зації території адміністративно-територіальних утворень, землево- лодінь і землекористувань, територіальної організації сільськогос- подарського та інших виробництв відповідно до умов різних регіонів країни і форм власності на землю.
Мета курсу полягає у вивченні закономірностей організації ви- користання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва, прискорення темпів зростання про- дуктивності праці на основі досягнень науково-технічного прогресу і раціонального використання землі, трудових і фінансових ресурсів; методів і технологій моделювання сталого землекористування; про- фесійній і екологічній підготовці інженерів-землевпорядників.
У результаті вивчення дисципліни студент має: освоїти методику техніко-економічного обґрунтування, формування та організації те- риторії адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань, складання схем і проектів землеустрою; оволоді- ти методами наукових досліджень, різними способами організації території та формування правового режиму землекористування, створення сприятливого середовища і поліпшення природних ландшафтів, розроблення системи заходів щодо збереження, віднов- лення і підвищення родючості ґрунтів, попередження деградації земель від негативних явищ.
Контрольні запитання і завдання
1. Як зміни земельних відносин і системи землекористу- вання впливають на вдосконалення землевпорядного проек- тування? 2. Сформулюйте передумови вдосконалення земле- впорядного проектування. 3. Сутність наукової землевпоряд- ної діяльності й дисципліни «Землевпорядне проектування». 4. Охарактеризуйте зміст дисципліни «Землевпорядне проек- тування».
Розділ 1. Введення у дисципліну
19
Розділ 2
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЗЕМЛЕВПОРЯДНОГО ПРОЕКТУВАННЯ
Частина І. Теоретичні основи землевпорядного проектування
2.1.Виникнення і розвиток землевпорядного проектування
Первісне впорядкування землі було порівняно нескладним. Воно зводилося до описів земель, а потім до землемірно-технічних дій щодо їхнього розмежування, закріплення меж межовими знаками (каменями, стовпами, зарубками на деревах тощо). При цьому ви- користовували найпростіші геодезичні інструменти (мірний лан- цюг, астролябію, екер). Землемірні дії супроводжувалися видачею документів, які засвідчували право власності на землю або право землекористування.
Надалі впорядкування почало переслідувати не тільки цілі пра- вового і технічного оформлення і позначення меж земель власників, а й вибір раціональної, найефективнішої форми господарського ви- користання землі й організаційно-економічного устрою землеволо- діння. З часом це стало одним з основних завдань землеустрою. З’явилася необхідність заздалегідь продумувати землевпорядні дії, аналізувати можливі варіанти, оцінювати ефективність землевпо- рядних робіт і узгоджувати їх із землевласниками і землекористу- вачами, тобто розробляти визначену документацію (креслення, роз- рахунки, обґрунтування, пояснювальні записки), що у сукупності складала проект землеустрою.
Отже, ускладнення землевпорядних дій, особливо технічних і економічних, а надалі й екологічних аспектів потребувало від зем- левпорядників складання спеціальних проектів землеустрою, в яких кожне рішення щодо перерозподілу й організації використан- ня земель підлягало ретельному обґрунтуванню і підтвердженню відповідними розрахунками, графічними матеріалами (планами, картами, кресленнями). Розвиток землевпорядної проектної справи зумовив появу галузі спочатку практичних, а потім і наукових знань, які оформилися у нову наукову дисципліну «Землевпорядне проектування».
Землевпорядна проектна справа з’явилася в Росії на початку XX ст., хоча і раніше на основі спеціально розроблюваних проектів вирішували деякі завдання з межування земель, устрою поміщиць- ких маєтків, укрупнення, розукрупнення або зведення в єдині ма-
20
сиви земельних ділянок, що належать одному землевласникові, лі- квідації черезсмужжя і далекоземелля.
У 1915 р. у Константиновському межовому інституті розділ «Зем- левпорядне проектування» входив у курс «Геодезія», а через кілька років став самостійним предметом. Надалі землевпорядне проекту- вання зайняло пануюче положення в здійсненні землевпорядних заходів.
