів нале- жать території різного функціонального призначення:

сільськогосподарські угіддя;

ділянки сільськогосподарських, промислових та інших підпри- ємств;

розсадники, плодові сади, індивідуальні селянські та фермер- ські господарства, випаси та сіножаті для селянських господарств;

лісові фонди та водойми;

ландшафтно-рекреаційні зони (місця відпочинку населення, літні табори, спортивно-туристичні бази, природно-заповідні об’єкти);

санітарно-захисні та охоронні зони;

зовнішні та міжселищні шляхи, системи транспорту і транс- портних споруд;

інженерно-технічні споруди (інженерні комунікації та будови);

інші поселення, які тяжіють до центрального села;

резервні землі для розвитку центрального сільського поселен- ня, а також ті, які тяжіють до нього.

Основні питання землеустрою меж сіл і селищ вирішуються у проекті встановлення (зміни) меж населених пунктів. Їх межі вста- новлюють на підставах чинного земельного законодавства з ураху- ванням прийнятого територіально-адміністративного поділу, існую-