Частина І. Теоретичні основи землевпорядного проектування

проведення уповноваженими органами відповідних програмних заходів.

Здійснення заходів щодо прогнозування, планування, організа- ції раціонального використання та охорони земель на національно- му, регіональному, локальному і господарському рівнях — це новий різновид землевпорядних робіт. Ці програми містять прогнозні роз- робки з питань раціональної організації території, підвищення ро- дючості ґрунтів, захисту земель від ерозії ґрунтів тощо.

До передпланових і передпроектних землевпорядних документів належать також схеми землеустрою адміністративно-територіаль- них утворень. Наприклад, у результаті розроблення схеми землеус- трою адміністративних районів установлюється система показників, які забезпечують обґрунтованість і реальність перспективних і по- точних планів раціонального використання й охорони земель.

Отже, в Україні законодавчо визначено чітку систему плануван- ня й організації раціонального використання та охорони земель, яка є складовою землеустрою.

3.2. Організація сталого землекористування

Організація сталого землекористування полягає в розробленні таких моделей системи землеволодінь і землекористувань, які б за- безпечили економічно ефективне та економічно безпечне викорис- тання землі людиною і забезпечення її потреб у майбутньому. Ці потреби різноманітні: починаючи від продуктів харчування і закін- чуючи місцем проживання, від територій, де може жити і виживати людина, до територій для збереження рослинного і тваринного світу.

Першочергове завдання землевпорядного проектування — ви- значити, який вид діяльності, де і коли має застосовуватися. Наяв- ність кількох потенційних користувачів і користувань є основною причиною необхідності досягти оптимального використання землі. Багато країн світу мають обґрунтовану державну політику, програ- ми і плани землекористування. Згідно з такою політикою і програ- мами майбутні землекористування згруповані й розміщені на пев- них територіях відповідно до типів землекористування. Беруть до уваги і такі умови, як інтенсивність певного типу землекористуван- ня (сільське господарство) або розміри і типи забудов (нові міста, індустріальні території, інфраструктура).

Інша концепція планування землекористування посилається на актуальні зміни землекористування і фізичні умови для заплано- ваних землекористувань. Типи землекористування формуються здебільшого в процесі землевпорядного проектування. Відповідаль- ним завданням є просторове визначення видів землекористування,

які визначаються при землевпорядному проектуванні, а також по- ліпшення умов використання та охорони земель.

Приклади такого проектування землекористування – це проекти перерозподілу (зміни цільового використання земель), поліпшення або відновлення якості земель. Ці проекти передбачають не тільки остаточне визначення видів землекористування в різних місцевос- тях, а й планувальні роботи, потрібні для того, щоб поліпшити фі- зичні властивості або умови доцільного землекористування. Ці типи проектів характерні для всіх районів, які використовувалися люди- ною впродовж століть. У минулому проекти землеустрою розгляда- лися переважно як плани поліпшення ведення господарства, де ос- новними аспектами було покращення експлуатації ґрунтів та вод- них ресурсів. Пізніше проекти землеустрою почали містити такі еле- менти, як розширення землекористування, обмін ділянками між фермерами для об’єднання розкиданих земельних ділянок і поліп- шення форм і розміру полів. Нині, крім поліпшення умов сільського господарства, постають інші важливі проблеми, зокрема охорона ландшафтів і природи. Плани перерозміщення земель передбача- ють також використання земель для рекреації і туризму. Замість запровадженого в широкий вжиток терміну «багатофункціональне й інтегроване землекористування», дедалі частіше застосовують ін- ший термін — «стале землекористування».

Ідея сталого розвитку на сучасному етапі є злободенною темою в житті суспільства. Широко відома Комісія Брундтланд визначала сталий розвиток як такий, що розглядає існуючі проблеми, не ризи- куючи можливістю майбутніх поколінь задовольнити свої власні проблеми. Поняття сталості посилається на своєрідний тип подаль- шого розвитку суспільства і наголошує на важливості того факту, що розвиток має відбуватися в такому руслі, щоб існуючі природні ресурси не вичерпувалися, а використовувалися таким чином, щоб гарантувати безперервне їх використання в майбутньому. У звіті Комісії Брундтланд зазначається, що сутність сталого розвитку – це процес змін, в якому використання ресурсів, напрямки інвестицій, орієнтація технологічного розвитку та інституційних змін перебу- вають у гармонії.