Землевпорядне проектування — центральна ланка землеустрою. Це основна стадія землевпорядного процесу і його підсумок, оскіль- ки саме на основі проектів землеустрою здійснюється перехід до но- вих форм землеволодіння і землекористування, організації терито- рії, порядку використання землі. Не випадково багато фахівців три- валий час ототожнювали поняття «землеустрій» і «землевпорядне
проектування». |
проектування |
Наприклад, у шести виданнях підручника «Землевпорядне про- |
|
ектування», що вийшли з 1940 по 1976 рр. за участю провідних вче- |
|
них у цій галузі, основним предметом вивчення фактично був зем- |
|
леустрій у цілому. Тільки у виданні 1986 р. (за редакцією професора |
|
М.А. Гендельмана) ця дисципліна виокремилася в розділ землевпо- |
землевпорядного |
рядної науки, визначилися її предмет і метод. |
|
На початку XX ст. розроблення проектів вважалося однією із ста- |
|
дій землевпорядно-технічних дій. Професор О.А. Ржаніцин зазна- |
|
чав, що землевпорядно-технічні дії можуть бути відособлені в три |
|
стадії: придбання даних для складання проекту, складання земле- |
|
впорядного проекту і приведення його у дію. |
|
Про необхідність виокремлення землевпорядного проектування в |
основи |
самостійну галузь знання вперше заговорив професор Ф.Г. Некра- |
|
сов. Він вважав, що при землеустрої з великої кількості можливих |
|
варіантів проекту потрібно вибирати саме той, який найбільше від- |
методологічні- |
них історичних етапах змінювався також зміст землевпорядного |
|
повідає певним умовам і завданням. Тому проектування є зовсім |
|
самостійною галуззю практичного знання. |
|
Виходячи з різного розуміння землеустрою, його політичних і со- |
|
ціально-економічних завдань, засобів і методів здійснення, на різ- |
|
проектування, визначалися його місце і роль у системі суміжних |
Теоретико2. |
1927 рр. земельні ділянки хуторів і отрубів (з російської), наділи |
|
наукових дисциплін. |
|
У період створення одноосібного землекористування в ході Сто- |
|
липінської земельної реформи в Росії (1906 – 1911), а також у 1921 – |
|
селянських суспільств і особливо дворів у клинах суспільних сіво- |
Розділ |
змін проектували з високою точністю, як правило, аналітичним спо- |
|
собом. Велика увага приділялася юридичному оформленню відве- |
|
дених земель з видачею документів, які засвідчували право земле- |
|
володіння і землекористування. Тому землеустрій поділявся на |
|
|
21 |
Частина І. Теоретичні основи землевпорядного проектування
кілька дисциплін: земельне право, техніка землеустрою, економіка й організація землеустрою. При цьому земельне право вивчало зе- мельне законодавство та інші види законодавства щодо землевпо- рядного юридичного процесу, економіка й організація землеуст- рою — порядок фінансування і раціональної організації землевпо- рядних робіт, а техніка землеустрою передбачала вивчення його методів, основного змісту, елементів і порядку проведення.
Оскільки в цей час при землеустрої переважали межові дії, пи- тання техніки землеустрою і юридичні питання регулювання прав земельної власності в ході здійснення землевпорядного процесу бу- ли об’єднані в одну дисципліну — «Землевпорядне проектування». Тому перші підручники з цього предмета містили в основному тех- нічні вказівки щодо проведення геодезичних робіт, математичні закономірності організації земельної площі, заперечували еконо- мічний характер землеустрою. Тим самим передбачалося, що осно- вою землевпорядного проектування були технічні дії, пов’язані з роботою з площами і межами. Тому першими елементами земле- впорядної техніки були відокремлення, округлення, пристосування, зрівнювання тощо.
Уперше землевпорядне проектування як наукову дисципліну ви- значив професор К.М. Сазонов у 1930 р. Він розумів його як на- вчання про землевпорядне виробництво, форми, елементи і методи землевпорядної роботи і визначив як систему знання, прикладного, переважно технічного, характеру, що розглядає землеустрій як ор- ганізований у відомому соціальному середовищі захід, об’єктом яко- го є землекористування, а не землеволодіння, і виходить із соціаль- но-виробничих завдань використання землі та її природних власти- востей.
З часів колективізації землевпорядне проектування почало на- бувати іншого змісту. У цей період значно збільшилися обсяги про- ведення землевпорядних робіт. Так, якщо за період з 1919 по 1927 рр. було землевпорядковано всього 5129 колгоспів на площі 1410,6 тис. га, то тільки під час польової кампанії 1928 р. — 12 083 господарств на площі 3039,4 тис. га. У цей час у зв’язку з масовим вступом селян у колгоспи, недостачею фахівців-землевпорядників і необхідністю оперативного проведення робіт, пов’язаних з формуванням колек- тивних підприємств, проекти землеустрою практично не складали- ся, а сам землеустрій мав характер землевказівок. Тобто нових зйо- мок і обстежень території не проводилося, використовувався плано- во-картографічний матеріал минулих років. Межі господарств і угідь колгоспникам і робітникам радгоспів тільки показувалися в натурі і змінювалися в міру вступу в колективні господарства нових селян-одноосібників.
22
У період завершення колективізації і зміцнення землекористу- |
|
вання колгоспів і радгоспів (1932 – 1938) землевпорядна наука була |
|
націлена на пошуки нових методів землевпорядного проектування, |
|
що сприяло їх організаційно-господарському зміцненню. Потрібно |
|
було розробити такі методи землеустрою, які б забезпечували фор- |
|
мування, організаційно-господарський і організаційно-територі- |
|
альний устрій великих сільськогосподарських господарств, високо- |
|
продуктивне використання сільськогосподарської техніки, організа- |
|
цію колективної праці, раціональну перебудову великих масивів |
|
землі. Правові й технічні питання землеустрою відійшли на другий |
|
план, основними стали організаційні, економічні та соціальні за- |
|
вдання. |
|
Наприкінці 20-х років ХХ ст. землевпорядне проектування поча- |
проектування |
ли ототожнювати з організацією території (О.В. Купріянов, В.В. Ре- |
|
варіанта виробничого устрою як земельного масиву в цілому, так і |
|
дькін та ін.). Так, О.В. Купріянов зазначав, що землевпорядне про- |
|
ектування є насамперед методикою реорганізації території. При |
|
цьому завдання проектувальника полягало у виборі найкращого |
|
його окремих експлуатаційних ділянок. З цього часу почали розроб- |
землевпорядного |
ляти проекти внутрішньогосподарського землеустрою, які охоплю- |
|
вали питання розміщення нових колгоспних і радгоспних селищ, |
|
організації і розміщення виробничих підрозділів (відділень, бригад, |
|
ділянок), тваринницьких ферм, установлення раціональної струк- |
|
тури і площ сільськогосподарських угідь, проведення правильних |
|
сівозмін, устрою території сівозмін, багаторічних насаджень і кор- |
основи |
мових угідь. |
|
На зміну міжселищному і внутрішньоселищному прийшов між- |
|
господарський і внутрішньогосподарський землеустрій, який також |
методологічні- |
здійснювався на основі відповідних проектів. |
|
Надалі (наприкінці 60-х — початку 70-х років ХХ ст.) розвиток |
|
теорії й удосконалювання методики землевпорядного проектування |
|
передбачав облік особливостей колгоспної і радгоспної форм веден- |
|
ня господарства, природних і економічних умов території, комплекс- |
|
ного вирішення проектних завдань у взаємозв’язку з меліорацією, |
Теоретико2. |
У зв’язку з розвитком вітрової і водяної ерозії, деградації ґрунтів |
|
виробничим і дорожнім будівництвом, агролісомеліорацією, плану- |
|
ванням сільських районів і населених місць, земельно-оціночними |
|
роботами, сільськогосподарським картографуванням. |
|
до кінця 60-х років ХХ ст. землевпорядне проектування почало на- |
Розділ |
бувати природоохоронного змісту. У цей час було теоретично обґрун- |
|
товано й експериментально апробовано методику складання проек- |
|
тів протиерозійної організації території. При цьому проект земле- |
|
устрою передбачав вирішення питань не тільки організаційно- |
|
|
23 |
Частина І. Теоретичні основи землевпорядного проектування
господарського й організаційно-територіального устрою сільськогос- подарських підприємств, а й проектування комплексу протиерозій- них заходів (організаційно-господарських, агротехнічних, лісомелі- оративних, гідротехнічних).