Отже, сталість — це важлива соціальна мета для організації зем- лекористування на різних територіях. На таких територіях відбува- ються різні процеси та їх розвиток. Розвиток здійснюється переваж- но через збільшення масштабів виробництва, впливів інтенсифіка- ції, спеціалізації, механізації та хімізації. Багато чинників сприя- ють розвитку за допомогою перелічених заходів, а не через соціаль- но-економічний та технологічний розвиток. Через тісні зв’язки між соціально-економічним розвитком і можливістю доступу до природ- них ресурсів часто виникають протиріччя між досягненням сталості

Розділ 3. Планування і організація раціонального використання земель у системі землеустрою

Забруднення ґрунтів і вод тісно пов’язане із соціально-економіч- ним розвитком сучасного суспільства. Через збільшення кількості та інтенсивності підприємств сільськогосподарського виробництва зро- стає кількість неорганічних та органічних елементів, які забрудню- ють водно-ґрунтові системи. Так, однією з найістотніших проблем у Північно-Східній Європі є зростаюча кількість інтенсивних тварин- ницьких господарств.

Наслідком забруднення повітря є кілька явищ, з яких кислотні дощі й парниковий ефект вважаються найбільш руйнівними.

Забруднення повітря має не тільки вагомий прямий вплив на екосистеми, ліси тощо, а й довготривалий вплив через можливі клі- матичні зміни. Існує багато небезпек, пов’язаних із цими змінами, зокрема:

можливе підняття рівня моря;

сухі та теплі літа в Середземномор’ї негативно впливатимуть на сільськогосподарські угіддя;

в арктичній зоні тундра та велика частина постійної мерзлоти зникне, тому рівень вирубувань лісів збільшиться у скандинавських країнах.

Організація сталого землекористування має об’єднувати поняття сталості у політиці та практичному застосуванні, а саме землевпо- рядному проектуванні, вирішенні та розміщенні різних типів зем- лекористування і проектуванні поліпшення його просторових і фі- зичних умов. Тому проектування сталого землекористування охоп- лює кілька основних аспектів (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Зміст проектування сталого землекористування

Розділ 3. Планування і організація раціонального використання земель у системі землеустрою

спрямовуватися на стратегічне планування для встановлення від- повідного екологічного взірця землекористування.

Отже, організація сталого землекористування має розв’язувати такі питання:

призначення та проектування певного виду землекористуван- ня повинно розглядатися з меншим наголошенням кількісного ас- пекту, а більшим – його наслідків. Вирішальним є не стільки пи- тання типу землекористування, а більшою мірою питання наслідків переведення земель з одного типу використання в інший і навпаки;

ущільнення забудованих територій та пов’язані з цим можли- вості, які створюються для нового використання;

підтримка змішаних типів землекористування, беручи до ува- ги причинно-наслідкові взаємозв’язки.

Усе це здійснюється в процесі землевпорядного проектування.

3.3.Адміністративно-територіальні утворення як об’єкт планування і організації використання та охорони земель

Відповідно до Закону України «Про землеустрій» з метою вдоско- налення розподілу земель мають проводитися роботи, пов’язані з плануванням й організацією раціонального використання земель і їх охороною на рівні адміністративно-територіальних утворень. Про- позиції з удосконалення розподілу земель та їх охорони на рівні ад- міністративно-територіальних утворень розробляють у порядку складання схем землеустрою адміністративно-територіального утво- рення.

До адміністративно-територіальних утворень крім областей на- лежать райони, міста, райони в містах, селища і села. Адміністра- тивний район є об’єктом планування організації використання зе- мель та охорони в системі землеустрою, оскільки він має найбільшу територію, чітко виражений ступінь відособленості, історично сфор- мовані взаємозв’язки природних, економічних і соціальних умов господарювання, єдність цілей і завдань, реалізованих у межах його території. Більшість проблем, пов’язаних із раціональним викорис- танням земель усіх категорій і удосконаленням їх розподілу, адап- тацією сільськогосподарського і несільськогосподарського виробни- цтва до сучасних земельних відносин і ринкових умов, визначенням земель, що можуть бути зараховані до спеціальних земельних фон- дів, а також надані громадянам і юридичним особам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, тваринництва, індивідуального житлового і дачного будівництва, розвитку агропромислового комплексу, лісового господарства, місь-

Розділ 3. Планування і організація раціонального використання земель у системі землеустрою

Частина І. Теоретичні основи землевпорядного проектування

ких і сільських поселень, промисловості, транспорту та інших галу- зей, найбільш повно й обґрунтовано можна вирішити на рівні адмі- ністративно-територіального утворення, яким є адміністративний район.