Ідея взаємозв’язку землеустрою із системами ведення господарс- тва (з їхнім основним компонентом — системами землеробства) знайшла своє відображення в розробленні на всіх сільгосппідприєм- ствах Росії на початку 80-х років ХХ ст. проектів систем землеробст- ва і землеустрою. У цих проектах на основі проектованої організації території розроблялися заходи щодо проведення сівозмін, викорис- тання систем добрив і машин, захисту рослин, насіння тощо.
У 70-ті роки ХХ ст. у зв’язку з розвитком процесів міжгосподарсь- кої кооперації й агропромислової інтеграції, спеціалізації і концен- трації виробництва між сільгосппідприємствами почали виникати складні технологічні, організаційні, економічні й соціальні взаємо- зв’язки. Тому виникла потреба до складання проектів землеустрою розробляти передпроектні землевпорядні документи — схеми зем- леустрою районів. Вони були основою для планування, використан- ня й охорони земель, застосовувалися як контрольні цифри (у ви- гляді «завдань на проектування») при внутрішньогосподарському землеустрої підприємств району, а також були інформаційно пов’язані з генеральними схемами використання й охорони земель- них ресурсів областей (країв, республік), що призначалися для пла- нування і прогнозування.
Оскільки проекти внутрішньогосподарського землеустрою мали комплексний характер і багато проектних рішень у них розробляло- ся на рівні схем (з дорожнього будівництва, закладання лісосмуг, освоєння нових земель, поліпшення угідь тощо), почали розробляти робочі проекти. Особливо швидкого розвитку робоче проектування в землеустрої набуло в 80-х роках ХХ ст. після ухвалення ЦК КПРС і Радою Міністрів СРСР постанови «Про заходи для подальшого по- ліпшення проектно-кошторисної справи» (1981 р.).
Робочі проекти складалися по окремих особливо складних об’єктах, які потребували проведення додаткових інженерних об- стежень, вишукувань, спеціальної методики проектування, еконо- мічного обґрунтування і складання проектно-кошторисної докумен- тації.
Отже, у країні поступово склалася чітка система землевпорядно- го проектування, яка охоплювала роботи, що проводилися:
на передпроектному етапі (землевпорядні вишукування);
у процесі розроблення проектів територіального (міжгосподар- ського) і внутрішньогосподарського землеустрою та складання робо- чих проектів, пов’язаних з використанням і охороною земель;
24
на етапі здійснення проектів землеустрою.
Дані про обсяги і вартість робіт, пов’язаних зі складанням схем і проектів землеустрою за період з 1993 по 2000 рр., подано в табл. 2.1. Вони мають явну тенденцію до зниження, що пов’язано зі зни- женням розуміння ролі землеустрою у приведенні у відповідність організації території з розвитком і змінами в земельних відносинах, зростаючими вимогами охорони довкілля.
У землевпорядних схемах і проектах більше уваги почали приді- ляти економічному обґрунтуванню проектних рішень, істотно роз- ширилися природоохоронні функції землеустрою. Як при міжгоспо- дарському, так і при внутрішньогосподарському землеустрої знач- ною мірою враховувалися міжгосподарські зв’язки сільськогоспо- дарських і переробних підприємств, що виникають у процесі міжго-
сподарської кооперації й агропромислової інтеграції. |
проектування |
Подальше вдосконалення змісту і методів землеустрою тісно по- |
|
годжувалося із системами землеробства. Наприклад, ґрунтозахисна |
|
система землеробства широко запроваджувалась у степових райо- |
|
нах країни і районах розвиненої водяної ерозії. |
|
Важливим соціально-економічним завданням стала рекультива- |
землевпорядного |
ція земель, порушених промисловістю. У багатьох районах значні |
|
території, зайняті відпрацьованими кар’єрами, відвалами порож- |
|
ньої породи, зазнали руйнування поверхневого шару внаслідок гео- |
|
логорозвідувальних, будівельних та інших робіт. Ці території не |
|
тільки не використовувалися в народному господарстві, а й вплива- |
|
ли на природний комплекс. Використання рекультивованих земель |
|
було значним резервом у реалізації Продовольчої програми. |
основи |
У розв’язанні продовольчої проблеми значне місце приділялося під- |
|
собним господарствам промислових, транспортних та інших несільсь- |
|
когосподарських підприємств і організацій. Їхнє створення і функціо- |
-методологічні |
У зв’язку з розвитком особистого підсобного господарства сільсь- |
|
нування мало здійснюватися тільки на основі проектів землеустрою. |
|
Подальшого розвитку набули садові й городні кооперативи та то- |
|
вариства, що створювалися здебільшого на раніше не використову- |
|
ваних землях. |
|
ких жителів проекти землеустрою сільськогосподарських підпри- |
Теоретико2. |
ливо. Тому найважливішими чинниками подальшого розвитку стали |
|
ємств мали враховувати потреби в кормах для худоби в особистому |
|
користуванні, передбачати ділянки для її випасання і сінокосіння. |
|
Розв’язати ці проблеми без наукового обґрунтування було немож- |
|
наукові дослідження в галузі землекористування і землеустрою, роз- |
Розділ |
роблення теорії і методів практичної реалізації заходів, спрямованих |
|
на поліпшення використання земель і організації території. Значний |
|
внесок тут був зроблений системою інституту «Укрземпроект», який |
|
згодом перейменували у науково-дослідний інститут. |
|
|
25 |
Частина І. Теоретичні основи землевпорядного проектування
Таблиця 2.1. Динаміка фактичних обсягів
і структури землевпорядних робіт
|
|
|
|
Рік |
|
|
|
|
«+», «–» |
|
Види робіт |
1993 |
|
1995 |
|
2000 |
|
2000 до |
|||
|
Вартість, |
|
% до |
Вартість, |
|
% до |
Вартість, |
|
% до |
1993 р. |
|
тис. грн |
|
обсягу |
тис. грн |
обсягу |
тис. грн |
обсягу |
|
||
Уточнення меж і |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
площ територій |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
та встановлення |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
меж сільських |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
населених пунк- |
20,39 |
|
5,5 |
446,95 |
|
1,6 |
5621,50 |
|
8,6 |
3,1 |
тів |
|
|
|
|||||||
Проведення інве- |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
нтаризації земель |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
та робіт з пере- |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
розподілу земель |
55,41 |
|
15,0 |
3326,40 |
|
11,5 |
11 834,55 |
|
18,2 |
3,2 |
запасу |
|
|
|
|||||||
Видача держав- |
57,55 |
|
15,6 |
10 357,72 |
|
35,9 |
19 493,29 |
|
29,9 |
14,3 |
них актів |
|
|
|
|||||||
Розроблення |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
проектів відве- |
40,20 |
|
10,9 |
1527,42 |
|
5,3 |
3354,47 |
|
5,1 |
–5,8 |
дення земель |
|
|
|
|||||||
Розроблення |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
проектів роздер- |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
жавлення і при- |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ватизації земель |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
та формування |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
резервного фонду |
40,76 |
|
11,0 |
2510,03 |
|
8,7 |
356,90 |
|
0,5 |
–10,5 |
земель |
|
|
|
|||||||
Паювання земель |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
та реструктури- |
— |
|
— |
1,83 |
|
0,0 |
2274,91 |
|
3,5 |
3,5 |
зація господарств |
|
|
|
|||||||
Земельно- |
11,30 |
|
3,1 |
619,80 |
|
2,1 |
8497,31 |
|
13,0 |
9,9 |
оціночні роботи |
|
|
|
|||||||
Матеріально- |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
технічне забезпе- |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
чення та розроб- |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
лення програм |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
автоматизації |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
земельного када- |
— |
|
— |
935,62 |
|
3,2 |
1648,60 |
|
2,5 |
2,5 |
стру |
|
|
|
|||||||
Розроблення |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
проектів землеус- |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
трою та перене- |
7,91 |
|
2,1 |
99,91 |
|
0,3 |
171,76 |
|
0,3 |
–1,8 |
сення їх у натуру |
|
|
|
|||||||
Поновлення |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
планово-карто- |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
графічних мате- |
25,25 |
|
6,8 |
1695,85 |
|
5,9 |
2460,00 |
|
3,8 |
3,0 |
ріалів |
|
|
|
|||||||
26