На цьому рівні можна розв’язати у комплексі землевпорядні за- вдання, що забезпечують створення оптимальних організаційно- територіальних умов для рівноправного розвитку різних форм гос- подарювання на землі, упорядкувати землекористування й земле- володіння з усуненням недоліків у їх розміщенні й конфігурації, провести консолідацію фондів перерозподілу земель сільськогоспо- дарського призначення, забезпечити стійкість землекористування, особливо сільськогосподарського, намітити заходи щодо охорони зе- мель, збереження природних ландшафтів і поліпшення екологічно- го середовища.

Вирішенню цих завдань сприяє те, що в адміністративному ра- йоні зосереджені органи виконавчої влади місцевого самоврядуван- ня, наділені владними повноваженнями, організаційними, фінан- совими та іншими можливостями, формується комунальна влас- ність і бюджет. На цьому рівні сформовано господарсько-економіч- ний комплекс, що охоплює систему організацій і підприємств, ви- робничу, інженерну і соціальну інфраструктуру, відповідні природ- ні й економічні ресурси.

Нині повноваження органів місцевого самоврядування з управ- ління земельним фондом істотно звузилися до населених пунктів, тому гостріше постало завдання забезпечення планування викорис- тання земель у районі. Компетенцією районних адміністрацій тепер є практично всі питання використання земель, що стосуються інте- ресів населення, яке проживає тут.

Згідно з положеннями Земельного кодексу України до повнова- жень органів виконавчої влади районного рівня в сфері земельних відносин належить участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель.

Територію району складають землі різних категорій: сільськогос- подарського призначення, промисловості і транспорту, лісового гос- подарства, особливо охоронних природних територій та ін.

Організаційно-територіальною основою розвитку будь-якого ра- йону є система землеволодіння і землекористування, що відрізня- ється за формами власності, галузевою приналежністю, методами господарювання, тобто в адміністративному районі велика кількість землевласників і землекористувачів використовують землю для по- треб промисловості, транспорту, сільського, лісового, водного госпо- дарства, а також для інших цілей. Зокрема, постійно надаються,

вилучаються і відводяться землі, розширюється земельний обіг, змінюються розміри і межі землеволодінь і землекористування під- приємств, організацій і установ, їхня спеціалізація, організаційно- правові форми і земельні площі.

В екологічному відношенні територія району виступає як єдиний і відособлений простір з неповторним комплексом природ- них і економічних умов і особливостями антропогенних впливів. З погляду соціальних чинників, адміністративні райони характери- зуються системою розселення, демографічними тенденціями, стру- ктурою населення, системою культурно-побутового обслуговуван- ня.

Підприємства й організації адміністративного району незалеж- но від їх галузевої приналежності і форм власності мають тісні те- риторіальні зв’язки, єдині інфраструктури, сервісне і ринкове об- слуговування. Відособлене функціонування кожного з них немож- ливе.

Зважаючи на роль, значення і функціональні особливості адміні- стративного району в системі адміністративних утворень, пропози- ції щодо раціонального використання земель та охорони на район- ному рівні мають розроблятися, як правило, у порядку складання схем землеустрою адміністративного району.

Розроблена схема землеустрою району дасть змогу впорядкувати й організувати раціональне використання земель та їхню охорону, визначити єдину земельну політику на території адміністративного району і спрямувати в потрібне русло територіальний і внутрішньо- господарський землеустрій, реалізувати науково обґрунтовані принципи планування використання земель і управління земель- ним фондом району.

Проте складання схем землеустрою на рівні адміністративного району в жодному разі не заперечує можливість розроблення схем землеустрою інших адміністративно-територіальних утворень, роз- ташованих на території адміністративних районів (сіл, селищ, міст). Територію таких утворень складають землі населених пунктів, зем- лі, що прилягають до них, і землі загального користування, рекреа- ційні зони, землі, потрібні для розвитку поселень, інші землі утво- рення незалежно від форм власності на землю і їх цільового при- значення.

Загальна структурна модель схеми землеустрою такого муніци- пального утворення аналогічна моделі схеми землеустрою адмініст- ративного району.

Розділ 3. Планування і організація раціонального використання земель у системі землеустрою